Місце раціонального природокористування в екологічних відносинах

РАЦІОНАЛЬНЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАН­НЯ — використання природних ресурсів в обся­гах та способами, які забезпечують сталий екон. розвиток, що не призводить до пору­шення відновлювальних властивостей приро­ди і погіршення екол. умов навкол. природ, середовища. Принцип Р. п. реалізується за до­помогою екол.-прав, вимог: -встановлення лімітів використання природних ресурсів,- засто­сування маловідходних, енерго- і ресурсозбе­рігаючих технологій, -здійснення заходів щодо відтворення відновлювальних природ, ресур­сів, -планування розміщення вироб. та ін. госп. об'єктів з урахуванням екол. ємності відповід. території,

-збереження біол. та ландшафтного розмаїття,

-запобігання забрудненню навкол. природ, середовища, -застосування біол., хім. та ін. методів поліпшення якості природ, ресурсів, екон. стимулювання заходів щодо забезпечен­ня рад. використання природ, ресурсів та здій­снення ін. заходів, що забезпечують екологічно обгрунтоване природокористування. Забезпечення Р. п. визначається Основними напрямами державної політики України в га­лузі охорони довкілля, використання природ­них ресурсів та забезпечення екологічної без­пеки (затв. ВР України 5.III 1998), Законом України «Про охорону навколишнього при­родного середовища» (1991), ЗК України, ЛК України, ВК України, КпН України, закона­ми про твар, і росл. світ, а також ін. законо­давчими актами.

Земля як об’єкт правової охорони

Охорона земель включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання, запобігання необгрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обороту, захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення і підвищення родючості грунтів, продуктивності земель лісового фонду,забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Охорона земель здійснюється на основі комплексного підходу до угідь як до складних природних утворень (екосистем) з урахуванням цілей і характеру їх використання, зональних і регіональних особливостей.Система раціонального використання земель повинна мати природоохоронний, ресурсозберігаючий, відтворювальний характер і передбачати збереження грунтів, обмеження негативного впливу на них, а також на рослинний і тваринний світ, геологічні породи,водні джерела та інші компоненти навколишнього середовища. Власники землі і землекористувачі, в тому числі орендарі, здійснюють: раціональну організацію території; збереження і підвищення родючості грунтів, а також поліпшення інших корисних властивостей землі; захист земель від водної та вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, висушування,ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами та від інших процесів руйнування; захист від заростання сільськогосподарських угідь чагарниками і дрібноліссям, інших процесів погіршення культур технічного стану земель; рекультивацію порушених земель, заходи щодо підвищення їх родючості та поліпшення інших корисних властивостей землі; знімання, використання і збереження родючого шару грунту при проведенні робіт, пов'язаних із порушенням земель; тимчасову консервацію деградованих сільськогосподарських угідь, якщо іншими способами неможливо відновити родючість грунтів. Державні органи здійснюють необхідні заходи у рамках міжнародних, державних і регіональних програм щодо охорони земель.

Порядок охорони земель встановлюється законодавством України.

Правові форми використання, відтворення та охорони земель громадянами

Згідно зі ст. 94 Кодексу контроль за використанням і охороною земель здійснюється радами, а також Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством екології та природних ресурсів України, іншими спеціально уповноваженими органами.Спеціально уповноваженим державним органом, на який законодавством покладене здійснення контролю за використанням і охороною зем ресурсів, є Держкомзем України. Для виконання цієї функції і функції моніторингу в структурі центрального апарату Держкомзему створено Управління моніторингу земель. На місцях контроль покладений на обласні, Київське і Севастопольське міські управління земельних ресурсів та районні відділи зем ресурсів. Голова держкомзему, начальники обласних, Київського, Севастопольського міських управлінь земельних ресурсів є головними держ інспекторами по використанню та охороні земель відповідно У., областей, міст Києва і Севастополя, а їх заступники –заступниками відповідних держ інспекторів. Начальники рай відділів – є інспекторами по вик земель районів, а їх заступники- заступниками держ інспекторів по використанню та охороні земель районів.

Контроль який здійснює Мінекології є надвідомчим. Для здійснення контрольної функції в структурі Мінекології було створено Державну екологічну інспекцію. До складу Державної екологічної інспекції входять Головна екологічна інспекція, інспекція охорони Чорного і Азовського морів та екологічна інспекція відповідних тер органів Мінекології АРК, областей, міст Києва і Севастополя.Певні контрольні повноваження надвідомчого характеру в сфері земельних відносин мають також органи інших міністерств, зокрема органи державного санітарного нагляду Міністерства охорони здоров’я України (в частині дотримання саніт зак-ва при використанні зем ділянок); органи Держбуду (в частині контролю за забудовою територій міст…); органи Міністерства аграрної політики (в частині контролю за охороною грунтів с/г використання); органи Держлісгоспу (використ. Лісового фонду); органи Держ комітету водного господарства У (в частині контролю якості зрошуваних і осушуваних земель) та деякі інші.