Виды налогов- прямые и косвенные, их преимущества и недостатки

Прямые налоги устанавливаются непосредственно на доход или имущество налогоплательщика, владение и пользование которым служит основанием для налогообложения. К прямым налогам относятся:

· налог на доходы физических лиц;

· налог на прибыль организаций;

· налоги на имущество как юридических, так и физических лиц.

Косвенные налоги нередко называются налогами на потребление, непосредственно включаются в цену товара (работы, услуги) в виде надбавки и уплачиваются потребителями. Эти налоги предназначены для перенесения реального налогового бремени на конечного потребителя. При косвенном налогообложении субъектом налога является продавец товара (работы, услуги), а носителем и фактическим плательщиком данного налога выступает потребитель. К косвенным налогам относятся:

· налог на добавленную стоимость;

· акцизы;

· таможенные пошлины и др.

Преимущества прямых налогов: 1. Экономические — прямые налоги дают возможность установить прямуюзависимость между доходами плательщика и его платежами в бюджет. 2. Регулирующие — в странах с развитой рыночной экономикой прямоеналогообложение является важным финансовым рычагом регулированияэкономических процессов (инвестиций, накопления капитала, совокупногопотребления, деловой активности и т. д.). 3. Социальные — прямые налоги способствуют распределению налоговогобремени таким образом, что большие налоговые расходы имеют те членыобщества, у которых более высокие доходы. Такой принцип налогообложениябольшинством экономистов мира считается наиболее справедливым. Недостатки прямых налогов: 1. Организационные — прямая форма налогообложения требует сложногомеханизма взимания налогов, так как связана с достаточно сложной методикойведения бухгалтерского учета и отчетности. 2. Контрольные — контроль поступления прямых налогов требуетсущественного расширения налогового аппарата и разработки современныхметодов учета и контроля плательщиков. 3. Полицейские — прямые налоги связаны с возможностью уклонения отуплаты налогов из-за несовершенства финансового контроля и наличиякоммерческой тайны. 4. Бюджетные — прямое налогообложение требует определенного развитиярыночных отношений, так как только в условиях реального рынка можетформироваться реальная рыночная цена а следовательно, и реальные доходы(прибыль), однако с такой же вероятностью могут иметь место и убытки.Поэтому прямые налоги не могут являться стабильным источником доходовбюджета. Преимущества косвенных налогов 1. Организационные — для косвенных налогов характерна простотауплаты и регулярность поступления в бюджет. Удержание и контрольпоступления косвенных налогов не требует расширения- налогового аппарата. 2. Бюджетные — поскольку косвенные налоги увеличивают доходыгосударства за счет роста населения или его благосостояния, то они болеевыгодны для стран, прогрессирующих в экономическом отношении. 3. Полицейские — налоги воздействуют на совокупное потребление путемудорожания того или иного продукта. При этом особенно важно сдерживающеевоздействие государства на потребление продуктов, вредных для здоровьянации и нравственности'. 4. Политические — прямые налоги, с позиции обывателя, уплачиваютсягосударству даром, косвенный же налог завуалирован в цене товара и еслиплательщик и осознает, что цена увеличена налогом, то все равно он получаетвзамен необходимый продукт, 5. Экономические – для конечного потребителя косвенные налоги удобнытем, что определяются размером потребления, удобством уплаты во времени,близостью к месту внесения, отсутствием принудительного характера,отсутствием потери времени для взноса, не требуют накопления определенныхсумм, не связаны с экзекуционными мерами. Недостатки косвенных налогов 1. Обременение для многосемейных — фактически оплата налогаосуществляется главой семьи, а формируется всеми членами семьи. Прямыеналоги облагают среднюю налогоспособность, косвенные же осуществляютпринцип самообложения, поскольку с помощью косвенных налогов плательщиксам регулирует индивидуальную налогоспособность. 2. Политические — поскольку право взимания косвенных налогов почтиникогда не оспаривается. Объектом политической борьбы, как правило,выступает подоходный налог или налог на прибыль. 3. Социально-экономические — косвенные налоги падают на отдельныелица непропорционально их капитала или дохода, чрезмерно обременяянизкооплачиваемые слои населения. 4. Предпринимательские — косвенные налоги в условиях развитыхрыночных отношений ограничивают размер прибыли предпринимательства, так какв условиях конкуренции не всегда возможно повышение цены на величинукосвенных налогов, особенно в случаях повышения ставок этих налогов.

 

 

6. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності -
особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює
заміну сплати окремих податків і зборів, на сплату єдиного податку
в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним
веденням спрощеного обліку та звітності.

291.3. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може
самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа
відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється
платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

291.4. Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі
групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не
використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний
продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять
господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і
обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує
150 000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють
господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових,
платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або
продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за
умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких
критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які
перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує
10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень. 3) третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом
календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які
перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує
20 осіб;

обсяг доходу не перевищує 3 000 000 гривень;

4) четверта група - юридичні особи - суб'єкти господарювання
будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного
року відповідають сукупності таких критеріїв:

середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб;

обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень. 7.Налог на прибыль в Украине: об'єктом оподаткування є:

134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її
межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного
періоду, на
собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг
та суму інших витрат звітного податкового періоду Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення
згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати
надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим
розділом. 8. Мито Мито - це податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.
В Україні застосовуються такі види мита:
- адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;
- специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;
- комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.
Ввізне мито є диференційованим:
- до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Митним тарифом України;
- до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Митним тарифом України;
- до решти товарів та інших предметів застосовуються повні ставки ввізного мита, передбачені Митним тарифом України.
Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України. 9. Акцизи це непрямі податки на визначені товари, що включаються в ціну товару й оплачуються покупцями. Вони встановлюються, як правило, на дефіцитну і високорентабельну продукцію і монопольні товари. Акцизний збір сполучає в собі як фіскальну функцію податків, наповнюючи державний бюджет, так і регулювальну функцію, що коригує попит та пропозицію, збільшуючи ціну товару за рахунок акцизу або зменшуючи шляхом виключення з переліку оподатковуваних товарів.

Об'єктом оподатковування є:

- обороти з реалізації виготовлених в Україні підакцизних товарів шляхом їх продажу, обміну на інші товари, безкоштовної передачі товарів чи з їх частковою оплатою;

- обороти з реалізації товарів для власного споживання, промислової переробки, а також для своїх працівників;

- митна вартість імпортованих на митну територію України то- варів, у тому числі в межах бартерних операцій чи без оплати їхньої вартості, чи частковою оплатою.

Акцизний збір обчислюється:

а) за ставками у відсотках до обороту від продажу:

1) товарів, реалізованих за вільними цінами, виходячи з їхньої вартості за цими цінами, встановленими з урахуванням акцизного збору, без ПДВ;

2) товарів, реалізованих за державними фіксованими і регульованими цінами, виходячи з їхньої вартості без обліку торгових знижок, а також ПДВ.

Під час закупівлі імпортних товарів оподатковуваний податком оборот визначається, виходячи з їхньої митної вартості;

б) у твердих сумах з одиниці реалізованого товару.

Платниками податку є:

212.1.1. Особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на
митній території України, у тому числі з давальницької сировини.

212.1.2. Особа - суб'єкт господарювання, яка ввозить
підакцизні товари (продукцію) на митну територію України.

212.1.3. Фізична особа - резидент або нерезидент, яка ввозить
підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в
обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного
законодавства. 10. ПДВ(НДС) Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на
митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу,
у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти
застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на
умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового
лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на
митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію
України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі
експорту або реекспорту (далі - експорт); База оподаткування операцій з постачання
товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної)
вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до
статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків
та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на
спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами
господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі
компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських
засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг
стільникового рухомого зв'язку) Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання
товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період,
протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на
банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що
підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за
готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в
разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській
установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів -
дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання
митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного
законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що
засвідчує факт постачання послуг платником податку. Податковий кредит

198.1. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту
виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх
ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення)
необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну
територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або
ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при
передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого
вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території
України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є
митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за
договорами оперативного або фінансового лізингу.

198.2. Датою виникнення права платника податку на віднесення
сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що
відбулася раніше: { Абзаци перший та другий пункту 198.2 статті
198 замінено одним абзацом згідно із Законом N 3609-VI (3609-17)
від 07.07.2011 }

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку
на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що
підтверджено податковою накладною.

Налоговая политика

Один из основных инструментов государственного регулирования экономических процессов - налоговая политика, которая представляет собой систему целенаправленных действий государства в области налогообложения на основе экономических, правовых и организационно-контрольных мероприятий.

Налоговая политика относится к косвенным методам государственного регулирования.

Цели налоговой политики:

· фискальная — основная, которая выражается в обеспечении государства финансовыми ресурсами путем мобилизации части созданного ВВП страны для финансирования его расходов;

· экономическая — целенаправленное воздействие на экономику через налогообложение для регулирования спроса и предложения, проведения структурных изменений общественного воспроизводства;

· социальная — сглаживание неравенства в уровнях доходов населения путем перераспределения национального дохода и ВВП;

· стимулирующая — активизация инвестиционной и инновационной деятельности, создание условий для ускоренного накопления капитала в наиболее перспективных отраслях экономики;

· экологическая — охрана окружающей среды и рациональное природопользование за счет введения экологических налогов и штрафных санкций;

· контрольная — для принятия государством решений в области функционирования как отдельных видов налогов, так и всей налоговой системы;

· международная — введение налогов в соответствии с требованиями международных соглашений для укрепления экономических связей с другими странами.

Методы осуществления налоговой политики зависят от целей, которых стремится достичь государство. В современной практике широкое распространение получили такие методы, как изменение налоговой нагрузки на налогоплательщика, введение дифференцированных налоговых ставок, установление или отмена налоговых льгот.

Субъект налоговой политики — государство.

Объект налоговой политики — налогообложение.

Налоговая политика многогранна и включает в себя:

выработку научно обоснованной концепции развития налоговой системы;

определение основных направлений и принципов налогообложения;

разработку мер, направленных на достижение поставленных конкретных целей в области социально-экономического развития общества, увеличения доходной части бюджета и т.д.

В зависимости от длительности периода и характера решаемых задач налоговая политика подразделяется на налоговую стратегию и налоговую тактику.

Налоговая стратегия предусматривает решение крупномасштабных задач, связанных с разработкой концепции развития налоговой системы страны.

Налоговая тактика предусматривает решение задач конкретного периода путем своевременного изменения налоговой системы.

Стратегические направления налоговой политики определяются высшими органами исполнительной и законодательной властей государства.

Можно выделить следующие стратегические направлении налоговой политики:

· построение стабильной налоговой системы;

· облегчение налогового бремени товаропроизводителей;

· сокращение налоговых льгот;

· развитие налогового федерализма.

В зависимости от масштаба и сферы влияния налоговая политика подразделяется на внутреннюю и внешнюю.

Внешняя налоговая политика направлена на избежание двойного налогообложения, сближение налоговых систем разных стран, усиление налогового контроля при совершении международных торговых операций.

Внутренняя налоговая политика проводится в рамках национальной экономики и предусматривает решение внутренних задач.

Существует три типа налоговой политики:

· политика максимальных налогов;

· политика разумных налогов;

· политика высоких налогов с высоким уровнем социальных гарантий.