Генеральна,галузева,тарифні угоди.

За формою організації робочого часу: Повна зайнятість – діяльність протягом повного робочого тижня, місяця, що забезпечує належний дохід.Неповна – це діяльність громадян з неповним трудовим навантаженням (сезонна, поденна,неповний робочий день).

24. Державні гарантії зайнятості.Робота центрів зайнятості.

Згідно з Законом України "Про зайнятість населення" державною гарантією є право вибору професій та виду діяльності. Ця гарантія стосується працездатного населення у працездатному віці і передбачає: добровільність праці, вибір або зміну професії та виду діяльності; з ахист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи;виплату вихідної допомоги працівникам, які втратили постійну роботу; безплатне навчання безробітних новим професіям, перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії; виплату безробітним в установленому порядку матеріальної допомоги по безробіттю тощо;

25.Планування праці. Види планів праці.

В умовах ринкового господарства, вільного підприємництва та конкурентної боротьби підприємства прогнозують та планують свою діяльність з урахуванням кон'юнктури ринку й свого внутрішнього ресурсного забезпечення, зокрема і ресурсів праці. Види планів:--- Стратегічний план відображає стратегію розвитку підприємства і має на меті забезпечення результативності підприємства та освоєння ним нових можливостей; в ньому відображено рішення, які стосуються сфер діяльності та вибору її напрямків. Стратегічний план не залежить від функції часу, він має переважно концептуальний характер.---Довгостроковий план охоплює значний плановий інтервал часу та містить завдання, поєднані за часом і ресурсами. Найважливішими складовими довгострокового плану є певна хронологізація проектів, зміст і послідовність здійснення найважливіших заходів. Методом довгострокового планування є екстраполяція, тобто на основі минулих показників діяльності розробляється система показників на майбутнє.---Середньостроковий план — певною мірою деталізований довгостроковий план, який містить основні завдання на встановлений період, передбачає розробку в певній послідовності заходів, окреслених в довгостроковому плані. Межа між ними досить умовна і неоднозначна. Цей план містить кількісні планові показники діяльності, в ньому наводяться детальні відомості в розбивці за продуктами, дані про капіталовкладення і джерела фінансування.--Бізнес-план — план створення нової фірми, започаткування нової справи чи окремого проекту на існуючому підприємстві, програма діяльності фірми, план конкретних заходів для досягнення конкретних цілей з оцінкою очікуваних витрат і доходів.

26. Показники праці як складова бізнес-плану.

Бізнес-план є стандартним документом, присвяченим в більшості випадків залученню кредитів та інвестицій, в якому детально обґрунтовується концепція призначеного для реалізації реального інвестиційного проекту та наводяться його ринкові, виробничі, організаційні та фінансові характеристики. Виходячи з практики, виділяють таку найбільш поширену структуру бізнес-плану, зміст якого має бути достатнього, однак не надмірного наповнення:Резюме. Характеристика галузі. Інформація про фірму. Розташування об'єкта. Характеристика продукту. Аналіз ринку.План маркетингу.План виробництва.Організаційний план. Фінансовий план. Аналіз потенційних ризиків.

Поточне планування враховує такі трудові показники: продуктивність праці; чисельність працівників; чисельність промислово-виробничого персоналу; трудомісткість продукції; середня заробітна плата на одного працівника, що належать до промислово-виробничого персоналу, на одного працівника підприємства в цілому. Що стосується працівників, яких зараховують до промислово-виробничого персоналу, то плануються витрати праці на одиницю продукції; продуктивність праці на одного робітника, на одного працівника промислово-виробничого персоналу; темпи зростання продуктивності праці; приріст обсягу продукції за рахунок зростання продуктивності праці; чисельність промислово-виробничого персоналу; чисельність основних та допоміжних робітників; фонд оплати праці за всіма категоріями персоналу; середня заробітна плата за підрозділами.

27.Розробка планів з продуктивності праці,чисельності персоналу.

Планування продуктивності праці здійснюється методами:

• прямого розрахунку;

• пофакторним методом.

Пофакторний метод передбачає розрахунок приросту продуктивності праці під впливом різних факторів

Схема складання планів- аналіз показників за попередній період, оцінка очікуваного виконання плану та виявлення можливих резервів;- визначення головних завдань і розробка основних показників плану;- збалансування всіх розділів і елементів плану.

Планування чисельності персоналу охоплює: Прогнозування перспективних потреб підприємства в персоналі;Вивчення ринку праці(ринку кваліфікованої робочої сили);Аналіз стану робочих місць підприємства;Розроблення програм та заходів щодо розвитку персоналу.

 

28. Організація праці.Принципи організації праці.

У широкому значенні організація праці – це процес організовування трудової діяльності. Організовують працю окремого робітника, виробничої бригади, працівників цеху, підприємства, суспільну працю у межах цілої країни.О рганізація праці на підприємстві - це процес економічно і соціально обґрунтованого поєднання в оптимальних пропорціях робочої сили, засобів і предметів праці та створення умов для їх ефективного використання і досягнення кінцевої мети виробництва. Головне завдання організації праці — систематично поліпшувати використання живої праці, що передбачає: розроблення і впровадження раціональних форм розподілу і кооперації праці, організацію виробничих підрозділів, трудових колективів;удосконалення організації трудових процесів, робочих місць, методів і прийомів праці;удосконалення нормування праці;застосування найбільш ефективних систем матеріального стимулювання праці;підготовку кадрів і систематичне підвищення їхньої кваліфікації;зміцнення трудової дисципліни та сприяння піднесенню творчої активності працівників;поліпшення санітарно-гігієнічних, психо-фізіологічних і естетичних умов праці;забезпечення раціональних режимів праці і відпочинку. Принципи організації праці: принцип плановості організації праці (нарівні підприємства плануванням охоплюються всі етапи виробничого циклу); принцип комплексності (враховувати взаємодію всіх елементів системи організації праці та різних рівнів управління виробництвом); принцип науковості (використання прогресивних методів організації праці); принцип нормативності (використання у організації праці прогресивних нормативів та стандартів); принцип ефективності (максимальний матеріальний та соціальний ефект із мінімальними витратами).

29. Нормування праці.

Нормування праці - це процес визначення, впровадження і перегляду норм праці. Нормування праці на підприємстві вирішує наступні завдання: Економічне (ефективне використання ресурсів і ріст продуктивності праці). Психофізіологічне (підвищення працездатності людини без шкоди для її здоров’я). Соціальне (праця повинна приносити задоволення). Об'єктами нормування праці є: умови та охорона праці -це санітарно-гігієнічні норми, естетичні норми, норми параметрів робочого місця, норми безпеки праці, норми екологічності праці. затрати праці – це норми чисельності, перерв, трудомісткості, керованості, втомлюваності, часу, темпу роботи. результати праці – це норми виробітку, нормовані завдання, норми ефективності праці.

Функції нормування праці: сприяє визначенню необхідної чисельності працівників на підприємстві;є основою поточного і перспективного планування (з використанням норм затрат праці розраховуються основні техніко-економічні показники підприємства: виробнича програма, чисельність, фонд заробітної плати, собівартість продукції).є засобом обліку індивідуальної та колективної праці, сприяє раціональній організації виробництва та праці (наявність нормативів затрат праці дає змогу якісно оцінити варіанти організації та обрати оптимальний); забезпечує нормальну інтенсивність праці відповідно до визначених критеріїв;

30. Структура робочого часу.Класифікація витрат робочого часу.

З точки зору нормування праці виробничий процес є витратами часу на виготовлення продукції. Тому у розрахунках, по-перше, потрібно визначити, які витрати часу є необхідними та можуть бути включені в норму, по-друге, визначити ефективність використання фонду часу працівників та обладнання. З цією метою здійснюється класифікація витрат робочого часу, на основі якої встановлюється структура норм часу й аналізується ефективність використання часу.

Відрізняють класифікацію часу використання обладнання та часу робочого.Усі види витрат часу робітника діляться на необхідні або такі, що нормуються, та зайві або такі, що не нормуються.

До перших відноситься час:

Основний – це той час, упродовж якого досягається безпосередня мета технологічного процесу, тобто відбувається якісна зміна предмету праці (наприклад, зміна місця знаходження вантажу, складання машин тощо)Допоміжний – визначає час, що використовується на дії, які забезпечують виконання основної роботи(наприклад, встановлення деталі на верстаті для обробки)

Час обслуговування робочого місця;

Підготовчо-заключний час, що витрачається на підготовку робочого місця та засобів виробництва до виконання роботи та її завершення;Час перерви на відпочинок та особисті потреби.

Не нормується час, що витрачено на усунення недоліків на виробництві, випуск бракованої продукції, а також час перерв, що викликані порушенням трудової дисципліни.

 

Методи нормування праці.

Нормування праці - це процес визначення, впровадження і перегляду норм праці.

У практиці нормування праці застосовують такі методи: сумарний (дослідно-статистичний), розрахунково-аналітичний, мікроелементний
За допомогою аналітичного методу установлюються технічно-обґрунтовані та оптимальні норми праці, які є прогресивними. На основі сумарного (дослідно-статистичного) методу встановлюються дослідно-статистичні норми, які широко застосовуються на практиці у зв’язку з простотою розрахунку.
Сутністю сумарного (дослідно-статистичного) методу є те, що норма встановлюється в цілому на операцію без розчленування її на складові елементи. За цим методом норми визначають на основі статистичних даних про фактичні затрати часу за минулий період або порівняння якоїсь операції з аналогічними операціями.

При аналітичному (розрахунково-аналітичному) методі операцію попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разі розраховують на кожний елемент операції. Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарний. Він є основним методом для масового і серійного типів виробництва, тобто для тих умов, коли одна операція повторюється багато разів.

32. Норми часу, норми виробітку, норми обслуговування, норми підлеглості.

Норма праці – це максимально допустимі затрати праці на виконання окремої роботи чи операції.

Найбільш поширеними є такі види норм праці:Норма виробітку.Норма часу.Норма обслуговування.Норма керованості.Норма чисельності.

Норма виробітку (Н_вир) — це визначений обсяг робіт (одиниць продукції), який працівник або група працівників (зокрема, бригада) відповідної кваліфікації зобов'язані виконати за одиницю робочого часу: Н_{вир =}Тзм./ Нч. де Т_зм — робочий час за обліковий період, (годину, робочий день, зміну, місяць); Н_ч — норма часу на виготовлення одиниці продукції.

Норма часу (Н_ч) — це величина витрат робочого часу на виконання одиниці роботи працівником або групою працівники (зокрема, бригадою) відповідної кваліфікації за певних організаційно-технічних умов. Н_ч =Т_оп+ Т_обсл+ Т_відп+ Т_перер+ Т_пз деН _ч — норма часу на виготовлення одиниці продукції;Т_оп — затрати оперативного часу; Т_обсл — витрати часу наобслуговування робочого місця; Т_відп — перерви на відпочинок і особисті потреби; Т_перер — регламентовані перерви з організаційно-технічних причин; Т_пз — витрати підготовчо-завершального часу.

Норма часу в умовах серійного і масового виробництва виступає як норма штучного часу (Тшт.)

Тшт. =Т_оп+ Т_обсл+ Т_відп+ Т_перер

Норма часу в умовах дрібносерійного і одиничного виробництва виступає як норма штучно- калькуляційного часу: Тшт.к = Тшт. + Т_пз / n,де n - кількість деталей в партії,шт.

Норма обслуговування (Н_обсл) — це кількість виробничих об'єктів (одиниць устаткування, робочих місць і т. ін.), які працівник або група працівників (зокрема, бригада) відповідної кваліфікації зобов'язані обслужити протягом одиниці робочого часу. Н _о6сл=Т_зм /Н_{ч о6сл}

де Т_зм— робочий час виконавців нормованої роботи за обліковий період (годину, робочий день, зміну, місяць);

Н_{ч о6сл} — норма часу обслуговування одиниці устаткування.

Нормативи підлеглості — це регламентовані величини, що визначають співвідношення між кількістю керівників та кількістю підпорядкованих їм працівників. Найчастіше вони використовуються для визначення кількості керівників первинних ланок – бригадирів, майстрів, старших майстрів, тощо.

Продуктивність праці.

ПП – це здатність працівників виготовляти певну кількість продукції за одиницю часу. Продуктивність праці — показник результативності праці, який характеризується співвідношенням обсягу продукції; робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого.

Види ПП:індивідуальна-(ПП окремого працівника);виробнича-ПП (на виробничій ділянці, підприємстві);локальна- (ПП в регіоні чи галузі);суспільна- (ПП по економіці в цілому)

ПП вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу).

Ефективність праці.

Ефективність праці — це її результативність. Вона відображає співвідношення обсягу вироблених матеріальних і/або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто зростання ефективності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення затрат праці. У широкому розумінні зростання ефективності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ за тих самих, або і менших затрат праці.

Зростання ефективності праці забезпечує підвищення реального продукту і доходу, а тому воно є дуже важливим показником економічного зростання країни. Оскільки збільшення суспільного продукту в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня споживання, а отже, і рівня життя, то економічне зростання на основі підвищення продуктивності праці стає однією з головних цілей держав з соціальною орієнтацією економіки.

Функції заробітної плати.

Функція заробітної плати – це її призначення, роль, складова сфери практичної діяльності в узгоджені і реалізації інтересів головних суб’єктів соціально-трудових відносин – найманих працівників і роботодавців. Відтворювальна функція полягає у забезпеченні працівників та членів їх родини необхідними життєвими благами для відновлення витраченої в процесі виробництва робочої сили та для відтворення поколінь Стимулююча функція заробітної плати полягає у встановленні залежності розміру заробітної плати від особистого вкладу працівника та результатів діяльності всього колективу підприємства. Оптимізаційна функція забезпечує певні пропорції в зростанні рівнів заробітної плати та продуктивності праці. Регулювальна функція вирішує проблеми регулювання вартості робочої сили на ринку праці під впливом співвідношення її попиту та пропозиції і розподілу трудових ресурсів за регіонами, галузями, підприємствами з урахуванням як особистих інтересів працівника щодо сфери прикладання своєї праці та інтересів ринкового виробництва, зумовлених економічною кон’юнктурою.
Соціальна функція покликана забезпечити рівну заробітну плату в однакових умовах праці та усунення будь-якої дискримінації в оплаті праці. Реалізація цієї функції забезпечується поєднанням державного та договірного регулювання заробітної плати.

Генеральна,галузева,тарифні угоди.

Генеральна угода укладається між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об`єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями.

Генеральна угода фіксує домовленості між сторонами соціального партнерства, та регулює основні аспекти соціально-трудових відносин.

Повноваження сторін щодо розробки та підписання Генеральної угоди містяться у Законі України "Про колективні договори та угоди". У цьому ж законі визначено зміст Генеральної угоди:

гарантії праці і забезпечення продуктивної зайнятості;

мінімальні соціальні гарантії оплати праці і доходів всіх груп і верств населення, які забезпечували б достатній рівень життя;

розмір прожиткового мінімуму, мінімальних нормативів;

соціальне страхування;

трудові відносини, режим роботи і відпочинку;

умови охорони праці і навколишнього природного середовища;

задоволення духовних потреб населення;

Галузева угода-це акт соціального партнерства,яким встановлюється основні норми,принципи та взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання економічних і трудових відносин,надання додаткових соціально-економічних гарантій.

Тарифна угода — це договір між представниками сторін переговорів з питань оплати праці та соціальних гарантій.Предметом тарифної угоди на виробничому рівні як складової частини колективного договору є: форми і системи оплати праці, що застосовуються для різних категорій та груп працівників; мінімальна тарифна ставка, диференційована за видами і типами виробництв у межах рівнів, передбачених генеральною тарифною угодою для відповідних видів і типів виробництв галузі (підгалузі);розміри тарифних ставок і посадових окладів за розрядами робіт і посадами працівників; види і розміри доплат, надбавок, премій та інших заохочувальних і компенсаційних виплат і умови їх надання;умови оплати праці за роботу в надурочний час, час простою, який мав місце не з вини працівника, при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника тощо.

 

 

20.Ринок праці:суть,зміст і структура.

Ринок праці- Система відносин, пов'язаних з наймом і пропозицією праці, тобто з її купівлею та продажем; це сфера працевлаштування, де взаємодіють покупці та продавці праці.; Сфера формування попиту і пропозиції робочої сили.Складові ринку праці: сукупна пропозиція охоплює все працездатне населення, що пропонує роботодавцю свою здатність до праці в обмін на життєві блага.; сукупний попит - це загальна потреба економіки в найманій робочій силі.; сукупний ринок праці (СРП) – це сума сукупного попиту на працю і сукупної пропозиції праці.; поточний ринок праці (ПРП) – це різниця між сукупним ринком праці і задоволеним попитом на працю. Ринок праці поділяється на: Відкритий ринок праці - це все економічно активне населення, яке шукає роботу і потребує підготовки, перепідготовки, а також усі вакантні робочі місця в усіх секторах економіки. Прихований ринок праці – це працівники, які мають юридично не оформлене місце праці, наприклад, працюють за паспортом, без контракту, за яких працедавець не сплачує внесків до пенсійного фонду і не платить податки, це працівники, які потенційно можуть будь - коли бути звільненими, а робочі місця можуть бути ліквідованими.

21. Попит і пропозиція на ринку праці.

сукупна пропозиція охоплює все працездатне населення, що пропонує роботодавцю свою здатність до праці в обмін на життєві блага.; Пропозиція праці визначається рівнем заробітної плати, податків, потребами в матеріальному забезпеченні непрацюючих членів сім'ї робітника, звичками, традиціями, силою профспілок тощо. Пропозиція праці буде збільшуватися при зростанні зарплати, престижу роботи, морального задоволення. Також на пропозицію праці впливає чисельність працездатного населення, кількість відпрацьованого часу за рік, кваліфікація тощо.

сукупний попит - це загальна потреба економіки в найманій робочій силі. Попит на ринку праці формується залежно від її ціни, потреб виробництва, технічного рівня підприємств тощо. Тому можуть траплятися випадки, коли здібності професіоналів нікому не потрібні, а попит на звичайну малокваліфіковану працю високий. Попит на ринку праці залежить від:1) від попиту на товари і послуги, для виготовлення яких потрібно наймати працівників;2) продуктивності праці кожного найнятого працівника (продуктивність визначається кількістю продукції, яку працівник здатен виробити за одиницю часу; інтенсивність -кількість часу яку витрачають на виробництво одиниці продукції);3) економічної кон'юнктури в країні (загального попиту на товари в країні), від того на якій фазі економічного циклу знаходиться виробництво в країні; 4) втілення нових технологій;5) структури економіки, сукупності галузей і підприємств.

 

22. Безробіття.Регулювання ринку праці.

За визначенням МОП безробітні - це особи у віці 15—70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття);шукають роботу або намагаються організувати власну справу; готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів. За українським законодавством безробітними визнаються громадяни, що не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити.

Регулювання ринку праці полягає в тому, що держава за допомогою економічних важелів зміни ставок податків і (або) субсидій, а також за допомогою інших заходів може домагатися змін в обсягах попиту та пропозиції на ринку праці, скорочуючи безробіття і збільшуючи рівень зайнятості.Сукупність заходів і спеціальних інститутів, за допомогою яких держава здійснює свій вплив на ринок праці називається механізмом регулювання ринку робочої сили. Форми регулювання ринку праці: До активних належать ті, що спрямовані на підвищення професійної та регіональної мобільності працездатних, на збереження й підвищення рівня зайнятості на підприємствах. До пасивних - допомога для безробітних та соціальна допомога для осіб яких звільняють з роботи.

23. Зайнятість.Види і форми

Зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі. (Закон України “Про зайнятість населення”, ст.1) Зайняте населення: Працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня).;Громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей.; Обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління чи громадських об'єднаннях;Особи які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України.;Особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; Працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.;Зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими та особами похилого віку. Форми зайнятості: Повна зайнятість — це стан працездатного населення при якому забезпечені роботою всі зацікавлені в ній і бажаючі працювати, а між попитом та пропозицією робочої сили існує баланс. Продуктивна (ефективна) зайнятість - це зайнятість яка приносить людині належний дохід, зростання професійного рівня, забезпечує гідні умови життя.Примусова зайнятість - це зайнятість за вироком суду.

За статусом: первинна і вторинна.Первинна - це зайнятість громадян за основним місцем праці (там де знаходиться трудова книжка).Вторинна - це законна, додаткова зайнятість на іншому підприємстві.

За формою організації робочого часу: Повна зайнятість – діяльність протягом повного робочого тижня, місяця, що забезпечує належний дохід.Неповна – це діяльність громадян з неповним трудовим навантаженням (сезонна, поденна,неповний робочий день).

24. Державні гарантії зайнятості.Робота центрів зайнятості.

Згідно з Законом України "Про зайнятість населення" державною гарантією є право вибору професій та виду діяльності. Ця гарантія стосується працездатного населення у працездатному віці і передбачає: добровільність праці, вибір або зміну професії та виду діяльності; з ахист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи;виплату вихідної допомоги працівникам, які втратили постійну роботу; безплатне навчання безробітних новим професіям, перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії; виплату безробітним в установленому порядку матеріальної допомоги по безробіттю тощо;

25.Планування праці. Види планів праці.

В умовах ринкового господарства, вільного підприємництва та конкурентної боротьби підприємства прогнозують та планують свою діяльність з урахуванням кон'юнктури ринку й свого внутрішнього ресурсного забезпечення, зокрема і ресурсів праці. Види планів:--- Стратегічний план відображає стратегію розвитку підприємства і має на меті забезпечення результативності підприємства та освоєння ним нових можливостей; в ньому відображено рішення, які стосуються сфер діяльності та вибору її напрямків. Стратегічний план не залежить від функції часу, він має переважно концептуальний характер.---Довгостроковий план охоплює значний плановий інтервал часу та містить завдання, поєднані за часом і ресурсами. Найважливішими складовими довгострокового плану є певна хронологізація проектів, зміст і послідовність здійснення найважливіших заходів. Методом довгострокового планування є екстраполяція, тобто на основі минулих показників діяльності розробляється система показників на майбутнє.---Середньостроковий план — певною мірою деталізований довгостроковий план, який містить основні завдання на встановлений період, передбачає розробку в певній послідовності заходів, окреслених в довгостроковому плані. Межа між ними досить умовна і неоднозначна. Цей план містить кількісні планові показники діяльності, в ньому наводяться детальні відомості в розбивці за продуктами, дані про капіталовкладення і джерела фінансування.--Бізнес-план — план створення нової фірми, започаткування нової справи чи окремого проекту на існуючому підприємстві, програма діяльності фірми, план конкретних заходів для досягнення конкретних цілей з оцінкою очікуваних витрат і доходів.

26. Показники праці як складова бізнес-плану.

Бізнес-план є стандартним документом, присвяченим в більшості випадків залученню кредитів та інвестицій, в якому детально обґрунтовується концепція призначеного для реалізації реального інвестиційного проекту та наводяться його ринкові, виробничі, організаційні та фінансові характеристики. Виходячи з практики, виділяють таку найбільш поширену структуру бізнес-плану, зміст якого має бути достатнього, однак не надмірного наповнення:Резюме. Характеристика галузі. Інформація про фірму. Розташування об'єкта. Характеристика продукту. Аналіз ринку.План маркетингу.План виробництва.Організаційний план. Фінансовий план. Аналіз потенційних ризиків.

Поточне планування враховує такі трудові показники: продуктивність праці; чисельність працівників; чисельність промислово-виробничого персоналу; трудомісткість продукції; середня заробітна плата на одного працівника, що належать до промислово-виробничого персоналу, на одного працівника підприємства в цілому. Що стосується працівників, яких зараховують до промислово-виробничого персоналу, то плануються витрати праці на одиницю продукції; продуктивність праці на одного робітника, на одного працівника промислово-виробничого персоналу; темпи зростання продуктивності праці; приріст обсягу продукції за рахунок зростання продуктивності праці; чисельність промислово-виробничого персоналу; чисельність основних та допоміжних робітників; фонд оплати праці за всіма категоріями персоналу; середня заробітна плата за підрозділами.

27.Розробка планів з продуктивності праці,чисельності персоналу.

Планування продуктивності праці здійснюється методами:

• прямого розрахунку;

• пофакторним методом.

Пофакторний метод передбачає розрахунок приросту продуктивності праці під впливом різних факторів

Схема складання планів- аналіз показників за попередній період, оцінка очікуваного виконання плану та виявлення можливих резервів;- визначення головних завдань і розробка основних показників плану;- збалансування всіх розділів і елементів плану.

Планування чисельності персоналу охоплює: Прогнозування перспективних потреб підприємства в персоналі;Вивчення ринку праці(ринку кваліфікованої робочої сили);Аналіз стану робочих місць підприємства;Розроблення програм та заходів щодо розвитку персоналу.

 

28. Організація праці.Принципи організації праці.

У широкому значенні організація праці – це процес організовування трудової діяльності. Організовують працю окремого робітника, виробничої бригади, працівників цеху, підприємства, суспільну працю у межах цілої країни.О рганізація праці на підприємстві - це процес економічно і соціально обґрунтованого поєднання в оптимальних пропорціях робочої сили, засобів і предметів праці та створення умов для їх ефективного використання і досягнення кінцевої мети виробництва. Головне завдання організації праці — систематично поліпшувати використання живої праці, що передбачає: розроблення і впровадження раціональних форм розподілу і кооперації праці, організацію виробничих підрозділів, трудових колективів;удосконалення організації трудових процесів, робочих місць, методів і прийомів праці;удосконалення нормування праці;застосування найбільш ефективних систем матеріального стимулювання праці;підготовку кадрів і систематичне підвищення їхньої кваліфікації;зміцнення трудової дисципліни та сприяння піднесенню творчої активності працівників;поліпшення санітарно-гігієнічних, психо-фізіологічних і естетичних умов праці;забезпечення раціональних режимів праці і відпочинку. Принципи організації праці: принцип плановості організації праці (нарівні підприємства плануванням охоплюються всі етапи виробничого циклу); принцип комплексності (враховувати взаємодію всіх елементів системи організації праці та різних рівнів управління виробництвом); принцип науковості (використання прогресивних методів організації праці); принцип нормативності (використання у організації праці прогресивних нормативів та стандартів); принцип ефективності (максимальний матеріальний та соціальний ефект із мінімальними витратами).

29. Нормування праці.

Нормування праці - це процес визначення, впровадження і перегляду норм праці. Нормування праці на підприємстві вирішує наступні завдання: Економічне (ефективне використання ресурсів і ріст продуктивності праці). Психофізіологічне (підвищення працездатності людини без шкоди для її здоров’я). Соціальне (праця повинна приносити задоволення). Об'єктами нормування праці є: умови та охорона праці -це санітарно-гігієнічні норми, естетичні норми, норми параметрів робочого місця, норми безпеки праці, норми екологічності праці. затрати праці – це норми чисельності, перерв, трудомісткості, керованості, втомлюваності, часу, темпу роботи. результати праці – це норми виробітку, нормовані завдання, норми ефективності праці.

Функції нормування праці: сприяє визначенню необхідної чисельності працівників на підприємстві;є основою поточного і перспективного планування (з використанням норм затрат праці розраховуються основні техніко-економічні показники підприємства: виробнича програма, чисельність, фонд заробітної плати, собівартість продукції).є засобом обліку індивідуальної та колективної праці, сприяє раціональній організації виробництва та праці (наявність нормативів затрат праці дає змогу якісно оцінити варіанти організації та обрати оптимальний); забезпечує нормальну інтенсивність праці відповідно до визначених критеріїв;

30. Структура робочого часу.Класифікація витрат робочого часу.

З точки зору нормування праці виробничий процес є витратами часу на виготовлення продукції. Тому у розрахунках, по-перше, потрібно визначити, які витрати часу є необхідними та можуть бути включені в норму, по-друге, визначити ефективність використання фонду часу працівників та обладнання. З цією метою здійснюється класифікація витрат робочого часу, на основі якої встановлюється структура норм часу й аналізується ефективність використання часу.

Відрізняють класифікацію часу використання обладнання та часу робочого.Усі види витрат часу робітника діляться на необхідні або такі, що нормуються, та зайві або такі, що не нормуються.

До перших відноситься час:

Основний – це той час, упродовж якого досягається безпосередня мета технологічного процесу, тобто відбувається якісна зміна предмету праці (наприклад, зміна місця знаходження вантажу, складання машин тощо)Допоміжний – визначає час, що використовується на дії, які забезпечують виконання основної роботи(наприклад, встановлення деталі на верстаті для обробки)

Час обслуговування робочого місця;

Підготовчо-заключний час, що витрачається на підготовку робочого місця та засобів виробництва до виконання роботи та її завершення;Час перерви на відпочинок та особисті потреби.

Не нормується час, що витрачено на усунення недоліків на виробництві, випуск бракованої продукції, а також час перерв, що викликані порушенням трудової дисципліни.

 

Методи нормування праці.

Нормування праці - це процес визначення, впровадження і перегляду норм праці.

У практиці нормування праці застосовують такі методи: сумарний (дослідно-статистичний), розрахунково-аналітичний, мікроелементний
За допомогою аналітичного методу установлюються технічно-обґрунтовані та оптимальні норми праці, які є прогресивними. На основі сумарного (дослідно-статистичного) методу встановлюються дослідно-статистичні норми, які широко застосовуються на практиці у зв’язку з простотою розрахунку.
Сутністю сумарного (дослідно-статистичного) методу є те, що норма встановлюється в цілому на операцію без розчленування її на складові елементи. За цим методом норми визначають на основі статистич