IV. Обговорення відомих творів.

 

1. Бесіда.

- Колись народна мудрість передавалася від покоління до покоління, з уст в уста і звалася усною народною творчістю. Український народ завжди відзначався пісенністю. Співав радісні пісні, коли було весело, коли сумно – звучали журливі й невеселі. Співають наші люди, коли працюють. Пісня звеселяє їхню працю.

Пісня супроводжує нас завжди, навіть тоді, коли хочеться спати. Тоді мама співає колискову.

 

2.Слухання колискової і дитячих пісеньок. (Діти готують заздалегідь)

а) Котику сіренький, б) Ходить сон коло вікон,

Котику біленький, А дрімота коло плота.

Котку волохатий, Та й питає сон дрімоту:

Не ходи по хаті, - Де ми будем ночувати?

Не ходи по хаті, Чи у лузі при березі,

Не буди дитяти. Чи у полі при тополі,

Дитя буде спати, Чи у прибраному дворі,

Котик воркотати. Де хатинка чепурненька,

Ой на кота – воркота, Де дитинка маленька?

На дитину дрімота. –Тут ми будем ночувати,

А –а- а, а- а- а! Дитиноньку колисати.

 

3. Роль лічилки в дитячому житті.

а) Бесіда:

- Послухайте вірш. Подумайте, як його ще можна назвати. Де і з якою метою його вживають?

 

Приступаємо до гри

М’яч один, а нас аж три:

Грав я сам,

І грали вдвох,

А тепер пограєм втрьох.

Діти:

- Це лічилка.

- А для чого люди придумали лічилки?(Щоб у грі вибрати ведучого.)

- Які лічилки ви знаєте?

 

б) Слухання підготовлених дітьми лічилок.

 

1)Пішла пані до криниці, 2)Стоїть півень на току

Взяла води три скляниці У червонім чобітку.

І рахує: раз, два, три. Будемо півника просити:

Хто жмуриться буде? Ти! Ходи жито молотити!

 

в) Вивчення лічилки напам’ять.

Мидір, Сидір і Каленик

Збудували тут куреник.

У куренику сидять,

По варенику їдять.

В нас вареників немає,

Хто жмуритись починає?

- Для якої гри призначена ця лічилка?

- Послухайте ще одну і подумайте, для якої гри вона підходить.

Стоять коні на припоні.

Перший – мій, другий – твій,

Третього лови мерщій.

4.Народні ігри.

а) Розповідь.

- В давні часи на Україні (та й по всій землі) діти любили забави, пустощі, ігри, жарти.

- Які ігри ви знаєте?

- Гра – не тільки забава. Вона вчить неписаних законів життя. Під час гри привчаються дотримуватись правил, порядку, чесності.

б) Повідомлення учнів про правила деяких ігор.

 

Вовк і лисичка

«Вовк»,присівши, копає ямку, решта – «лисичка з лисенятами» - ходить по колу навколо нього й примовляють:

Тричі, двічі обкручусь,

Вовку в вічі подивлюсь.(2 рази)

Потім «лисичка», що йде попереду, перемовляється

з «вовком»:

Вовче,вовче, дай води!

Піди до верби!

Боюсь жаб!

Так потовчи!

(Усі починають тупотіти ногами, а «вовк» тим часом намагається піймати «лисенят»)

Бочечка

Діти – у колі, в центрі – «бондар». Діти говорять:

Котилася велика бочка

Із маленького горбочка.

Та об землю – трісь,

Та об землю –трах –

Розбилася так…

Відповідно до слів діти розширюють коло, присідають, плескають двічі у долоні, розбігаються в різні боки, а «бондар» наздоганяє їх. Ті,до кого він доторкнувся, мають розважати гурт, виконавши завдання (прокукурікати, пострибати як зайчик та ін.). Після цього вибирають нового «бондаря».

 

5. Забавлянки, небилиці, смішинки.

а) інсценізація забавлянки.

Гойда, гойда, гойдала!

Де кобила, там лоша,

Де кобила, там лоша,

Там печене порося.

Кобила у лісі,

А лоша у стрісі.

б) небилиця, що в ній неможливе і чому.

Небилиця

Був собі Іван – сміхован,

Що все робив сміхом.

Кілком підперізувався,

Підпирався міхом,

На печі ставок мав,

Черпав воду саком,

Ловив рибу грабельками,

Качок стріляв маком.

Цей Іван – сміхован

На полиці молотив,

На припічку віяв,

А під пічкою виорав

Й пшеницю посіяв!

Отакий – то наш Іван:

І веселий, і чудний –

Просто сміхован.

 

в) Читання смішинок

V. Доповнення,розширення, уточнення читацького досвіду учнів.