Омоніми. синоніми. Антоніми. Пароніми

У діловому мовленні часто доводиться використовувати омоні­ми, синоніми, антоніми та пароніми.

Омоніми (від гр. homos - однаковий, і onyma - ім'я) - це слова, що однаково звучать, але мають різне значення. Омоніми потрібно відрізняти від багатозначних слів (між значеннями полісемантич-

Українська мова за професійним спрямуванням 105

Розділ ІІ

ного слова існують зв'язки, вони об'єднані спільним поняттям, а значення омонімів не пов'язані між собою). Омоніми з'являються внаслідок:

- звукових змін у процесі розвитку мови;

- випадкового збігу звучання слова рідної мови і засвоєння з іншої мови;

- випадкового збігу звучання форм різних слів.

Наприклад: гривня - грошова одиниця, і гривня - жіноча прикра­са; сон це - сонце, шию (я шию) - шию (повернув шию).

синоніми (від гр. synonymos - однойменний) - це слова, які мають близьке або тотожне значення, але відрізняються звучанням, напри­клад: домовленість, змова, угода; дорогий, цінний, недешевий, коштов­ний, безцінний, дорогоцінний, на вагу золота; (про почуття до людини) милий, любий, рідний; урожайний– – родючий, плідний, дорідний, (на якому гарно родить - про ґрунт) - плідний, плодючий, плодовитий, до­рідний. Наведені синоніми об'єднані в синонімічний ряд.

Сукупність синонімів мови називається синонімією.

Учені розрізняють синоніми:

- лексичні - це синоніми, що належать до однієї частини мови і мають відмінності у значенні (усувати, ліквідувати);

- контекстуальні - такі, що лише в певному контексті мають близьке значення. Вони властиві художнім текстам.

Синоніми пожвавлюють і урізноманітнюють текст, сприяють уникненню повторів. Синоніми використовуються для вираження емоційної насиченості.

Антоніми (від гр. anti - проти, onyma - ім'я) - це слова пере­важно однієї частини мови, які мають протилежне значення. Хоча в антонімічні відношення можуть вступати слова і словосполучення різних частин мови. І якщо синоніми об'єднуються в ряди, то анто­німи об'єднуються в пари, наприклад: праця - безділля, холод - спе­ка; щедра – скупа; сміятися – плакати.

Антонімічні відношення ніби пронизують мову. Вони використо­вуються тоді, коли потрібно найкращим способом дати вичерпну ха­рактеристику явищам дійсності на основі зіставлень і порівняння.

Пароніми - (від гр. para - поблизу, поруч і onyma - ім'я) - це сло­ва, подібні між собою за звучанням і частково за будовою. Напри­клад: білуха, білуга; паливо, пальне; покажчик, показник; ожеледь,

Ю6 Українська мова за професійним спрямуванням

Лексика

ожеледиця; громадський, громадянський; підозрілий, підозріливий; виконавський (дисципліна, майстерність), виконавчий (орган, лист); приводити, призводити (до чогось небажаного). Ці слова відрізня­ються переважно суфіксами, рідше префіксами та закінченнями.

Пароніми – це співзвучні слова: свійський, світський; додолу, додом у.

Запитання і завдання для самоконтролю

Завдання 1. Прочитайте синонімічний ряд. Уведіть ці слова у речення. Речення запишіть.

неконтрольований (який не контролює своїх вчинків) без­контрольний;

(діє навмання) неусвідомлений, несвідомий;

(виконує, діє механічно) підсвідомий, інтуїтивний;

(про виникнення почуттів) стихійний;

книжн. (некоординуючий рухів, реакції) рефлективний, рефлек­торний.

Завдання 2. Доберіть до поданих нижче слів синоніми. Запишіть синонімічні ряди.

Виплеканий, запальний, лелека, лігво, лікар, непокірність, непри­стойний, некультурний, нелегальний, рукопис, рятувати, стебло, тварина, теплиця, чемний.

Завдання 3. Записати значення слів: громадський, громадян­ський; ділянка, дільниця; адресант, адресат, адрес; континент, контингент; ефективний, ефектний. Рекомендуємо скористатися тлумачними словниками.

Завдання 4. Поясніть, чому подані нижче слова можна віднести до омонімів.

Білль – біль, вити – вити, гóри – горú, грати – ґрати, ДОК – док, клуб – клуб, лежý – лúжу, напам'ять – на пам'ять, пíдсумок – підсýмок, Роман – роман, сонце – сон це, чайка – чайка.

Завдання 5. Прочитайте текст. Поясніть, у чому відмінність слів яловий і яловичий.

Прикметник яловий має в українській мові такі значення: 1) 'який
не дає приплоду' (про самиць сільськогосподарських тварин): ялова
Українська мова за професійним спрямуванням 107

Розділ ІІ

корова; 2) розмовне 'неродючий' (про землю): ялова земля; 3) пере­носне; розмовне 'пустий, безпредметний; нікому не потрібний: ялові поради, ' те саме, що марний': ' ялові зусилля'; 4) 'виготовлений із шкі­ри великої рогатої худоби': ялові чоботи.

Отож ні шніцель, ні биток не може бути яловий. У цьому випад­ку правильно вжити прикметник яловичий (від «яловичина»). А ще природніше, ліпше звучатиме: шніцель із яловичини, биток із ялови­чини (Культура мови на щодень).

Завдання 6. Прочитайте текст. Поясніть відмінність у значенні і вживанні слів насінний, насіннєвий, насінницький.

Часом ці прикметники вживають як тотожні, незважаючи на від­мінність у значенні названих ними понять. Особливо ця плутанина впадає у вічі, коли розповідають про фахівців, які займаються ви­рощуванням рослин для одержання сортового насіння, або йдеться про діяльність, пов'язану з вирощуванням насіння. В інформаціях натрапляємо на вирази насінна, насіннєва, насінницька справа; на­сінна, насіннєва, насінницька станція; насінна, насіннєва, насін­ницька бригада. Як же правильно?

І насіннєвий, і насінний можна сказати про рослини, частини рос­лин (головка, коробочка, стебло), які містять у собі насіння; про вро­жай, призначений для одержання, зберігання, продажу тощо добір­них сортів насіння; про будівлі для зберігання чи продажу зібраного; про посівні площі; про матеріал, призначений для вирощування, на­приклад: насінне (насіннєве) зерно, насінний (насіннєвий) стручок, насінна (насіннєва) картопля, насінне (насіннєве) походження, на­сінне (насіннєве) розмноження, насінний (насіннєвий) фонд, насінна (насіннєва) ділянка, насінний (насіннєвий) магазин, насінна (насін­нєва) позичка.

Словом насінницький послуговуються у тих випадках, коли тре­ба вказати, що об'єкт, позначуваний іменником, пов'язаний з селек­ційним вирощуванням насіннєвих (насінних) рослин, коли йдеться про окрему галузь сільського господарства, осіб і їхню професійну діяльність.

Отже, насінницька справа, насінницька станція, насінницька бригада, але насіннєва картопля (Культура мови на щодень).

108 Українська мова за професійним спрямуванням

Лексика

Лексика української мови

Лексика української мови формувалася впродовж тривалого історичного розвитку.

Становлення української лексики проходило, на думку вче­них, у такій послідовності: індоєвропейський лексичний фонд –→ праслов'янський лексичний фонд –→ давньоруський лексичний фонд –→ власне український лексичний фонд.

З погляду походження розрізняють:

а) споконвічну українську лексику,

б) лексичні запозичення з інших мов,

в) запозичення зі слов'янських мов,

г) запозичення з неслов'янських мов.

Власне українська лексика складає найбільший шар словнико­вого запасу української мови. Ці слова виражають специфіку укра­їнської мови (те, чим українська мова на лексичному рівні відріз­няється від інших слов'янських мов): багаття, бандура, баритися, батьківщина, вареники, вибалок, держава, деруни, заздалегідь, кар­бованець, козачок, лелека, малеча, напувати, самітність, щодня.

Власне українські слова можна розпізнати за фонетичними і гра­матичними ознаками:

– [о], [е], що стоять у відкритих складах, чергуються з [і], якщо потрапляють у закритий склад: розкошувати – розкішний, село – сільський;

– звук [е] змінюється на [о] після шиплячих та [й] перед колиш­нім твердим приголосним: женити – жонатий, шести – шостий;

– вживання особливих іменникових суфіксів: -ин(а): година, хвилина; -ин(и): відвідини, заручини; -анин(а): біганина, стріляни­на; -щин(а), -ччин(а): козаччина, Київщина; -ник, -ниц(я): візник, заступниця; -івник, -ець, -овець (-івець): комірник, візник, служ­бовець, промовець -ій: плаксій; -шн-: дітлашня; -анн-: зростання; -аль: скрипаль; -езн-: старезний та ін.;

– слова з префіксами: су-: сузір'я, суміш; перед-: передвісник; між-, межи-: міжгір'я, межиріччя; прі-: прізвище, прізисько, прірва та ін.;

– слова, утворені за допомогою часток: аби-, де-, бозна-, хтозна-, будь-, -небудь, -сь, ні-: абищо, декого, бозна-хто, хтозна-чий, будь-де, коли-небудь, хтось, ніколи, ніхто, ніяк;

Українська мова за професійним спрямуванням 109

Розділ ІІ

– прийменники: біля, від, серед, посеред, між, поміж, під тощо; – сполучники: але, бо, немов, проте, та, чи, щоб, якщо та ін. До лексичних запозичень з інших мов належать:

• запозичення зі слов'янських мов;

• запозичення з неслов'янських мов.