Схема формування виробничої програми підприємства, її ресурсне обґрунтування

 

Виробнича програма підрозділів основного виробництва – це сукупність продукції певної номенклатури й асортименту, яка має бути виготовлена у визначених обсягах, згідно зі спеціалізацією і виробничою потужністю цих підрозділів. Виробнича програма є надзвичайно важливим розділом плану роботи підприємства і його виробничих підрозділів, оскільки вона виражає зміст їх основної діяльності та засоби досягнення стратегічної мети.

Порядок розроблення виробничої програми підрозділів підприємства значною мірою залежить від призначення їх продукції та економічного стану. Передусім має значення технічний зв'язок між підрозділами, ступінь завершеності в них циклу виготовлення продукції, спрямування її на подальшу обробку, внутрішньо коопераційне споживання або на ринок, за межі підприємства.

Для того, щоб вірно сформувати виробничу програму підприємства, у його бізнес-плані повинна бути представлений така важлива інформація, як характеристика пропонованої продукції, оцінка можливих ринків збуту та конкурентів, стратегія маркетингу. В основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники.

Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименту. Вартісними показниками - валова, товарна продукція та інші її види, перераховані вище.

Номенклатура — це перелік назв окремих видів продукції, а асортимент — це різновидність виробів у межах номенклатури. Звичайно, натуральні показники представляються у фізичних одиницях виміру (штуки, тонни, метри тощо).

Номенклатура виробів підприємства може бути централізованою і децентралізованою. Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних контрактів (фінансуються за рахунок держбюджету України) і державних замовлень (фінансуються за рахунок власних коштів підприємства та кредитних ресурсів). Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів із споживачами шляхом укладання договорів поставок.

Загальна схема розроблення виробничої програми за умови наявності в складі підприємства підрозділів внутрішньої кооперації та підрозділів, що мають замкнений виробничий цикл і виготовляють продукцію на ринок, показана на рисунку 5.1.

Виробнича програма підрозділів підприємства повинна мати ресурсне обґрунтування. До ресурсів, які забезпечують виконання виробничої програми, належать:

- виробнича потужність;

- персонал;

- матеріали.

Оскільки виробнича потужність – це максимальна кількість продукції визначеного асортименту, яка може бути виготовлена за існуючих розумів на підприємстві (у цеху, підрозділі, ділянці тощо), виробнича програма підрозділу не може бути більшою за його виробничу потужність.

Виробнича програма визначається виробничою потужністю підприємства й попитом.

Показники виробничої потужності необхідні для вироблення стратегії підприємства в довгостроковому періоді. У короткостроковому періоді мова йде про покращення використання наявних виробничих потужностей при базовій технології. Якщо виробнича потужність підприємства складає, наприклад 2500 тис. од. продукції на рік, а виготовляється 300, то, звісно, вона використовується неефективно. Великою проблемою багатьох українських підприємств у теперішній час є недозавантаження виробничих потужностей внаслідок відсутності контрактів, замовлень на продукцію, що призводить до збитковості цих підприємств.

Виробнича потужність визначається в натуральних одиницях при обмеженій номенклатурі виробів й у вартісному виразі при широкому асортименті.

На величину виробничої потужності підприємства впливають наступні фактори:

- кількість обладнання;

- потужність обладнання;

- режим роботи підприємства;

- кваліфікаційний рівень робітників;

- структура основних фондів.