Формування духовності учнів старших класів засобами літератури 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Формування духовності учнів старших класів засобами літератури



Формування духовності учнів старших класів засобами літератури

Виконала:

Панасейко Олена Олексіївна,

Вчитель Гуляйпільського колегіуму «Лідер»

Перевірила:

Горшкова Олена Геннадіївна

Доцент кафедри теорії та методики виховання

ЗОІППО

Запоріжжя 2014

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………….2

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування проблеми формування духовності учнів у навчальному процесі

1.1 Зміст поняття, "духовність", його критерії, показники та рівні сформованості у старшокласників ………….........………………………..6

1.2. Література - як важливий засіб формування духовності особистості в юнацькому…………………………………………………………………..17

1.3. Перспективний педагогічний досвід формування духовності особистості засобами літератури учнів старших класів загальноосвітньої школи…..21

Висновки до розділу 1……………………………………………………...23

РОЗДІЛ 1

Таблиця 1.1

 

Критерії духовності

Критерії Показники
Морально-етична культура Моральні норми, моральний ідеал. Любов і повага до ближнього
Соціальний Ставлення до громадської діяльності, громадських доручень. Ставлення до Батьківщини, відчуття людини в собі справжнього громадянина своєї держави
Пізнання Творча спрямованість, пошуковий інтерес, жага до знань, рівень інтелектуального розвитку учня.  
Розуміння сенсу буття Життєва позиція учня, своєї мети, і свого призначення в житті

 

Тож з`ясуємо, що ж притаманно для кожного рівня сформованості духовності учнів.

Якщо людина з високим рівнем сформованості духовності, то вона володіє системою умовностей та регламентацій поведінки, має такий рівень культури, при якому спрямовує свою власну природу, свої думки, дії й діяльність на збереження. створення добра, гармонії, прекрасного в житті інших людей (тобто високий рівень сформованості).

Якщо людина з середнім рівнем сформованості духовності, то вона теж озброєна і системою регламентацій, і високим рівнем звичних потреб у їх дотриманні, але спрямовує все це та породження й реалізацію злого духу, негативної духовності (антидуховності).

І лише та людина, котра не володіє ні певною системою ні бодай мізерною кількістю умовних регламентацій, ні системою будь-яких потреб дотримуватися хоча б яких-небудь приписів в цілому (тобто людина не культурна зовсім), ні поняттям про добро та зло, про ідеал та антиідеал, прекрасне й огидне, може вважати повністю бездуховною (низький рівень сформованості).

Навіть особа, коли в арсеналі своєї свідомості й змінить певну кількість регламентації своєї поведінки (тобто, якоюсь мірою ця людина культурна), але вона діє за всіма правилами й законами на користь чи задоволення лише своїх фізичних та фізіологічних потреб, не може вважатися духовною особою. Це також по-своєму бездуховна людина.

Тобто, спираючись на попередні визначення, зрозуміло, що людина може багато читати, ходити до театру, спілкуватися з розумними людьми, мати тактовність, але її не можна назвати духовно вихованою. Тому що, весь її розум та вади свідомо направлені на користь собі, а не на альтруїстичні вчинки.

Відомий психолог, професор Московського університету Б.С.Братусь пропонує розрізняти чотири рівні сформованості духовності у старшокласників - принципові рівні в структурі особистості, які характеризують ступінь її моральності, духовності:

- егоцентричний - особа прагне до власної значущості, вигоди, престижу.(Ставлення до себе є самоцінним, а до інших суто прагматичним, залежить від понять "вигідно-не вигідно".) Тут йдеться не про моральність особи, а про наявність егоцентричної моралі;

- групоцентричний - особа ототожнює себе з певною групою (родина, народ, нація, клас, партія тощо), які є для неї цінними приналежністю до неї. Усі інші можуть сприйматися як "вороги", "опоненти", "чужі", які не варті поваги, співчуття, допомоги, любові. Тут діє не моральність, а групова мораль;

- просоціальний (гуманістичний) - кожна людина виступає самоцінною, рівною з точки зору прав, свобод, обов`язків. Ця людина спрямована на досягнення таких результатів (продуктів праці, спілкування, пізнання), які принесуть рівне благо іншим, навіть "чужим", "далеким", "незнайомим". Лише з цього боку можна говорити, що ця особа виконує "золоте правило" етики: чини з іншими так, як би ти хотів, щоб чинили з тобою;

- духовний - людина починає усвідомлювати себе та інших не як кінцеві, смертні істоти, а як істоти особливого роду, пов`язані між собою, співвідносні з духовним світом. У цих рамках людина встановлює суб`єктивні стосунки з Богом через пошуки особистої формули зв`язку з Ним.

Усі ці рівні тим чи іншим способом властиві кожній особі, а в якісь моменти ситуативно перемагає якийсь із цих рівнів "сформування духовності". Тож не можна чітко віднести певний рівень до кожної окремої особистості [11:87].

Згідно наших спостережень щодо сформованості духовності у старшокласників та концепції Б.С.Братуся, ми уклали таблицю, яка є результуючим фактором існуючих поглядів на цю проблему. У педагогіці є традиційним розглядати три рівні сформованості: високий, середній, низький. Для характеристики рівнів сформованості духовності об`єднуємо їх в табл. 1.2

Таблиця 1.2

РОЗДІЛ 2

Таблиця 2.1

Таблиця 2.2

Висновки до другого розділу

Аналіз дослідно-експериментальної частини курсової роботи, яка присвячена проблемі формуванню духовності старшокласників, дає нам можливість виділити таке:

1. Констатуючий експеримент об`єктивно висвітлив низький рівень сформованості духовності учнів (36,5%), середній (38%) та високий рівень, а загалом 25,5%.

Аналіз анкет і спостережень за учнями на уроках літератури довів, що в учнів переважає моральна конфліктність (47%), емоційна напруга (61%), агресивність (39%), егоїзм, заздрість.

Також були виявлені фактори які негативно впливають на духовний ріст молоді:

1) відчуження особистості від суспільства, від національної культури;

2) національних традицій;

3) низький рівень освіти та інтелектуальної діяльності;

4) занепад моралі серед дорослих та молоді;

5) криза сім`ї та сімейного виховання;

6) погіршення здоров`я учнів;

7) соціально-політичне й економічне протиріччя.

 

2. При розробці планів уроків ми керувались тим, що застосування різноманітних ситуацій, нестандартних форм організації навчання дає можливість проводити виховну роботу систематично, послідовно, викликати інтерес до навчання.

 

На уроках мають вирішуватись такі ситуації:

а) вираження свого ставлення до людини (літературного героя);

б) ситуації успіху;

в) правильно й тактовно вести діалог і розуміти один одного;

г) ситуації допомоги і взаємодопомоги;

д) ситуації приниження;

є) ситуації відповідних вирішувань

На ефективність запропонованої програми вказують і такі навчально-виховні фактори:

- підвищення ефективності учнів на уроках української літератури;

- ґрунтовна підготовка учнями домашнього завдання;

- покращення стосунків між учнями;

- формування почуття колективу;

- взаємодопомога, співчуття, доброчинність один до одного, до вчителів, батьків

У програмі наведені уроки, зміст яких сприяв формуванню духовності учнів на уроках української літератури.

3. Активні форми роботи в себе включають: ігрові ситуації, урок рольової гри та інше, які допомагають формувати духовність дев`ятикласників. Учні-дев`ятикласники гарно засвоювали матеріал. Система розроблених уроків включає в себе нові, різноманітні завдання, розкриває перед учнями нові можливості, перспективи по формуванню духовності.

 

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження підтверджується гіпотеза про формування духовності старшокласників за умов:

- врахування індивідуальних і вікових особливостей учнів;

- організація колективної творчоїтворчоїтворчої діяльності учнів;

- активізація пізнавальної діяльності учнів через застосування активних форм навчання, та різноманітних проблемних моральних ситуацій, які формують духовність учнів;

- використання міжпредметних зв`язків для забезпечення цілісності сприймання й розуміння явищ суспільного життя, його цінностей.

Критерії сформованості духовності визначаються на основі:

- орієнтація людини на вищі естетичні цінності, вчинки по совісті;

- ставлення людини до громадської діяльності;

- прагнення особи до пізнання;

- розуміння людиною сенсу буття

Показниками сформованості духовності у старшокласників є:

· Моральні норми, моральний ідеал. Любов і повага до ближнього · Ставлення до громадської діяльності, громадських доручень. Ставлення до Батьківщини, відчуття людини в собі справжнього громадянина своєї держави · Творча спрямованість, пошуковий інтерес, жага до знань, рівень інтелектуального розвитку учня. · Життєва позиція учня, своєї мети, і свого призначення в житті

На основі аналізу даних виділяють рівні, які визначають сформованість духовності старшокласників:

Низький рівень - характеризується відсутністю культури спілкування, людина не прагне кращого в житті, учень не розуміється на поняттях добро і зло, про ідеал та антиідеал, прекрасне й огидне.

Середній рівень - свідчить про присутність певного рівня культури, але тільки прагне до особистої значимості, вигоди та престижу, вимагає до себе великої уваги й потребує стимулювання своєї діяльності.

Високий рівень - присутність культури, знань моральних, етичних норм поведінки, дії учнів спрямовані на збереження добра, прекрасного, висока пізнавальна активність.

Діагностика показала, що переважає низький (36,5%) та середній (38%) рівні сформованості духовності у дев’ятикласників.

У багатьох (40%) відсутня потреба у саморозвитку своїх духовних якостей особистості, 39% старшокласників не мають потреби розвивати свій інтелект, читати художню літературу з предмету. Загальний показник 38% відноситься до середнього рівня, а це в свою чергу створює передумови для подальшоїподальшоїподальшої роботи над підвищенням рівня духовності старшокласників.

Таким чином, основними педагогічними умовами формування духовності у старшокласників у навчальному процесі є:

- обов`язкове врахування вікових особливостей учнів;

- врахування особливостей суспільної природи людини, відповідно вихованню особистості в колективі і через колектив та врахування особливостей колективної пізнавальної діяльності;

- активне використання міжпредметних зв`язків для підвищення ефективності навчального процесу та для різнобічності, багатогранності розвитку особистості;

- обов`язкове використання принципу активності учнів.

В основу методичних розробок була покладена програма середньої школи з української літератури для 9-х класів. Ми ставили перед собою мету, дослідити шляхи формування духовності в учнів за допомогою вміння аналізувати ситуації "добро-зло", "прекрасне-огидне", "щедрість-жадоба" та інші. Уроки будувались у формі уроків-диспутів, уроків моделювання ігрових ситуацій, уроків рольової гри, уроків-діалогів та інші, з погляду на формування в учнів поваги до рідної мови, національних традицій, моральних якостей українського народу.

Отже на основі фактичного матеріалу, можемо говорити про ефективність розробленої нами програми по підвищенню рівня сформованості учнів шляхом впровадження на уроках літератури активних форм навчання, різноманітних ситуацій, які розкривають структуру духовності. Проте у перспективі важливою є подальша розробка технології формування суб’єктивних цінностей особистості шляхом удосконалення підходів, форм та методів організації навчально-пізнавальної діяльності старшокласників.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Бахонов К. Возможности нестандартных уроков // Воспитание школьников. – 1990. № 4.- с. 13.

2. Берхин Н. Б. Формирование первоначальных художественных знаний //Педагогика. - 1993. - № 1. - С.16-19.

3. Бугайко Т.Ф., Бугайко Ф.Ф. Навчання і виховання засобами літератури. - К.: Радянська школа, 1973. - 176 с.

4. Бугайко Т.Ф., Бугайко Ф.Ф. Українська література в середній школі. - К.: Радянська школа, 1962. - 391 с.

5. Введение в философию: Учебное пособие для вузов/Бобров В.В.-М.,2000.-288 с.

6. Волошина Н. Й. Українська література: орієнтовне планування навчального матеріалу для 5-11 класів. – К.: 1993.- 54 с.

7. Вихованець І. Р. Тайна слова. – К.: Рад. шк., 1990.- 284 с.

8. Возврастная и педагогическая психология / Под. ред. А. В. Петровского; учебник для студентов педагогических институтов. – М.: Просвещение, 1979.- 300 с.

9. ДичківськаДичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: ”Школа діалогу культур”.–К.: Академвидав, 2004.– с.160-170

10. Дидактика современной школы / Под ред. В. А. Онищука. – К.: Радянська школа, 1987.- 237 с.

11. Жарова Л. В.Теоритические основы организации самостоятельной учебно-познавательной деятельности учащихся: Межвузовский зборник научных трудов / Под ред. Г. М. Щукиной. – М.; ЛГПИ им. А. Герцена, 1985.- с 76-85.

12. Загальна психологія: Навч. посібник для В. Н З / Максименко В. Д., Соловієнко В. О. – К.: 2000.-256 с.

13. Загальна психологія: Навч.посібник для ВНЗ. Допущено Мін. освіти України / М’ясоїд П. А. – К., 2000. – 479 с.

14. Ільїн Є.М. Мистецтво спілкування.– М.:Педагогіка, 1987.–215 с.

15. Історія української філософії: Навчальний посібник для В. Н. З. / Гноасимчук А. А., Тимошенко З. І.- К.: 2000.- 421 с.

16. Караман С. О. Методика навчання української мови в гімназії: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К.: Магістр-S. 2000.- 456 с.

17. Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник. – М.: Политиздат, 1975.- 428 с.

18. Кондрашова Л.В. Гуманизация учебно-воспитательного процесса школы: история, теория, поиски. - Кривой Рог: КГПИ, 1996. - 76 с.

19. Кондрашова Л.В. Методика подготовки будущего учителя к педагогическому взаимодействию с учащимися: Учебное пособие. - М.: Издательство "Прометей" МГПИ им. В.И.Ленина, 1990. - 158 с.

20. Криворучко О. Тематичні розробки уроків з української літератури (9 клас. ІІ чверть)

21. Кульчицкая Е.И. Родителям о воспитании культуры детей. - К.: Радянська школа, 1980. - 126 с.

22. Кучерява З. Торкнутися краси //Українська мова і література у школі. - 1995. - № 5-6. - С.23-25.

23. Львова Ю.Л. Творческая лаборатория учителя: Из опыта работы.– М.:Просвещение, 1985.–158 с.

24. 4004004000Лихачов Б.Т. Педагогика. Курс лекций: Учебное пособие для студентов пед. учебн. заведений и слушателей ИПК и ФПК. - М.: Юрайт, 1999. - 464 с.

25. Львів М. Р. Словарь – довідник з методики української літератури. - М.: Либідь, 1985.- 460 с.

26. Мазуркевич А.Р. Литература в школе: поиск новой методики //Советская педагогика. - 1991. - № 11. - С.10-12.

27. Мороз Л. Творча спадщина Т. Г. Шевченка // Дивослово.- 1996. № 5-6.-с.3-8.

28. Матенко Н. М. Слово, музыка, образ.- К.:Радянська школа. 1982.-96с.

29. Немов Р.С. Психология: Учебник для студентов высших педагогических учебных заведений: В 3 кн. /Гуманит. изд. центр ВЛ АДОС. - М., 2000. - Кн.3: Психодиагностика. Введение в научное психологическое исследование. - 640 с.

30. Никифоров А.С. Эмоции в вашей жизни. - М.: Советская Россия, 1974. - 189 с.

31. Общая психология: Учебное пособие для студентов пед. институтов /под ред. В.В.Богословского и др. - М.: Просвещение, 1981. - 383 с.

32. Пасічник Є.А. Методика викладання української літератури у середніх навчальних закладах: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. - К.: Ленвіт, 2000. - 384 с.

33. Постовець С. Психологічний зміст викладання мови і літератури // Див. 1999.- № 4.-с.42-45.

34. Педагогика: Учебное пособие для студентов педагогических учебных заведений /В.А.Сластенин, И.Ф.Исаев, А.И.Мищенко, Е.Н.Шиянов. - 3-е изд. - М.: Школа - Пресс, 2000..... - 512 с.

35. ПедагогічнийПедагогічний-довідник / Р. Т. Гром’як та ін. – К.: Академія, 1997, - 400 с.Підласий І.П. Як підготувати ефективний урок: Книга для вчителя. - К.: Радянська школа, 1989. - 204 с.

36. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студентов пед. вузов: В 2 кн. /Гуманит. изд. центр ВЛАДОС. - М., 1999. - Кн.2: Процесс воспитания. - 256 с.

37. Психология эмоций. Тексты /Под ред. В.К.Вилюнаса, Ю.Б.Гиппенрейтер. - М.: Изд-во Московского университета, 1984. - 228 с.

38. Психология: Учебное пособие для учащихся пед. училищ /Под ред. В.А.Крутецкого. - М.: Просвещение, 1977. - 301 с.

39. Рувинский Л.И. Нравственное воспитание личности. - М.: Изд-во Московского университета, 1981. - 184 с.

40. Словарь по этике /Под ред. И.С.Кона. - М.: Политическая литература, 1981. - 430 с.

41. Степанишин В. Нові підходи до викладання української літератури //Дивослово. - 1995. - №1. - С.31-34.

42. Сухомлинский В.А. Рождение гражданина. - М.: Молодая гвардия, 1971. - 136 с.

43. Сухомлинский В.А.Серце віддаю дітям. –Вибрані твори в 5 томах.-Т. 3-К.: Рад. шк, 1977. – с. 201.

44. Українець С. Елементи психодрами на уроках літератури //Дивослово. - 1995. - № 5. - С.41-44.

45. Философский энциклопедический словарь /Сост. С.С.Аверинцев, Э.А.Араб-Оглы, Л.Ф.Ильичов. - 2-е изд. - М.: Советская энциклопедия, 1989. - 814 с.

46. Цимбалюк Л.М. Формування особистісного ставлення старшокласників до художнього твору у процесі вивчення української літератури у старших класах //Зб. наукових праць. - К.: КДПІ. - 1990. - С.111-115

47. Чайковская В.И. О целостности этико-эстетического воздействия литературы на молодежь //Искусство и эстетическое воспитание молодежи. - М.: Наука, 1981. - С.122-137.

48. Чепурко О.М. Духовне виховання учнів під час бесід з позакласного читання //Зб. наукових праць. - К.: КДПІ, 1990. - С.91-96.

49. Шацкая В.Н. Общие вопросы эстетического воспитания в школе. - М.: АПН РСФСР, 1955. - 181 с.

 

 

Формування духовності учнів старших класів засобами літератури

Виконала:

Панасейко Олена Олексіївна,



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 94; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.147.65.65 (0.048 с.)