Нарахування на фонд оплати праці та утримання із заробітної плати працівників

З нового 2011 року розрахунок відрахувань із заробітної плати та нарахувань на фонд оплати праці дуже і дуже спростився. Адже замість внесків до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування, тепер існує один – єдиний соціальний внесок.

Отже, роботодавець, з нового 2011 року, повинен утримувати із ЗП працівників суму єдиного соціального внеску, яка складає 3,6% від суми нарахованої ЗП та податок на доходи фізичних осіб, який складає 15% від суми нарахованої ЗП, зменшеної на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування та податкової соціальної пільги. В той же час роботодавець повинен робити нарахування на фонд оплати праці, які складають суму від 36,76% до 49,7%, в залежності від класу професійного ризику вир-ва.

6. Загальна характеристика собівартості продукції. Галузева та індивідуальна собівартість. Класифікація витрат. Калькуляція собівартості. Загальні витрати і витрати на одиницю продукції. Кошторис витрат, його склад. Порядок складання кошторису витрат. Джерела та шляхи зниження собівартості продукції на підприємстві.

Собівартість, галузева та індивідуальна. собівартість продукції — це грошове вираження витрат на вир-во та реалізацію продукції. При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, що входять до неї. Як відомо, витрати під-ва відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: • собівартості (валових витрат); • прибутку. Відповідно до цього у собівартість продукції включаються витрати на такі цілі:

• дослідження ринку і виявлення потреби в продукції;

• підготовку і освоєння нової продукції;

• вир-во (витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію ОВФ, оплату праці персоналу та ін.); • обслуговування вир-чого процесу і управління ним;

• збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати);

• розвідку, викор-ня і охорону природ. ресурсів (плата за воду, геологорозвідувальні роботи, плата за деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів);

• добір і підготовку кадрів; • поточну раціоналізацію вир-ва (вдосконалення технологій, організації вир-ва і праці, підвищення якості продукції), крім капіталовкладень. Залежно від досліджень, цілей аналізу діяльності під-в розрізняють індивідуальну та галузеву собівартість продукції. Індивідуальна собівартість продукції слугує реальним відображенням витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції. Галузева собівартість відображає сукупні витрати на вир-во та реалізацію продукції всіх під-в галузі, тобто це середня собівартість продукції по галузі.

Класифікація витрат: 1)місце виникнення: зведені по п-ву; структурних підрозділах; цехах; дільницях; центрах витрат. 2)об’єкти господарської діяльності: за об’єктами господарської діяльності (продукція, робота, послуги, господарські процеси) 3)характер виробництва: основне виробництво; допоміжне; обслуговуюче. 4)зв'язок з обсягами господарської діяльності: постійні; змінні; умовно постійні; умовно змінні. 5)спосіб перенесення витрат на об’єкт: прямі та непрямі 6)час виникнення: витрати минулого періоду; звітного та майбутніх періодів. 7) по відношенню до джерел покриття: вхідні витрати (залишок ГП на початок звітного періоду); поточні витрат(виробнича собівартість ГП); вихідні витрати (собівартість реалізованої продукції). 8)види витрат: за економічними елементами; за статтями калькуляції 9) місце здійснення контролю: за місцями формування; за центрами відповідальності. 10) можливість регулювання: регульовані; нерегульовані. 11)мета формування: визначення собівартості; визначення прибутку; оцінка альтернативного варіанту. 12)вид діяльності: звичайні, основні, операційні, інвестиційні, фінансові, надзвичайні, виробничі, адміністративні, збутові. 13)єдність складу витрат: одноелементні, комплексні. 14)календарні періоди: поточні, довгострокові, одноразові. 15)доцільність витрачання: продуктивні, непродуктивні.

Калькуляція собівартості

Калькуляція собівартості являє собою визначення витрат за статями собівартості. Об'єктом калькулювання є продукція чи послуги, собівартість яких обчислюється. Калькуляційною є одиниця кількісного вимірювання продукції (штуки, тонни, метри тощо).

Статті КС.: Стаття І. Сировина і матеріали. (належать такі витрати: на сировину; основні і допоміжні матеріали; на покупні вироби та напівфабрикати) Стаття II. Енергія технологічна (витрати на всі види енергії для роботи виробництва: паливо; електроенергію; пар; газ.) Стаття III. Основна та додаткова ЗП основних виробничих робітників (витрати на оплату праці робітників, які безпосередньо виготовляють продукцію. • доплати та надбавки робітникам,оплату відпусток та ін.) СтаттяIV. Утримання та експлуатація машин і механізмів. (витрати: амортизаційні відрахування на машини та устаткування; • витрати на електроенергію, пальне, мастильні матеріали для машин та устаткування; витрати на заробітну плату обслуговуючого персоналу) Стаття V. Загальновиробничі (накладні) витрати. Стаття V, як і ст. IV, також є комплексною (витрати на такі потреби: управління, виробниче і господарське обслуговування в межах виробництва; ЗП з відрахуваннями на соц. потреби працівників управління, спеціалістів, службовців; • амортизаційні відрахування по будівлях і спорудах; охорону праці; придбання патентів, ліцензій)

Стаття VI. Підготовка і освоєння виробництва. (витрати:• освоєння нових під-в, вир-в, цехів; • підготовку і освоєння нової продукції; Стаття VII. Позавиробничі витрати. (витрати на такі цілі: • маркетингові дослідження; • рекламу продукції; • заходи щодо стимулювання збуту).

Шляхи зниження собівартості продукції є чимало: це і використання менш дорогих матеріалів, це і вдосконалення процесу виробництва, автоматизації робочих місць та скорочення кількості працюючих, це і кооперація з іншими підприємствами, які можуть виготовляти ті чи інші складові за меншими цінами тощо.