Розділ 2. Особливості комерційної діяльності промислового підприємства

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 2.1. ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ПІДПРИЄМСТВА

1. Виробнича програма, її зміст.

2. Основні розділи портфелю замовлень

3. Роль ринкових досліджень під час складання виробничої програми.

4. Завдання служби маркетингу на підприємстві.

5. Аналіз асортиментного портфелю підприємства.

6. Поняття та види виробничої потужності

 

Основні розділи портфелю замовлень

У ринковій економіці портфель замовлень формує відділ маркетингу підприємства самостійно. Як правило, портфель замов­лень складається із трьох розділів:

1) поточних замовлень, що забезпечують ритмічну роботу підпри­ємства в даний період;

2) середньострокових замовлень на 1-2 роки;

3) перспективних замовлень, близько двох років.

Будь-який “портфель” підприємства не може бути сформований раз і назавжди. Зміни в попиті зумовлюють необхідність змін у продукції, що її виготовляє підприємство, а це, в свою чергу, потребує змін у виробничому процесі. Якщо ринок формулює вимоги до продукції, яку має випускати підприємство, щоб забезпечити її збут, виробництво виступає тим фактором, який характеризує можливості більшого чи меншого рівня задоволення цих вимог.

 

 

Роль ринкових досліджень під час складання виробничої програми

 

Робота по організації збуту розпочинається з проведення ринкових досліджень, у результаті яких:

© виявляються потреби ринку;

© потенційні клієнти інформуються про товари та послуги, що мо­жуть задовольнити їх потреби;

© визначаються ціни на продукцію та прогнозуються власні ціни.

При виявленні потреб ринку необхідно скласти уявлення про загаль­ний попит на ринку.

Постійне дослідження ринку необхідно проводити маркетинговим службам усіх підприємств. Обсяги збуту продукції широкого вжитку плануються на основі договорів, що укладаються між виробником і спо­живачами, та інших замовлень. Планування збуту продукції промисло­вого призначення, життєвий цикл яких більш тривалий, має свої особли­вості через те, що менше значення має чутливість до ринку.

План збуту такої продукції розробляється на основі державного замовлення і контракту, портфеля інших замовлень, договорів, які укла­даються між виробниками і споживачами. При плануванні збуту цієї продукції необхідно враховувати, у які роки (періоди) життєвого циклу товару буде вироблятися та реалізовуватись така продукція.

ТЕМА 2.2. ПЛАНУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА В МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСАХ

1. Суть планування матеріально-технічного постачання, основні завдання. Поняття потреби

2. Характеристика відділу матеріально-технічного постачання.

3. Визначення балансу матеріальних ресурсів та фактори, що на нього впливають.

4. Суть методу визначення потреби в ресурсах.

5. Характеристика методів прямого розрахунку, рецептурного складу.

6. Поняття про запаси, нормування та регулювання запасів.

7. Визначення оптимального постачальника.

8. Формування оптимальних партій поставки товарів. Складання специфікацій до договорів

 

1. Суть планування матеріально-технічного постачання, основні завдання. Поняття потреби

Розробка планів матеріально-технічного забезпечення сприяє успіш­ному вирішенню проблем забезпечення сировиною, матеріалами, ком­плектуючими, паливом, енергією та іншими видами ресурсів, необхідних для здійснення процесу виробництва. У плані матеріально-технічного за­безпечення визначаються постачальники і терміни поставок матеріалів. При складанні плану враховують повну потребу в матеріальних ресурсах, потрібних для: виробництва продукції, експериментальних та ремонтних робіт, виготовлення технологічних інструментів.

Потребу в матеріальних ресурсах розраховує відділ матеріально-технічного забезпечення разом з відділами головного механіка, головного енергетика, технічним та планово-економічним відділами. Від якісно­го та своєчасного обґрунтування плану залежить виконання виробничої програми підприємства.

У ході розробки плану матеріально-технічного забезпечення повин­на передбачатися максимально можлива економія ресурсів. Це досяга­ється шляхом заміни дорогих і дефіцитних матеріалів більш дешевими, і скорочення відходів за рахунок впровадження нових прогресивних тех­нологій, більш точного розрахунку конструкцій та ряду інших методів. Економія матеріальних ресурсів сприяє прискоренню темпів росту виробництва.

Саме тому основним завданням плану матеріально-технічного за­безпечення (МТЗ) є визначення оптимальної потреби підприємства в ма­теріальних ресурсах для здійснення виробничо-господарської і комер­ційної діяльності. При цьому розрізняють потребу до витрачання і потребу до постачання.

Потреба до витрачання встановлює кількість матеріалів, які необхідні підприємству для виконання плану обсягу продажу та інших робіт, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції, для ремонтно-експлуатаційних потреб, капітального будівництва.

Потреба до постачання показує, скільки підприємство повинно
отримати матеріалів із зовнішніх джерел.

План матеріально-технічного забезпечення складається з двох частин:

- розрахунків потреби в матеріально-технічних ресурсах; |

- балансів матеріально-технічного забезпечення.

Розрахунок потреби в матеріально-технічних ресурсах залежно від характеру матеріалів, що застосовуються, здійснюється в наступних таблицях:

- потреба в сировині та матеріалах;

- потреба в паливі та енергії;

- потреба в обладнанні.

Вихідними даними для розробки плану МТЗ є:

ð плановий обсяг випуску продукції в асортименті та номенклатурі;

ð прогресивні норми витрат матеріальних ресурсів;

ð інформація про кон'юнктуру ринку товарів;

ð аналіз витрат матеріальних ресурсів у звітному періоді;

ð зміна залишків незавершеного виробництва на початок і кінець планового періоду;

ð плани технічного і організаційного розвитку, технічного пере­озброєння і реконструкції підприємства, капітального будівництва.

У зміст планування МТЗ входить:

ð визначення потреби в матеріалах, устаткуванні, паливі, енергії на базі норм їх витрачання;

ð розрахунок норм запасів усіх товарно-матеріальних цінностей на плановий період;

ð облік, контроль і аналіз виконання планів забезпечення;

ð поточне регулювання забезпечення виробничих підрозділів під­приємства.

Розраховується план матеріально-технічного забезпечення в річно­му, квартальному та місячному розрізах. У розвинутих країнах розро­бляються довгострокові плани. Але в умовах динамічних змін, які ха­рактерні для вітчизняної економіки, найбільш прийнятним є поточне планування матеріального забезпечення.

Планування матеріально-технічного забезпечення є основою для прийняття рішення про закупівлю матеріальних ресурсів. При організа­ції закупівлі матеріальних ресурсів на підприємстві необхідно визнача­ти потребу в матеріально-технічних ресурсах в номенклатурі на рік, квартал, місяць та більш короткі періоди.

У річному плані визначається потреба всіх підрозділів і служб підприємства в матеріальних ресурсах та визначаються обсяги їх поставок на рік, в тому числі за кварталами.

У квартальному плані визначається потреба підприємства за розгор­нутою номенклатурою та уточнюється обсяг завдань на плановий квартал. На основі цього плану складаються специфіковані замовлення постачаль­никам і визначається форма поставок — транзитна або складська.

Місячні плани являють собою лімітну карту відпуску матеріалів від­повідному підрозділу підприємства.

Наприклад, визначимо потребу в матеріальних ресурсах до витрачання і до постачання, якщо виробнича програма борошномельного заводу складає 150000 т продукції. Загальний вихід продукції складає 97,1%.

Визначити потребу в пшениці, якщо для виробництва борошна необхідно 5% твердої пшениці і 95% м’якої.

На складах підприємства на початок планового року буде знаходитися 800 т твердої пшениці і 50000 м'якої.

Визначити потребу підприємства до витрачання і до постачання

 

РОЗВ’ЯЗОК

1. Загальна потреба в пшениці

150000´100/97,1=154480 т

 

2. Потреба в твердій пшениці

154480´5/100=7724 т

 

3. Потреба в м’якій пшениці

154480´95/100=146756 т

Розрахована потреба є потребою до витрачання.

 

4. Розраховуємо потребу до постачання

- м'якої пшениці 7724-800 =6924 т,

- твердої 146756-50000=96756 т.

РОЗВ'ЯЗОК

1. Визначаємо перехідний запас

450´20=9000 т

2. Складаємо баланс матеріальних ресурсів

ПШЕНИЦЯ

Потреба, тис грн.	Сума, тис. грн.	Джерела покриття потреб	Сума, тис. грн.
Основне виробництво	168000´780/1000=	Очікуваний залишок на початок року	35000´780/1000=
Перехідний запас	9000´780/1000 =	Обсяг постачання зі сторони, т	(168000+9000-35000)´780=110760

ПЛАН МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Таблиця 2.

Перелік мате­ріаль­них ресурсів

Одиниці виміру

Поточний рік

Залишки

200__р., ПЛАН

план

факт

на 01.01._р. поточний період звіту

основне вироб­ництво

капіталь­не будів­ництво

заходи плану технічно­го розвитку

ремонт-но-ек-сплуата-ційні по­треби

незавер­шене ви­робниц­тво

інші потреби

Пшениця

т

-

-

-

-

-

Всього

Перехідний запас (план)

Загальна потреба

Джерела

потреба до ви­трачан­ня

абсо­лютний

в днях

всього

в тому числі за кварталами

очікува- ний за­лишок

мобілі­зація вну­трішніх ресурсів

поста­чання матеріа­лів зі сторони

інші потреби

І

ІІ

ІІІ

ІV

 

ТЕМА 2.3. ПЛАНУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ

1. Функції і структура служби збуту

2. Інформаційна система збуту

3. Суть та зміст плану збуту продукції

4. Вибір каналу збуту продукції. Способи збуту продукції

5. Роль комунікаційної діяльності під час збуту

Таблиця 1

Крім перерахованих планів доцільно також розробляти тижневі плани-графіки відвантаження продукції покупцям. За допомогою цих планів-графіків координуються плани збуту з планами виробництва.

Оперативно-збутова діяльність на кожному з підприємств має свої особ­ливості, що визначаються призначенням продукції, яка випускається, ор­ганізаційною структурою збуту, галузевою специфікою підприємства тощо

Разом з тим на всіх підприємствах оперативно-збутова робота є за­вершенням процесу реалізації виробленої продукції. Оперативно-збуто­ва робота на підприємстві включає:

> розробку планів-графіків відвантаження готової продукції по-, купцям;

> приймання готової продукції від цехів-виробників і підготовку її! до відправлення покупцям;

> організацію відвантаження продукції покупцям і оформлення документів на відвантаження;

> контроль за виконанням замовлень покупців і платоспроможні­стю клієнтів.

Плани-графіки відвантаження готової продукції розробляються на короткі періоди часу (декада або тиждень), здійснюють координацію планів збуту з планом виробництва (табл. 3.5).

Продукція, виготовлена цехами, надходить на загальнозаводський або цеховий склади готових виробів, які повинні прийняти її від цехів по кіль­кості і якості. Прийом готової продукції від цехів проводиться складом разом з відділом технічного контролю і оформляється спеціальними до­кументами: накладними, актами або відомостями. При підготовці про­дукції до відвантаження покупцям особлива увага приділяється чіткому дотриманню правил пакування і маркування, встановленню кількості про­дукції, що відвантажується (ваги, кількості тарних місць, пачок і т. п.).

У даний час поширене штрихове кодування товарів. Штриховий код готовим виробам присвоюється наприкінці виробничого циклу, і він використовується для обліку товарів на складі готової продукції. Засто­совують технології штрихового кодування товарів не тільки підприємства-виробники, але й у сфері обігу, тобто в гуртовій та роздрібній тор­гівлі. Використання технології штрихового кодування товарів у сфері обігу дозволяє забезпечити оперативність управління товарними запаса­ми, знизити внутрішньо-складські витрати, зменшити втрати товарів.

При підготовці продукції до відправлення покупцям велика увага по­винна приділятися правильному оформленню документів, які викори­стовуються при розрахунках з покупцями. До них у першу чергу нале­жать документи, що засвідчують кількість, якість і комплектність товарів, що відвантажуються:

Ø специфікація, що підтверджує, що товар поставлений по номен­клатурі й у кількості, передбаченій контрактом;

Ø сертифікат якості, що підтверджує, який товар перед відправ­ленням перевірений постачальником на відповідність технічним вимогам контракту;

Ø пакувальний аркуш, у якому вказується, у якій упаковці товар і в яких кількостях;

Ø транспортний документ, який підтверджує прийняття товару до перевезення;

Ø комплектувальна відомість, яка вказує, якими частинами ком­плектного постачання є деталі, що відвантажуються;

Ø рахунок на оплату товарів, що відвантажуються.

Рахунок виписується постачальником на партію товару, який пос­тавляється, разом з товарно-транспортною накладною (номер і дата оформлення якої обов'язково вказуються в рахунку) або у випадку пере­доплати до відпуску товару і є підставою для оплати товару.

Види оптової торгівлі

Підгалузь оптової торгівлі включає в себе наступні основні види:

· торгівлю засобами виробництва і предметами праці;

· торгівлю непереробленою сільсько­господарською продукцією;

· торгівлю продовольчими товарами;

· торгівлю не­продовольчими товарами;

· торгівлю транспортними засобами;

· торгівлю по­слугами.

 

Рис. 1 Основні види оптової торгівлі

Об’єктом торгівлі засобами виробництва та предметами праці є обладнання, сировина, різні матеріали необхідні підприємствам-виробникам для виробництва

Окремо виділяється торгівля сільськогосподарською продукцією, що пов’язано з специфікою самого об’єкта торгівлі. У даний час закупівля сільськогосподарських продуктів і сировини прово­диться в усіх категоріях господарств для поповнення державних ресурсів або з метою реалізації переробним підприємствам, на експорт тощо через спеціалізова­них оптових трейдерів.

Два наступних види оптової торгівлі — торгівля продовольчими товарами (продуктами харчування) і торгівля непродовольчими товарами разом утво­рюють велику за масштабами і важливу за значенням підсистему оптової торгівлі товарами широкого вжитку. Вона має на меті налагодження і відпрацювання гос­подарських зв'язків між виробництвом і роздрібною торгівлею за умови забезпе­чення раціонального товаропросування виготовлених матеріальних благ і є актив­ним важелем організації і розвитку як виробничих галузей, так і роздрібної торговельної мережі.

Оптова торгівля транспортними засобами охоплює практично всі операції купівлі-продажу в усіх галузях транспор­тної інфраструктури: автомобільному, залізничному, водному й авіаційному, в яких ринкова вартість будь-якої транспортної одиниці значно перевищує вартісний об­сяг середньостатистичної оборудки в інших видах оптової торгівлі.

Торгівля послу­гами на оптовому ринку є надзвичайно перспективним її видом й включає операції з інтелектуальними, науково-технічними, орендними і іншими послугами масштаб­ного характеру.

 

 

Роль оптової торгівлі

Оптова торгівля задовольняє потреби виробників в сировині, забезпечує переміщення продукції від виробників до споживачів.

Оптові організаційні структури регіонального рівня забезпечують просування товарів від крупних оптових посередників до роздрібних торговельних підприємств та виробників.

Значення оптової торгівлі

Оптова торгівля відіграє важливе значення в господарському механізмі суспільства. Значення оптової торгівлі визначається її місцем та роллю на товарному ринку.

Оптова торгівля здійснює забезпечення товаровиробників необхідними матеріальними ресурсами.

Оптова торгівля забезпечує роздрібну торгівлю широким асортиментом товарів, забезпечує його повноту та стабільність.

Оптова торгівля здійснює широкий перелік допоміжних функцій, зокрема пов’язаних з перетворення оптового асортименту в роздрібний, підготовки запасів до кінцевої реалізації споживачам, підвищує рівень торговельного сервісу.

 

 

Структура оптової торгівлі

Організаційна структура оптової торгівлі в ринкових умовах постійно змінюється і модифікується.

Загальна сукуп­ність суб'єктів оптової торгівлі поділяється на оптові підприємства, оптові організації й окремих підприємців, зайнятих оптовою торговельною діяльністю.

Оптові під­приємства — торговельні підприємства, що спеціалізуються на здійсненні оп­тових закупівель великих партій товарів, проведенні складських торговельно-технологічних операцій і подальшій реалізації (збуті) цих товарів у кількостях, адаптованих відповідно до замовлень їх оптових покупців. Традиційними типами оптових підприємств є склади і бази, їх сукупність формує матеріально-технічну базу оптової торгівлі — складське господарство.

Оптові організації — господарські формування, що включають кі­лька організаційно, структурно або функціонально взаємозв'язаних за спорідне­ною товарною спеціалізацією або за єдиною, зрідка — відомчою, постачальни­цько-збутовою орієнтацією оптових підприємств.

Підпри­ємці — оптові торговці. Вони опановують переважно нові сегменти й ніші опто­вого ринку, нерідко диверсифікуючи кілька видів комерційної діяльності.

Структура вітчизняної оптової торгівлі є доволі складною і різноманітною.

 

Структурні елементи оптової торгівлі

ТЕМА 3.2. ПЛАНУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ОПТОВИХ ЗАКУПІВЕЛЬ ТОВАРІВ

1. Суть, мета, принципи та зміст закупівельної роботи на оптовому ринку

2. Оперативне планування оптових закупівель товарів

3. Порядок формування та регулювання асортименту товарів на оптових підприємствах

4. Суть, переваги і умови організації закупівель товарів на основі прямих зв’язків

5. Оптові закупівлі товарів на основі товарообмінних операцій

6. Порядок укладання прямих договорів

Товаропросування РТМ – це комплекс комерційних і технологічних операцій спрямованих на доведення товарів до роздрібної тоорговельної мережі в кількості та асортименті, що відповідають попиту населення.

Форми товаропостачання

Процес товаропросування матеріаль­них благ від виробництва до роздрібної торговельної мережі здійснюється за допомогою двох форм: транзитної і складської.

Транзитна форма товаропросування (транзит) передбачає доведення товарів до роздрібної торговельної мережі безпосе­редньо із підприємств-виробників без участі оптових посере­дників.

Переваги транзитної форми:

- скорочення часу просування товарів,

- економія коштів на зберігання, підсортуван­ня, вантаження-розвантаження на складах оптових посередників,

- зменшення витрат на доведення товарів,

- пришвидшення тривалості обороту товарних запасів,

- зниження втрат товарів.

Транзитна форма використовується для просування товарів простого асортименту, товарів, що не потребують доробки, швидкопсувних товарів

Така форма має низку позитивних рис: скорочується сукупний час просування товарів; прискорюється товарооборотність; знижуються втрати товарів.

Складська форма товаропросування передбачає прохо­дження товарами на шляху від виробництва до споживання проміжних складських ла нок.

Вона застосовується:

- для доведення у роздрібну мережу товарів складного асортименту;

- для перетворен­ня вузькоспеціалізованого виробничого асортименту у торговельний;

- при доведенні до магазинів товарів сезонного попиту і споживання тощо.

Залежно від кількості складів, через які перевалюється партія товару, розрізняють одно-, дво- і богатоланкову складські форми товаропросування.

Участь у складській формі просування товарів неминуче збільшує кін­цеву вартість товарів і уповільнює загальну швидкість товарообертання, що робить її в цілому менш ефективною, аніж транзит, для роздрібної тор­говельної мережі.

У той же час просування товарів через склади є незамінним під час реалізації багатьох товарних груп продовольчих і не­продовольчих товарів, які вимагають підсортування, фасування.

Основним питанням організації товаропросування є обґрунтований і правильний вибір його форми.

Основним критерієм вибору раціональної форми товаропросу­вання є порівняльний аналіз загального часу доставки товару з місця ви­робництва до місць споживання і сумарних витрат на таку доставку за обов'язкової умови - безперебійності постачання цих товарів в роздрібну торговельну мережу у достатньому асортименті за мінімального числа проміжних ланок.

 

 

Методи товаропостачання

 

Під час товаропостачання ТРМ може використовуватися децентралізований та централізований методи товаропостачання.

Децентралізований метод товаропостачання передбачає виконання транспортно-експедиційних операцій силами і засобами роздрібних торговельних підприємств, тобто всі операції з завезення товарів від складів постачальників починаючи з пошу­ку транспорту, роздрібні підприємства виконують самостійно.

Недоліки децентралізованого методу:

- застосування цього методу відволікає працівників РТП від виконання основних функцій з обслуговування покупців,

- значно зростають витрати обігу, зокрема транспортні витрати,

- нераціонально використовується вантажопідйомність транспортних засобів

- особливо невигідним є цей метод у разі організації завезення товарів, які не по­требують попереднього огляду (товари простого та стійкого асортименту)

Переваги даного методу:

- можливість безпосередньо огляну­ти товари на складі постачальника,

- ознайомлення з асортиментом і отримання кваліфікованої консультації,

- скорочення тривалості ін­тервалу між замовленням та завезенням товарів

 

Централізований метод товаропостачання передбачає виконання операцій із завезення товарів до РТП сила­ми постачальників або транспортних підприємств за замовленнями мага­зинів у передбачені графіком терміни.

При цьому всі транспортно-експедиційні операції виконуються, як правило, централізовано, без участі представників РТМ.

Обов'яз­ком постачальника є завантажування товарів на транспортний засіб, їх перевезення, забезпечення збереження і вчасної доставки в кожен магазин.

Централізоване заве­зення товарів здійснюється згідно з поточними заявками магазинів.

Централізоване завезення товарів дозволяє:

Ø організувати планомірне завезення товарів відповідно до затверджених графіків;

Ø звільнити працівників роздрібної торгівлі від пошуку транспорту, поїз­док;

Ø ритмічно організувати завезення товарів, забезпечити широту і стій­кість асортименту товарів і прискорення оборотності товарних запасів;

Ø зменшити потребу в складській площі;

Ø впроваджувати комплексну механізацію вантажно-розвантажувальних ро­біт;

Ø прискорити і спростити документообіг і розрахунки між постачальниками та оптовими покупцями.

Централізоване завезення товарів застосовують як при складській, так і при тра­нзитній формі товаропостачання торговельної мережі.

Воно може здійснюватися підприємствами промисловості, іншими товаровиробниками, оптовими базами чи складами підприємств роздрібної торгівлі.

Під час централізованого завезення товарів в РТМ можуть використовувтися два види маршрутів - маятниковий та кільцевий.

 

 

Адміністративне регулювання

Регулювання міжнародної торговельної діяльності здійснюється на різних рівнях: міжнародному та національному.

Міжнародне регулювання здійснюють міжпарламентські та міжурядові організації, що діють під егідою ООН.

На національному рівні регулювання міжнародної оптової торгівлі виконують законодавчі та виконавчі органи окремої країни (парламент і уряди) та урядові виконавчі структури (митні, фінансові, податкові органи).

Державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності в нашій країні розпочинається на місцевому рівні в момент реєстрації підприємства як учасника зовнішньоекономічної діяльності. Для цього підприємству необхідно подати до регіонального органу державної митниці реєстраційну картку, підтверджену відповідними документами місцевого відділення НБУ, статистичних, банківських і податкових органів. Після цього підприємство потрапляє під адміністративне регулювання територіального відділення митниці.

Основну роль в адміністративному регулюванні відіграє державна митниця, яка здійснює контроль за переміщенням із країни і в країну матеріальних цінностей. Регулюють міжнародні комерційні операції товарно-відвантажні відділи місцевих митних органів (управлінь, дільниць, постів).

Імпорт підмитних товарів веде до їх розмитнення – сплати ввізного мита, зборів і податків, тоді як реекспорт проводиться без дотримання митних формальностей.

Адміністративне регулювання міжнародної торгівлі проводиться також за допомогою ліцензування та квотування імпортно-експортних операцій (нетарифне регулювання).

Ліцензування - це метод державного адміністративного регулювання зовнішньоторговельною діяльністю шляхом видачі уповноваженими органами дозволів на здійснення експортно-імпортних операцій.

Експортні і імпортні ліцензії бувають генеральними та індивідуальними.

Генеральна ліцензія – це спеціальний дозвіл виданий підприємству уповноваженим органом на проведення експортно-імпортних операцій із визначеним товаром у довільній кількості на довільну суму. Така ліцензія може обмежуватися певним періодом або регіоном.

Індивідуальна ліцензія – це одноразовий дозвіл на проведення конкретної комерційної операції щодо вказаної в ній кількості товарів (на вказану суму)

Ліцензійна система базується на квотуванні (контингентуванні) експорту і імпорту окремих найменувань товарів.

Квота або контингент - це кількісне обмеження на певний період фізичного обсягу чи вартісного виразу обмеженої номенклатури певних товарів, що ввозяться або вивозяться з країни

Економічне регулювання базується на системі митних тарифів, податків і зборів (тарифне регулювання).

Митний тариф – це систематизований на основі товарної номенклатури обсяг відрахувань в дохід держави, що справляється при перетині товаром державного кордону країни. Митний тариф може носити національний або міжнародний характер. Прикладом міжнаціонального митного тарифу може бути Єдиний митний тариф Європейського Союзу

Податки і збори, що застосовуються в міжнародній торгівлі поділяються на прикордонні і внутрішні.

Прикордонні – це непрямі податки, що носять зрівняльний характер (акциз, ПДВ).

Внутрішні – регулюються чинним податковим законодавством країни.

До митних зборів відносять: збір на відправлення митних процедур, збір на переміщення територією країни, гербовий, фітосанітарний, портовий та інші збори.

 

 

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 2.1. ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ПІДПРИЄМСТВА

1. Виробнича програма, її зміст.

2. Основні розділи портфелю замовлень

3. Роль ринкових досліджень під час складання виробничої програми.

4. Завдання служби маркетингу на підприємстві.

5. Аналіз асортиментного портфелю підприємства.

6. Поняття та види виробничої потужності