Охарактеризуйте процес зародження та основні етапи розвитку

Охарактеризуйте процес зародження та основні етапи розвитку

Економічної науки.

Економічна наука - це сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематизація об'єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економічної дійсності.

Перші спроби вивчення окремих сторін економічних процесів відомі ще з праць стародавніх грецьких і римських мислителів (Ксенофонта, Арістотеля, Платона, Катона, Варрона, Сенеки, Ко-лумелли), а також мислителів Стародавнього Єгипту, Китаю та Індії. Вони досліджували проблеми ведення домашнього господарства, землеробства, торгівлі, багатства, податків, грошей тощо.

Економічна наука як система знань про сутність економічних процесів і явищ почала складатися лише в XVI-XVII ст., коли ринкове господарство почало набувати загального характеру. Основні етапи розвитку економічної науки показано на рис. 1.1.

Меркантилізм. Прибічники цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а багатство ототожнювали з накопиченням металевих грошей (золотих і срібних). Погляди представників цієї школи відображали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу та розвитку зовнішньої торгівлі. Представники: А. Монкретьєн, Т. Манн, Д. Юм.

Фізіократи. На відміну від меркантилістів, фізіократи вперше перенесли дослідження зі сфери обігу безпосередньо в сферу виробництва. Але джерелом багатства вважали тільки працю в сільськогосподарському виробництві. Вважали, що промисловість, транспорт і торгівля - безплідні сфери, а праця людей у цих сферах лише покриває витрати на їхнє існування і не прибуткова для суспільства. Представники: Ф. Кене, А. Тюрго, В. Мірабо, Д. Норе.

Класична політична економія. Виникла з розвитком капіталізму, її засновники У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо зосереджують увагу на аналізі економічних явищ і закономірностей розвитку всіх сфер суспільного виробництва, прагнуть розкрити економічну природу багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму конкуренції. Саме вони започатковують трудову теорію вартості, а ринок розглядали як саморегулюючу систему.

Марксизм, або політична економія праці. Засновники цього напряму К. Маркс і Ф. Енгельс досліджують систему законів капіталістичного суспільства з позицій робітничого класу. Продовжуючи дослідження трудової теорії вартості, зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонували свої концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, відтворення, економічних криз, земельної ренти. Однак деякі положення марксизму: про заперечення приватної власності і ринку, посилення експлуатації і зростання зубожіння трудящих, про єдиний фактор формування вартості, переваги суспільної власності, неминучість краху капіталізму не мали належної наукової обґрунтованості й не знайшли практичного підтвердження. Тому нині вони переглядаються і піддаються справедливій науковій критиці.

Маржиналізм (від англ. marginal - граничний) - теорія, яка пояснює економічні процеси і явища, на основі універсальної концепції використання граничних, крайніх ("max" чи "min") величин, які характеризують не внутрішню сутність самих явищ, а їхню зміну у зв'язку зі зміною інших явищ. Дослідження маржиналістів ґрунтуються на таких категоріях, як "гранична корисність", "гранична продуктивність", "граничні витрати" і т. ін. Маржиналізм використовує кількісний аналіз, економіко-математичні методи і моделі, в основі яких лежать суб'єктивно-психологічні оцінки економічних процесів і явищ індивідом. Представники маржиналізму - К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, Л. Вальрас.

 

Функції економічної науки

- Теоретико-пізнавальна функція полягає у пізнанні сутності, форм виявлення та організації виробничих відносин

- Світоглядна функція криється у формуванні системи поглядів на світ конкретної особистості.

- Виховна функція полягає у формуванні економічної культури і поведінки людей у сучасній ринковій економіці

- Ідеологічна функція реалізується за допомогою теоретичного обґрунтування і пояснення економічних процесів

- Методологічна функція полягає в тому, що економічна теорія як наука виступає теоретико-методологічною базою для власного подальшого розвитку

- Практична функція полягає у використанні отриманих знань в господарській діяльності людей.

Економічні категорії — це теоретичні, абстрактні, логічні поняття, котрі в узагальненому вигляді відображають основні, суттєві властивості економічних процесів та явищ і визначають характер науково-теоретичного мислення епохи (потреби, ціни, прибуток, власність і т. д.). Економічні категорії нерозривно пов'язані і законами, кожний з яких зосереджує навколо себе їх певну кількість.

Економі́чний зако́н — об'єктивний закон розвитку суспільства, що відображає виробничі відносини людей в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ або послуг. Цей закон виражається в тому, що людські потреби є необмежені, а блага є обмеженими. Економічні закони завжди відображають необхідні, причинно-зумовлені зв'язки і взаємозалежність економічних явищ і процесів. Економічні закони виражають найбільш суттєві, типові риси функціонування і розвитку тієї чи іншої економічної системи. Кожен із них є виразом якісних і кількісних сторін економічних явищ та процесів у їх єдності і служить їх внутрішньою мірою.

 

Основні риси

Основними рисами НТР є:

швидкість розвитку науки, перетворення науки в безпосередню виробничу силу;

всеосяжність;

зміна технічної та технологічної бази господарства світу.

 

Теорії вартості

- теорія факторів (витрат) виробництва. Виробництво визначає вартість товарів за витратами та їхнє виробництво.

- теорія попиту і пропозиції. Визнач вартість товарів за співвідношеннями попиту і пропозиції на них у процесі обміну.

- теорія трудової вартості. Оцінює вартість товарів залежно від затрат сусп.необхідної праці на їхнє виробництво.

- теорія граничної корисності. Визнач вартість товар. Ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.

 

Античний період

Найдавнішими монетами, відкарбованими на українських землях, були емісії грецьких колоній заснованих на північному узбережжі Чорного моря (Ольвія, Тіра, Херсонес, Пантікапей та ін.) Випускались вони впродовж 6 ст. до н. е. — 4 ст. н. е. Однак ареал їх розповсюдження є незначним. Одночасно поширювались і монети карбовані на монетних дворах материкової Греції та островів Егейського моря і Малої Азії.

Період Київської Русі

Впродовж 8-11 ст. на грошовому ринку Київської держави домінують арабські дірхеми, відкарбовані на чисельних дворах Арабського халіфату у Середній Азії, Ірані, Північній Африці, на Близькому Сході і навіть на Піренейському півострові. На Русь вони проникали двома основними шляхами — Волзьким та шляхом «з варяг у греки». Причому інтенсивнішим був перший. Одночасно потреби ринку обслуговували візантійські срібні міліарісії та західноєвропейські монети денарієвого типу. Але вплив цих грошових одиниць на економічне життя був мізерним.

Середньовіччя

У 14 ст. монетне карбування на українських землях відновлюється. Після завоювання Галичини поляками, король Казимир III Великий (1333–1370) розпочав тут емісію т. зв. «квартників» (півгрошів) зі срібла та мідних«пулів». Перші з них несуть зображення герба Галичини -крокуючого лева та напис «moneta russiae». Монета цього типу карбувались у Львові і наступниками Казимира III Людовиком Угорським (1370–1382) та його намісником у Галичині — Володиславом Опольським

Новий Час

На українських землях, які після укладення Андрусівського перемир'я 1667, залишилися у складі Речі Посполитої, до першого її поділу (1772) грошове господарство залишилося практично без змін.

Іншою була картина, на землях, що відійшли до Російської держави. Тут відразу ж почали поширюватися російська монета, яку населення не завжди хотіло приймати. В документах тих часів згадуються гривні, рублі, алтини, деньги і копійки.

Новітній Час

Після відновлення державної незалежності України 1991 р. взято курс на запровадження в обіг власної грошової одиниці — гривні, яку було введено у вересні 1996.

 

Умови існування

Важливішими умовами виникнення та успішного функціонування ринку є: суспільний розподіл праці і спеціалізація; економічна відокремленість суб'єктів ринкового господарювання, яку дає приватна власність; вільний обмін ресурсів; величинатрансакційних витрат.

Суспільний розподіл праці означає, що в будь-якій господарській системі ніхто не може жити за рахунок повного самозабезпечення необхідними благами.

Економічна відокремленість — сукупність умов господарювання, яка передбачає відокремлене економічне функціонування фірм, виходячи з їх інтересів.

Вільний обмін ресурсів означає, що підприємці мають можливість самостійно встановлювати ціни на свою продукцію.

 

Слов'янська модель

В останні роки почали говорити про «слов'янську» модель економічного розвитку, маючи на увазі Україну іРосію. Характерними рисами цієї моделі є те, що зберігається високий рівень державної власності навіть і після приватизації, особливо у важливих галузях народного господарства. Малий і середній приватний бізнесу дає порівняно невеликий вклад в економіку. Зберігається тісний зв'язок політичної влади і власності. Проходить постійний перерозподіл прав власності без участі економічних чинників.

 

ПРИБУТОК І РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ.

Прибуток є важливим показником ефективної діяльності підприємств. Проте якість роботи підприємства не можна оцінювати за масою прибутку. Припустімо, відомо, що одне підприємство одержало 10, а інше — тільки 2 млн грн. прибутку. Сказати, що перше підприємство, яке має прибуток у 5 разів більший, працює кра­ще, ніж друге, — означає зробити помилковий висновок. Для того щоб точно обчислити прибутковість підприємства, потрібно зіставити прибуток з витратами підприємства (собівартістю) або з обсягом виробничих фондів підприємства (основних фондів і оборотних фондів). Таке зіставлення характеризує рентабельність. Рентабельність показує прибутковість, доходність підприємства.

Є два варіанти визначення рентабельності.

(Р1 — норма рентабельності продукції; П — прибуток; Сб — собівартість продукції.

Відношення прибутку до виробничих фондів характеризує рен­табельність підприємства, її можна визначити за такою формулою, у відсотках:

де Фо, Фо.з. — відповідно основні виробничі фонди і оборотні засоби.

У підприємства, яке виробляє один вид продукції, показники рен­табельності, що розглядаються, пов'язані між собою через показник швидкості обороту авансованих вкладень.

При визначенні норми прибутку важливо знати чинники, що впли­вають на величину норми прибутку. До них слід віднести: величину маси прибутку, структуру витрат капіталу, швидкість обороту капі­талу, економію засобів виробництва, масштаби виробництва.

Важливе значення для збільшення норми прибутку має структура авансованих на виробництво засобів, а саме частка видатків на оплату праці працівників. При однаковій величині авансованого ка­піталу більше прибутку буде на тому підприємстві, де відносно більше коштів витрачено на робочу силу.

На річну норму прибутку впливає швидкість обороту коштів, витрачених на виробництво.Норма прибутку значною мірою залежить від економії витрат на засоби виробництва. Заощадження досягається завдяки впрова­дженню прогресивної техніки, технології виробництва, наукової організації праці. Велике значення має збільшення кількості робо­чих змін протягом доби тощо.

Економічна суть кредиту

Поява кредиту сталася тоді, коли товарно-грошові відносини до-сягли певного розвитку і стали більш-менш регулярними. У цих умовах відносини між товаровиробниками інколи набували особливого характеру. Необхідність продати вироблений товар іноді наштовхувалась на відсутність (з різних причин) у покупців грошей для купівлі, що унеможливлювало операцію з купівлі-продажу товару.

Вийти з цієї ситуації можна було в разі продажу товару з відстрочкою платежу - в кредит. Це значно полегшувало реалізацію товарів. Отже, кредит виник і розвинувся на підставі функції грошей як засобу платежу, однією з ознак якої є розрив у часі між передаванням товару і грошей.

Однак кредитні відносини не тотожні грошовим. Це специфічні, модифіковані грошові відносини, що відособилися в міру розвитку товарно-грошових відносин. Кредит та гроші - самостійні економічні категорії, що виражають різну специфічну суть, сферу використання, характер руху вартості.

У подальшому розвиток кредиту призвів до його необхідності не тільки у сфері обміну, а й в інших сферах суспільного відтворення - виробництві, споживанні. У сучасних умовах функціонування товарного виробництва стан економічних зв'язків неможливо уявити без використання кредиту. Кредит забезпечує можливість безперебійно здійснювати виробництво товарів та обмін ними. Отже, найбільш загальною економічною причиною необхідності функціонування кредиту в сучасних умовах є необхідність забезпечення безперервності процесу відтворення.

У сучасних умовах кредит став обов'язковим атрибутом господарювання, сучасної економіки, що вся пронизана кредитними відносинами. Нормальне функціонування сучасного товарного виробництва без кредиту взагалі неможливе. Кредит виступає опорою сучасної економіки, невід'ємним елементом економічного розвитку. Його використовують як великі підприємства, так і малі виробничі і торгові структури, як держави, уряди, так і окремі громадяни.

 

Охарактеризуйте процес зародження та основні етапи розвитку

Економічної науки.