Прокурорський нагляд за додержанням законів при відбуванні покарання у виді виправних робіт

 

Відповідно до ст. 57 КК України покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від 6 місяців до 2-х років і відбувається за місцем роботи засудженого, із суми заробітку якого провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду в межах від 10 до 20 відсотків. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли 16 років, та тих, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 100 КК України виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від 2-х місяців до 1 року з відрахуванням в доход держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 5 до 10 відсотків.

Особам, які стали непрацездатними після постановлення вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку 3-х встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за 1 місяць виправних робіт.

Відповідно до ст. 31 Кодексу України про адміністративні правопорушення до осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, можуть застосовуватись виправні роботи на строк до 2-х місяців з відбуванням за місцем їх постійної роботи з відрахуванням в розмірі, визначеному постановою суду – до 20 відсотків заробітку в доход держави.Стаття 322 Кодексу встановлює, що постанови про застосування виправних робіт надсилаються органу (КВІ)Державної пенітенціарної служби України на виконання не пізніш як наступного дня після її винесення.

Статтею 325 Кодексу встановлена відповідальність за ухилення особи від відбування виправних робіт, застосованих за вчинення дрібного хуліганства. Постановою судді невідбутий строк виправних робіт може бути замінено штрафом від 3-х до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративним арештом з розрахунку один день арешту за три дні виправних робіт, але не більш як на п’ятнадцять діб.

Порядок виконання виправних робіт встановлений ст.ст. 41-46 КВК України і деталізований „ Інструкцією про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань”, з атвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України 19 грудня 2003 року № 270/1560.

На практиці при виконанні вироків і постанов суду ще допускаються порушення законності, як правило, пов’язані з веденням обліку, контролю за своєчасним і правильним утриманням сум із заробітку засуджених до виправних робіт у доход держави і, особливо, з обчисленням строку відбування покарання. Деякі вироки судів починають виконуватися ще до набрання ними законної сили або звернення до виконання. Частиною 1 ст. 43 КВК України визначено, що початком строку відбування покарання у виді виправних робіт слід вважати день, з якого фактично розпочато відрахування із заробітку засудженого, а ч. 2 ст. 45 КВК України встановлює, що такі відрахування починаються з наступного дня після надходження з кримінально-виконавчої інспекції вироку та повідомлення на підприємство, в установу чи організацію, але не раніше ніж вирок набрав чинності. Однак окремі працівники бухгалтерій за місцем роботи засуджених починають відрахування з першого числа того чи іншого місяця.

Прокурор у межах своєї компетенції вправі і зобов’язаний:

- знайомиться з документами, на підставі яких особа відбуває кримінальне покарання;

- проводить опитування засуджених;

- перевіряти відповідність постанов службових осіб кримінально-виконавчої інспекції вимогам законів, що регламентують порядок і умови виконання покарань у виді громадських і виправних робіт. Вживати заходів до скасування тих із них, що суперечать закону.

Прокурор здійснює нагляд не лише за додержанням законів кримінально-виконавчою інспекцією, але й за виконанням визначених законом обов’язків, пов’язаних з виконанням виправних чи громадських робіт, адміністрацією підприємств, установ, організацій за місцем роботи засуджених (контроль за поведінкою засуджених, їх ставленням до праці, проведенням з ними виховної роботи та інше), а також за виконанням передбачених кримінально-виконавчим законодавством обов’язків самими засудженими.

Завдання зміцнення законності при виконанні кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, посилення їх виховного та профілактичного впливу вимагають подальшої активізації прокурорського нагляду, підвищення його ефективності.

Практика свідчить, що найбільш поширеними причинами та умовами, що сприяють порушенням законності, є передусім недостатній рівень професійної підготовки, недисциплінованість окремих працівників інспекцій, відсутність належного контролю за їх діяльністю з боку регіональних управлінь і відділів ДПтСУ, а також невиконання або неналежне виконання працівниками органів внутрішніх справ вимог п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону України “Про міліцію”.

Одним з основних засобів прокурорського нагляду є перевірка додержання законів у діяльності кримінально-виконавчій інспекції, а також на підприємствах, в установах і організаціях, де працюють засуджені.

Для кваліфікованого проведення перевірки прокурору необхідно знати вимоги основних законів та підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють виконання кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, у тому числі у виді громадських та виправних робіт. Ознайомитися з матеріалами попередніх перевірок, проведених у кримінально-виконавчій інспекції. Вивчити наявні в прокуратурі скарги і звернення громадян, інші матеріали з інформацією про порушення законності при виконанні кримінальних покарань у виді громадських чи виправних робіт. У бесіді з головою спостережної комісії з’ясувати, які є претензії до працівників кримінально-виконавчої інспекції, органів внутрішніх справ та адміністрації підприємств за місцем відбування покарань засудженими.

Вивчити кримінальні справи та матеріали на осіб, які вчинили повторні злочини в період відбування покарання, а також на осіб, яким покарання у виді виправних робіт замінено судом на інший вид покарання відповідно до ч. 3 ст. 59 КК України (особам, які стали непрацездатними після постановлення вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку 3-х встановлених законодавством неоподаткованих мінімумів доходів громадян за 1 місяць виправних робіт).

У залежності від спрямованості перевірки, із місцевого суду, кримінально-виконавчої інспекції, районного (міського) управління (відділу) внутрішніх справ прокурор запитує відповідну інформацію: зокрема про кількість осіб, яким призначені такі види покарання (у розрізі видів та з зазначенням П.І.Б.); перелік підприємств, де засуджені відбувають покарання у виді виправних чи громадських робіт; кількість засуджених, які ухиляються від відбування покарання і розшукуються органами внутрішніх справ, тощо. У разі необхідності проводить взаємозвірки.

Прокурор повинен проаналізувати стан додержання законності в інспекції, а також на підприємствах і в організаціях, де відбувають покарання засуджені до виправних робіт чи громадських робіт, зробить висновок про причини порушень законності, що найбільш часто виявлялися, визначити коло питань, на які слід звернути особливу увагу при проведенні перевірки. На підставі аналізу складається план перевірки.

Відповідно до вимог ст. 533 КПК України вироки, ухвали і постанови суду, які набрали законної сили, обов’язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Судове рішення, що набрало законної сили, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов’язок виконати судове рішення. Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання. (ст. 535 КПК України).

Інструкцією з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 27 червня 2006 року № 68, (п.16.1.9) передбачено направлення копій вироку до кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання засудженого до громадських робіт для виконання (дві копії вироку разом з розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили, і підпискою засудженого про явку до КВІ), а також органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого для проведення індивідуально-профілактичної роботи.

Якщо особу засуджено до виправних робіт копії вироку надсилаються до кримінально-виконавчої інспекції за місцем роботи засудженого (дві копії вироку разом з розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили, і підпискою засудженого про явку до КВІ), а також органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого для проведення індивідуально-профілактичної роботи.

Значно ускладнюється контроль за виконанням вироків щодо засуджених через несвоєчасне направлення їх судами до кримінально-виконавчих інспекцій. Тому частина засуджених тривалий час залишається по за увагою кримінально-виконавчих інспекцій та органів внутрішніх справ, а вироки щодо них не виконуються. Суди також не завжди своєчасно розглядають подання та матеріали про звільнення засуджених від відбування покарання.

Враховуючи вимоги закону, прокурору слід розпочинати перевірку із з’ясування в суді питань про кількість постановлених вироків, що набрали чинності, скільки з них не направлено в інспекції для виконання у встановлений термін і причини цього. При ознайомленні в кримінально-виконавчій інспекції з документами, долученими до особових справ засуджених, прокурору слід звертати увагу на законність вироків.

2.1. Нагляд за додержанням кримінально-виконавчими інспекціями порядку прийняття вироків (постанов) до виконання

При перевірці в інспекції, прокурор звертає увагу на те, чи виконуються її працівниками вимоги ст. ст. 36, 41 КВК України про приведення до виконання вироків суду щодо засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, не пізніше десятиденного терміну з дня набрання вироком законної сили або звернення його до виконання. При цьому слід пам’ятати, що документами, підтверджуючими наявність підстав для відбування засудженим призначеного йому виду покарання є копія вироку (постанови, ухвали) суду і його розпорядження про приведення вироку до виконання. Про наявність порушень закону можуть свідчити розбіжності в датах вхідної і вихідної кореспонденції з цього питання.

У день надходження до інспекції копії вироку (постанови, ухвали) суду з розпорядженням про його виконання, дані про засудженого заносяться до відповідного журналу обліку засуджених за видами кримінальних покарань. У тому ж порядку реєструються особові справи, що заведені на засуджених, та ті, що надходять з інших інспекцій. Слід пам’ятати, що реєстраційний номер у журналі обліку має відповідати номеру особової справи засудженого та його облікової картки.

Повноваження кримінально-виконавчих інспекцій під час виконання кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та органів внутрішніх справ при проведенні індивідуально-профілактичної роботи з цією категорією засуджених, визначені в ч. 5 ст. 36 та ч. 5 ст. 41 КВК України і п. 7 ст. 10 Закону України “Про міліцію” та деталізовані „Інструкцією про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань”, затвердженої спільним наказом Держдепартаменту з питань виконання покарань і Міністерства внутрішніх справ України від 19 грудня 2003 року № 270/1560.