Тема 1. Поняття, предмет та принципи цивільного процесуального права України. Стадії цивільного процесу

 

Лекція – 2 години

1. Поняття, предмет та метод цивільного процесуального права України.

2. Система цивільного процесуального права України.

3. Цивільне процесуальне законодавство України, межі його дії, аналогії.

 

4. Поняття та види принципів цивільного процесуального права.

5. Поняття та види цивільного судочинства. Стадії цивільного процесу.

 

Тема 2. Цивільні процесуальні правовідносини. Учасники цивільного процесу. Особи, які беруть участь у справі

 

Лекція – 4 години

 

1. Цивільні процесуальні правовідносини: поняття, підстави виникнення, елементи.

 

2. Суд як субʼєкт цивільних процесуальних правовідносин.

3. Сторони у цивільному процесі.

4. Треті особи у цивільному процесі.

5. Представництво у цивільному процесі.

 

6. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права і свободи інших осіб.

 

Тема 3. Позов та позовне провадження. Порядок предʼявлення позову

 

Лекція – 2 години

 

1. Поняття, елементи та види позову.

2. Обʼєднання і розʼєднання позовів, зміни у позові.

3. Забезпечення позову.

4. Порядок подання позовної заяви.

5. Умови і порядок відкриття провадження у справі.

 

 

Тема 4. Апеляційне провадження. Касаційне провадження. Перегляд судових рішень Верховним Судом України

Лекція – 2 години

 

1. Поняття та порядок апеляційного провадження.

2. Поняття та порядок касаційного провадження.

3. Порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України.

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 1. Поняття, предмет та принципи цивільного процесуального права України. Стадії цивільного процесу

Семінар – 2 години

1. Поняття, предмет та метод цивільного процесуального права України.

2. Система цивільного процесуального права України.

3. Цивільне процесуальне законодавство України, межі його дії, аналогії.

4. Поняття та види принципів цивільного процесуального права.

5. Поняття та види цивільного судочинства. Стадії цивільного процесу.

 

Література

1, 3, 17, 22-26, 40, 53, 74, 75, 87-105

 

Тема 2. Цивільні процесуальні правовідносини. Учасники цивільного процесу. Особи, які беруть участь у справі

Семінар – 2 години

 

1. Цивільні процесуальні правовідносини: поняття, підстави виникнення, елементи.

2. Суд як субʼєкт цивільних процесуальних правовідносин.

 

3. Сторони у цивільному процесі.

4. Треті особи у цивільному процесі.

5. Представництво у цивільному процесі.

 

6. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права і свободи інших осіб.

 

Література

2, 4, 9-13, 18, 19, 27, 31, 33, 34, 47, 51, 63, 82

 

Тема 3. Позов та позовне провадження. Порядок предʼявлення позову

Семінар – 2 години

1. Поняття, елементи та види позову.

2. Обʼєднання і розʼєднання позовів, зміни у позові.

3. Забезпечення позову.

4. Порядок подання позовної заяви.

5. Умови і порядок відкриття провадження у справі.

 

Література

30, 44, 45, 65-67, 74 75, 87-105

 

Тема 4. Апеляційне провадження. Касаційне провадження. Перегляд судових рішень Верховним Судом України

 

Практичне заняття – 2 години

1. Поняття та порядок апеляційного провадження.

2. Поняття та порядок касаційного провадження.

3. Порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України.

 

ВИРІШИТИ ЗАДАЧІ

 

Задача 1

 

Місцевий суд розглянув позов про поділ спільного майна подружжя Голкових і ухвалив відповідне рішення. Позивачка Голкова звернулася до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою про скасування рішення на тій підставі, що справа була розглянута за її відсутності і вона не була повідомлена про час та місце судового засідання. Суд апеляційної інстанції відхилив апеляційну скаргу з тих підстав, що рішення є обґрунтованим і ухвалено відповідно до норм сімейного законодавства. Голкова подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ з вимогою визнати незаконними рішення обох судів.

 

Яке рішення має ухвалити Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ?

 

Задача 2

 

Місцевий суд розглянув цивільну справу за позовом Лозової до Лозового про стягнення аліментів на утримання сина Олега. Про це рішення стало відомо Гродинській, яка отримувала від Лозового аліменти на сина Віталія, який народився від її колишнього шлюбу з Лозовим. Гродинська вирішила оскаржити рішення в суді апеляційної інстанції, оскільки місцевий суд не залучив її до участі у справі, а задовольнивши позов, порушив її право на аліменти у більшому розмірі.

 

Вирішить справу.

 

Задача 3

 

Цегельна звернулася до суду із позовом до Цегельного про визнання договору дарування недійсним. Під час судового розгляду справи у суді апеляційної інстанції сторони висловили бажання укласти мирову угоду та просили затвердити її. У звʼязку з цим, суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі, про що 25 грудня 2010 року постановив ухвалу. 27 грудня 2010 року позивачка подала касаційну скаргу на ухвалу суду, яку вона просила скасувати, у звʼязку із тим, що суд апеляційної інстанції затвердив мирову угоду із порушенням вимог законодавства. Вищий спеціалізований суд

 

України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу залишив без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін. Після цього Цегельна звернулася з заявою до Верховного Суду України про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції.

 

Судове рішення суду якої інстанції є законним? Вирішіть справу.

 

Література

1, 3, 22-26, 40, 50, 74-75, 83-100

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

 

1. Виконання судових доручень іноземних судів і звернення судів України з дорученнями до іноземних судів.

2. Виправлення недоліків рішення судом, який його ухвалив.

3. Висновок експерта.

4. Витрати, повʼязані з розглядом судової справи.

5. Відводи: підстави, порядок і наслідки.

6. Відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді.

7. Відкриття провадження у справі, його правові наслідки.

8. Відмова від позову і визнання позову. Мирова угода сторін.

 

9. Відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати.

 

10. Відстрочка і розстрочка виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання.

11. Добровільне та примусове виконання судових рішень.

12. Елементи цивільних процесуальних правовідносин.

13. Законні представники.

14. Закриття провадження у справі.

 

15. Залишення заяви без розгляду.

16. Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви.

17. Заочний розгляд справи, умови та порядок його проведення.

18. Звернення судових рішень до виконання.

19. Зміни у позові.

20. Зупинення провадження у справі, його відновлення.

21. Зупинення, поновлення та продовження процесуальних строків.

22. Інші учасники цивільного процесу.

23. Межі та порядок розгляду справи апеляційним судом.

 

24. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції.

 

25. Мета та значення провадження у справі до судового розгляду, його завдання, зміст і процесуальний порядок.

26. Місце, строки, порядок та умови здійснення виконавчого провадження.

27. Належність і допустимість доказів.

 

28. Наслідки порушення правил підсудності цивільних справ. Передача справи з одного суду до іншого.

 

29. Наука цивільного процесуального права.

30. Негайне виконання судових рішень.

31. Обʼєднання та розʼєднання позовів.

 

32. Обчислення та закінчення процесуальних строків, наслідки їх пропущення.

33. Особи, які можуть, та особи, які не можуть бути представниками в суді.

34. Перегляд, оскарження та скасування заочного рішення.

35. Письмові докази.

36. Підготовка справи до касаційного розгляду. Попередній розгляд справи.

37. Підготовча частина судового розгляду.

 

38. Підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, її наслідки.

39. Підстави і види забезпечення позову.

40. Підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу.

41. Підстави перегляду справи у звʼязку з нововиявленими обставинами.

42. Підстави, способи і порядок забезпечення доказів.

43. Повноваження апеляційного суду.

 

44. Повноваження представника в суді. Документи, що стверджують повноваження представників.

 

45. Повноваження суду касаційної інстанції.

 

46. Поворот виконання: поняття, порядок вирішення питання, строк подання заяв.

47. Показання свідка. Особи, які не підлягають допиту як свідки.

48. Поняття доказів, їх класифікація.

49. Поняття доказування, його етапи.

50. Поняття і види заходів процесуального примусу.

51. Поняття і види судових витрат у цивільному процесі, їх значення.

 

52. Поняття і види судових рішень.

 

53. Поняття і сутність окремого провадження. Порядок розгляду справ окремого провадження.

54. Поняття і сутність судового розгляду.

55. Поняття позову, його елементи та види.

56. Поняття представництва в цивільному процесі та його види.

57. Поняття принципів цивільного процесуального права, їх класифікація.

58. Поняття процесуальних строків, їх види.

59. Поняття сторін в цивільному процесі, їх процесуальні права та обовʼязки.

 

60. Поняття та види третіх осіб у цивільному процесі.

61. Поняття та особливості наказного провадження.

62. Поняття, значення та види підсудності цивільних справ.

63. Поняття, значення та види цивільної юрисдикції.

64. Попереднє судове засідання, строк його проведення.

65. Порядок дослідження та оцінки доказів у цивільному процесі.

 

 

66. Порядок звернення із заявою про відновлення втраченого судового провадження.

67. Порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України.

 

68. Порядок призначення та проведення експертизи.

 

69. Порядок прийняття апеляційної скарги, підготовка розгляду справи апеляційним судом.

 

70. Порядок розгляду заяви про перегляд у звʼязку з нововиявленими обставинами.

71. Порядок ухвалення і проголошення рішення суду.

72. Постанови Верховного Суду України.

73. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників.

 

74. Право апеляційного оскарження, процесуальний порядок його реалізації.

75. Право касаційного оскарження, порядок його реалізації.

76. Право на предʼявлення позову. Форма і зміст позовної заяви.

77. Право та підстави перегляду судових рішень Верховним Судом України.

78. Предмет доказування. Підстави звільнення від доказування.

79. Принцип диспозитивності цивільного судочинства.

80. Принцип змагальності сторін.

81. Процесуальна співучасть: поняття, умови допущення і види.

 

82. Процесуальне правонаступництво, його види.

83. Процесуальні засоби захисту інтересів відповідача.

84. Речові докази, їх зберігання, огляд і повернення.

 

85. Рішення суду: поняття, види, зміст і вимоги до нього. Набрання рішенням суду законної сили.

86. Рішення та ухвали суду касаційної інстанції.

87. Розгляд справи по суті.

88. Розгляд справи про відновлення втраченого провадження.

 

89. Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

 

90. Розгляд судом справ про відновлення прав на втрачені цінні папери на предʼявника та векселі.

 

91. Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

 

92. Розгляд судом справ про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності.

 

93. Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

94. Розгляд судом справ про усиновлення.

95. Розподіл судових витрат між сторонами.

96. Склад суду.

97. Субʼєкти цивільних процесуальних правовідносин, їх класифікація.

98. Судовий збір: поняття, розмір, порядок сплати.

 

99. Судовий контроль за виконанням судових рішень.

100. Судовий наказ: поняття, зміст, набрання законної сили, скасування.

101. Судові дебати.

 

102. Судові доручення щодо збирання доказів.

103. Судові повістки, їх види, зміст і порядок вручення.

104. Сутність і значення апеляційного провадження.

105. Сутність і значення касаційного провадження.

106. Територіальна підсудність та її види.

 

107. Умови, порядок і правові наслідки заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідачів.

108. Ухвали суду.

 

109. Ухвали та рішення апеляційного суду.

110. Учасники виконавчого провадження.

 

111. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

 

112. Фіксування цивільного процесу.

113. Форма і зміст заяви про видачу судового наказу, порядок її розгляду.

114. Цивільна процесуальна правосубʼєктність.

 

115. Цивільна юрисдикція суду. Наслідки порушення правил підвідомчості цивільних справ.

116. Цивільне процесуальне законодавство, межі його дії. Аналогії.

117. Цивільне процесуальне право: поняття, предмет, метод і система.

118. Цивільне судочинство, його завдання, стадії та види.

 

119. Цивільні процесуальні правовідносини: поняття, ознаки, підстави та передумови виникнення.

120. Ціна позову, порядок її визначення.

 

ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО

 

Предметом дисципліни "Господарське право" є суспільні відносини у сфері здійснення господарської діяльності.

Мета курсу:

 

- сприяти одержанню студентами основоположних знань з дисципліни "Господарське законодавство";

 

- забезпечити правову підготовку, спрямовану на формування інтелектуального потенціалу висококваліфікованих працівників, що володіють основами теоретичних знань в галузі господарського права,

 

необхідних для їх майбутньої трудової діяльності тощо.

Завданням курсу є:

 

- вивчення господарського законодавства, основних тенденцій та практичних напрямків його удосконалення;

 

- вивчення порядку здійснення господарської діяльності, кола субʼєктів господарювання;

 

- ознайомлення з особливостями правового регулювання господарських відносин;

 

- ознайомлення з проблемами співвідношення норм Господарського кодексу України з нормами Цивільного кодексу України;

- набуття навичок роботи з нормативним матеріалом, умінь застосовувати

 

теоретичні знання в подальшій практичній роботі в організаціях різних форм власності, зокрема застосування правових норм з урахуванням специфіки основних напрямків господарської діяльності.

 

Програма курсу враховує новітнє законодавство, яке регулює правовідносини в сфері господарської діяльності і відображає досить складні питання його реалізації на сучасному етапі становлення незалежної держави.

Під час вивчення дисципліни студент повинен знати:

 

- основи становлення господарського законодавства України;

 

- сучасні тенденції державного регулювання господарських правовідносин;

 

- сутність правових категорій господарського права;

- зміст правових інститутів господарського права й обʼєктивні

 

закономірності їх розвитку.

Під час вивчення дисципліни студент повинен уміти:

 

- використовувати положення науки господарського права в практичній діяльності;

 

- орієнтуватися в особливостях правового регулювання господарської діяльності;

 

- своєчасно визначати проблеми правового регулювання господарсько-договірних відносин і, керуючись нормами діючого законодавства України, вирішувати питання захисту прав субʼєктів господарювання;

 

 

- тлумачити чинне господарське законодавство та правильно застосовувати його при вирішенні практичних завдань, аргументуючи власну точку зору щодо прийнятого рішення.

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ Акціонерне товариство –це господарське товариство,статутний капітал

 

якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

 

Асоціація –це договірне обʼєднання,створене з метою постійноїкоординації господарської діяльності підприємств, що обʼєдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі обʼєднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

 

Забезпечення виконання зобовʼязань –це сукупність заходів задопомогою яких сторони цивільно-правових відносин впливають одна на одну з метою належного виконання передбаченого договором економічного завдання під загрозою вчинення певних дій, які обумовлять настання негативних наслідків майнового характеру для боржника, незалежно від того чи понесе кредитор збитки фактично. У ст. 546 Цивільного кодексу передбачені наступні види забезпечення виконання зобовʼязання: а) неустойка; б) порука; в) гарантія; г) застава; г) притримання; д) завдаток. Цей перелік не є вичерпним.

 

Відокремлений підрозділ юридичної особи –це філія,інший підрозділюридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги в єдиному замкнутому технологічному процесі з юридичною особою, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

 

Господарська відповідальність –це несприятливі майнові чиадміністративно-управлінські наслідки, які настають для субʼєкта господарювання у випадку невиконання чи неналежного виконання ним вимог господарського договору або господарського законодавства.

 

Господарська діяльність –це діяльність субʼєктів господарювання у сферісуспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

 

Господарське право –це галузь права,якою регулюються відносини усфері організації та здійснення господарської діяльності, що повʼязана з виготовленням і реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг для задоволення потреб окремих споживачів та суспільних потреб.

 

Господарські організації –це юридичні особи,створені відповідно доЦивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства,

 

створені відповідно до Господарського кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

 

Господарським визнається зобовʼязання,в силу якого один субʼєкт(зобовʼязана сторона у т.ч. боржник) зобовʼязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субʼєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субʼєкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобовʼязаної сторони виконання її обовʼязку.

 

Господарське правопорушення –це дія чи бездіяльність субʼєктагосподарювання, що не відповідає вимогам норм господарського законодавства та/або господарського договору та порушує права субʼєктів відносин у сфері господарювання.

 

Господарсько-торговельна діяльність –це діяльність,що здійснюєтьсясубʼєктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

 

Господарське товариство –це підприємство,установа,організація,створене на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом обʼєднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

 

Господарське обʼєднання –це обʼєднання підприємств,утворене заініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах обʼєднали свою господарську діяльність. Господарські обʼєднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.

 

Договір –це домовленість двох або більше сторін,спрямована навстановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовʼязків. По аналогії із цим визначенням можна стверджувати, що господарським договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення господарських прав та обовʼязків.

 

Державне (комунальне) господарське обʼєднання –це обʼєднанняпідприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють обʼєднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування. Державне (комунальне) господарське обʼєднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення обʼєднання.

 

Зовнішньоекономічна діяльність –це діяльність субʼєктів господарськоїдіяльності України та іноземних субʼєктів господарської діяльності,

 

побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

 

Командитне товариство –це господарське товариство,в якому один абодекілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобовʼязаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

 

Консорціум –це тимчасове статутне обʼєднання підприємств длядосягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

 

Концерн –це статутне обʼєднання підприємств,а також інших організацій,на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників обʼєднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

 

Корпорація –це договірне обʼєднання,створене на основі поєднаннявиробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що обʼєдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

 

Майново-господарське зобовʼязання –це цивільно-правове зобовʼязання,

 

що виникає між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовʼязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовʼязаної сторони виконання її обовʼязку.

 

Некомерційне господарювання –це самостійна систематичнагосподарська діяльність, що здійснюється субʼєктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

 

Організаційно-господарське зобовʼязання –це господарськезобовʼязання, що виникає у процесі управління господарською діяльністю між субʼєктом господарювання та субʼєктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобовʼязана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або

 

утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовʼязаної сторони виконання її обовʼязку.

 

Обʼєднанням підприємств –це господарська організація,утворена ускладі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

 

Повне товариство –це господарське товариство,всі учасники якоговідповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобовʼязаннями товариства усім своїм майном.

 

Підприємництво –це самостійна,ініціативна,систематична,на власнийризик господарська діяльність, що здійснюється субʼєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

 

Підприємство –це самостійний субʼєкт господарювання,створенийкомпетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими субʼєктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом та іншими законами.

 

Представництво –це відокремлений підрозділ юридичної особи,щорозташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво та захист інтересів юридичної особи.

 

Субʼєкт господарювання –це учасник господарських відносин,якийздійснює господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовʼязків), має відокремлене майно і несе відповідальність за своїми зобовʼязаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

 

Товариство з додатковою відповідальністю –це господарськетовариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобовʼязаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

 

Товариство з обмеженою відповідальністю –це товариство,що маєстатутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 10 осіб.

 

Філія –це відокремлений підрозділ юридичної особи,що розташованийпоза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

 

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

			Кількість годин
№		Назви тем		Семі-	Прак-
з/п		Лекції	тичні
		нари
				заняття
1.		Теоретичні основи господарського			–
	права
2.		Субʼєкти господарювання		–
		Правовий режим майна в
3.		господарському обігу. Правові			–
	засоби державного регулювання
		економіки
		Відповідальність за
4.		правопорушення у сфері			–
		господарювання
5.		Господарські зобовʼязання
		Особливості правового
6.		регулювання певних видів			–
		господарської діяльності
Всього

 

Форма підсумкового контролю – екзамен.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

 

1. Конституція України: Прийнята на пʼятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30.

– Ст. 141.

 

2. Господарський кодекс України: Прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 р. // Голос України. – 2003. – 14 березня.

 

3. Цивільний кодекс України: Прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 р. // Голос України. – 2003. – 12-13 березня.

4. Податковий кодекс України від 02.12.2010.

 

5. Закон України від 19 вересня 1991 р. "Про господарські товариства" //

ВВРУ, 1991. – № 49. – Ст. 682.

 

6. Закон України від 1 червня 2000 р. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" // Урядовий курʼєр. – 2000. – 2 серпня.

 

7. Закон України від 19 жовтня 2000 р. "Про державну підтримку малого підприємництва" // Урядовий курʼєр, 2000. – 22 листопада.

 

8. Закон України "Про банки і банківську діяльність" // Відомості Верховної Ради України, 2001. – № 5-6. – Ст. 30.

 

9. Закон України "Про Національний банк України" // Відомості Верховної Ради України, 1999. – № 29. – Ст. 238.

 

 

10. Закон України від 15.05.2003 р. "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" // Юридичний вісник України. – 2003.

– № 28 (12-18 липня).

 

11. Закон України від 07.03.1996 р. "Про страхування" (в редакції Закону від

04.10.2001 р.) // ВВРУ, 2002. – № 7. – Ст. 50.

 

12. Закон України від 30.10.1996. "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" // ВВРУ, 1996. – №51. – Ст. 292.

 

13. Закон України від 16.07.1999 р. "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"// Урядовий курʼєр – 1999. – 1 вересня.

 

14. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 року № 921 "Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" // Офіційний вісник України вiд 31.10.2008 р., 2008. – № 80. – 31 с. – Ст. 2692, код акту 44706/2008 (із змінами та доповненнями станом на 12.04.2010 року).

 

15. Закон України від 16 грудня 1997 року № 723/97 "Про фінансовий лізинг" // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998. – № 16. – Ст. 68.

 

16. Закон України від 12.07.2001 р. "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" // ВВРУ, 2002. – № 1. – Ст. 1.

 

17. Закон України: "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 // Відомості Верховної Ради України, 2008. – № 50-51. – Ст. 384.

 

18. Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" // Відомості Верховної Ради України, 1994. – № 7. – Ст. 32.

 

19. Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25.12.2008 р. // Відомості Верховної Ради України, 2009. – № 19. – Ст. 257.

 

20. Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" //Відомості Верховної Ради України, 2007. – № 29. – Ст. 389.

 

21. Закон України "Про інвестиційну діяльність" // Відомості Верховної Ради України, 1991. – № 47. – Ст. 646.

 

22. Закон України "Про режим іноземного інвестування" // Відомості Верховної Ради України, 1996. – № 19. – Ст. 80.

 

23. Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" // Відомості Верховної Ради України –

2001. – № 21. – Ст. 104.

 

24. Закони України "Про інноваційну діяльність" // Відомості Верховної Ради України, 2002. – № 36. – Ст. 266.

 

25. Закон України "Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні" // Офіційний вісник України, 2003. – № 7. – Ст. 271.

 

26. Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року № 3480 // Офіційний вісник України, 2006. – № 13. – Ст. 855.

 

27. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради, 1992. – № 6. – Ст. 56.

 

28. Закон України "Про національну депозитарну систему та особливості обліку цінних паперів в Україні" // Відомості Верховної Ради України, 1998. – № 15. – Ст. 67.

 

29. Закон України Про внесення змін до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом": Закон України від 18 травня 2010 року № 2258 // Голос України вiд 22.05.2010 – 2010. – № 93.

 

30. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" // Відомості Верховної Ради України, 1992. – № 16. – Ст. 377.

 

31. Закон України "Про захист економічної конкуренції" // Відомості Верховної Ради України, 2001. – № 12. – Ст. 64.

 

32. Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" // Відомості Верховної Ради України, 1996. – № 36. – Ст. 164.

 

33. Закон України "Про Антимонопольний комітет України" // Відомості Верховної Ради України, 1993. – № 50. – Ст. 472.

 

34. Закон України "Про захист прав споживачів" // Відомості Верховної Ради України, 1994. – № 1. – Ст. 1.

 

35. Декрет Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" // Відомості Верховної Ради України, 1993. – № 23. – Ст. 247.

36. Банківське право: Навч. посібник / Орлюк О.П. – К., 2011. – 374 с.

 

37. Беляневич О.А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти). – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 592 с.