Національно-визвольний рух і Утворення політичних партій в Україні (кінець хіх - поч. Хх ст. )

 

План

 

1 Суспільно-політичний рух на західноукраїнських землях.

2 Загальноросійський революційний рух в Україні.

3 Утворення українських політичних партій в Наддніпрянській Україні.

 

Поняття до теми

 

Народники, партія, національне питання, націоналізм, шовінізм, автономія, москвофіли, народовці, радикали, ліберали, більшовики, меншовики, есери.

 

 

Література

 

1 Бойко, О. Д. Історія України. - К.: Академія, 2003. - С. 289-293, 308-312.

2 Історія України: Навчально-методичний посібник для семінарських занять / За ред. В. М. Литвина. – К.: Знання, 2006. – С. 254-256, 268-270, 271-275.

3 Новітня історія України (1900-2000): Підручник / А. Г. Слюсаренко, В. І. Гусєв, В. П. Дрожжин та ін. – К.: Вища школа, 2000. – С. 46-66, 34-38.

4 Алексєєв, С. В. Політичні партії в Україні (1900-1917): Навчальний посібник з курсу «Історія України» / С. В. Алексєєв, Є. П. Ляшенко – Краматорськ: ДДМА, 2003. – С. 5-10, 11-13,13-20.

5 Короткий термінологічний і понятійний довідник з курсу «Історія України» / Укл.: О. А. Довбня, Є. П. Ляшенко. – Краматорськ: ДДМА, 2007. – 64 с.

 

 

Методичні вказівки

 

Починаючи аналіз першого питання, треба показати, що наприкінці ХІХ на початку ХХ століття на західноукраїнських землях продовжував розвиватись суспільно – політичний рух, у якому діяли різні течії, що виражали інтереси й ідеологію різних класів і суспільних груп.

Реакційною поміщицько-клерікальною суспільно-політичною течією в Східній Галичині, на Північній Буковині і Закарпатті було так зване “москвофільство”. До москвофілів належали переважно поміщики, реакційне уніатське духівництво, чиновники й частина інтелігенції, які орієнтувалися на російський царизм і діставали пряму підтримку від царських урядових установ. Москвофіли вважали, що від Карпат до Камчатки живе єдиний “руський” народ з єдиною “руською” мовою.

Друга течія, яка розвивалася на західноукраїнських землях дістала назву «народовства». Треба пояснити, що до народовців належали переважно представники інтелігенції, уніатського та православного духівництва. Вони виступали проти революційної боротьби з експлуататорським людом, займали лояльну позицію щодо Австро-Угорської монархії, займалися проведенням культурної роботи.

У Галичині в 1899 р. основна маса народовців і частина радикалів утворили «Українську національно-демократичну партію» (УНДП), до керівного органу якої увійшов і М.Грушевський. У своїй програмі-максимум націонал-демократи висували гасло самостійної, незалежної України. УНДП вважала, що Галичина є “українським П’ємонтом”, навколо якого мали об’єднатися всі українські землі.

Далі треба показати, що одночасно з москвофільством і народовством став розвиватися і радикальний рух. У 1890 р. була заснована “Русько-українська радикальна партія”, активну участь у створенні якої взяли І.Франко та М.Павлик. Розгляньте завдання програми-максимум та програми-мінімум РУРП. Радикали приділяли велику увагу вихованню у народних масах національної самосвідомості і відчуття єдності всіх частин української нації. На своєму ІУ з’їзді у 1895 році вони прийняли як стратегічну мету положення про державну самостійність України.

Але члени радикальної партії не дотримувалися однакових поглядів. Треба підкреслити, що з часом у їхньому середовищі виділилися три угруповання: соціал-демократичне, власне радикальне і націонал-демократичне. Розгляньте позиції кожного з них.

І нарешті, треба показати, як на західноукраїнських землях розвивався соціал-демократичний рух. Розгляньте, як у 1892 р. була утворена соціал-демократична партія Галичини (СДПГ), а у 1899 р. Українська соціал-демократична партія (УСДП). На яких позиціях вони стояли, які ідеї захищали?

У підсумку вивчення першого питання студент повинен чітко вказати особливості утворення політичних партій в Західній Україні.

На початку розгляду другого питання, перш за все, треба проаналізувати розвиток загальноросійського революційного руху в Україні наприкінці ХІХ - поч. ХХ ст. По-перше, треба звернути увагу на народництво - течію в суспільному русі, яка сформувалася серед різночинної інтелігенції наприкінці 60-х – на початку 70-х років.

Теоретичні погляди народників відбивали відсталість тодішньої Росії, нерозвиненість капіталізму й слабість класової боротьби. Вважаючи капіталізм абсолютним соціальним злом, народники вірили, що Росія і Україна обминуть його і після здійснення селянської революції підуть самобутнім шляхом через сільську общину до соціалізму.

Зверніть увагу, що головною революційною силою народники вважали селянина, який, на їх думку, був “соціалістом за природою”, “комуністом за інстинктом і традицією”. Неправильне уявлення мали народники й про весь хід історичного розвитку суспільства. Заперечуючи закономірність історичного процесу, вони перебільшували роль ідей, інтелігенції. Думали, що весь прогрес людства “лежить виключно на критично мислячих особах”.

Далі треба показати, що ідейними учителями й головними теоретиками народницького руху, з іменами яких пов’язані і його основні течії, були П.Лавров, М.Бакунін і П.Ткачов. Дайте загальну характеристику цих трьох основних течій.

Зверніть увагу, що протягом усього часу існування народництва в ньому були і революційні, і ліберальні елементи. В 70-х – 80-х роках народники у своїй більшості стояли на революційних позиціях, наприкінці 80-90-х років переважало ліберальне народництво.

Далі треба показати, що народницький рух і в Росії, й в Україні пройшов ряд етапів: 1) організація і діяльність народницьких гуртків (початок 70-х рр.); 2)”ходіння в народ”(1874); 3) тактика “осілої пропаганди” - поселення революціонерів у народі (1875-1877) і “Земля й воля”; 4) зародження політичного напряму, застосування тактики індивідуального терору. Виникнення й діяльність “Народної волі” та “Чорного переділу” (1878-1881); 5) діяльність народницьких організацій після 1 березня 1881р.

Наприкінці треба дати відповідь на запитання: чому і в Росії і, особливо, в Україні діяльність народників не мала успіху?

По-друге, студенту необхідно розглянути економічне та політичне становище робітничого класу в Росії та в Україні. Це дасть можливість зрозуміти закономірність появи соціал-демократичного руху, який пройшов у своєму розвитку декілька етапів. В період становлення виникають перші соціал-демократичні гуртки та групи, які проводили культурно - освітницьку роботу та розповсюджували основні ідеї марксизму. Треба уважно розглянути їх діяльність. Другий період пов'язаний з діяльністю «Союзів боротьби за визволення робітничого класу». Проаналізуйте основні напрямки роботи цих «Союзів» в Україні. На третьому етапі в Росії почала формуватися партія пролетаріату – РСДРП. У 1898 р. у Мінську відбувся І з’їзд РСДРП. Але більше значення для формування партії мав ІІ з’їзд РСДРП, який відбувся у 1903 р. ІІ з’їзд прийняв Устав, Програму, обрав керівні органи партії. Треба уважно розглянути основні завдання програми-мінімум та програми-максимум РСДРП. Зверніть увагу, на яких позиціях стояла РСДРП з національного питання. Далі треба показати, на яких принципах будувалася партія. Що передбачали принципи демократичного централізму та пролетарського інтернаціоналізму? На ІІ з’їзді відбувся розкол РСДРП на дві фракції: більшовиків і меншовиків. Причинами розколу були незгоди в організаційних та програмних питаннях. Значна частина комітетів РСДРП (більшовиків і меншовиків) працювали в Україні. Вивчивши рекомендовану літературу студент повинен зрозуміти закономірність появи робітничої партії в Росії та її радикальні методи боротьби.

Починаючи вивчення третього питання, перш за все треба звернути увагу на особливості формування українських політичних партій. Ці особливості були пов’язані з політичним розвитком Росії: 1) відсутність конституційних прав населення держави; 2) наявність самодержавства; 3) національний гніт.

Спочатку треба розглянути коли, хто і як заснував Революційну українську партію (РУП). Якою була головна мета діяльності РУП? Серед яких верств населення діяла РУП, хто увійшов до її складу, якою була програма вирішення національного питання? Відповіді на ці запитання студент знайде в рекомендованій літературі.

Далі треба показати, що серед членів РУП наростали розходження та протиріччя. Виникають дві групи. На чолі більшості стояли М.Порш, В.Винниченко та С.Петлюра, другу групу очолював М.Міхновський. На яких позиціях стояли обидві групи, які ідеї захищали? Далі треба дати відповідь на запитання: як стався розкол РУП? Коли, чому і які партії вийшли з РУП, на яких позиціях вони стояли?

Напередодні першої російської революції з’являється українська соціалістична течія. Як діяли в Україні “Спілка” та Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП)? Як ці політичні партії ставилися до діяльності РСДРП?

Далі треба показати, що почала утворювати свою партію і українська ліберальна буржуазія, яка стояла на поміркованих, ліберально-демократичних позиціях. У 1904 р. на з’їзді Всеукраїнської організації за ініціативою колишніх діячів “Київської громади” було вирішено утворити “Українську демократичну партію” (УДП) й схвалено її програму. Лідерами партії були О.Лотоцький, Є.Тимченко, Є.Чикаленко та ін. Зверніть увагу, що партія стояла за федеративний устрій Росії і автономію України в її складі, за проведення реформ. Оскільки програма задовольняла не всіх членів, частина їх відкололася від УДП і восени 1904 р. створила “Українську радикальну партію” (УРП). Її керівниками були Б.Грінченко, С.Єфрємов, Ф.Матушевський та ін. Нажаль обидві партії – УДП і УРП – були нечисленними інтелігентськими групами, які не мали серйозного впливу в масах, вони були подібними до російського «Союза освобождения» з тією головною різницею, що вони відстоювали ідею автономії України. Наприкінці 1905 р. УДП і УРП об’єдналися в одну “Українську радикально-демократичну партію”(УРДП).

Наприкінці вивчення теми треба зробити загальний висновок, що на початку ХХ ст. український національний рух активізувався й політизувався. Одночасно із загальноросійськими виникли українські політичні партії різних напрямів – революційно-демократичного (РУП, УСП, УСДРП, “Спілка”), ліберально-демократичного (УДП, УРП, УРДП) і націонал-демократичного (УНП, УНДП). Вони мали між собою багато спільного в програмних положеннях і практичній діяльності, але їм були притаманні й свої особливості. Серед українських партій, на відміну від загальноросійських, не було ні крайнє лівих – більшовицьких, ні крайнє правих – монархічних.

 

 

Контрольні питання

1 Чому діяльність народників в Україні не мала успіху?

2 Які позиції займала РСДРП з національного питання?

3 З яких питань серед членів РУП існували розходження та протиріччя, що призвели до її розколу?

4 Чому не сталося об’єднання УСДРП з більшовиками?

5 Які позиції займала УРДП з національного питання?

6 Якими були основні завдання програми-максимум РУРП?

7 У чому полягала ідея “українського П’ємонту” УНДП щодо Галичини?

8 Які були відмінності у створенні українських партій в Західній та Наддніпрянській Україні?

 

 

Теми рефератів

 

1 Національне питання в програмах українських політичних партій.

2 Аграрне питання в програмах політичних партій в Україні.

3 Суспільно-політична діяльність І.Франко.