Інноваційний процес, як об’єкт інноваційного менеджменту.

 

Інноваційний процес - це процес перетворення наукового знання в інно­вацію, який можна представити як послідовний ланцюг подій, в ході яких інно­вація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології або послуги і розпо­всюджується при практичному використовуванні.

Розглянемо основні стадії інноваційного процесу.

Інноваційний процес починається з фундаментальних досліджень (ФД), направлених на отримання нових наукових знань і виявлення найістотніших закономірностей. Мета ФД розкрити нові зв'язки між явищами, пізнати закономірності розвитку при­роди і суспільства безвідносно до їх конкретного використовування. ФД ділять­ся на теоретичні і пошукові.

Результати теоретичних досліджень полягають в наукових відкриттях, обґрунтуванні нових понять і уявлень, створенні нових теорій. До пошукових відносяться дослідження, задачею яких є відкриття нових принципів створення виробів і технологій; невідомих раніше властивостей матеріалів і їх з'єднань; методів аналізу і синтезу. У пошукових дослідженнях звичайно відома мета на­міченої роботи, більш менш ясні теоретичні основи, але зовсім не конкретні на­прями. В ході таких досліджень знаходять підтвердження теоретичні припу­щення і ідеї. Пріоритетне значення фундаментальної науки в розвитку іннова­ційних процесів визначається тим, що вона виступає як генератор ідей, відкри­ває шляхи в нові області знання. Але позитивний вихід ФД в світовій науці складає лише 5 %. В умовах ринкової економіки займатися цими дослідження­ми не можуть собі дозволити галузева і тим більше заводська наука. ФД пови­нні фінансуватися за рахунок бюджету держави на конкурсній основі і частково можуть використовувати позабюджетні засоби.

Другою стадією інноваційного процесу є прикладні дослідження (ПД). Вони направлені на дослідження шляхів практичного застосування відкритих раніше явищ і про­цесів. Науково-дослідна робота (НДР) прикладного характеру ставить за мету рішення технічної проблеми, уточнення неясних теоретичних питань, отриман­ня конкретних наукових результатів, які надалі будуть використані як науково-технічний заділ в дослідно-конструкторських роботах. Крім того, ПД можуть бути самостійними науковими роботами. ПД включають в себе інформаційні роботи, організаційно-економічні роботи, науково-навчальні роботи і дослідно-конструкторські роботи.

Інформаційні роботи - наукові роботи, направлені на поліпшення пошуку і вдосконалення аналізу науково-технічної інформації. Найважливішою складо­вою частиною інформаційних робіт є патентні дослідження.

Організаційно-економічні роботи направлені на вдосконалення організа­ції і планування виробництва, розробку методів організації праці і управління, методів класифікації і оцінки ефективності наукових робіт.

Науково-навчальні роботи - діяльність з підготовки наукової роботи ас­пірантів, студентів.

Під дослідно-конструкторськими роботами (ДКР) розуміється застосу­вання результатів ПД для створення (або модернізації, удосконалення) зразків нової техніки, матеріалу, технології. ДКР завершальна стадія наукових дослі­джень, це своєрідний перехід від лабораторних умов і експериментального ви­робництва до промислового виробництва. До ДКР відносяться: розробка певної конструкції інженерного об'єкту або технічної системи (конструкторські робо­ти); розробка ідей і варіантів нового об'єкту; розробка технологічних процесів, тобто способів об'єднання фізичних, хімічних, технологічних і інших процесів з трудовими в цілісну систему (технологічні роботи).

Таким чином, метою ДКР є створення (модернізація) зразків нових виро­бів, які можуть бути передані після відповідних випробувань в серійне вироб­ництво або безпосередньо споживачу. На цій стадії виробляється остаточна пе­ревірка результатів теоретичних досліджень, розробляється відповідна технічна документація, виготовляються і випробовуються зразки нових виробів. Вірогід­ність отримання бажаних результатів підвищується від НДР до ДКР. Приблиз­но 85-90% НДР дають результати, придатні для подальшого практичного вико­ристовування; на стадії ДКР 95-97% робіт закінчуються позитивно.

Наступною стадією ІП є освоєння промислового виробницт­ва нових виробів, яке включає наукове і виробниче освоєння: проведення випробувань нової (вдосконаленої) продукції, а також технічну і технологічну підготовку виробництва.

На стадії освоєння виконуються дослідні, експериментальні роботи на до­слідній базі науки. Їх мета - виготовлення і відробіток дослідних зразків нових продуктів і технологічних процесів. Експериментальні роботи направлені на виготовлення, ремонт і обслуговування спеціального (нестандартного) устаткування, апаратури, приладів, установок, стендів, макетів і т. п., необхідних для проведення наукових досліджень і розробок. Крім цих робіт дослідні виробництва виконують різні роботи і послуги, що безпосередньо не відносяться до НДДКР (ремонтні роботи, друкарські послуги і т.ін.), і здійснюють випуск дрібносерійної продукції.

Досвідна база науки - сукупність дослідних виробництв, що виконують досвідні, експериментальні роботи. Досвідна база науки є складовою частиною наукового потенціалу країни, її стан і використовування характеризують здат­ність науки здійснювати досвідну перевірку результатів наукових досліджень і розробок з метою забезпечення безперервності інноваційного процесу. Досвідна база включає трудові і матеріально-технічні ресурси, призначені для проведення досвідних, експериментальних робіт. Досвідні виробництва можуть бути різних організаційних форм - завод, цех, майстерня, досвідно-експериментальний підрозділ, досвідна станція і т.п.; мати різне місцезнаходження, різний ступінь господарської самостійності.

Після стадії освоєння починається процес промислового виробництва (ПВ). У виробництві знання матеріалізуються, а дослідження знаходить своє логічне завершення. У ринковій економіці має місце прискорення виконання ДКР і стадії освоєння виробництва. Інноваційні підприємства, як правило, виконують ДКР за договорами з промисловими підприємствами. Замовники і виконавці взаємно зацікавлені в тому, щоб результати ДКР були упроваджені в практику і приносили дохід, тобто були б реалізовані споживачу.

На стадії ПВ здійснюються два етапи: власне виробництво нової продукції і її реалізація споживачам. Перший етап безпосереднє суспільне виробництво матеріалізованих досягнень науково-технічних розробок в масштабах, що визначаються запитами споживачів. Метою і змістом другого етапу є доведення нової продукції до споживачів. В умовах ринкової економіки нова продукція реалізується з урахуванням попиту споживачів і ринкових цін.

За виробництвом інновацій слідує їх використовування кінцевим споживачем з паралельним наданням послуг і забезпеченням безаварійної і економічної роботи, а також необхідною ліквідацією застарілого і створенням замість нього нового виробництва. На стадії використовування здійснюються два одночасно протікаючих процеси: безпосереднє використовування матеріальних і культурних благ, вироблених на основі науково-технічних досягнень, а також сервісне обслуговування, що включає технічні і організаційні заходи, що забезпечують підтримку нового виробу в працездатному стані протягом нормативного терміну служби.

Період, який починається з виконання фундаментальних і прикладних розробок і охоплює всі наступні етапи до моменту, коли нововведення підлягає заміні якісно новим, прогресивнішим, називається життєвим циклом інновації.

Прийнято виділяти чотири фази (етапи): від І - створення інновації і потужностей для її використання, через ІІ-ІІІ - зростання виробництва і продажу, до IV- насичення ринку та занепаду і зняття продукту з виробництва.

 

Рис. 2. Життєвий цикл інновацій

 

Сутність першої фази - створення новинки - складається з комплексу робіт, спрямованих на перетворення результатів науково-дослідних розробок у зразки нових виробів, їх адаптацію до ринку та оцінювання умов включення в економічний обіг. Комплексність цих робіт полягає в тому, що вони поєднують одночасно створення чи пристосування існуючого виробничого апарату для організації виробництва нового товару. На цій фазі також починаються маркетингові дослідження під час продажу перших дослідних партій (зразків), що має велике значення для введення інновації на ринок. Ця фаза є виключно збитковою.

Друга фаза пов'язана з освоєнням виробництва та зростанням обсягів продажу, досягненням запланованого рівня рентабельності. Припадаючи на сферу виробництва, цей етап є найважливішим у всьому життєвому циклі продукції, бо саме тут реалізується матеріально-речова основа інноваційного циклу. На даній фазі споживачі відкривають для себе новизну й оцінюють її як споживчу вартість.

Третя фаза - фаза зрілості. Вона характеризується зменшенням темпів зростання виробництва, стабілізацією. Слід зазначити, що довготривалість масового випуску нового продукту спричиняє подвійний вплив на ефективність. З одного боку тривале виробництво нової продукції забезпечує високі економічні результати, задовольняючи попит та забезпечуючи накопичення для відтворення; з іншого - виникає необхідність оновлення продукції, бо це є обов'язковою умовою утримання місця на товарному ринку і підвищення конкурентоспроможності. Усе це потребує оптимізації часу виробництва з урахуванням змін темпів зростання його економічної ефективності. На цій фазі збільшується конкуренція внаслідок дифузії та тиражування нововведення. Дифузія інновацій – передача і застосування передових інновацій.

Четверта фаза – фаза занепаду: моральне старіння продукту. Попит падає, нововведення стає неконкурентоспроможним і витісняється іншими новаціями. Тому ще до настання цієї фази фірми прагнуть модернізувати продукт або створити новий. Для забезпечення постійного розвитку це робиться одночасно. Можна продовжити життєвий цикл інновації, якщо активно працювати в маркетинговій сфері, підтримуючи попит на дану продукцію шляхом зниження цін, через рекламу або інші канали збуту. Однак маркетингові заходи без проведення науково-дослідних робіт для покращання продукції даного параметричного ряду, без розроблення та освоєння нових видів продукції носять тимчасовий характер, тому лідируючі компанії, які самостійно розробляють і реалізують новий продукт, постійно працюють над удосконаленням чи створенням нового продукту.

 

Інноваційна діяльність

 

Інноваційна діяльність - діяльність, направлена на використовування і комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок для розширення оновлення номенклатури і поліпшення якості продукції (товарів, послуг), що випускається, вдосконалення технології їх виготовлення з подальшим упровадженням і ефективною реалізацією на внутрішньому і зарубіжних ринках. Інноваційна діяльність, пов'язана з капітальними вкладеннями в інновації, називається інноваційно-інвестиційною діяльністю.

Інноваційна діяльність включає цілий комплекс наукових, технологічних, організаційних, фінансових і комерційних заходів, які в своїй сукупності при­водять до інновацій.

Різновидами основних видів інноваційної діяльності можуть бути:

а) підготовка і організація виробництва, включаючи придбання виробни­чого устаткування і інструменту, зміни в них, а також в процедурах, методах і
стандартах виробництва і контролю якості, необхідних для створення нового
технологічного процесу;

б) передвиробничі розробки, що включають модифікації продукту і тех­нологічного процесу, перепідготовку персоналу для застосування нових техно­логій і устаткування;

в) маркетинг нових продуктів, який передбачає види діяльності, пов'язані з
випуском нової продукції на ринок, включаючи попереднє дослідження ринку,
адаптацію продукту до різних ринків, рекламну кампанію;

г) придбання неупредметненої технології зі сторони у формі патентів, лі­цензій, розкриття ноу-хау, торгових марок, конструкцій, моделей і послуг тех­нологічного змісту;

д) придбання упредметненої технології – машин і устаткування, по своєму технологічному змісту пов'язаних з упровадженням на IП продуктових або процесних інновацій;

є) виробниче проектування, що включає підготовку планів і креслень для визначення виробничих процедур, технічних специфікацій.

У основі інноваційної діяльності лежить науково-технічна діяльність (НТД), тісно пов'язана зі створенням, розвитком, розповсюдженням і застосу­ванням науково-технічних знань у всіх областях науки і техніки. Поняття НТД розроблене ЮНЕСКО і є базовою категорією міжнародних стандартів в статис­тиці науки і техніки. Відповідно до рекомендацій ЮНЕСКО НТД як об'єкт ста­тистики охоплює три її види:

а) наукові дослідження і розробки;

б) науково-технічну освіту і підготовку кадрів;

в) науково-технічні послуги.