Роль законодавства в енергозбереженні.

На сьогодні, у сфері енергозбереження діють близько 100 нормативно пра­во­вих актів, система стандартів та значна кількість нормативно-методичних до­ку­ментів. Ці акти та документи шляхом прямого або опосередкованого правового регулювання відносин у сфері енергозбереження дали змогу створити структуру державного управління та контролю у сфері енергозбереження, запровадити сис­тему нормування паливно-енергетичних ресурсів, енергетичного аудиту, держав­ної експертизи з енергозбереження та стандартів з енергозбереження, встановити санкції за порушення законодавства у сфері енергозбереження.

Нижче, наведено перелік державних стандартів у сфері енергозбереження.

Загальні:

	ДСТУ 2339-94	Енергозбереження. Основні положення.
	ДСТУ 2420-94	Енергозбереження. Терміни та визначення.
	ДСТУ 2155-93	Енергозбереження. Методи визначення економічної ефективності заходів по енергозбереженню.
	ДСТУ 3682-98 (ГОСТ 30583-98)	Енергозбереження. Методика визначення повної енергоємності продукції, робіт та послуг.
	ДСТУ 3755-98	Енергозбереження. Номенклатура показників енергоефективності та порядок їхнього внесення у нормативну документацію.
	ДСТУ Р 50-081-2000	Енергозбереження. Методика оцінювання енергетичного стану систем енергопостачання промислових підприємств для їх паспортизації.

Паливно-енергетичні баланси:

	ДСТУ 2804-94	Енергобаланс промислового підприємства. Загальні положення. Терміни та визначення.
	ДСТУ 3176-96 (ГОСТ 30341-96)	Енергозбереження. Методи визначення балансів енергоспоживання гірничих підприємств.
	ДСТУ 4714:2007	Енергозбереження. Паливно-енергетичні баланси промислових підприємств. Методика побудови та аналізу.

Нормування питомих витрат та втрат:

	ДСТУ 3224-95 (ГОСТ 30356-96)	Енергозбереження. Методи визначення норм витра­чання електроенергії гірничими підприємствами.
	ДСТУ 3159-95	Ресурсозбереження. Нормування витрат зварю­валь­них матеріалів. Загальні вимоги, методи визначення нормативів ручного і механізованого електрозва­рю­вання.
	ДСТУ 3740-98	Енергозбереження. Методи аналізу та розрахунку зниження витрат палива та енергії на металургійних підприємствах.
	ДСТУ Р 50-072-98	Енергозбереження. Методика розрахунку техноло­гічних втрат електроенергії в мережах постачання напругою від 0,38 до 110 кВ включно.
	ДСТУ 3860-99	Енергозбереження. Методика розрахунку техноло­гічних втрат електроенергії в діючих мережах елект­ропостачання 220 кВ і вище.
	ДСТУ 4110-2002	Енергоощадність. Методика аналізу та розра­хову­ван­ня питомих витрат енергоресурсів

Енергетичний аудит:

	ДСТУ 4065-2001	Енергозбереження. Енергетичний аудит. Загальні технічні вимоги (ANSI/IEEE 739-1995,NEQ)
	ДСТУ 4713:2007	Енергозбереження. Енергетичний аудит промис­ло­вих підприємств. Порядок проведення та вимоги до організації роботи.

Енергетичний менеджмент:

	ДСТУ 4472׃2005	Енергозбереження. Системи енергетичного менед­ж­менту. Загальні вимоги.
	ДСТУ 4715:2007	Енергозбереження. Системи енергетичного менедж­менту промислових підприємств. Склад та зміст ро­біт на стадіях розроблення та впровадження.

Ресурсозбереження:

	ДСТУ 3051-95 (ГОСТ 30166-95)	Ресурсозбереження. Основні положення.
	ДСТУ 2102-92	Ресурси матеріальні вторинні. Терміни та визначення.
	ДСТУ 3052-95 (ГОСТ 30167-95)	Ресурсозбереження. Порядок встановлення показників ресурсозбереження у документацію на продукцію.

Вторинні енергетичні ресурси:

	ДСТУ 3818-98	Енергозбереження. Вторинні енергетичні ресурси. Терміни та визначення.
	ДСТУ 4090-2001 (ГОСТ 31188-2003)	Енергозбереження. Ресурси енергетичні вторинні. Методика визначення показників виходу та використання (Гост 31188-2003,ІДТ)
	ДСТУ 4369׃2004	Енергозбереження. Чорна металургія. Ресурси енергетичні вторинні. Методика визначення показників виходу та використання.
	ДСТУ 4370׃2004	Енергозбереження. Коксохімічне виробництво. Ресурси енергетичні вторинні. Методика визначення показників виходу та використання.

Нетрадиційні та поновлювальні джерела енергії:

	ДСТУ 3569-97 /ГОСТ 30514-97/	Енергозбереження. Нетрадиційні та поновлювальні джерела енергії. Основні положення.
	ДСТУ 2275-93	Енергозбереження. Нетрадиційні та поновлювальні джерела енергії. Терміни та визначення.
	ДСТУ 3859-99	Енергоощадність. Нетрадиційні та поновлювальні джерела енергії теплові насоси. ”Повітря-вода” для комунально-побутового теплопостачання. Загальні технічні вимоги і методи випробувань.
	ДСТУ 4034-2001 /ГОСТ 30757-2001/	Енергозбереження. Нетрадиційні та поновлювальні джерела енергії. Колектори сонячні плоскі. Методи випробування.

 

Проте, слід зауважити, що не зважаючи на проведену протягом останнього деся­ти­річчя роботу із створення правової бази енергозбе­реження, на сьогодні основ­ним законом, що регулює відносини у сфері енергозбереження в Україні залиша­ється є Закон України „Про енергозбереження”. Визначальним недоліком чинного Закону України „Про енергозбереження” є відсутність визначених методів право­во­го регу­лювання у сфері енергоефективності та засобів його впровадження.

Недосконалість правових норм вищої юридичної сили призводить до не­­ефе­к­­тив­ність підзаконних актів з питань енергозбереження та породжує функці­ональ­но не структуровану, аморфну систему державного управління в цій сфері.

В умовах чинного правового регулювання питання підвищення енергоефектив­ності економіки фактично залежить від добросовісності власників, а фактичний стан енерго­ефективності на енергоємних підприємствах доводить, що власники таких підприємств різними способами, подекуди шляхом політичного тиску, до­мог­лися перекладення тягаря забезпечення прибутковості своїх підприємств на плечі держави, через списання боргів за енергоресурси, пільгові тарифи (ціни) на ене­р­го­ресурси, податкові та митні пільги, зловживання монопольним становищем тощо. Таким чином, економічна ефективність роботи цих підприємств на сьогодні до­сягається не за допомогою запровадження енергоефективного обладнання та технологій, а шляхом компенсації невиправдано великих енерговитрат за рахунок пільгових режимів господарювання.

Досягнення інтенсивного зниження енергоємності ВВП можливо за умови ство­рен­ня правових підстав, які б зобов'язували суб'єктів господарювання забезпечити відповідний рівень енергоефективності в усіх галузях суспільного виробництва, уни­ка­ючи безпосереднього втручання в господарську діяльність.

Найбільш ефективним шляхом досягнення цієї мети було би прийняття нової реда­к­ції Закону України „Про енергозбереження” та проекту Закону України „Про енергоефективність”, в якому зокрема необхідно передбачити:

16.1.1. Створення правових підстав для запровадження механізмів держа­в­­но­го регулювання ефективності використання ПЕР.

Серед найбільш ефективних механізмів державного регулювання у сфері енер­го­збереження слід виділити нормування питомих витрат ПЕР на одиницю про­ду-к­ції. З метою запровадження дієвого впливу системи нормування ПЕР на ефек­тивність використання енергоресурсів у суспільному виробництві України, ма-ють бути створені відповідні правові підстави. Існують декілька основних напрямів удосконалення законодавства з нормування питомих витрат ПЕР, а саме:

- Показники норм питомих витрат ПЕР безпосередньо впливають на обсяг по­даткових надходжень до державного бюджету, оскільки відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” витрати на споживання та придбання паливно-енергетичних ресурсів відносяться до валових витрат плат­ника податку. За такого законодавства навіть надмірно високі витрати ПЕР відносяться на валові витрати, що зменшує прибуток підприємства, і, відпо­від­но, податкові надходження. З метою державного “примусу” до енергозбереження доцільно внести до Закону України „Про опо­дат­кування прибутку підприємств” змі­ну, яка б передбачала заборону відносити на валові витрати ПЕР, спожиті ними, понад встановлені компетентними органами норми питомих витрат ПЕР.

- Потребує змін порядок погодження та затвердження норм питомих витрат, шляхом запровадження обов'язкової державної експертизи розроблених норм. Функції щодо проведення такої експертизи доцільно покласти на організацію, підпорядковану центральному органу виконавчої влади у сфері енергозбереження, який безпосередньо буде контролювати лише дотри­ман­ня встановлених норм. Також необхідно створити систему сертифікації підприємств, установ та організацій, які мають право розробляти норми та методики нормування питомих витрат ПЕР.

- Необхідно знизити межу річного споживання ПЕР, яка тягне за собою необхідність погодження норм питомих витрат ПЕР з центральним органом виконавчої влади у сфері енергозбереження та визначити коло посадових осіб відповідальних за таке погодження.

- Для забезпечення безумовного дотримання порядку нормування питомих ви­трат ПЕР необхідно встановити адекватну юридичну відповідальність за пору­шення посадовими особами та суб'єктами господарювання законодавства що­до нормування питомих витрат ПЕР. Зокрема, доцільно передбачити, що у ра­зі відсутності норм питомих витрат, весь обсяг ПЕР, спожитих за період від­сут­ності норм, вважається їх перевитратою.