Тема. Підприємство як суб’єкт господарювання

ВСТУП

Метою дисципліни “Економіка підприємства” є вклад клю­чових розділів економіки, організації та ефективності гос­подарювання у певній ланці народного господарства; су­купності теоретичних і практичних знань з управління рин­ковою економікою.

Студент повинен: знати – теорію і практику госпо­дарю­вання на рівні підприємства, формування і використання виробничого потенціалу, взаємодію всіх видів ресурсів, ор­ганізацію і ефективність господарської та інших видів діяль­ності; вміти – творчо підходити до підготовки і прий­нят­тя управлінських рішень з економіки, обґрунтувати струк­туру і напрями діяль­ності підприємства, розробляти плани його розвитку, аналі­зувати і узагальнювати резуль­тати вироб­ничо-госпо­дарської і комерційно-фінансової діяль­ності, про­по­ну­вати ефективні заходи господарювання і контролю­вати їх здійснення при зміні ситуації у ринковому середовищі.

У процесі вивчення дисципліни послідовно розглядаються: підприємство як суб’єкт господарювання (загальна харак­теристика і структура, зовнішнє середовище господа­рю­ван­ня); ресурси (персонал, виробничі фонди, нематеріальні ре­сурси і активи, фінансові кошти – оборотні кошти і ін­вес­ти­ції); організація діяльності (виробничий процес і його орга­нізація, інфраструктура, інноваційні процеси, комерційна і фінансова діяльність); економічний механізм функціо­ну­вання (державне економічне регулювання, планування діяль­ності, мотивація і оплата праці); результати і ефективність діяль­ності (продукція: виробництво і якість, собівартість, фінан­сові результати, загальна ефективність).

Особливу увагу приділено висвітленню зовнішнього се­редовища господарювання, сучасній кадровій політиці, від­тво­ренню і використанню основних фондів, формуванню і визначенню ефективності фінансових і виробничих інвес­тицій розвитку підприємства на базі науково-технічного і ор­ганізаційного прогресу, стратегічному і поточному пла­нуван­ню його діяльності, мотивації праці, якості і конку­рен­тоздатності виробів, ефективності діяльності в умовах рин­кової економіки.

Тема. Підприємство як суб’єкт господарювання

Поняття підприємства, множинні цілі його діяльності. Під­приємство як господарча система і форма реалізації під­приємництва.

Правові основи функціонування. Закон України “Про під­приємства”. Статут підприємства. Колективна угода.

Класифікація підприємств. Добровільні об’єднання під­при­ємств.

Виробнича і загальна структура підприємства. Поняття і вплив структури на ефективність функціонування підприє­мства. Виробнича структура підприємства та чинники, що її визначають. Принципи класифікації виробничої структури. Характеристика загальної структури підприємства.

Методичні рекомендації

Вивчаючи дану тему, студенти знайомляться з виз­наченням підприємства. Підприємство – це організаційно відок­ремлена і економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготов­ляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги). Отже, підприємства створюються для забезпечення певних потреб суспільства, вони виникають тільки там, де потреба існує. Кожне підприємство має історично сформовану конк­ретну назву – завод, фабрика, шахта, електростанція, майстер­ня, ательє тощо; може включати декілька виробничих одиниць – заводів або фабрик (комбінат, виробниче об’єд­нання). У більшості країн з розвинутою економікою такі виробничі одиниці називають фірмами. Під ними розуміють підприємства, що здійснюють господарську діяльність у галузях промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, торгівлі тощо з метою задоволення певних пот­реб суспільства та одержання кінцевого фінансового ре­зультату – прибутку.

Студентам слід знати основні ознаки підприємства:

а) воно є юридичною особою;

б) має закінчену систему обліку та звітності;

в) має самостійний баланс;

г) має розрахунковий рахунок у банку;

д) має печатку з власною назвою;

є) має товарний знак (марку) у вигляді певного терміну, символу, рисунка або їх комбінації. Такий фірмовий знак слугує для ідентифікації товарів або послуг продуцента та їх вирізнення від продукції (послуг) конкурентів на ринку.

Структура підприємства – це його внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів та систему зв’язків, підпоряд­кованості та взаємодії між ними.

Закінчуючи вивчення даної теми, студенти повинні ознайо­митися із складовими елементами зовнішнього середовища, вміти характеризувати окремі об’єкти мікро- і макросере­довища. Важливо при вивченні даної теми розуміти поняття ринку і поведінку на ньому суб’єктів господарювання.

Література: 1, С. 173-188; 2, С. 189-213; 6, С. 316-381; 10, С. 8-37.

Методичні рекомендації

Персонал підприємства – це сукупність постійних праців­ників, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності. Персонал підприємства розподіляють на дві групи – промислово-виробничий і непро­мис­лово-виробничий. До промислово-виробничого персоналу відносять всіх працівників, зайнятих у виробництві та його безпосередньому обслуговуванні. До непромислового персо­налу входять працівники структур, які не зв’язані безпо­се­редньо з процесами промислового виробництва – житлово-ко­мунального господарства, дитячих садків, амбулаторій, тощо.

У відповідності з характером виконуваних функцій пе­рсонал підприємств поділяють на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Для оцінки і управління персоналом використовують такі показники: плинність персоналу, стабільність персоналу, рі­вень дисципліни (неявок на роботу), співвідношення чи­сельності окремих категорій працівників.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю про­дукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляється одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік) або кількістю робочого часу, що вит­рачається на виробництво одиниці продукції (виконання ро­боти чи послуги).

Прямим показником продуктивності праці є виробіток, а оберненим – трудомісткість. Виділяють вартісні, натуральні і трудові показники виробітку.

До чинників зростання продуктивності праці відносять: структурні зрушення у виробництві; підвищення технічного рівня виробництва; вдосконалення управління, організації ви­робництва та праці; збільшення обсягів виробництва; вве­дення та освоєння нових виробничих об’єктів.

Література: 10, С. 74-95, 369-374; 12, С. 10-60; 30, С. 21-220; 31, С. 400-420; 42, С. 150-288.

Методичні рекомендації

Приступаючи до вивчення теми, студенти мають усві­домити, що виготовлення продукції (виконання роботи, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим змістом складають виробничі фонди підприємства, всю сукупність яких за властивими їм ознаками поділяють на основні та оборотні.

Студентам після вивчення теми слід ґрунтовно тлумачити сутність та значення цих економічних категорій для відтво­рювальних процесів.

Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функ­ціонують у виробництві тривалий час у своїй не змінній споживній формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість виготовлюваної продукції (платні пос­луги) частинами в міру спрацювання.

Оборотні фонди – частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють, або ж повністю втрачають свою натуральну форму, і переносять всю свою вартість на вартість вироблюваної продукції (плат­них послуг).

Далі студентам слід ознайомитися з методикою оцінки основних фондів; така оцінка являє собою грошове ви­раження вартості основних фондів. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їх динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період часу.

Існують такі види оцінки основних фондів:

а) первісна вартість – це фактична вартість основних фон­дів на момент введення в дію чи придбання;

б) відновна вартість – це вартість відтворення основних фондів у сучасних умовах виробництва, вона враховує ті ж витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами;

в) повна (первісна і відновна) вартість основних фондів – це їх вартість у новому, не спрацьованому стані;

г) залишкова вартість основних фондів – характеризує реаль­но існуючу їх вартість, ще не перенесену на вартість виго­товлюваної продукції (виконуваної роботи, здійснювані пос­луги). Вона є розрахунковою величиною і визначається різницею між повною первісною (відновною вартістю) та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів; на час спричиненого зношування їх вибуття має назву ліквідаційної вартості.

При вивченні теми студентам слід звернути увагу на поняття виробничої потужності підприємства, яка харак­тери­зує максимально можливий річний обсяг випуску продукції заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання устаткування і виробничих площ, застосування прогресивної технології та організації виробництва.

Студентам важливо добре розібратися, які чинники впли­вають на формування виробничої потужності підприєм­ства. Особливу увагу необхідно зосередити на методичних прин­ципах розрахунку виробничої потужності.

Поглиблюючи вивчення теми, студенти знайомляться з показниками ефективності використання основних фондів і потужностей, з напрямами інтенсифікації основних фондів.

Завершується вивчення даної теми знайомством з оборот­ними фондами підприємства. Слід пам’ятати, що оборотні фонди – це частина оборотних засобів підприємства, до яких ще також входять і фонди обігу. Студенти повинні розрізняти структуру та склад оборотних фондів, мають ознайомитися з методикою нормування витрат матеріальних ресурсів. Важ­ливо також навчитися визначати ефективність викорис­тання оборотних фондів.

Література: 11, С. 70-78; 15, С. 116-170; 21, С. 180-211; 29, С. 216-221; 49, С. 15-73.

Методичні рекомендації

Приступаючи до вивчення теми, студенти мають усвідо­мити, що необхідною умовою успішного функціонування будь-яко­го підприємства у сфері ринкової економіки є ефек­тивне використання його власних так званих нематеріальних ресурсів.

Нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну користь протя­гом відносно тривалого періоду, для якої характерні відсут­ність матеріальної основи здобування доходів та невизна­ченість розмірів майбутнього прибутку від її використання.

Далі студенти у ході вивчення теми знайомляться з окремими видами нематеріальних ресурсів підприємства, куди входять: промислова власність, інтелектуальна влас­ність, винаходи, промислові зразки, корисні моделі, товарні знаки, програмне забезпечення, банк даних, база даних і база знань, банк знань, “ноу-хау”, раціоналізаторські пропозиції, гудвіл та деякі інші.

Слід звернути увагу при опануванні даної теми на таку категорію, як нематеріальні активи – це права на викорис­тання об’єктів промислової та інтелектуальної власності, а також інші майнові права. Студенти повинні добре знати склад нематеріальних активів, який включає:

а) право на об’єкти промислової власності;

б) авторське право;

в) право на користування іншими нематеріальними ресур­сами;

г) право на користування землею та іншими природними ресурсами;

д) організаційні витрати на створення підприємства.

Важливо при вивчені даної теми зрозуміти, що окремі елементи нематеріальних активів мають особливості пра­вового захисту. Власники об’єктів промислової власності отримують виключні права на їх використання за допомогою патентів на винахід, промисловий зразок, корисну модель, а також свідоцтва на товарний знак. Студентам слід відрізняти зазначені поняття.

Далі студенти дізнаються, що реалізація права власності на нематеріальні ресурси можлива або шляхом їх використання самим власником або з його дозволу наданням такого права іншій зацікавленій стороні. Така передача права використання здійснюється у формі ліцензійної угоди. Для більш повного охоплення теми студенти могли б вивчити особливості різних видів ліцензій.

Література: 10, С. 513-522; 23, С. 303-335; 24, С. 118-160; 32, С. 65-72

Методичні рекомендації

Перш, ніж братися до вивчення даної теми, студенти мають усвідомити, що в умовах товарного виробництва і ринкових економічних відносин між суб’єктами госпо­да­рю­вання кожне підприємство має відповідні фінансові (грошові) кошти для забезпечення своєї ефективної діяль­ності.

Важливо у ході вивчення теми зрозуміти, звідки підприє­мство бере кошти. Отже, джерелами формування фінансових коштів підприємств виступають:

а) статутний (акціонерний) капітал – є стартовим джерелом формування фінансових коштів, він являє собою суму капі­талу, яка необхідна для того, щоб підприємство розпочало свою роботу;

б) доходи від діяльності – це найбільше за величиною дже­рело формування власних фінансових коштів діючого під­приємства (фірми).

Студентам при характеристиці цього джерела слід звер­нути увагу на те, що переважна більшість підприємств має три основних види доходів:

- звичайний доход (прибуток) – формується за рахунок грошових надходжень від основної діяльності підприємства (фірми);

- капітальний доход – це доходи від перепродажу (реаліза­ції) підприємством різних активів після певного періоду їх використання;

- дивідендний доход – він утворюється у разі, коли під­приємство купує акції іншої фірми і звичайно по ним одержує дивіденди;

– амортизаційні відрахування – важливе джерело форму­вання і підтримання на необхідному рівні власних фінансових коштів, такі відрахування йдуть на реновацію (повне віднов­лення) основних фондів підприємства;

– банківські кредити;

– державні субсидії – фінансова допомога за рахунок дер­жавного чи місцевого бюджету, надається підприємствам у окремих випадках.

Після ознайомлення з джерелами формування фінансових коштів, студенти повинні ознайомитися із поняттям обо­ротних коштів. Їх розуміють як сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування і забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу.

Оборотні кошти у сфері виробництва складаються з ви­робничих запасів, незавершеного виробництва, напів­фабри­катів власного виготовлення, витрат майбутніх періодів.

Оборотні кошти у сфері обігу складаються з залишків го­тової продукції, відвантаженої продукції, грошових коштів на розрахунковому рахунку, дебіторської заборгованості та ін.

Завершуючи вивчення даної теми, студенти знайомляться з основними чинниками підвищення ефективності викорис­тання інвестицій.

Література: 3, С. 173-180; 4, С. 256-262; 10, С. 149-195; 13, С. 1-184; 28, С. 48-63; 35, С. 120-121.

Методичні рекомендації

Студенти при вивченні теми дізнаються, що у звичайному розумінні інноваційні процеси, що мають місце у будь-якій складній виробничо-господарській системі, характеризуються сукупністю безперервно виникаючих у часі і просторі прог­ресивних, якісно нових змін. Джерелами інноваційних про­цесів виступають досягнення вітчизняних і зарубіжних фун­даментальних досліджень та сучасні потреби виробництва і людини. Студенти мають розібратися у ознаках класифікації інноваційних процесів.

Студенти усвідомлюють, що ключовими об’єктами орга­нізаційного прогресу виступають:

а) удосконалення організації виробництва;

б) поліпшення організації праці;

в) раціоналізація елементів господарського механізму.

У залежності від місця прийняття і реалізації органі­за­ційних рішень, їх масштабності і ступеня впливу на проміжні та кінцеві результати діяльності людей можна відокремити два напрями організаційного прогресу, а саме: загально­сис­тем­ний та внутрішньовиробничий.

Закінчуючи вивчення теми, студенти знайомляться з по­нят­тям виробничого процесу як сукупності взаємопов’язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для виго­товлення продукції. Основними елементами виробничого процесу є: засоби праці, предмети праці, персонал, дія сил природи, продукція.

Література: 10, С. 246-275; 18, С. 117-150; 51, С. 151-203.

Тема. Планування і мотивація діяльності

Державне економічне регулювання. Економічні функції дер­жави.

Індикативне макроекономічне планування. Державне за­мов­лення і державні контракти.

Фінансова та кредитна політика держави. Особливості кредитування підприємницької діяльності, нових малих і середніх підприємств.

Система оподаткування.

Планування діяльності підприємства. Система планів під­приємства, методи планування.

Стратегія розвитку підприємства. Середньо- та коротко­термінові плани. Бізнес-план, його зміст і структура.

Оперативне планування. Оперативний облік та диспет­че­рування.

Мотивація трудової діяльності. Мотивація і результатив­ність діяльності.

Політика оплати праці. Форми і функції оплати праці на підприємстві. Форми і системи оплати праці.

Методичні рекомендації

Основні принципи державного регулювання економіки - це, по-перше, мінімальне втручання державних органів в економічні процеси; по-друге, вплив відповідних владних структур на розвиток соціально-економічних процесів за допомогою встановлюваних державою економічних регуля­торів і нормативів.

Економічні функції держави:

- забезпечення сприятливої правової бази і суспільної атмосфери;

- визначення глобальної стратегії розвитку країни, індикативне макроекономічне планування;

- регулювання інноваційних процесів та інвестиційної діяль­ності;

- перерозподіл ресурсів, стабілізація економіки і соціаль­ний захист населення;

- моніторинг і регулювання процесів охорони і відтво­рення навколишнього середовища.

Оперативне планування є завершальною ланкою в системі планування, засобом виконання довго-, середньо- та корот­котермінових планів.

Література: 14, С. 70-83; 45, С. 503-507.

Методичні рекомендації

У процесі виробництва людина взаємодіє з певними засобами виробництва і створює конкретні матеріальні блага. Отже, останні є продуктами праці, тобто споживною вар­тістю, речовиною природи, пристосованою людиною за допомогою знарядь праці до своїх потреб. Студенти на цьому етапі вивчення теми мають усвідомити, що матеріальний результат праці у більшості випадків виступає у формі конкретного продукту – продукції (виробу).

Далі студенти набувають знання про те, що протягом певного відрізку часу виготовлювана продукція перебуває на різних стадіях технологічного процесу і з огляду на це її поділяють на незавершене виробництво, напівфабрикати, готові для споживання продукти. Продукти праці є придат­ними для різних сфер (способів) використання у народному господарстві.

На наступному етапі вивчення теми студенти усвідом­люють, що визначальним розділом плану господарської діяль­ності і розвитку будь-якого підприємства є його виробнича програма (план виробництва продукції), що являє собою конкретну сукупність завдань з обсягу виробництва продукції визначеної номенклатури і асортименту та належної якості на певний календарний період. Формування виробничої прог­рами у країнах з розвинутою ринковою економікою, а сьогодні все більше і в Україні, ґрунтується на бізнес-плані. Його структура та зміст суворо не регламентовані, він може мати будь-яку кількість розділів і є орієнтованим на досяг­нення успіху головним чином у фінансово-економічній діяльності.

Важливо у ході вивчення теми студентам звернути увагу на те, що економічні ресурси у процесі виробництва пе­ретво­рюються у продукцію (послуги) і повинні постійно допов­ню­ватися. З цією метою і організовується матеріально-тех­нічне забезпечення, яке включає: визначення потреби у матеріально-технічних ресурсах, їх пошук і закупівлю, орга­нізацію доставки, зберігання і видачу окремим споживачам на підприємстві. Слід зауважити, що постачання матеріально-тех­нічних ресурсів по­винно бути своєчасним, комплектним і з мінімальними вит­ратами.

Студентам слід оволодіти методикою визначення потреби у матеріалах і створення їх необхідних запасів.

Отже, закінчуючи вивчення даної теми, студентам слід зрозуміти, що споживна вартість і якість виробів без­по­середньо пов’язані між собою, але на відміну від споживної вартості якість продукції характеризує ступінь її придатності для споживання, тобто кількісну сторону суспільної спожив­ної вартості.

Література: 9, С. 89-95; 10, С. 326-345; 51, С. 393-414.

Методичні рекомендації

Собівартість окремих виробів визначається шляхом каль­кулювання.

Об’єкт калькулювання – це продукція чи роботи (послуги), собівартість яких обчислюється.

Калькуляційна одиниця – одиниця кількісного виміру об’єк­ту калькулювання.

До номенклатури калькуляційних статей витрат входять такі:

- сировина і матеріали;

- -паливо, вода і електроенергія технологічні;

- основна і додаткова заробітна плата виробничих робіт­ників;

- відрахування на соціальні потреби виробничих робіт­ників;

- утримання та експлуатація машин та устаткування;

- загальновиробничі витрати;

- загальногосподарські витрати;

- підготовка і освоєння виробництва;

- позавиробничі витрати.

Вирізняють калькуляційні розрахунки за методом загаль­них витрат, за методом прямих витрат (розміру покриття), зворотню калькуляцію. Калькуляція за методом розміру покриття передбачає розрахунок за видами продукції тільки прямих змінних витрат.

При вивченні питань цієї теми слід використовувати Закон України “Про оподаткування прибутку підприємства”, а та­кож “Типове положення з планування, обліку і каль­ку­лювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промис­ловості” (Постанова КМ України від 26.04.1996 р. № 473).

Література: 5, С. 230-231; 7, С. 60; 8, С. 34-40; 9, С. 150-200; 10, С. 403-433.

Методичні рекомендації

Фінансові результати відображають мету підприємницької діяльності. Основним фінансовим результатом діяльності під­приємства є його прибуток.

Доход від реалізації матеріальних цінностей і майна – це різниця між ціною їх продажу і матеріальними витратами на придбання і реалізацію. Доход від реалізації основних фон­дів – різниця між виручкою від продажу, залишковою вар­тістю і матеріальними витратами на демонтаж і реалізацію.

Доход від реалізації продукції (робіт, послуг) обчис­люєть­ся як різниця між виручкою і матеріальними та прирівняними до них витратами у собівартості реалізованої продукції. При цьому у величині доходу не враховуються податок на додану вартість і акцизний збір.

Практичне значення показника доходу полягає в тому, що він характеризує загальну суму коштів, яка надходить на підприємство за певний період, і, за вирахуванням податків може бути використана на споживання та інвестування.

Прибуток – частина виручки, що залишається після від­шко­дування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Прибуток – основне фінансове джерело розвитку під­приє­мства. Він також слугує джерелом сплати податків.

Прибуток показує абсолютний ефект діяльності без ура­хування використаних ресурсів, тому він доповнюється показ­ником рентабельності.

Рентабельність – відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат.

Література: 5, С. 230-281; 10, С. 433-448; 17, С. 5-37; 20, С. 9-22.

Методичні рекомендації

Ефективність виробництва – це комплексна оцінкакін­цевих результатів використання засобів виробництва і ро­бочої сили за певний проміжок часу.

При визначенні економічної ефективності виробництва до показників кінцевих результатів відносять: обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції; величину прибутку.

Вимірювання загальної ефективності діяльності під­приємства пов’язане з визначенням критерію і формуванням відповідної системи показників.

Кількісна визначеність критерію ефективності підприє­мства знаходить відображення в окремих показниках загаль­ної ефективності виробництва, які формують систему показ­ників ефективності. При цьому під системою розуміють сукупність показників, що всебічно відображають різні сто­рони ефективності виробництва.

Розрахунки показників ефективності потрібні для оцінки рівня використання різних видів витрат і ресурсів, орга­нізаційно-технічних заходів, загальної результативності ви­роб­ничо-господарської діяльності підприємства за певний період часу. Крім того, за їх допомогою обґрунтовують і визначають оптимальні варіанти господарських рішень. Дже­ре­ла підвищення ефективності виробництва:

- зростання продуктивності праці;

- зниження фондомісткості і матеріаломісткості продукції;

- поліпшення використання матеріальних ресурсів.

Література: 10, С. 448-464; 37, С. 57-71; 51, С. 324-331.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З НАПИСАННЯ
КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

Після вивчення програмного матеріалу студенти вико­нують домашню письмову контрольну роботу.

Вибір варіанту контрольної роботи здійснюється за допо­могою спеціальної таблиці за двома останніми цифрами но­мера залікової книжки студента. На перетині горизон­тальної та вертикальної ліній визначаються номера завдань конт­рольної роботи, де перший номер означає номер теоре­тичного питання, решта – номери практичних завдань.

Таблиця вибору варіантів контрольної роботи

АБ	Остання цифра залікової книжки
Передостання цифра залікової книжки		21 11 37 78	22 12 38 77	23 13 39 80	24 14 40 79	25 15 41 82	26 16 42 81	27 17 43 83	28 1 44 95	29 2 45 96	30 3 46 97
	31 4 47 98	32 5 48 99	34 6 79 100	33 7 50 69	35 8 51 70	36 9 35 71	37 10 36 72	38 18 55 73	39 19 56 74	40 20 57 75

Перелік теоретичних питань

1. Класифікація підприємств та правові основи їх функ­ціо­нування.

2. Напрямки та види діяльності підприємства.

3. Підприємство як первинна ланка виробничої сфери, його ознаки.

4. Ринок, його структура та місце підприємства на ринку. Принципи поведінки господарюючих суб’єктів на ринку.

5. Управління підприємством як системою, методи управ­ління.

6. Зовнішнє середовище підприємства, його структура.

7. Поняття, класифікація та чинники формування персо­налу підприємства.

8. Показники, що характеризують персонал підприємства та ефективність його використання. Джерела набору та по­повнення персоналу підприємства.

9. Вимоги до системи мотивації трудової діяльності на підприємстві. Політика, форми і системи оплати праці.

10. Чинники та резерви зростання продуктивності праці.

11. Поняття та чинники мотивації трудової діяльності, її мо­делі.

12. Поняття продуктивності праці та показники її вимі­рювання.

13. Поняття виробничих фондів підприємства, їх струк­тура.

14. Відтворення основних виробничих фондів, показники їх вимірювання.

15. Класифікація та оцінка основних фондів підприємства.

16. Показники ефективності використання основних фон­дів.

17. Показники оцінки використання оборотних фондів. Джерела економії матеріальних ресурсів.

18. Поняття, склад і структура оборотних фондів під­при­ємства.

19. Методика визначення потреби у матеріалах, опти­мізація їх запасів.

20. Поняття виробничої потужності підприємства, чинники її формування.

21. Поняття та види нематеріальних ресурсів підприємства. Нематеріальні активи та їх склад.

22. Чинники підвищення ефективності інвестицій.

23. Оцінка економічної ефективності капітальних вкладень.

24. Поняття та склад інвестицій підприємства.

25. Джерела формування фінансових коштів підприємства. Поняття та елементний склад оборотних коштів.

26. Зміст та завдання фінансової діяльності підприємства. Характеристика цінних паперів та їх обігу.

27. Шляхи підвищення ефективності використання оборот­них коштів.

28. Значення державного бюджету у фінансово-кредитній політиці держави. Кредит та його форми.

29. Поняття і класифікація інноваційних процесів, оцінка їх економічної ефективності.

30. Науково-технічний прогрес та технічний розвиток підприємства, їх ефективність.

31. Поняття та відмінні особливості організаційного прог­ресу.

32. Характеристика суспільних форм організації вироб­ницт­ва.

33. Основні принципи організації виробничого процесу.

34. Поняття та основні складові елементи виробничого про­цесу підприємства.

35. Поняття і структура виробничого циклу.

36. Типи виробництва та їх характеристика. Методи ор­ганізації виробництва.

37. Бізнес-план, його структура та умови складання.

38. Функції та методи державного регулювання економіки. Індикативне макроекономічне планування.

39. Планування як процес визначення цілей підприємства. Принципи планування.

40. Методи планування на підприємстві, їх класифікація. Стратегічна діагностика.

41. Особливості маркетингової діяльності на підприємстві.

42. Поняття та показники виробничої програми під­приє­мства.

43. Склад та характеристика матеріально-технічних (еко­номічних) ресурсів підприємства.

44. Продукція підприємства як результат праці, її класи­фікація та показники вимірювання.

45. Поняття і структура кошторису виробництва, методи його обчислення та шляхи зниження собівартості продукції.

46. Поняття собівартості продукції. Класифікація витрат на виробництво, управління витратами.

47. Калькулювання та його місце в економічних розра­хун­ках. Методика обчислення основних статей калькуляції, особ­ливості прогнозування собівартості нових виробів.

48. Поняття і сутність доходу і прибутку підприємства. Рен­табельність виробництва.

49. Поняття і види ефективності виробництва, критерії та показники її оцінки.

Сутність, показники та методи оцінки якості продукції. Шляхи підвищення якості продукції та методи її забез­печення.

 

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Завдання 1

У звітному році трудомісткість виробничої програми під­приємства склала 185700 нормо-годин. Річний фонд робочого часу одного робітника становив 1785 нормо-годин. Перед­бачається збільшення трудомісткості продукції у наступному році на 11 %, річний фонд робочого часу одного робітника має збільшитися приблизно на 5 %, а передбачуване виконан­ня норм виробітку дорівнюватиме у середньому 116 %. Виз­начити необхідну чисельність виробничих робітників-від­рядників.

Завдання 2

Середньооблікова чисельність робітників будівельно-мон­тажного підприємства у звітному році становила 300 осіб. Протягом року було звільнено 95 осіб. Визначити зменшення обсягів будівельно-монтажних робіт, якщо середньоденний виробіток одного робітника склав 120 грн., фактична кількість робочих днів у звітному ро­ці дорівнювала 230, а середня кількість робочих днів одно­го робітника до звільнення – 116.

Завдання 3

Середньооблікова чисельність промислово-виробничого пер­соналу на підприємстві у звітному році склала 250 осіб, обсяг випуску продукції 3200 тис. грн. У розрахун­ково­му році обсяг випуску продукції має становити 3400 тис. грн., продуктивність праці передбачається підви­щити на 6 %. Виз­начити:

1) рівень продуктивності праці у звітному і розрахун­ко­вому роках;

2) чисельність промислово-виробничого персоналу у роз­ра­хун­ковому році.

Завдання 4

Середня тривалість чергової відпустки виробничих ро­бітників підприємства буде збільшена у розрахунковому році на 3 робочих дні і становитиме 25 робочих днів. Реальний річний фонд робочого часу одного робітника становитиме 226 робочих днів. Частка робітників, яким збільшується від­пустка, складає 25 % загальної кількості працівників (загальна кількість робітників 300 осіб). Як зміниться обсяг ви­роб­люваної продукції, якщо середньорічний виробіток одного робітника становить 8600 грн.? В якому розмірі необхідно підвищити продуктивність праці, щоб компенсувати збіль­шення тривалості відпусток певної категорії робітників під­приємства?

Завдання 5

На підприємстві використовувалося обладнання, на якому працювало 150 робітників, які виробляли 750000 одиниць про­дукції за рік. Автоматизація виробництва призвела до ско­рочення чисельності персоналу до 80 осіб. Визначити підви­щення продуктивності праці внаслідок автоматизації вироб­ництва.

Завдання 6

Планова трудомісткість одного виробу дорівнює 0,6 м.-год., річний обсяг виробництва – 1,2 млн. шт. виробів. Підприєм­ство працює у дві зміни, тривалість зміни – 8 год., втрати на регламентовані простої – 5 %. Середній відсоток виконання норм виробітку – 115 %. Визначити планову чисельність ро­бітників-відрядників.

Завдання 7

Планова трудомісткість виробничої програми – 6620 м.-год., корисний фонд часу одного робітника – 1865 год., зап­ла­нований відсоток виконання норм виробітку – 110 %. Визна­чити необхідну чисельність робітників-відрядників.

Завдання 8

Визначити планову середньоспискову чисельність основ­них робітників і промислово-виробничого персоналу цеху підприємства, виходячи з даних таблиці 1.

Таблиця 1

Завдання 9

Чисельність промислово-виробничого персоналу підприє­мства у базовому періоді становила 4200 осіб. У звітному році обсяг виробництва зріс на 52 %, а відносна економія пра­цюючих склала 41 осіб. Визначити приріст продуктивності праці у звітному році.

Завдання 10

На підставі вихідних даних по підприємству (табл. 2) визначити показники використання робочого часу.

Таблиця 2

Вихідні показники для розрахунку використання робочого часу
по підприємству “Ворскла”

Показники	Роки
Чисельність робітників, осіб
Відпрацьовано усіма робіт­ни­ками:
- тисяч людино-днів	139,0	122,0
- тисяч людино-годин	1048,2	930,0

Завд<