Порядок вирішення спірних питань між підприємствами

Вирішення спірних питань регулюється ст. 6,7 ГПКУ

Під час діяльності будь-якого підприємства можуть виникати спори з контрагентами, які представляють собою розбіжності в поглядах щодо різноманітних питань співпраці.

Спори поділяються на спори, пов’язані з укладанням господарських договорів та спори, пов’язані з їх виконанням.

Спори між підприємствами розглядаються керівниками підприємств або уповноваженими особами.

Більшість спорів між підприємствами виникає з приводу порушення майнових прав і законних інтересів інших підприємств, викликаних невиконанням або неналежним виконанням укладених договорів.

Коли виникають спори між підприємствами складається претензія, в якій зазначається:

ü повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, якому претензія пред’являється, а також дата пред’явлення і номер претензії;

ü обставини, на підставі яких пред’явлено претензію; докази що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;

ü вимоги заявника;

ü сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці: платіжні реквізити заявника претензії;

ü перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів.

Документи, які підтверджують вимоги заявника подаються в оригіналах або належним чином засвідчених копіях. Документи, які є в другої сторони, можуть не додаватися до претензії із зазначенням про це в претензії.

Претензії підписуються керівником підприємства та надсилаються адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручаються під розписку.

Підприємства, які одержали претензію повинні розглянути її в місячний строк і задовольнити обґрунтовані вимоги. Даний строк може бути продовжений до двох місяців, якщо договором передбачено право перевірки забракованої продукції.

Про результати розгляду претензії заявник повідомляється в письмовій формі. У відповіді на претензію зазначається:

ü повне найменування і поштові реквізити підприємства, що дає відповідь, та підприємства, якому вона надсилається; дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь;

ü коли претензію визнано повністю або частково - визнана сума, номер і дата платіжного доручення на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;

ü коли претензію відхилено повністю або частково – у відповіді вказуються мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні документи, що обґрунтовують відхилення претензії;

ü перелік доданих до відповіді документів та інших доказів.

Якщо винна сторона у місячний строк не задовольнила претензію, заявник звертається до Арбітражного суду.

Зміст позовної заяви:

· назва Арбітражного суду, до якого подається заява;

· найменування сторін, їх поштові адреси;

· зазначення ціни позову, якщо він підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів);

· зміст позовних вимог, а якщо позов подається до кількох відповідачів – зміст позовних вимог до кожного з них;

· виклад обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

· відомості про вжиття заходів до арбітражного врегулювання спору;

· перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

До позовної заяви додаються документи, підтверджують:

o вжиття заходів до арбітражного врегулювання господарського спору;

o відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

o сплату арбітражного збору у встановленому порядку і розмірі;

o обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги

Після вирішення спору суд приймає рішення. Воно викладається в письмовій формі, підписується арбітром і набирає законної сили негайно. Виконання рішень арбітражного суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який надсилається одночасно з рішенням. Для пред’явлення наказу про виконання рішення суду відводиться три місяці.