Організація, структура, принципи роботи та сервіси InterNet

Internet – всесвітня інформаційна комп’ютерна мережа, що є об’єднанням безлічі регіональних комп’ютерних мереж і комп’ютерів, що обмінюють один з одним інформацією по каналах суспільних телекомунікацій (виділеним телефонним аналоговим і цифровим лініям, оптичним каналам зв’язку і радіоканалам, зокрема супутниковим лініям зв’язку)

Інформація в Internet зберігається на серверах. Сервери мають свої адреси і управляються спеціалізованими програмами. Вони дозволяють пересилати пошаную і файли, проводити пошук в базах даних і виконувати інші завдання. Обмін інформацією між серверами мережі виконується по високошвидкісних каналах зв’язку (виділеними телефонними лініями, оптоволоконяними і супутниковими каналами зв’язку). Доступ окремих користувачів до інформаційних ресурсів Internet зазвичай здійснюється через провайдера або корпоративну мережу.

Провайдер - постачальник мережевих послуг – особа або організація надаючі послуги з підключення до комп’ютерних мереж. Як провайдер виступає деяка організація, що має модемний пул для з’єднання з клієнтами і виходу в усесвітню мережу. Основними осередками глобальної мережі є локальні обчислювальні мережі. Якщо деяка локальна мережа безпосередньо підключена до глобальної, то і кожна робоча станція цієї мережі може бути підключена до неї.

Існують також комп’ютери, які безпосередньо підключені до глобальної мережі. Вони називаються хост-компьютерами (host - господар). Хост – це будь-який комп’ютер, що є постійною частиною Internet, тобто сполучений по Internet – протоколу з іншим хостом, який у свою чергу, сполучений з іншим, і так далі.

 

 

Рис.5.1. Структура глобальної мережі Internet

Для під’єднання ліній зв’язку до комп’ютерів використовуються спеціальні електронні пристрої, які називаються мережевими платами, мережевими адаптерами, модемами тощо. Практично всі послуги Internet побудовані на принципі клієнт-сервер.

Вся інформація в Інтернет зберігається на серверах. Обмін інформацією між серверами здійснюється по високошвидкісних каналах зв’язку або магістралях. Сервери, об’єднані високошвидкісними магістралями, складають базову частину мережі Інтернет. Окремі користувачі підключаються до мережі через комп’ютери місцевих постачальників послуг Інтернету, Internet - провайдерів (Internet Service Provider - ISP), які мають постійне підключення до Інтернет. Регіональний провайдер, підключається до крупнішого провайдера національного масштабу, що має вузли в різних містах країни. Мережі національних провайдерів об’єднуються в мережі транснаціональних провайдерів або провайдерів першого рівня. Об’єднані мережі провайдерів першого рівня складають глобальну мережу Internet.

Передача інформації в Інтернет забезпечується завдяки тому, що кожен комп’ютер в мережі має унікальну адресу (IP-адреса), а мережеві протоколи забезпечують взаємодію різнотипних комп’ютерів, що працюють під управлінням різних операційних систем. В основному в Інтернет використовується сімейство мережевих протоколів (стек) TCP/IP. На канальному і фізичному рівні стек TCP/IP підтримує технологію Ethernet, FDDI і інші технології. Основою сімейство протоколів TCP/IP є мережевий рівень, представлений протоколом IP, а також різними протоколами маршрутизації. Цей рівень забезпечує переміщення пакетів у мережі і керує їх маршрутизацією. Розмір пакету, параметри передачі, контроль цілісності здійснюється на транспортному рівні TCP. Прикладний рівень об’єднує всі служби, які система надає користувачеві. До основних прикладних протоколів відносяться: протокол віддаленого доступу telnet, протокол передачі файлів FTP, протокол передачі гіпертексту HTTP, протоколи електронної пошти: SMTP, POP, IMAP, MIME.

Мережеві прикладні задачі

Існує два типи мережних додатків: чисто мережні (pure) і відокремлені (standalone). Чисто мережні додатки розроблені для застосування в мережах. Використання їх на окремих комп’ютерах не має змісту. Навпаки, відокремлені додатки покликані працювати на окремому комп’ютері. Для розширення можливостей вони перебудовані для роботи в мережах. Прикладами відокремлених додатків можуть служити текстовий процесор і редактор електронних таблиць.

Чисто мережні додатки. Ці додатки були створені для використання можливостей мереж. Кожне з них має свій окремий користувацький інтерфейс і вимагає виконання деякої послідовності "мережних" команд, індивідуальних для кожного додатка. Нижче наведені деякі приклади чисто мережних додатків:

- емуляція термінала;

- передача файла;

- електронна пошта;

- групові додатки.

Емуляція термінала була одним із перших чисто мережних додатків. До появи мереж термінали використовувалися для доступу до прикладних програм на великих ЕОМ і міні-комп’ютерах. Коли на зміну терміналам прийшли ПК, потрібен був метод доступу до прикладних програм на існуючих великих ЕОМ і міні-комп’ютерах. Програма емуляції термінала дозволяє представити ПК для великої ЕОМ як підключений до неї термінал. Функції центрального процесора (ЦП) ПК стають прозорими для користувача, і йому здається, що він працює з ЦП великої ЕОМ. до якої даний ПК приєднаний. Емуляція термінала надає користувачу переваги двох середовищ комп’ютерного світу. Додатки великих ЕОМ і міні-комп’ютерів можуть виконуватися на ПК поряд зі звичайними відособленими додатками типу текстових процесорів і електронних таблиць.

Передача файлу є основним додатком практично в усіх мережах. У деяких випадках файли, передані від ПК одного типу до ПК іншого типу, вимагають перекладу з одного формату даних в іншій.

Електронна пошта дає можливість користувачу ввести повідомлення на ПК чи локальну робочу станцію й відіслати його до кого-небудь мережею. Електронна пошта є, можливо, одним з найбільш важливих мережних додатків. Вона надає шлях, яким мережа може поліпшити міжкорпоративні комунікації.

Групові додатки використовують мережі для електронної автоматизації адміністративних функцій сучасного офісу. Більшості великих офісів властиві нескінченні спроби адміністраторів скоординувати роботу. Групові додатки дозволяють користувачам координувати календар, зустрічі, телефонні дзвінки й інші задачі електронним шляхом. Вони можуть пропонувати чисто мережні або відокремлені адміністративні функції. Наприклад, групові додатки можуть включати електронну пошту як засіб відправлення й одержання повідомлень між співробітниками. Так само може використовуватися календар для координації розкладу роботи співробітників. Групові додатки прагнуть інтегрувати ці функції без втрат для кожної з груп.

Відокремлені додатки. Усі додатки, описані вище, є чисто мережними додатками, розробленими для роботи в мережному середовищі. Останнім часом багато відомих відокремлених додатків були адаптовані для роботи в середовищі клієнт-сервер.

Прикладами можуть служити текстові процесори, редактори електронних таблиць, бази даних, презентаційна графіка та керування проектами.

Коли відокремлені додатки адаптуються для роботи в мережному середовищі, вони розбиваються на дві частини.

Перша частина додатку включає користувацький інтерфейс і сполучну обробку і працює на станції-клієнті. Друга частина додатку, що працює на сервері, включає операції, що вимагають значних процесорних витрат. Приводом до перекладу традиційних відокремлених додатків у мережне середовище послужили наступні причини:

- простота використання;

- поділ файлів;

- обмеження ресурсів;

- економія від масштабування.

У мережних версіях додатків використовується той же користувацький інтерфейс, включаючи команди оператора, що й у попередніх відокремлених версіях. На відміну від чисто мережних додатків користувачам немає необхідності вивчати нові команди для забезпечення нормальної роботи.

Користувачі можуть одержувати доступ до важливих файлів, таких як великі бази даних, що зберігаються в загальному поділюваному просторі. Оскільки на сервері існує тільки одна копія файлу, то зникає небезпека дублювання фактів із різними датами модифікації.

Деякі ПК із обмеженими ресурсами (повільний ЦП, мала пам’ять) не можуть обробляти цілком сучасні великі додатки. Однак якщо додаток розбивається на дві частини, то ПК може обробляти одну з цих частин, що відомо як архітектура "клієнт-сервер". Персональний комп’ютер ("клієнт") у загальному випадку обробляє частину користувацького інтерфейсу від усього додатка, а більш потужний комп’ютер ("сервер") обробляє інтенсивну процесорну частину і введення/виведення (В/В) даних.

Новий серверний додаток не потрібен для кожного користувача. Якщо додаток вже існує на сервері, то нова частина користувацького інтерфейсу для клієнта - це усе, що необхідно. Це звичайно дешевше, ніж використання всієї програми для кожного користувача.

У даний час існує два основні напрями використання Інтернет в бізнесі: Internet як засіб комунікації, джерело довідкової інформації, засіб реклами і маркетингу для ведення бізнесу (господарській діяльності) поза електронними мережами і Internet як інструмент ведення електронного бізнесу, заснованого на принципах мережевої економіки.

Інтернет у бізнесі

Internet грає величезну роль в бізнесі як засіб комунікацій (E-mail, телеконференції, IP-телефонія тощо). Інтернет не просто засіб комунікації, а інтерактивний канал взаємодії підприємців, що дозволяє їм спілкуватися в режимі онлайн. Величезну роль грає Інтернет як джерело довідкової інформації для компаній. Вся інформація про товари і послуги що надаються компаніями в Інтернеті представлена у вигляді сайтів. Інтернет є засобом масової інформації, на серверах мережі зберігається величезна кількість інформаційних ресурсів (сотні мільйонів web-сторінок), пошук яких забезпечують інформаційно-пошукові системи. Найважливішим завданням формування іміджу фірми (public relations) є формування привабливого образу фірми в очах громадськості. Це досягається різними шляхами: рекламою, добродійними акціями, спонсорством, випуском прес-релізів і інформаційних матеріалів про діяльність фірми тощо.Використання Internet дозволяє істотно понизити витрати на public relations. Зменшення вартості досягається за рахунок зниження тиражів і скорочення кількості рекламних матеріалів, так рекламні матеріали можна представити на Web-сайті компанії.

Реклама в Internet на відміну від традиційної реклами має свої особливості. У Internet необхідно розрізняти два типи реклами: рекламу Web-сайту і рекламу товарів або послуг. Для реклами або "розкручування" Web-сайту зазвичай використовують: реєстрацію сайту в пошукових системах, обмін банерами або посиланнями, вставку метатегів: <title>, "keywords", "description", внесення до тексту ключових слів, розміщення платних посилань на популярних Web-серверах, вказівка адреси електронної пошти і адреси Web-сайту у всіх рекламних оголошеннях тощо.Розсилка e-mail, реклама в новинних розсилках, розміщення реклами на своїх рекламних сайтах і сайтах популярних Web-серверах, а також дошках оголошень є ефективним методом реклами товарів і послуг в Internet.

Бізнес в Інтернеті

Розвиток інформаційної інфраструктури глобальних мереж Інтернет привів до змін способів ведення бізнесу і появи електронного ринку. Відомо, що електронний бізнес - це підприємницька діяльність, в якій використовуються можливості інформаційних технологій з метою створення прибули. Створення інформаційних продуктів (книг, інструкцій, програмного забезпечення і т.д.) і прямий продаж їх через віртуальні магазини є широко поширеним видом електронного бізнесу або інформаційного бізнесу в мережах Інтернет. Інформація - це найбільш прибутковий продукт 21 століття. Основними секторами ринку або моделями взаємодії суб’єктів ринку в комп’ютерних мережах являются: B2B - бізнес для бізнесу (Business-to-Business); B2C - бізнес для споживача (Business-to-Consumer). B2B - це бізнес - модель взаємодії компаній між собою за допомогою комп’ютерних мереж. Основу бізнес - моделі B2C складає роздрібна торгівля, тобто взаємодії компаній із споживачами в мережі Інтернет.

Електронна комерція охоплює такі напрями бізнес - діяльності в мережах Інтернет як: торгівля (роздрібна чи опт) через віртуальні магазини, Web-вітрини або торгові центри; надання послуг; електронна реклама, маркетинг тощо. Для ведення електронної комерції необхідно в Інтернет відкрити свій Web-сайт, здійснити його "розкручування". Для автоматизації процесу торгівлі необхідно встановити на сайт спеціалізовану програму (скрипти), так званий "Віртуальний магазин". Викласти на сайт відповідні товари і застосувати різні методи реклами і MLM маркетингу з метою просування цих товарів. Деякі компанії і приватні підприємці, здійснюють прямі онлайнові продажі товарів (як матеріальних, так і інформаційних) із віртуальних складів або магазинів. Для просування своїх товарів вони використовують Direct marketing. Електронна комерція (е-commerce) і онлайнові продажі товарів - це майбутнє споживчого ринку.

До електронного бізнесу відноситься бізнес на валютному ринку, ринку цінних паперів, товарних ринках і ринках дорогоцінних металів:

1. Робота трейдером (торгівля) на світовому валютному (фінансовому) ринку - "FOREX" (Foreign Exchange Market). Міжнародний валютний ринок є системою регіональних валютних ринків, що взаємодіють між собою, за допомогою інформаційних технологій. Робота на міжнародному валютному ринку є сукупністю різних операцій з купівлі-продажу іноземних валют. Секрет торгових операцій полягає в тому, щоб купити дешевше, а продати подорожче.

2. OnLine аукціони (Інтернет-аукціон). Робота на міжнародному аукціоні Ebay як покупцем, так і продавцем. Аукціон eBay - це місце для вигідного придбання необхідних Вам товарів і для ведення власного бізнесу.

Торгівля на Інтернет-аукціон "Ау-ау". Аукціон АУ-АУ - це місце для продажу і покупки товарів.

3. Бізнес на інвестиціях. Інвестиції - це внески під відсотки. У Інтернет існує безліч інвестиційних фондів, які під певний відсоток пропонують узяти у позику у Вас гроші на певний проміжок часу. Електронний бізнес включає: укладення договорів і контрактів, електронне управління закупівлями, виробництво ПЗ і цифрових товарів, формування і обробку замовлень, продажі, доставку товарів, маркетинг, фінансовий аналіз, платежі, пошук кадрів, підтримку клієнтів і підтримку партнерських відносин.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

1. Адміністрування адрес - [Adress administration, Администрирование адресов]: Присвоєння індивідуальних адрес локальної мережі на локальній чи універсальній основі.

2. Адміністрування адрес універсальне - [Universal administration, Универсальное администрирование адресов]: Адміністрування адрес, при якому всі iндивiдуальнi адреси локальної мережі є унікальними в рамках даної та інших локальних мереж.

3. Адреса групова локально ї мережі - [LAN group addres, Групповой адрес локальной сети]: Послiдовнiсть бітів, яка ідентифікує групу станцій в локальній мережi.

4. Адреса джерела - [Source adress, Адрес источника]: Послiдовнiсть бітів, яка ідентифікує джерело даних.

5. Адреса локальної мережi широкомовна - [LAN broadcast address, Широковещательный адрес локальной сети]: Послiдовнiсть бітів, що означає сукупність всіх станцій в локальній мережi.

6. Сервер - [Server, Cервер]: Станція, що обслуговує iншi станцiї локальної мережi.

7. Провайдер - постачальник мережевих послуг – особа або організація надаючі послуги з підключення до комп’ютерних мереж.

8. Система адміністративна - [Management system, Административная система]: Абонентська система, що здійснює централізоване керування ВВС всією відкритою інформаційною мережею чи якоюсь її частиною.

9. Система відкрита - [Open system, Открытая система]: Модель вiдкритої реальної системи, яка вiдображає тi її аспекти, що відносяться до взаємозв’язку відкритих реальних систем.

10. Система кінцева відкрита - [End open system, Открытая конечная система]: Сукупність логічно з’єднаних підмереж та ретрансляційних систем.

11. Система мiжканальна - [Interlink system, Межканальная система]: Iнтерфейсна система, що забезпечує прозоре з’єднання декiлькох локальних мереж чи декiлькох частин (сегментів) одної локальної мережi, що використовують різні протоколи канального чи фізичного шару згідно стандартів Міжнародної організації зi стандартизації.

12. Система мiжмережева - [Internetwork system, Межсетевая система]: Iнтерфейсна система, що забезпечує взаємодію декiлькох відкритих інформаційних мереж, які використовують різні протоколи.

13. Система мiжпiдмережева - [Intersubnetwork system, Межподсетевая система]: Iнтерфейсна система, що забезпечує взаємодію декiлькох відкритих інформаційних мереж, що використовують різні протоколи мережевого, канального чи фізичного шару.

14. Система обміну повідомленнями - [Message handling system, Система обмена сообщениями]: Функцiйний блок, компонент середовища обміну повідомленнями, який здійснює передавання блоків даних між учасниками обміну.

15. Система реальна - [Real system, Реальная система]: Сукупність одної чи декiлькох систем, відповідного програмного забезпечення, периферійного обладнання, терміналів, фізичних процесів i методів передавання iнформацiї.

16. Система реальна кінцева - [Real end system, Реальная оконечная система]: Реальна система, що виконує функції станцiї даних i є або джерелом iнформацiї, або її споживачем.

17. Систем відкритих базова еталонна модель вза є мозв’язку (ЕМ ВВС) - [Open systems interconnection basic reference model, Базовая эталонная модель взаимосвязи открытых систем (ЕМ ВОС) ]: Модель, що описує загальні принципи взаємозв’язку відкритих систем i використовується як базова для розроблення стандартів Міжнародної організації зi стандартизації (МОС).

18. Станція - [Station, Станция]: Конструктивно оформлена у виглядi окремого пристрою частина абонентської системи, що відноситься до служби ВВС.

19. Станція абонентська - [User station, Абонентская станция]: Станція, що реалізує функції всіх семи шарів еталонної модель взаємодії відкритих систем (ВВС).

20. Станція даних - [Data station, Станция данных]: Сукупність кінцевого обладнання даних, апаратури закінчення каналу даних i, можливо, проміжного обладнання.

21. Станція транспортна - [Transport station, Транспортная станция]: Станція, що реалізує функції транспортного, мережного, канального i фізичного шарів.

22. Тестова група - [Test group, Тестовая группа]: Множина взаємозв’язаних тестів.

23. Тестова подія - [Test event, Тестовое событие]: Неподільна частина тесту на рівні його специфікації.

24. Тестова послідовність - [Test suite, Тестовая последовательность]: Повна множина тестів (можливо розбита на тестові групи), необхідна для виконання тестування конформностi чи тестування основ взаємозв’язку протокольної реалізації чи системи, що містить цю реалізацію.

25. Шина - [Bus, Шина]: Фізичний канал передавання електричних сигналів у система для зв’язку між пристроями.

26. Шлюз - [Gateway, Шлюз]: Вузол обчислювальної системи, який містить технічні засоби та програмне забезпечення, що необхідні для організації взаємодії з іншими системами.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

18. WEB-вузол (web-сайт).

19. Web-документ.

20. Економічна інформація.

21. Електронна пошта, рекомендації з ведення електронної кореспонденції.

22. Електронна пошта.

23. Інформаційні технології у сфері економіки.

24. Історія виникнення Іnternet.

25. Міжнародні організації зі стандартизації мереж.

26. Навігація в WWW за допомогою Internet Explorer.

27. Організація, структура, принципи роботи та сервіси InterNet.

28. Передача файлів за допомогою FTP.

29. Пошукові сервери.

30. Прикладні протоколи.

31. Протоколи ІР і TCP.

32. У чому полягає доменна система імен?

33. Що таке URL (Uniform Resource Locator)?

34. Що таке World Wіde Web?

35. Як здійснюється адресація в мережі Інтернет?

36. Як здійснюється пошук в Internet.

 

ТЕМА 6

СИСТЕМИ ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТУ

Для ефективного управління процесами на підприємствах і в організаціях необхідна ефективна система електронного документообігу. Документи є основним інформаційним ресурсом підприємств і організацій. Документообіг - це безперервний процес руху документів, який відображає діяльність підприємств і дозволяє оперативно управляти виробничими процесами на підприємстві. В даний час застосовується як традиційне діловодство (на паперових носіях інформації), так і електронний документообіг. Системи електронного документообігу призначені для автоматизації процесів діловодства.

Основним поняттям системи електронного документообігу є електронний документ. Електронний документ – сукупність даних у пам’яті комп’ютера, яка включає текст, малюнки, таблиці, креслення тощо. і призначена для сприйняття людиною за допомогою відповідних програмних і апаратних засобів. Статус електронного документа закріплений Законом України «Про електронні документи і електронний документообіг» № 851-IV від 22.05.2003 р., ДСТУ 3008-95 - Звіти у сфері науки і техніки і Вимогами ВАК України (ПостановаКабінету Міністрів України від 7 березня 2007 р.
№ 423).

Електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа.

До обов’язкових реквізитів електронних документів відноситься електронний підпис. Електронний-цифровий підпис (ЕЦП) застосовується для підпису електронних документів як фізичними, так і юридичними особами з метою додання документу юридичної сили.