Правове регулювання оподаткування доходів (прямого оподаткування) в країнах ЄС.

Як свідчить досвід країн ЄС, одне з провідних місць у податкових надходженнях займає прибутковий податок з громадян, і його частка в останні десятиріччя постійно зростає.

Оскільки податкові системи розвинутих європейських країн зорієнтовані на оподаткування доходів громадян і ця тенденція має незворотний напрямок. Фіскальна політика дає змогу вирішувати задачі стратегічного характеру: встановлення оптимального співвідношення між прямими і непрямими податками, персоналізація податку залежно від платоспроможності платника. Таким стратегічним інструментом можна назвати перехід до спільного оподаткування доходу сім'ї, як бази оподаткування. Так, у Франції з 1947 року використовується система сімейного коефіцієнта, яка може послабити прогресивність оподаткування залежно від стану та наявності інших членів сім'ї – дружини, дітей віком до 18 років і незалежно від віку – інвалідів, а також військовослужбовців, студентів. Саме тому за однакового рівня доходів сім'я сплачує податок менший, ніж неодружена особа, що позитивно впливає на фінансовий стан сімейної пари. Як свідчать факти, ця допомога сім'ї збільшує рівень її доходу: в середньому сума податку знижується на 15 %, а число оподатковуваних сімей – на 11%, причому це зниження найпомітніше для осіб із невисокими доходами.

В інших країнах ЄС спільне оподаткування сім'ї застосовується поряд із окремим (наприклад, Великобританія) чи застосування податкових класів, як у Німеччині, проте позитивний вплив такого підходу очевидний. За допомогою змін щодо тактики оподаткування в європейських країнах визначають правила та режими, які спрямовані на підтримку (пільги) чи покарання (штрафи) тієї чи іншої діяльності або операції чи групи платників. Широко розповсюджений тактичний інструмент – звільнення від оподаткування певних категорій платників чи видів діяльності для заохочення інвестицій та найму робочої сили. Досить розповсюдженими формами є зниження бази оподаткування, застосування знижених ставок податку. Ці заходи можуть мати тимчасовий або перманентний характер і обумовлюються завданнями соціально-економічного розвитку держави.

Прибутковий податок є одним з найважливіших прямих податків у Німеччині. Прибутковим податком з фізичних осіб оподатковується сукупний річний дохід, отриманий у календарному році. Їм оподатковується заробітна плата осіб, які працюють за наймом, доходи осіб вільних професій (гонорари), доходи на капітал, відсотки на банківські вклади, оренда, здача житлових приміщень, індивідуальна трудова діяльність та ін В основу оподаткування покладено принцип рівного податку на рівний дохід незалежно від його джерела.
Прибутковий податок з фізичних осіб є основним джерелом державних доходів. Він розподіляється наступним чином: 42,5% надходжень спрямовується до федерального бюджету, 42,5% - до бюджету відповідної землі і 15% - до місцевого бюджету. Весь оподатковуваний дохід з метою оподаткування поділяється на сім видів. Зокрема, виділяються доходи від: самостійної діяльності, промислової діяльності, роботи в сільському та лісовому господарствах, використання найманої праці, капіталу, здачі в оренду та ін При формуванні оподатковуваної бази з цього податку з доходу вираховуються виробничі витрати, пов'язані з отриманням доходів, і особливі витрати. Деякі види особливих витрат підлягають вирахуванню в необмеженій кількості (наприклад, церковні податки, партійні внески), інші з обмеженнями граничної суми відрахувань, диференційованою в залежності від сімейного стану. Це перш за все відрахування страхових внесків та внески на цільове накопичення коштів на житлове будівництво. Оподатковувана база може бути зменшена на суму непередбачених витрат (витрати на перебування в лікарні, витрати чи батька-одинака на побутові послуги при вихованні дитини молодше 16 років).
Оподаткування здійснюється на основі тарифної прогресії.
Його мінімальна ставка - 19%, максимальна - 51%. Максимальна ставка податку застосовується до громадян, чий дохід перевищує 120 тисяч євро. У нинішній час неоподатковуваний податком мінімум для прибуткового податку складає в рік 5616 Євро для самотніх і 11232 Євро для сімейних пар. Для доходів, які не перевищують для одиноких 8153 Євро і 16307 Євро для подружжя, існує пропорційне оподаткування зі ставкою 22,9%. Далі податок стягується за прогресивною шкалою до обсягу доходів у 120041 Євро для самотніх і 240083 Євро для тих, хто перебуває у шлюбі. Доходи, що перевищують цей рівень, оподатковуються за максимальною ставкою 51%. Існують податкові пільги для дітей, вікові пільги, пільги з надзвичайних обставин (хвороба, нещасний випадок). Наприклад, в осіб, які досягли віку 64 роки, неоподатковуваний податком мінімум підвищується до 3700 Євро. У осіб, які мають земельну ділянку, прибутковий податок не стягується з 4750 Євро.