Економічна ефективність технічних та організаційних нововведень

Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення не-одмінно ведуть до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а постійна актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює розв’язання таких за допомогою нових економічних рішень. Зрештою, усі нововведення на підприємствах, які зорієнтовано на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності вироб-ництва, мають спиратися на власні юридичні підвалини, відповідні но-рмативно-законодавчі акти — інакше вони не справлятимуть належно-го впливу на масштаби і строки досягнення соціально-економічних цілей діяльності підприємств та організацій.

Тому треба позитивно оцінювати активізацію законотворчих про-цесів в Україні, які сприяють скорішому переходу до соціальне орієн-тованих ринкових відносин між суб’єктами господарювання; розробку

і схвалення пакета законів і механізмів їхньої практичної реалізації, що визначають і регулюють діяльність підприємств та організацій усіх га-лузей народного господарства.

До груп технічних новин і нововведень, стосовно яких визначають-ся і оцінюються економічна та інші види ефективності, відносяться створення, виробництво та використання нових або модернізація (по-ліпшення експлуатаційних характеристик) існуючих засобів праці (машин, устаткування, будівель, споруд, передавальних пристроїв), предметів праці (сировини, матеріалів, палива, енергії) і споживання (продукції для безпосереднього задоволення потреб населення), техно-логічних процесів, включаючи ті з них, що містять винаходи і раціона-лізаторські пропозиції. Єдиним узагальнюючим показником економіч-ної ефективності будь-якої групи технічних нововведень слугує еконо-мічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вар-тісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними ви-тратами ресурсів за певний період.

Економічний ефект заходів НТП розраховується на всіх етапах ре-алізації і за весь період здійснення цих заходів і визначається як різни-ця між вартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів за цей період.

Залежно від завдань, які вирішуються, економічний ефект може обчислюватись в одній із двох форм:

— народногосподарський (загальний ефект за умовами викорис-тання нововведень);

— госпрозрахунковий (комерційний ефект, який отримується окремо розробником, виробником і споживачем нововведень).

Народногосподарський економічний ефект обчислюється шля-хом порівняння результатів за місцем використання нової техніки, інших нововведень і усіх витрат на їх розробку, виробництво і спо-живання.

Комерційний економічний ефект обчислюється на окремих ста-діях «життєвого циклу» нововведення (стадії розробки, виробницт-ва, експлуатації) і дає можливість оцінити ефективність технічних новин з урахуванням економічних інтересів окремих проектно-конструкторських організації, підприємств-виробників і підпри-ємств-споживачів.

Перша форма економічного ефекту використовується на стадії об-ґрунтування доцільності розробки та вибору найкращого варіанту про-ектного рішення; друга форма — у процесі реалізації заходів, коли є відомими ціни на нову науково-технічну продукцію, обсяги її вироб-ництва, умови і строки застосування.

На стадії техніко-економічного обґрунтування і вибору найкращого варіанта, при формуванні планів наукових і дослідно-конструктор-ських робіт повинен бути витриманий народногосподарський підхід, який передбачає врахування при оцінці заходів НТП усіх можливих

наслідків - економічних, соціальних, екологічних, зовнішньоеконо­мічних. Етапи реалізації цього підходу зводяться до наступного:

- із потенційно можливих варіантів вибирають ті, які задоволь­няють заданим обмеженням;

- по кожному з обраних варіантів обчислюють результати, витра­ти, економічний ефект;

т ш т т

Е_Т=Р_Т-В_Т, де Р _Т - вартісна оцінка витрат від здійснення заходів НТП за розраху-

В - вартісна оцінка витрат на здійснення заходів НТП за цей же

пері Такий н. спосіб визначення економічного ефекту є однаковим як при обчисленні народногосподарського, так і комерційного ефекту від впровадження заходів науково-технічного прогресу.

При обчисленні економічного ефекту слід приводити різночасові витрати і результати до єдиного для всіх варіантів моменту часу -розрахункового року за допомогою коефіцієнта приведення (а).

Із врахуванням фактора часу економічний ефект може бути пред­ставлений виразом

Е _Т = ∑(Р t -В t)× а,грн,

де Р _t, В t - вартісна оцінка відповідно результатів і витрат у t- му році розрахункового періоду, грн.

Початковим роком розрахункового періоду Т вважають рік початку

врахуванням оцінка результатів від впровадження заходу НТП за роз­рахунковий період визначається так:

Р t = ∑Р t ×а. Ці результати є сумою основних (Р_осн) і супутніх (Р_суп) результатів:

Рт=Росн+Рсуп.

Оцінювання основних результатів здійснюється за формулами:

а) для нових засобів праці тривалого використання

Р_осн=Ц t ×Н t ×П _t,

б) для нових предметів праці

Н t - обсяг використання нових засобів або предметів праці у t- му році, натур. одиниць;

П t - продуктивність засобів праці у t- му році, натур. одиниць;

В - витрати предметів праці на одиницю продукції у t- му році, натур. одиниць.

Вартісна оцінка сукупних результатів включає додаткові економіч­ні результати в різних сферах народного господарства, а також еконо-

можна здійснювати за формулою - — * ™* НТП, яку де Р в Н - вартісна оцінка соціальних та екологічних наслідків від за-

S=Srb=r тату в t - му р—з ура -

заходу НТП на довкілля і соціальну сферу.

Сумарні витрати на реалізацію заходу НТП за розрахунковий пері­од включають витрати на виробництво (В_вир) і використання (В_викор)

продукції: В t = ВВир+Ввикор.

При цьому витрати на виробництво і на використання обчислю­ються однаково з урахуванням фактору часу:

Ввир (викор) = ∑(С t + К t - Л t)× а,

де Сt - поточні витрати при виробництві (використанні) продукції у t- му році без амортизаційних відрахувань на реновацію, грн;

К _t — одноразові витрати при виробництві (використанні) продукції в t -му році, грн;

Л _t — залишкова (ліквідаційна) вартість основних фондів, що вибу-вають у t -ми році, грн.

До складу поточних витрат (С_t) включаються витрати, які врахову-ються при існуючому порядку калькулювання собівартості продукції, а на ранніх стадіях розробки нової техніки (коли відсутня конкретна ін-формація для розрахунку поточних витрат) використовується один із можливих методів обчислення собівартості проектованої нової техніки:

— метод питомих ваг;

— графоаналітичний;

— кореляційний;

— планової калькуляції.

До складу одноразових витрат (К _t) включаються капітальні вкла-дення та інші витрати одноразового характеру, які необхідні для ство-рення і використання нової продукції, незалежно від джерел фінансу-вання.

Рр - Вр R p + Enp

Рр - Вр Е t =,

Для заходів НТП, які характеризуються стабільністю техніко-економічних показників (обсягів виробництва, показників якості, ви-трат і результатів) по роках розрахункового періоду, розрахунок еко-номічного ефекту здійснюється за формулою

де Р_р - незмінна за роками розрахункового періоду оцінка результатів заходу НТП (включаючи основні і супутні результати), грн;

В_р - незмінні за роками розрахункового періоду витрати на реалі­зацію заходу НТП, грн;

Л _p - норма реновації основних фондів.

В^Р_р - обчислюють так:

Вр = В_рп + (Л_р + Е_пр)×К, де В ції - річні поточні витрати при використанні продукції (без амор-

погіршення інших показників роботи наукових організацій, підпри-ємств-виробників. Тому, крім обчислення загальної величини економі­чного ефекту, слід визначити частку його, що має одержати кожний причетний до процесу створення і впровадження нововведення. Тобто,

необхідно обчислювати комерційний ефект, для оцінювання якого в ринкових умовах може використовуватись показник прибутку, що за­лишається в розпорядженні наукової організації, підприємства (П_т), а саме:

П t = В t + Сп t -Под t,

де В t - виручка від реалізації продукції науково-технічного або виро­бничо-технічного призначення у t-щ році, грн;

Сп t - собівартість продукції у t- му році грн;

Под t - загальна сума податків і виплат з балансового прибутку на­укової організації, підприємства у t- му році, грн.

Крім того, при аналізі ефективності заходів НТП можуть викорис-

Наприклад, приріст прибутку за рік від виробництва продукції за допомогою нової техніки (∆П) визначають за формулою

∆П = (Ц₂-С₂)×#₂-(Ц₁-С₁)×#₁, де С ба С₂ - собівартість одиниці продукції, виготовленої за допомо-

при використанні базової і

^НОВ^ р. о™к. £⁰ в од. иробництва за допомогою базової і нової техніки,

"Умовне вивільнення працюючих у зв’язку з впровадженням нової техніки (∆Ч) визначають із залежності

∆Ч = Ц ₂ × N ₂ - Ц ₂ × N ₂,

В1 В21

де В рн В₂ - продуктивність праці до і після впровадження нової техні-ки, Економія капітальних вкладень (∆К) визначають із співвідношення

∆К = Г К ₁ × В ′ ₂ -К₂1× N ₂,
І. В1 J

де К₁, К₂ - питомі капіталовкладення при використанні базової і нової техніки, натур. од./рік;

В₁, В′₂ - продуктивність одиниці базової і нової техніки за одини­цю часу, натур. один. або грн. за одиницю часу.

Зниження матеріальних витрат (∆М) обчислюють так:

∆М = ( М ₁ -М₂)ЧN₂,

де М₁, М₂ - матеріальні витрати на одиницю продукції при викорис­танні базової і нової техніки, грн/од.

Пріоритетні напрями