Економічні категорії та економічні закони. Система економічних законів.

Економічні категорії та економічні закони. Система економічних законів.

Закон- істотний, стійкий, повторюваний причинно наслідковий зв’язок між різними явищами

Особливості ек.законів:

· відображають не природні властивості речей а економічні відносини між людьми

· мають об’єктивний характер-незалежно від волі і свідомості окремої особи

· мають історичний характер, з’являються за певних умов, без них-зникають

· імовірностно-статистичний характер

Види ек законів(система ек законів):

1) загальні економічні закони(діють постійно) – вони діють в усіх без винятку способах виробництва (Закон економії часу, Закон відповідності виробничих відносин характеру й рівню розвитку продуктивних сил, Закон усуспільнення виробництва й праці, Закон зростаючих потреб);

2 ) специфічні економічні закони (діють за певних обставин за певний нетривалий проміжок часу)– вони діють лише в межах одного способу вироб-ництва та виражають сутність історично визначених виробничих відносин, які виникають на основі тих чи інших форм власності на засоби виробництва (Закон додаткової вартості, який діє при капіталізмі);

3) особливі економічні закони (діють у певних умовах, типових умовах, тривалйи проміжок часу) – вони діють за певних умов і можуть охоплювати кіль-ка формацій. Так, з появою товарно-грошових відносин починають діяти закон вартості, закон попиту, закон пропозиції, закон грошового обігу тощо

Економічні категорії.

Економічна категорія — теоретичне вираження, мислена форма виробничих відносин, економічних явищ і процесів, які реально іс­нують.

Економічні категорії мають такі ознаки:

- відображають не природні властивості речей і предметів, а суспільні виробничі відносини як свій головний предмет;

- мають об’єктивний характер, оскільки відображають об’єктивну дійсність;

- більшість з них має історичний характер. Це означає, що вони відповідають пев-ним історичним умовам і відображають рівень економічного життя суспільства. За типами економічні категорії класифікують на провідні, які відображають осно-вні риси формації, усі стадії відтворення, і категорії, що стосуються лише однієї стадії руху суспільного продукту: безпосередньо виробництва, обміну, розподілу

Економічні потреби, інтереси, мотиви та стимули: сутність та діалектика взаємозв’язку

Економічні потреби - це ставлення людей до економічних умов життєдіяльності, яке характеризується відчуттям нестачі певних благ і послуг та бажанням володіти ними, щоб подолати це відчуття.

Потреби людини — це нестача чогось,

Інтереси — це усвідомлені потреби, джерело діяльності, об’єктивна необхідність виконання певних функцій для задоволення потреб; спонукальні мотиви та стимули діяльності людини по задоволенню своїх потреб

Мотиви — усвідомлені причини діяльності, спонукання людини до чогось.

Мотиви з’являються майже одночасно з виникненням потреб і інтересів та проходять певні стадії, аналогічні стадіям формування останніх. Мотив — це своєрідна реакція людей на інтереси, а отже, на усвідомлені потреби.
У ширшому розумінні мотиви — це спонукальні причини поведінки і дій людини, які виникають під впливом її потреб і інтересів

Мотив перебуває «всередині» людини, має «персональний» характер, залежить від безлічі зовнішніх і внутрішніх стосовно людини чинників. Мотив не тільки спонукає людину до дії, а й визначає, що саме і як треба зробити. Модель мотивації через потреби показано на рис. 1.

 

Тема 4: Економіка та економічна система суспільства

Тема 5: Відносини власності

Права власності.

Права власності виступають певним регулятором господарської діяльності економічних суб'єктів, визначаючи їх права і обов'язки.

Основні права власності такі:

· право володіння, тобто виключний фізичний контроль над річчю;

· право користування – особисте використання речі;

· право управління (розпорядження) – прийняття власником рішення про те, хто і як може використовувати річ;

· право на доход або від попереднього власного використання речі, або від дозволу іншим особам користуватися нею;

· право на відчуження, споживання, марнотратство, зміну або знищення речі;

· право на захист від експропріації речі;

· право на передання речі у тимчасове користування або назавжди;

· право на безстроковість: річ належить власникові доти, доки він існує. Якщо власником є фізична особа (а не фірма, наприклад), то після його смерті річ успадковується;

· право заборони шкідливого використання речі;

· право відповідальності: можливість відчуження речі у разі потреби сплати боргів;

· право на відновлення порушених за якихось обставин прав власника.

 

Прибуток сутність та види

Прибу́ток (англ. Profit) — сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Чистий прибуток це прибуток після сплати податків. Прибуток також визначають як суму, на яку зріс власний капітал компанії за даний період у результаті діяльності цієї компанії.

Прибуток — частина вартості додаткового продукту, виражена в грошах; частина чистого доходу; грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарського суб'єкта.

Прибуток — одне з основних джерел формування фінансових ресурсів підприємства та формування фондів грошових коштів підприємства. На операційну діяльність використовується близько 95% прибутку. Прибуток являє собою загальну економічну категорію розвинутого товарного виробництва. Він є частиною вартості товару, яка відображається у вигляді надлишку над витратами його виробництва.

Прибуток як економічна категорія має своє якісне і кількісне визначення, тобто має речовий зміст та суспільну форму. Саме в їх діалектичній єдності розкривається сутність прибутку, його економічний зміст.

Види прибутку

· Загальний прибуток — кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, що включає в себе фінансові результати від різних видів його діяльності (продаж продукції, послуги, прибуток від звичайної діяльності, надзвичайних подій);

· Валовий прибуток — прибуток, розрахований на реалізованій продукції у вигляді різниці між чистим доходом (виручка без ПДВ та акцизів) від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції.

· Прибуток від операційної діяльності витрати — оренда.

· Адміністративні витрати (пов'язані з обслуговуванням та управлінням підприємством) = основна та додаткова з/п управлінського персоналу, витрати на відрядження управлінського персоналу.

· Витрати на збут — оплата праці продавців (від збуту), пакування, транспортування.

· Інші операційні витрати — собівартість реалізованих виробництвом запасів, сумнівні та безнадійні борги, оцінка запасів.

 

Економічні категорії та економічні закони. Система економічних законів.

Закон- істотний, стійкий, повторюваний причинно наслідковий зв’язок між різними явищами

Особливості ек.законів:

· відображають не природні властивості речей а економічні відносини між людьми

· мають об’єктивний характер-незалежно від волі і свідомості окремої особи

· мають історичний характер, з’являються за певних умов, без них-зникають

· імовірностно-статистичний характер

Види ек законів(система ек законів):

1) загальні економічні закони(діють постійно) – вони діють в усіх без винятку способах виробництва (Закон економії часу, Закон відповідності виробничих відносин характеру й рівню розвитку продуктивних сил, Закон усуспільнення виробництва й праці, Закон зростаючих потреб);

2 ) специфічні економічні закони (діють за певних обставин за певний нетривалий проміжок часу)– вони діють лише в межах одного способу вироб-ництва та виражають сутність історично визначених виробничих відносин, які виникають на основі тих чи інших форм власності на засоби виробництва (Закон додаткової вартості, який діє при капіталізмі);

3) особливі економічні закони (діють у певних умовах, типових умовах, тривалйи проміжок часу) – вони діють за певних умов і можуть охоплювати кіль-ка формацій. Так, з появою товарно-грошових відносин починають діяти закон вартості, закон попиту, закон пропозиції, закон грошового обігу тощо

Економічні категорії.

Економічна категорія — теоретичне вираження, мислена форма виробничих відносин, економічних явищ і процесів, які реально іс­нують.

Економічні категорії мають такі ознаки:

- відображають не природні властивості речей і предметів, а суспільні виробничі відносини як свій головний предмет;

- мають об’єктивний характер, оскільки відображають об’єктивну дійсність;

- більшість з них має історичний характер. Це означає, що вони відповідають пев-ним історичним умовам і відображають рівень економічного життя суспільства. За типами економічні категорії класифікують на провідні, які відображають осно-вні риси формації, усі стадії відтворення, і категорії, що стосуються лише однієї стадії руху суспільного продукту: безпосередньо виробництва, обміну, розподілу