Суть медико-фізіологічної класифікації важкості праці

Важкість праці характеризує сукупний вплив усіх елементів, що становлять умови праці, на працездатність людини, її здоров'я, життєдіяльність і відновлення робочої сили. У такому поданні поняття тяжкості праці однаково застосовне як до розумової, так і до фізичної праці.

Про ступінь тяжкості праці можна судити по реакціях і змін в організмі людини. Вони, в кінцевому рахунку, служать показником якості самих умов праці.

Відповідно до сучасної фізичної теорією функціональних систем розрізняють три функціональних стану організму (ФСО) людини: нормальне, прикордонне (між нормою і патологією) і патологічне. Кожне з них має свої характерні ознаки, що дозволяють їх розпізнати за допомогою медико-фізіологічних і техніко-економічних показників.

У процесі праці під впливом різних виробничих елементів (факторів) та їх комплексів у людини може сформуватися лише один із трьох функціональних станів організму. Тому їх можна використовувати як фізіологічної шкали, що дозволяє встановити категорію важкості будь-якої роботи. Так були встановлені три основних категорії важкості роботи, відповідні трьом ФСО. Потім, на підставі великих досліджень НДІ праці, були виділені всередині трьох основних категорій ще три. Таким чином, в даний час об'єктивно обгрунтовано наявність шести категорій важкості робіт, яким відповідають шість груп умов праці.

До першої категорії важкості віднесені роботи, що виконуються при оптимальних умовах зовнішнього виробничого середовища і при оптимальній величині фізичної, розумової та нервово-емоційного навантаження. Такі умови у практично здорових людей сприяють поліпшенню самопочуття, досягненню високої працездатності і продуктивності праці. Реакція організму свідчить про оптимальний варіант нормального функціонування.

До другої належать роботи, що виконуються в умовах, коли гранично допустимі концентрації (ГДК) і гранично допустимі рівні (ПДУ) шкідливих і небезпечних виробничих факторів не перевищують вимог нормативно-технічних документів. При цьому працездатність не порушується, відхилень у стані здоров'я, пов'язаних з професійною діяльністю, не спостерігається протягом усього періоду трудової діяльності людини.

До третьої віднесені роботи, що виконуються в умовах, за яких у практично здорових людей виникають реакції, властиві прикордонному станом організму. Спостерігається деяке зниження виробничих показників. Поліпшення умов праці та відпочинку порівняно швидко усувають негативні наслідки.

До четвертої категорії важкості віднесені роботи, при яких вплив несприятливих (небезпечних і шкідливих чинників призводить до формування більш глибокого прикордонного стану у практично здорових людей. Більшість фізіологічних показників при цьому погіршується, особливо в кінці робочих періодів (зміни, тижня). З'являються типові виробничо зумовлені стану предзаболеванія і т. п.

До п'ятої категорії важкості належать роботи, при яких в результаті досить несприятливих умов праці в кінці робочого періоду (зміни, тижня) формуються реакції, характерні для патологічного функціонального стану організму у практично здорових людей, що зникають у більшості працівників після повноцінного відпочинку. Однак у деяких осіб вони можуть перейти у виробничо зумовлені і професійні захворювання.

До шостої віднесені роботи, що виконуються в особливо несприятливих (критичних) умовах праці. При цьому патологічні реакції розвиваються дуже швидко, можуть мати невідворотний характер і нерідко супроводжуються тяжкими порушеннями функцій життєво важливих органів.

При цій класифікації будь-які дані, що характеризують функціональний стан людини, дозволяють встановити категорію важкості праці. Дані можуть бути отримані за допомогою медичних і техніко-економічних досліджень, що вимагають наявності певної апаратури і фахівців.