Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Ритуальна та церемонійна форма обов’язку – етикет.
Етику поділяють на дві частини: перша займається моральними нормами, друга вивчає питання про те, що є 6лаго (цінності). Корисні в соціальному відношенні правила (норми) зберігаються навіть після того, як системи вірувань, з якими вони були спочатку пов'язані, занепадають. Але згодом увагу все більше починають звертати увагу не на правила, а на стани свідомості, тобто – на ціннісний вимір. 1. Нормативізм в етиці (деонтологія). Категорія морального обов’язку. Нормативність є засобом поєднання сущого і належного у моральній культурі. Є значна відмінність соціальних і природних зобов’язуючих законів буття. Деонтологія – етика обов’язку: імперативна (наказова) форма, на відміну від оптативної (бажаної) її форми. Норма у правовій і моральній регуляції. Моральний закон і «законність» значно різняться від правових норм і санкцій. Обов’язковість норм у моралі досить відносна. Соціальні функції моралі і категорія «обов’язку». Намагання створювати моральні інституції (заклади): «суди», «поліція моральності», «писані кодекси», «моральне управління» тощо. Недопустимість спрощень, конформності, сліпого обов’язку. Обов’язок як дотримання слова, зобов'язання, а не зовнішній примус – важливе відкриття кантівської філософії. 2. Моральна справедливість і правда. Зобов’язання й ідеал правди (потреби душі, що живе між людей). «Правда» і «кривда» у народній моралі. «Правдиве уявне» – типове виправдання себе за рахунок інших. Рівновага правди у моралі має опору в категоріях: «справедливість», «порядність», «честь», єдність «прав» і «обов’язків», «гармонія» (особистості і стосунків з іншими). Людяність присутня як у обов’язку, так і в правді. «Гуманність» – принципова засада моралі й міра щирості правди і добра. Головною в ряду категорій нормативної регуляції виступає справедливість. Вона фіксує саме той належний порядок людського співжиття, стан справ загалом, який і має бути встановлений унаслідок відповідального виконання людьми свого обов'язку. На відміну від інших категорій, категорія справедливості передбачає не просто оцінку того чи іншого морального явища, а співвідношення кількох моментів, між якими й належить установити етичну відповідність. Справедливо, щоб гідному вчинкові відповідала заслужена винагорода, злочину — кара, правам — обов'язки й т.п. Справедливість вимагає етично обґрунтованого розподілу благ між людьми.
Давньогрецьке діке (перекладається як справедливість) первісно означало звичай, спосіб життя, в подальшому ж набуло значення правильного, належного звичаю. І латинське юсте (звідси юстиція) означає право, закон. У річищі цієї мовної традиції й з'являються спроби сутнісного осмислення справедливості. Своєрідним узагальненням цих спроб можна вважати концепцію Платона, який надав справедливості значення завершальної з-поміж основних «полісних доброчесностей» — такої, що тільки й дає усім іншим чеснотам «силу вкорінюватися в людині». В соціальному плані справедливість постає як ідеальний устрій суспільства, коли кожен із суспільних станів сумлінно виконує свої обов'язки і не втручається у справи інших. 3. Небезпечність ригоризму в моральній свідомості й практиці. Небезпека жорсткої моралі («ригоризм») і надмірної категоричності суджень про інших. Недоречність і надто безпринципних чи релятивних (надміру відносних) вимог («пробабілізм») в етиці, абсолютної свободи самоствердження. Категорія «честі». Небезпечні вимоги честі. «Невільники честі» в житті та художньо-мистецьких творах. Небезпека колективного тиску у моралі. Принципи «колективізму» та «індивідуалізму». Обов’язковість і відповідальність. «Довіра» вимагає особистої відповідальності (тому й «совісті»). Недостатність совісті в нормативній етиці. Респектабельність як совість нормативізму. Наслідки колективізації совісті. Ніцше супроти нормативної посередності людини. Моральний закон. Заповіді-закони Мойсея. Недостатність для моралі лише «закону», зобов’язуючої нормативності. Недостатність для етики лише канону й еталону. Потрібність «благодаті». Звідки благодать? Звідки щастя людяності і свободи творчості? 4. Ритуальна та церемонійна форма обов’язку – етикет. Традиція необхідної поведінки і зовнішнього (чуттєвого) вигляду в ритуальній формі обов’язку створила особливий феномен культурного буття людей – етикет. Морально-етична культура увічливої поведінки й поводження. Зручності і вади етикетної поведінки. Мода і етикет у підлітків і юнаків (особливості їх у «неформальної» молоді). Прості норми моралі, буденна поведінка і засадові моральні риси людини.
Література: Вардомацкий А.Г. Мораль как регулятивная система.//Философские науки, 1988, № 10. Все об этикете. – Ростов-на-Дону, 1995. Деловой этикет./Составитель К. Афанасьева. – К., 2002. Дубко Е.Л. Социальная справедливость.//Этическая мысль. – М., 1988, с. 61-78 Ермоленко Л. Этика ответственности и социальное бытие человека. – К., 1994. 200с. Камичек Ян. Вежливость на каждый день. – К., 1992. Кант И. Лекции по этике.//Этическая мысль. – М., 1988, с. 290-333. Корнічка О.М. Мистецтво ґречності: Чи вміємо ми себе поводити. – К., 1995. Малахов В.А. Етика: Курс лекцій: Навч. посібник.– К.: Либідь, 2001. – 384 с. Мосоров А.М. Социальная справедливость: нравственный аспект. – М., 1987. Равич М.М. Этикет. – СПб., 1999. 288 с. Радов Л.Г. Порядок и порядочность. – М., 1988. Рікер П. Толерантність, нетолерантність, неприйнятне.//Рікер П. Навколо політики. – К., 1999., с. 185-206, 313-332. Роулс Д. Теория справедливости.//Этическая мысль. – М., 1990, с. 229-242. Соловйов Е.Ю. Толерантність.//Демони миру і боги війни. Соціальні конфлікти посткомуністичної доби. – К., 1997. С. 99-115. Шердаков В.Н. Размышления о любви и нравственном долге.//Этическая мысль. – М., 1988, с. 177-190. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ: 1. Що вивчає деонтологія? «Обов’язок» як категорія моралі й етики. 2. Чи може респектабельність замінити совість у суспільстві? 3. Навіщо людині потрібна репутація? 4. Нормативна етика. Норми моралі та норми права: загальне і відмінне. 5. Правда, справедливість, порядність – категорії нормативної етики. 6. Категорії честь і слава. Невільники честі та слави у минулому і сьогодні. 7. Ригоризм і пробабілізм як полярні принципи моралі й етики. 8. Принципи колективізму й індивідуалізму: цінність, межі, зміст. 9. Співвідносність прав і обов’язків особи. Взаємозв’язок довіри і відповідальності. 10. Етикет і культура поведінки: єдність і протилежність. Особливість норм етикету.. 11. Чому мораль не може обходитися лише нормативною регуляцією? Тема 5. Аксіологія моралі й етики. Етика родинно-шлюбних стосунків – 4 год. У даній темі розглядаються такі питання:
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-21; просмотров: 236; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.188.152.162 (0.009 с.) |