Провести огляд місця події із застосуванням фотозйомки, оглянути «труп», провести всі необхідні виміри, зафіксувати і вилучити сліди і предмети.

У процесі огляду місця події студенти роблять орієнтовну (панорамним способом), оглядову, вузлову і детальну фотозйомки, креслять схематичний план.

Студентам необхідно звернути увагу на наступні аспекти:

1) при проведенні огляду та прийнятті процесуальних рішень необхідно використовувати знання з курсу «Кримінальне право»;

2) огляд проводиться спільно, але кожний студент складає необхідні документи самостійно;

3) вилучені в ході огляду предмети і об’єкти упаковуються відповідно до криміналістичних правил і зберігаються у командира взводу;

При здійснені фотозйомки місця події необхідно використовувати раніше відпрацьовані знання та навички і враховувати особливості місця події при виборі точок і умов фотографування.

ІІ. Усімстудентамскласти протокол огляду місця події та додатки (схематичний план, схему, фототаблицю тощо) – (бланк – дивись додаток А; зразок – дивись додаток Б).

Методичні рекомендації щодо складання протоколу огляду місця події [1]:

Протокол має бути повним, містити детальний опис окремих слідів, інших обставин злочину. Протокол огляду місця події складається з трьох частин: вступної, описової та заключної.

Вступна частина протоколу містить такі відомості:

а) час і місце складання протоколу;

б) прізвища посадових осіб і понятих (щодо останніх — прізвища, імена та по батькові, домашні адреси);

в) підстави для проведення огляду;

г) правове обґрунтування огляду (посилання на відповідні статті КПК);

ґ) відмітка про роз’яснення учасникам огляду і понятим їхніх прав і обов’язків;

д) умови проведення огляду (погода, температура повітря, освітлення);

є) час початку і закінчення огляду.

Описова частина протоколу має містити відомості щодо загальної характеристики місця події, його оточення, меж підданої огляду території. Описуються також шляхи підходу до даного місця і шляхи відходу; щодо самого місця огляду — стан входів, суміжних приміщень, сходів, дверей, вікон, запорів. Далі необхідно послідовно описати окремі об’єкти (предмети, сліди, речові докази, трупи) із зазначенням їх місцезнаходження, ознак і застосованих способів виявлення, вилучення та фіксації. У протоколі мають бути описані негативні обставини у міру їх виявлення.

Щодо виявлених слідів і предметів, у протоколі вказуються: найменування виявленого, його місцезнаходження, розмір, форма, колір, а також окремі ознаки. У випадках, коли названі об’єкти фіксуються, у протоколі вказуються місце і способи їх виявлення, а також способи фіксації.

Одним із способів фіксації місця події є фотозйомка та відеозапис. Традиційними видами фотозйомки є орієнтуюча, оглядова, вузлова, детальна. У випадках, коли на місці події знайдені сліди або речові докази (дрібні частки, сліди рук) і вони не можуть бути вилучені внаслідок різних причин, використовуються методи масштабної та великомасштабної фотозйомки.

Поряд з фотозйомкою може бути проведений відеозапис. Він застосовується у випадках, коли подія ще не завершена (пожежа, екологічна катастрофа, автопригода), або в інших випадках, якщо слідчий вважає це за потрібне.

Студентам необхіднозвернути увагу на правила складання описової частини протоколу.

1) протокол слід писати чітко, використовуючи короткі фрази, застосовуючи правильні загальноприйняті терміни;

2) протокол писати детально, поступово рухаючись від одного об’єкту, що імовірно має значення до злочину, до іншого (описання у протоколі повинно відповідати схемі огляду місця події та фототаблиці);

3) більш детально описуються ті предмети, які найбільш вірогідно пов'язані зі злочином;

4) опис кожного об'єкту повинен вестись від загальної характеристики до його окремих ознак;

5) відстань слід вказувати, наближаючись до більшої точності;

6) слід уникати невизначених понять, таких як: «поблизу», «біля», «недалеко», «ліворуч», «праворуч», «поряд» тощо;

7) тільки закінчивши опис одного об'єкту слід переходити до опису іншого;

8) окремі об'єкти, які певним чином зв'язані між собою, доцільно описувати один за іншим для того, щоб скласти більш ясне уявлення про їх взаємозв’язок (наприклад: замок і лом);

9) однакові об'єкти слід називати одним і тим же терміном, але при цьому додавати умовний номер (стілець № 1, стілець № 2);

10) у протоколі не слід робити висновки, до яких прийшов слідчий внаслідок огляду місця події в цілому або внаслідок огляду окремих предметів.

11) У протоколі також не можуть мати місця чіткі найменування тих предметів чи слідів, характеристика яких у період огляду не визначена. Наприклад, не слід писати «плями крові», «гільза від патрона пістолета «Макарова», «шматочки мозкової речовини» тощо. У таких випадках у протоколі виявлене треба зазначати виразами типу «плями, що нагадують кров», «шматочки речовини, що нагадує мозкову речовину».

12) Протокол повинен відображати своєрідну логіку огляду місця події, тобто послідовність усіх виконаних дій. Такий опис дозволить досить повно уявити картину місця події, а, отже, й побудувати уявну модель події злочину.

Заключна частина протоколу повинна містити відомості про вилучені предмети і сліди, умови їх фіксації (фотозйомка, відеозапис, умови їх виконання, кількість кадрів, дані про чутливість плівки, видержку). У заключній частині має знайти своє відображення інформація про додані плани, схеми, малюнки, фотознімки. Наприкінці протоколу наводяться зауваження понятих і учасників огляду щодо здійснених слідчим дій. За відсутності зауважень у протоколі робиться відмітка про те, що таких зауважень не надійшло. Протокол підписує слідчий і всі особи, які брали участь в огляді, та поняті.

До протоколу огляду місця події мають додаватися плани місця події (схематичні чи масштабні), схеми, фотознімки, плівки відеозапису.

Додатками до протоколу огляду місця події можуть бути плани та схеми. План — це графічне площинне зображення (креслення) даного місця, виконане у масштабі чи схематично (у вигляді схеми). Різниця між планом і схемою полягає в тому, що перший виконується у масштабі, другий — без масштабу, орієнтовно, із зазначенням розмірів об’єктів, їх форм та відстаней між ними.

Плани та схеми можуть бути загальними, що охоплюють приміщення чи значну частину місцевості, та окремими, що відображають лише безпосередньо місце події або його найважливішу частину (наприклад, кімнату, де вчинено злочин).

Залежно від місця події складаються плани відкритої місцевості і приміщень. План приміщень може бути площинним простим або розгорнутим. На останньому зображують не тільки підлогу кімнати з розташованими на ній речами, а й у розгорнутому вигляді стіни кімнати з усіма предметами і слідами, що на них є, а також стелю, коли на ній є якісь ознаки, що підлягають фіксації. У разі потреби на стіни наносять проекцію предметів обстановки, що розташовані біля них.

План місцевості викреслюється методом вимірів за спрямованістю або за способом засічок. Останній полягає в тому, що виміри між двома об’єктами і відображення на плані відрізка у відповідному масштабі проводять лише після першого візування. Інші об’єкти візують як з початкової точки, так і з точки, на яку проводилось перше візування. У цьому випадку відрізок між двома даними точками слугує базою зйомки. Таке перехрестя відображає місце розташування об’єкта, на який проводилось візування. Оскільки база зйомки і дві лінії візування утворюють трикутник, то вирахувати відстань від одного об’єкта до іншого не складно. На кожному плані або схемі повинні бути: заголовок із зазначенням, що саме накреслено, стрілка з позначенням «північ — південь» для орієнтування на сторони світу, масштаб (на планах), пояснювальні написи про те, що являють собою ті чи інші зображені об’єкти.

ІІІ. Усім студентам завчасно здати викладачеві для перевірки та оцінювання:

а) протокол огляду місця події;

б) схематичний план;

в) фототаблиці - 1 комплект на слідчу групу.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ