Правила корекції артикуляційної моторики на підготовчому етапі постановки звуків мовлення

Особливості тонусу м’язів	Мета корекційної роботи	Етапи корекції артикуляційної моторики	Правила корекції артикуляційної моторики
Млявий (знижений)	Активізація (підвищення) тонусу м’язів. Формування вміння виконувати артикуляційні рухи та утримувати артикуляційні позиції	перший	- логопедичний масаж орієнтований на розігрів м’язів; - більше уваги приділяється виконанню сильніших прийомів розтирання і пощипування; -після того, як у дитини виникають больові відчуття в процесі масажу, його знімають, заміняючи вправами
другий	-введення пасивних та пасивно-активних артикуляційних вправ з поступовим ускладненням
третій	- введення вправ з недовільним рівнем виконання з поступовим ускладненням
четвертий	-введення статичних, а потім динамічних вправ з поступовим ускладненням
Спастичний (підвищений)	Регуляція тонусу м’язів. Формування узгоджених рухів між м’язами-згиначами та розгиначами	перший	- логопедичний масаж орієнтований на розігрів м’язів; - більше уваги приділяється виконанню легких прийомів погладжування та вібрації
другий	- введення пасивних артикуляційних вправ; - чергування пасивних вправ з прийомами розслаблюючого логопедичного масажу
третій	- введення артикуляційних вправ з недовільним рівнем виконання
четвертий	- введення статичних та динамічних артикуляційних вправ; - чергування статичних та динамічних вправ з прийомами проведення розслаблюючого логопедичного масажу

Зокрема, при млявому (зниженому) тонусі м’язів з метою їх активізації доцільно спочатку здійснювати масаж, при якому більше уваги зосереджують на сильніших прийомах: розтирання та пощипування. У наступному вводимо прийоми пасивної артикуляційної гімнастики, а тоді вправи з недовільним і довільним рівнем виконання рухів. Існує ще одне правило, якого дотримуються, проводячи масаж при млявому паралічі: якщо у дитини виникли больові відчуття в процесі проведення корекційної роботи за допомогою масажу, значить, цей засіб було використано правильно і він був ефективним, проте його тимчасово знімають, заміняючи пасивними та активними артикуляційними вправами. Після певного періоду, коли больові відчуття у дитини притупляються, знову вводять масаж з метою укріплення певних груп м’язів.

При наявності спастичного (підвищеного) тонусу м’язів слід дотримуватися дещо інших правил з урахуванням поставленої мети - не стільки зняти підвищений тонус м’язів, скільки відрегулювати його (забезпечити узгоджену роботу м’язів-згиначів та розгиначів). На початку, як і при млявому тонусі м’язів, розігрівають м’язи, але у процесі проведення з цією метою масажу більше уваги зосереджують на легких прийомах погладжування та вібрації. Потім переходять до виконання з дитиною пасивних артикуляційних вправ. Коли відчувають, що тонус м’язів зріс, знову проводять розслаблюючий масаж і тоді повертаються до виконання пасивних артикуляційних вправ. Таким чином, масаж чергуємо із виконанням дитиною пасивних артикуляційних вправ. На наступному етапі формуємо недовільний рівень виконання дитиною рухів за допомогою спеціальних вправ. І на останньому етапі формуємо довільний рівень виконання рухів шляхом чергування розслабляючого масажу, артикуляційних та дихальних вправ.

Отже, логопедична робота спрямована на корекцію порушень моторики периферійної частини органів мовлення у дітей повинна формоватися у системі: з урахуванням рівня (глибини) порушень артикуляційної і дихальної моторики у дітей, місця локалізації порушення (губи, нижня щелепа, язик, язичок тощо), особливостей тонусу м’язів органів артикуляції (наявності млявого чи спастичного тонусу м’язів), а також в загальному моторних та інтелектуальних можливостей дитини (вибір пози при проведенні корекційної роботи, доступних для розуміння та виконання дитиною вправ і завдань). Лише з урахуванням усіх особливостей дитини та при правильному виборі засобів корекції чіткому, послідовному, поетапному плануванні корекційної роботи з нею можна досягнути максимальної ефективності при проведенні підготовки органів артикуляції до постановки звуків мовлення.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Архипова Е.Ф. Коррекционная работа с детьми с церебральным параличом: Доречевой период: Кн. для логопеда. – М.: Просвещение, 1989. – 79 с.

2. Бадалян Л.О. Детская неврология: Учеб. пособие. – М.: ООО «МЕДпресс», 1998. – 576 с.

3. Логопедия: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. "Дефектология" / Л.С. Волкова, Р.И. Лалаева, Е.М. Мастюкова и др.; Под ред. Л.С. Волковой. - М.: Просвещение, 1989. – 528 с.

4. Логопедія. Підручник, друге видання, перероблене та доповнене. / За ред. М.К. Шеремет. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2010. – 672 с.

5. Поваляева М.А. Справочник логопеда. – Ростов-на-Дону: “Феникс”, 2001. – 448 с.

6. Хрестоматия по логопедии (извлечения и тексты): Учебное пособие для студентов высших и средних специальных педагогических учебных заведений: В 2 тт. Т. І / Под ред. Л.С. Волковой и В.И. Селиверстова. – М.: Гуманит. изд. центр. ВЛАДОС, 1997. – 560 с.