Стаття 412. Необережне знищення або пошкодження військового майна

1. Необережне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової і спеціальної техніки чи іншого військо­вого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, —

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або

Триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, —

караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

 

1. Про безпосередній об'єкт та предмет злочину див. коментар до ст. 411 КК.

2. Об'єктивна сторона злочину полягає у необережному знищенні або по­шкодженні зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової і спеціальної техніки чи іншого військового майна, що заподіяло шкоду у ве­ликих розмірах, спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

3. Склад злочину є матеріальним, що означає необхідність наявності наслідків, зазначених у коментованій статті. Цей злочин може бути скоєний як діями, так і внаслідок бездіяльності. Закінченим злочин вважається після настання наслідків.

Про заподіяння шкоди у великих розмірах див. п. З примітки до ст. 185 КК.

Про спричинення загибелі людей див. коментар до ст. 411 КК. Інші тяжкі наслідки — це заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом та більше особам або заподіяння значної матеріальної шкоди військовій установі або військово­службовцям.

При вирішенні питання про те, чи є матеріальні збитки значними, слід враховувати не тільки вартість, розмір знищеного або пошкодженого майна в натуральному вигляді, але і його значимість для несення військової служби.

Для застосування коментованої статті слід встановити наявність причин­ного зв'язку між діями (бездіяльністю) особи та наслідками, що настали.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини: особа передбачає можливість знищення (пошкодження) військового майна зі спричиненням загибелі людей або інших тяжких наслідків, але лег­коважно розраховує на відвернення тяжких наслідків, або не передбачає цих наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.

5. Суб'єктами злочину є військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військо­вих формувань, утворених відповідно до законів України, а також інші осо­би, визначені законом.

Знищення або пошкодження військового майна внаслідок невиконання або неналежного виконання військовою службовою особою своїх службових обов'язків тягне відповідальність за недбале ставлення до військової служ­би (ст. 425 КК).

Стаття 413. Марнотратство або втрата військового майна

Продаж, застава, передача в користування військовослужбовцем строкової служби виданих йому для особистого користування предметів обмундирування або спорядження (марнотратство), а також втрата або зіпсування цих предметів внаслідок порушення правил їх зберігання —

караються арештом на строк до шести місяців або триманням у дис­циплінарному батальйоні на строк до двох років.

Втрата або зіпсування ввірених для службового користування зброї, бойових припасів, засобів пересування, предметів технічного постачання або іншого військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання —

караються арештом на строк до шести місяців або триманням у дис­циплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчи­нені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

 

1. Об'єктом марнотратства, втрати і псування обмундирування та споря­дження є порядок використання і зберігання військового майна, установле­ний військовими статутами, порадниками, інструкціями та наказами.

Предметом злочину є обмундирування та спорядження, яке видається військовослужбовцю в особисте користування та не є його власністю; за ч. 2 — зброя, бойові припаси, засоби пересування, предмети технічного по­стачання та інше військове майно.

Обмундирування — це військовий одяг, який видається військовослуж­бовцю на певні строки ношення (шинель, брюки, кітель, камуфляж, го­ловний убір тощо) («Положення про речове забезпечення військовослуж­бовців Збройних Сил у мирний час», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 р.).

Спорядження — прилади та інші предмети, необхідні військовослужбов­цю для виконання певних завдань (протигаз, речовий мішок тощо).

Під зброєю в цьому випадку розуміється зброя (пістолет, автомат), яка закріплена особисто за військовослужбовцем, і зброя колективного корис­тування (наприклад, гармата).

Засоби пересування включають усі види військового транспорту, що пере­буває в особистому чи колективному службовому користуванні.

Предметами технічного постачання вважаються різноманітні прилади, інструменти і пристрої, які використовуються у військах.

Під іншим військовим майном слід розуміти будь-яке військове майно, що вручається військовослужбовцю для використання за цільовим призначен­ням і підлягає поверненню.

2. З об'єктивної сторони злочин може виявлятися у таких діях:

1) марнотратстві; 2) втраті або псуванні цих предметів внаслідок порушен­ня правил їх зберігання.

3. Марнотратством визнається продаж, застава чи передача у корис­тування іншій особі військовослужбовцем строкової служби предметів об­мундирування або спорядження, які були видані йому для особистого кори­стування.

Продаж — це коли винний передає іншій особі в постійне користування, предмети обмундирування та спорядження за гроші чи іншу метеріальну ви- | нагороду або обмінює їх на інші матеріальні цінності.

Застава — це передача іншій особі на тимчасове зберігання предметів об­мундирування й спорядження та одержання замість них грошових чи ма­теріальних коштів з умовою їх повернення. Небезпечність застави полягає в тому, що військове майно вибуває зі сфери матеріального забезпечення осо­бового складу та створюється загроза його втрати, зіпсування, знищення.

Передача в користування полягає в передачі предметів обмундирування та спорядження іншій особі на деякий час чи безповоротно, безоплатно або з метою отримання яких-небудь вигід, матеріального чи нематеріального ха­рактеру.

Обов'язкова ознака марнотратства — перехід предметів обмундирування та спорядження з володіння військовослужбовця, якому вони належали на праві особистого користування, в неправомірне володіння іншими особами.

Втрата — це вихід предметів обмундирування та спорядження із во­лодіння військовослужбовця. Як втрату належить кваліфікувати випадки, коли військовослужбовець внаслідок порушень правил збереження втратив ці предмети або залишив їх без догляду і вони були вкрадені.

Зіпсування — це приведення предметів обмундирування та спорядження в повну або часткову непридатність.

4. За втрату і зіпсування ввірених для службового користування зброї, боєприпасів, засобів пересування, предметів технічного постачання чи іншо­го військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання відповідальність настає за п. 2 ст. 413 КК.

5. З суб'єктивної сторони марнотратство скоюється з умисною формою вини. Для втрати та зіпсування характерна необережна форма вини.

6. Суб'єктом злочину є військовослужбовець строкової служби, особа офіцерського складу, військовослужбовці за контрактом.

7. Порушення правил зберігання слід відрізняти від порушення правил експлуатації військової техніки. Відповідальність за злочинне порушення правил поводження з військовою технікою передбачена статтями 414— 416 КК.

Умисне зіпсування зброї чи іншого майна кваліфікується за ст. 411 КК. Незаконне відчуження з корисливою метою майна, не зазначеного у п. 1 ст. 413 КК, розглядається як розкрадання. Ті ж дії щодо вогнепальної зброї та боєприпасів кваліфікуються за сукупністю злочинів — за ст. 410 КК.

8. Про воєнний стан та бойову обстановку див. коментар до ст. 401 КК.