Поняття житлового права. Житлове право як галузь законодавства, навчальна дисципліна та наука.

Поняття житлового права. Житлове право як галузь законодавства, навчальна дисципліна та наука.

ЖП – інтегрована сукупність правових норм інститутів, які регулюють суспільні відносини, що складаються у сфері задоволення житлових потреб.

ЖП в широкому розумінні – вся сукупність правових норм.

У вузькому – сукупність правомочностей, якими законодавець наділяє конкретні суб’єктні відносини.

Житлове законодавство – сукупність нормативних актів, які регулюють суспільні відносини, пов’язані з реалізацією права на житло, а також відносин, пов’язаних із забезпеченням експлуатації, цілісності і управління житловим фондом.

ЖП як навчальна дисципліна – систематизація, сукупність знань, теорій ідей, висновків, поглядів, що пояснюють виникнення, становлення жп та його розвитку, як галузі права і призначення у суспільстві.

ЖП як наука – засоби здобуття нових знань, формування вчень про жп, як систему взаємопов’язаних понять, поглядів, суджень, концепцій, теорій, необхідних для подальшого вдосконалення жп, про правове регулювання суспільних відносин у цій сфері, про засоби підвищення ефективності такого регулювання.

Предмет і метод житлового права.

Предметом правового регулювання житлового права України є правовідносини, що виникають у зв’язку із задоволенням потреби громадян у житті: реалізації права на житло; надання людині і громадянину жилих приміщень у користування; користування людиною жилим приміщенням; управління житловим фондом; експлуатації та охорони житлового фонду; капітального і поточного будівництва житла; виключення з житлового фонду жилих будинків і приміщень, що не придатні для проживання; розгляду житлових спорів та ін.

Метод ЖП – засіб, спеціальний правовий процес, за допомогою якого право впливає на суспільні відносини, встановлюючи права та обов’язки сторін, характер правовідносин.

Методу притаманний адміністративний та цивільний характер. Імперативний та диспозитивний метод.

Здійснення права на житло.

Право на житло в механізмі цивільно-правового регулювання має три основні форми реалізації: нормативну, правосуб'єктну і форму суб'єктивного права.

 

Нормативна форма здійснення права на житло - це ті житлово-правові норми, які регулюють відносини, що виникають з приводу житла.

 

Правосуб'єктна форма реалізації представляє собою певний елемент змісту правоздатності та дієздатності громадян. Вона є юридичною передумовою виникнення, зміни та припинення конкретних житлових правовідносин.

Суб'єктивна форма здійснення права на житло -це конкретне суб'єктивне право на визначене житло. Воно (право) є елементом змісту відповідних цивільних житлових правовідносин. Коло таких суб'єктивних цивільних прав на житло досить широке і різноманітне у зв'язку з тим, що за законом громадянин може займати його на різних підставах (на правах власника, наймача, користувача, тимчасового мешканця, члена сім'ї та ін.).

 

Поняття житла та його ознаки.

Житло – матеріальне благо, яке здатне задовольнити певну потребу людини.

Під житловими будинками розуміють будівлі, що характеризуються сукупністю таких ознак:

- відповідність будівель архітектурно-будівельним, санітарно-гігієнічним, протипожежним та іншим нормам і стандартам, що робить ці будівлі придатними для постійного проживання в них громадян;

- прийняття в експлуатацію комісією фахівців і спеціалістів зведеного будинку, що відповідає зазначеним умовам;

- реєстрація в органах місцевого самоврядування будівлі як житловоїої.

Поняття житлового права. Житлове право як галузь законодавства, навчальна дисципліна та наука.

ЖП – інтегрована сукупність правових норм інститутів, які регулюють суспільні відносини, що складаються у сфері задоволення житлових потреб.

ЖП в широкому розумінні – вся сукупність правових норм.

У вузькому – сукупність правомочностей, якими законодавець наділяє конкретні суб’єктні відносини.

Житлове законодавство – сукупність нормативних актів, які регулюють суспільні відносини, пов’язані з реалізацією права на житло, а також відносин, пов’язаних із забезпеченням експлуатації, цілісності і управління житловим фондом.

ЖП як навчальна дисципліна – систематизація, сукупність знань, теорій ідей, висновків, поглядів, що пояснюють виникнення, становлення жп та його розвитку, як галузі права і призначення у суспільстві.

ЖП як наука – засоби здобуття нових знань, формування вчень про жп, як систему взаємопов’язаних понять, поглядів, суджень, концепцій, теорій, необхідних для подальшого вдосконалення жп, про правове регулювання суспільних відносин у цій сфері, про засоби підвищення ефективності такого регулювання.