Фактори формування споживних властивостей взуття

Взуття є предметом першої необхідності і належить до найважливіших товарів народного споживання. Залежно від основних матеріалів і технології виготовлення взуття підрозділяють на шкіряне, гумове, валяне.

Сучасний асортимент шкіряного взуття постійно оновлюється під впливом моди, зміни потреб населення, появи нових видів і конструкцій взуття, використання матеріалів. Для виробництва взуття крім натуральних шкір використовують штучні синтетичні та текстильні матеріали.

Ринок взуття формується і розвивається під впливом таких чинників:

- обсяг і структура пропозиції;

- асортимент і якість продукції;

- розміри імпорту;

- рівень життя і потреб;

- купівельна спроможність;

- рівень цін;

- кількість населення, соціальний та віковий склад;

- ступінь насиченості ринку;

- стан збутової, торгівельної мережі.

В Україні виробництвом шкіряного взуття зайнято більше ніж 40 підприємств, але шкіряно-взуттєва промисловість не витримує конкуренції закордонних виробників. В Україні багато розробок щодо нової технології, але вони не впроваджуються через відсутність необхідного устаткування.

В країнах з розвинутою економікою внутрішній попит орієнтований на товари вітчизняних виробників.

Насиченість ринку досить висока, але це пояснюється падінням попиту через зниження реальних прибутків масового споживача.

Українські виробники:ВАТ «Крок» м. Житомир, «Акцент» Чернівці, АТЗТ Лугань (м. Луганськ), АТ «Прогрес» Львів, АТ «Ніко» Миколаїв, ВАТ «Шкір-взуття» Сімферополь, АТЗТ «Аспект» Макіївка, «Кияни» Київ.

Імпортери - Китай, Індія.

Основні законодавці мод взуття в Європі є: Австрія, Італія, Німеччина, Англія, Данія, Іспанія.

Зростає насиченість ринку, зростає і конкуренція. На формування ринку взуття впливає динаміка цін. Для розвитку ринку важливе значення має конкурентне середовище. Кожен продавець формує власне коло покупців.

В умовах чистої конкуренції фірми вступають у суперництво не скільки за цінами, але й за якістю, дизайном, рекламою, торгівельними марками.

На українському ринку взуття можна виділити 3 групи споживачів:

1- традиційні покупці вітчизняної продукції;

2- високий рівень прибутку – 10%;

3- молодь (покупки на межі фінансових можливостей).

Шкіряним називають взуття, верх якого виготовляють із натуральних шкір, штучних і синтетичних матеріалів, текстильних матеріалів, хутра, а також комбінованих матеріалів.

Шкіра є одним з найважливіших матеріалів для виробництва взуття. Понад 60% всього взуття, що випускається в Україні має верх і підкладку з шкіри.

Понад 50% шкіряну вустілку.

Понад 20%-шкіряну підошву.

Усе взуття з верхом із синтетичних шкір (4,5% у загальному обсязі виробництва) виготовляють зі шкіряною підкладкою.

У якості сировини для виготовлення взуття використовується шкіра великої рогатої худоби (опойок, виросток, напівшкірку бичка, ялівки), свиней, кіз (шевро), овець (шеврет), коней, оленів, собак, рептилій та ін.

Матеріали для верху взуття повинні бути м’яким, еластичними, мати формувальні властивості, міцність до багаторазових згинів, красивий зовнішній вигляд.

Юхта – взуттєва і сандальна

Юхта буває чорна, кольорова, натуральна. Використовують для робочого або спеціального взуття.

Сандальна юхта – має менший вміст жиру (6-12%), підвищену пружність і жорсткість. Сандалі з цих шкір без підкладки та проміжних деталей добре зберігають форму.

Хромові шкіри - призначені для верху найбільш масового виду взуття. Хромові шкіри: опойок, виросток, напівшкірок, бичок та яловиця. Шкіри щільні, мало тягучі, м’які.

Шевро-тонка високоякісна шкіра, яка виробляється зі шкір кіз. Мерея шевро відзначаються красивим узором, як риб’яча луска. Використовують для модельного взуття.

Шеврет - менш міцна ніж шевро, або більш м’яка, тягуча, виробляється з овечих шкір. Лицьовий малюнок шеврету нагадує шевро. Використовують для хатнього взуття.

Свинячі хромові шкіри. На лицевій стороні є великі отвори, котрі залишаються після видалення щетини. Ця шкіра суха, жорстка, зі зморшкуватою поверхнею та некрасивим малюнком. Використовують для вуличного взуття, спортивного і хатнього.

Кінські хромові шкіри (лоша, кінські передини) виробляють у великій кількості і використовують залежно від товщини для верху чоловічого, жіночого, дитячого взуття різних видів. Кінські переди за характером мереї подібні до шевро і козлини хромової, але за якістю гірші.

Велюр шкіра з ворсовою поверхнею, її виробляють з опойка, виростка, на півшкурка, шевро, козлини хромової, шеврету, і свинячих хромових шкір, які мають помітні дефекти лиця. Ворсову поверхню одержують шліфуванням шкіри зі сторони бахтарми. Велюр має підвищене промокання, меншу міцність на розрив.

Нубук - хромова шкіра з опойка, виростка, напівшкіра зі шліфованим лицем, має ледве помітне ворсове покриття. Використовують для виготовлення переважно літнього чоловічого і жіночого взуття.

Замша – шкіра жирового дублення з низьким густим ворсом. Виробляється зі шкір оленя, лося, опойка, овець, кіз. Використовують для жіночого модельного і ортопедичного взуття.

Лакова шкіра виробляється з опойка, виростка, напівшкурка, яловиці, козлини, хромової і кінських передин при нанесені на лицьову поверхню лакової плівки. Лакові шкіри бувають чорні, кольорові, з гладкою і нарізною лицьовою поверхнею. Використовується для пошиву модельного та нарядного взуття.

Шкіра для низу взуття

Це шкіра для підошов, вустілок, рантів, жорстких задників, підносків. Ці шкіри володіють високими гігієнічними властивостями, невеликою масою, але відрізняються високою гігроскопічністю, низькою стійкістю до витирання, деформуються при перезволоженні та висушуванні. А тому застосовуються обмежено.

Для низу взуття досить широко використовують штучні матеріали: каучуки, уретани, гуму-пористу, непористу, порошкоподібну.

Підкладочні шкіри

Виготовлюють з усіх видів шкіряної сировини. Ці шкіри повинні бути стійкими до витирання, дії поту, вологи, мати стійкі пофарбування, не бути липкими.

Безпосередньо технологічним операціям виготовлення взуття передує розробка моделей взуття (проектування), щ о здійснюється з урахуванням вимог моди, звичаїв країни, кліматичних умов, асортименту, властивостей взуттєвих матеріалів, технології виробництва, потреб населення в різноманітних видах взуття.

До основних технологічних операцій виготовлення взуття належать: контроль якості взуттєвих матеріалів і добір їх в партії; збірка заготовок, формування верху взуття, скріплення деталей низу з деталями верху, оздоблювальні операції.

Розкроювання матеріалів відповідно до ексклюзивного проекту моделі проводять після контрольної перевірки якості взуттєвих матеріалів і готових деталей, що їх комплектують у виробничі партії залежно від призначення, товщини, кольору, відтінку.

Збірка заготовок полягає в з’єднанні оброблених деталей верха взуття нитковими швами або спеціальними клеями і проводиться у визначеній послідовності залежно від виду взуття і його конструкції.

Формування верху взуття полягає в наданні деталям заготовок необхідних розмірів і об’ємної форми. Формування здійснюється шляхом натягування зібраної заготовки верху взуття на колодку. Таким чином, за рахунок витяжки матеріалів заготовки забезпечується краща формостійкість взуття.

Наступною технологічною операцією виготовлення взуття є скріплення деталей верху і низу взуття. Слід зазначити що цей етап суттєво впливає на зовнішній вигляд взуття, його міцність,зносостійкість, зручність у ході та інші.

Для виготовлення модельного взуття і взуття масового попиту застосовують різноманітні методи кріплення. Вибір методу залежить від виду і призначення взуття, матеріалів верху і низу та інші. Усі методи кріплення можна підрозділити на такі основні групи: хімічні (клейової, пресової вулканізації, лиття); ниткові (прошивний, бортовий, виворітний, допельний, сандальний, рантовий, «парко»); гвинтово-цвяхові (цвяховий і гвинтовий); комбіновані (ранто-клейовий, допельно-клейовий, строчечно-клейовий).