Практичне заняття до теми 16

«СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ»

Питання для обговорення:

1. Що є необхідним для забезпечення конкурентоспроможності товару?

2. Назвіть визначальні принципи оцінювання конкурентоспро-можності продукції?

3. Що називаємо конкурентоспроможністю торгової марки?

4. Які складові слід вважати складовими маркетингової орієнтації?

5. Назвіть підсистеми, на яких базується побудова системи конкурентоспроможності підприємств м’ясної промисловості.

6. Конкурентоспроможність яких саме об’єктів забезпечує кожна підсистема?

7. Що називаємо системою забезпечення конкурентоспроможності підприємств?

8. Яку теорію включає методологічний рівень системи забезпечення конкурентоспроможності?

9. Що треба створити, згідно із Законом України «Про інститути спільного інвестування», для спільної діяльності підприємств галузевого кластеру?

10. Які зміни на підприємствах м’ясної промисловості відбулися
за останні 16 років?

Тести 16

1. Досягнення підприємством конкурентоспроможного статусу безпосередньо пов’язане із:

а) просуванням підприємством своїх товарів до конкретної
групи споживачів;

б) ринковим положенням товару;

в) функціонуванням конкурентоспроможного підприємства;

г) витратами виробництва.

дана з позиції практика, що активно використовує у творчій діяльності нематеріальні активи, оцінка й управління якими реально здійснені.

В. Л. Іноземцев визначає інтелектуальний капітал у такий спосіб: «Інформація й знання, ці специфічні по своїй природі й формам участі у виробничому процесі фактори, у рамках фірм приймають вигляд інтелектуального капіталу. Інтелектуальний капітал являє собою щось начебто «колективного мозку», що акумулює наукові й повсякденні знання працівників, інтелектуальну власність і накопичений досвід, спілкування й організаційну структуру, інформаційні мережі й імідж фірми» [17]. Складові частини інтелектуального капіталу, відповідно до точки зору В. Л. Іноземцева: по-перше – людський капітал, втілений у працівниках компанії у вигляді їхнього досвіду, знань, навичок, здібностей до нововведень, а також до загальної культури, філософії фірми, її внутрішнім цінностям; по-друге – структурний капітал, що включає патенти, ліцензії, торговельні марки, організаційну структуру, бази даних, електронні мережі.

Під інтелектуальним капіталом Б. Б. Леонтьєв розуміє вартість сукупності наявних у нього інтелектуальних активів, включаючи інтелектуальну власність, його природні й придбані інтелектуальні здібності й навички, а також накопичені їм бази знань і корисні відносини з іншими суб’єктами [18]. Цінність суб’єкта інтелектуального капіталу завжди повинна розглядатися в співвідношенні з реально очікуваними результатами його інтелектуальної діяльності й на цій підставі повинна виражатися відповідною вартістю. Інтелектуальний капітал є провідним капіталом і складає основу будь-якого підприємства на сучасному етапі розвитку ринкової економіки.

Глибоким є дослідження сутності інтелектуального капіталу О. Бутнік-Сіверського, в роботі якого «інтелектуальний капітал – це один із різновидів капіталу, який має відповідні ознаки капіталу і відтворює, одночасно, властиву лише йому (інтелектуальному капіталу) специфіку і особливості [19]. Як економічна категорія інтелектуальний капітал розглядається з позиції авансованої інтелектуальної власності, що під час свого руху приносить більшу вартість за рахунок додаткової вартості». Сутність інтелектуального капіталу як економічної категорії визначається як система відносин різних економічних суб’єктів з приводу раціонального, стійкого його відтворення на основі про-гресивного розвитку науки з метою виробництва конкретних товарів, послуг, доходу, підвищення життєвого рівня, рішення проблеми нерівномірності світового й регіонального розвитку на основі персоніфікованих економічних інтересів суб’єктів.

Інтелектуальному капіталу властивий більш високий рівень розвитку в порівнянні із уже відомими функціональними формами капіталу, критерієм чого є більш стійкий рівень економічного росту

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства

 

суспільства, ефективності його структур. Інтелектуальний капітал, розвиваючись на основі попередніх форм капіталу, вбирає в себе їхні основні властивості й одночасно має власний зміст. Інтелектуальним капіталом у сучасних умовах можуть володіти люди будь-яких професій, здатні до творчого мислення, тому що їхнім капіталом стає здатність до неординарних вчинків і дій. Але присвятити себе науковій або будь-який інший інтелектуальній діяльності вони вирішують тільки тоді, коли вони можуть очікувати від цього вигоди, як грошової, так і морально-психологічної, переважаючої вигоди простих носіїв робочої сили.

Дослідники та практики притримуються думки, що на рівні підприємства інтелектуальний капітал є сумою трьох складових:

1. Людський капітал – сукупність знань, навичок, творчих здібностей, а також спроможність власників та наукомістких працівників відповідати вимогам і задачам підприємства.

2. Структурний капітал – програмні засоби ЕОМ, програмне забезпечення, бази даних, організаційна структура, патенти, товарні знаки, організаційні механізми, які забезпечують продуктивність працюючих та функціонування підприємства.

3. Споживчий капітал – майбутні споживачі продукції підприємства,
її спроможність задовольнити їх запити.

Основою цих складових є людські ресурси – найбільш динамічна компонента спроможності підприємства отримувати прибуток впродовж тривалого часу. Вважається, що людський капітал не може бути власністю підприємства, а структурний капітал може бути оформлений у власність і може виступати в якості об’єкту купівлі-продажу. Інтелектуальний капітал – це знання, які можуть бути перетворені в прибуток та оцінені. Таке широке визначення, охоплює будь-які технологічні, управлінські та ринкові новини, які можуть бути інновацією, тобто приносити додатковий прибуток.

Загальні властивості інтелектуального капіталу зводяться до наступного:

1) капітал виступає як економічна категорія і за своїм соціально-економічним змістом не є майном;

2) капітал має вартісну оцінку і є «самозростаюча» вартість;

3) капітал існує лише за певних соціально-економічних умов, властивих ринковому середовищу;

4) капітал розглядається як авансована вартість і після завершення кругообігу повертається з додатковим доходом;

5) капітал є частиною багатства (фінансових ресурсів) підприємця (сума вартісної оцінки майна та коштів), може бути інновацією.

Безумовно, інтелектуальний капітал (від лат. intellectuаlis capitalis – розумовий, головний або головні пізнання) – це один з різновидів

до попиту споживачів, швидке впровадження нової техніки і технології, гнучких виробничих систем з одночасним утриманням мінімуму запасів матеріальних ресурсів та готової продукції, підвищення якості при постійному зниженні витрат виробництва, логістичний підхід до виробничих процесів.

Національна асоціація

виробників м’яса і

м’ясопродуктів

«Укрм’ясо»

Рекламні агенції, галузеві журнали «М’ясний бізнес», «М’ясна справа», «М’ясна індустрія»

Професійне технічне училище, технікум м’ясної промисловості, Національний університет харчових технологій, науково-виробничі об’єднання

IT

Малі, середні підприємства м’ясної

промисловості

(ковбасні, консервні

Підприємства сільського господарства (агрофірми ферми, заводи комбікормів)

Збутова мережа та фірмова торгівля

ВЕЛИКЕ ПІДПРИЄМСТВО-ЛІДЕР (М’ЯСОКОМБІНАТ)

1^1 та забійні цехи) ^j

Підприємства виробники обладнання для підприємств м’ясної промисловості

Заготівельні пункти худоби

І

Регіональний центр оптової

торгівлі сільськогосподарською

продукцією

Фінансово-кредитні установи

Напрям співпраці за кластерним принципом

Рис. 18. Модель галузевого кластеру в м’ясній промисловості на

рівні регіону

Згідно з класифікаційними ознаками виробничих систем підприємства м’ясної промисловості належать до систем, які в своїй структурі мають ознаки як «штовхаючої», так і «тягнучої», виробничих систем. Так, до «штовхаючої» виробничої системи відносяться м’ясо-жирове і птахопереробне виробництва, в яких організація переробки залежить від наявності тваринницької продукції, що передбачає організацію роботи виробничих підрозділів за гнучкими технологічними

 

Горлачук В. В., Яненкова І. Г.

Економіка підприємства