Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема 13. Порушення ритму та провідності у дітей
Визначення. Порушення ритму серця та провідності – це будь-який серцевий ритм, який відрізняється від нормального синусового за частотою, регулярністю, джерелом збудження серця, а також порушення зв‘язку чи послідовності між активацією передсердь та шлуночків (Кушаковський,1999). Ритм – це три та більше скорочень серця, котрі ідуть підряд. При порушенні утворення імпульсу в синусовому вузлі – номотопні аримтії. При утворенні імпульсу не в синусовому вузлі – гетеротопні або ектопічні. При цьому ектопічний центр збудження бере на себе роль водія ритму. Аритмії виникають у дітей будь-якого віку та пов‘язані з різноманітними причинами: - органічні захворювання серця (природжені та набуті вади, міокардити, кардіоміопатії); - спадкові захворювання сполучної тканини; - нейром‘язеві дистрофії, тощо; - екстракардіальні (захворювання нирок, легень, ендокринна патологія, інфекційні захворювання); - порушення зі сторони ЦНС та вегетативної регуляції серцевого ритму; - рефлекторно (при кашлі, зміні положення тіла). До 47% аритмій носять функціональний характер. Робоча класифікація порушень серцевого ритму та провідності (Ісаков І.І. з співав., 1984) I. Порушення утворення імпульсу А. Номотопні порушення ритму: 1) синусова тахікардія; 2) синусова брадикардія; 3) синусова аритмія; 4) міграція водія ритму; 5) синдром слабкості синусового вузла Б. Гетеротопні (ектопічні) порушення ритму: 1.Екстрасистолія: а) передсердна, атриовентрикулярна, шлуночкова; б)поодинока, групова, аллоритмічна, інтерполірована, парасистолічна; в) рання, пізня. 2.Пароксизмальна тахікардія: а) суправентрикулярна (передсердна, атріовентрикулярна); б) шлуночкова. 3. Непароксизмальна тахікардія: а) передсердна з атриовентрикулярною блокадою та без неї; б) атріовентрикулярна в) шлуночкова. 4.Тріпотіння та миготіння передсердь. 5.Тріпотіння та миготіння шлуночків. II. Порушення провідності. А. Синоаурикулярна блокада Б. Внутрішньопередсердна блокада В. Атріовентрикулярна блокада I, II, III ступенів. Г. Внутрішньошлуночкова блокада: 1) Однобічна, двобічна 2) Неповна, повна 3) Постійна, транзиторна. III. Комбіновані аритмії А. Парасистолії Б. Атриовентрикулярна дисоціація В. Синдром передчасного збудження шлуночків.
Діагностичні критерії: а) клінічні: перебої, відчуття „завмирання" серця, серцебиття, головокружіння, зомління,тощо. б) ідентифікація варіанту порушення серцевого ритму здійснюється за допомогою інструментального обстеження, насамперед – ЕКГ. Інструментальні та лабораторні дані включають: ЕКГ у спокої, ЕКГ з дозованим фізичним навантаженням. ЕКГ з медикаментозними пробами, кардіоінтервалографія, кліноортостатична проба, вивчення рівня електролітів крові, за показами - добовий холтеровський моніторинг, електрофізіологічні дослідження, ехо- та доплерехіокардіографі, тощо. Синусова тахікардія пришвидшений синусовий ритм в стані спокою (при регулярному ритмі). Виділяють фізіологічну, патологічну та медикаментозну. Фізіологічна – це фізіологічна відповідь автоматичних клітин на екзогенні та ендогенні впливи: фізичне навантаження, больові подразники, гарячку, вегетодистонії підліткового періоду, тощо. Патологічна - на фоні органічного ушкодження серця, екстракардіальній патології (туберкульозна інтоксикація, гіпертиреоз, гіпоксія). Медикаментозна – при тривалому прийомі симпатикоміметиків, препаратів атропіну, глюкокортикоїдів. Клініка: скарги частіше відсутні, рідко – неприємні відчуття в ділянці серця. Аускультативно – правильний пришвидшений ритм, посилений I тон на верхівці. На ЕКГ – синусового походження зубець Р позитивний у I, II стандартних та aVL, V3-V6 відведеннях, від‘ємний - у aVR відведенні. Інтервали R-R регулярні. Лікування: - терапія основного захворювання; - лише при стійкій СТ нейровегетативного генезу, неефективності седативної терапії призначають β-адреноблокатори: оксипренолол (тразікор), пропранолол Синусова брадикардія Сповільнений серцевий ритм: до року – 80-90 уд./хв; 1-3 роки - 80-700 уд./хв; 4-6 роки – 70-60 уд./хв; 7-11 років –60-50 уд./хв; 11-14 років –50-40 уд./хв. Причини: підвищений тонус блукаючого нерва або знижений тонус симпатичного нерва; безпосередній вплив на клітини синусового вузла гіпоксії, ацидозу, інтоксикації. Розрізняють такі типи: Фізіологічна СБ – посилений тонус n.vagus, заняття спортом, під час сну чи відпочинку. Можливий вроджений варіант.
Патологічна: А. Неврогенна СБ – обумовлена захворюваннями ЦНС: пухлини, менінгіти, черепно-мозкові травми. Б. Кардіогенна СБ – при ушкодженні міокарда (міокардити, міокардіосклероз). В. Медикаментозна СБ - при прийомі b-адреноблокаторів, серцевих глікозидів, резерпіну, калію. С. При захворюванням травного каналу, печінки, гіпотиреозі. Клініка. Головні болі, головокружіння, болі в ділянці серця, нестача повітря, відчуття страху. На ЕКГ – правильний синусовий повільний ритм, здовженя інтервалу R-R та Т-Р. За рахунок підвищення тонусу блукаючого нерва може бути знижений вольтаж зубця Р, підвищений – зубця Т. Лікування. При наявності суб‘єктивного дискомфорту та клінічних симптомів (головокружіння, артеріальна гіпотензія) призначають препарати, які знижують активність блукаючого нерву, та психостимулятори. Синусова аритмія Це нерегулярний синусовий ритм з варіабельністю інтервалів R-R більше, як на 10%. Є два типи СА: дихальна та нереспіраторна. Дихальна пов‘язана з актом дихання (на вдозі ЧСС збільшується, на видосі – зменшується). Це обумовлено рефлекторним впливом на синусовий вузол блукаючого та симпатичного нервів у різні фази дихання. Вона зникає після подразнення симпатичного нерву (затримка дихання). Нереспіраторна – при міокардитах, кардіоміопатіях, лікуванні серцевими глікозидами, підвищення внутрічерепного тиску. На ЕКГ – різні за тривалістю інтервали R-R. Всі інші комплекси не змінені. Лікування - дихальна не потребує. Нереспіраторна – вимагає лікування основного захворювання та призначення препаратів, які покращують мозковий кровообіг та трофічні процеси в ЦНС (пірацетам, пангамат). Екстрасистолія. Передчасне, позачергове сокрочення серця чи його окремих камер, викликане імпульсом з ектопічного вогнища збудження. За локалізацією цього вогнища збудження ЕС поділяють на суправентрикулярні (верхньо-, середньо- та нижньопередсердні, з АВ-з‘єднання) та шлуночкові (право-, лівошлуночкові). Якщо ЕС походять з одного гетеротопного вогнища, то їх називають монотопними (монофокусними); якщо з різних – політопними. Якщо комплекс QRS деформований – ЕС називають аберантною; одинакова форма комплексу – мономорфна; різна форма комплексу – поліморфна. За часом позачергового скорочення ЕС ділять на надранні («R на T»), ранні (нашарування на верхівку чи висхідну частину попереднього зубця Т), пізні (попадають на середину інтервалу Т-Р). Пізні можуть бути інтерполіровані або вставні, тобто не порушують нормальний ритм і не мають компенсаторної паузи. За частотою ЕС ділять на рідкі (1-3 ЕС на хвилину), середні (8-10 ЕС на хвилину) та часті (більше 10 на хвилину). При згрупованості та послідовності виникнення ЕС ділять на поодинокі, групові та аллоритмічні. Декілька послідовних ЕС називають груповими, більше 3-6 послідовних ЕС – коротним приступом пароксизмальної тахіардії, аллоритмія – це послідовна, регулярна поява ЕС(після кожного нормального скорочення – бігемінія; кожного другого нормального –тригемінія; кожного третього нормального – квадригемінія). Лікування залежить від її генезу і повинно бути комплексним. - нормалізація режиму нічного та денного відпочинку;
- ЛФК, водні процедури (тонізуючого чи седативного типу); - з раціону харчування виключають каву, чай, гострі страви, куріння (для підлітків та юнаків); - відмінити лікарські препарати, які стимулюють симпатичну нервову. Не потребують антиаритмічного лікування поодинокі лабільні передсерді та шлуночкові ЕС у практично здорових дітей, спортсменів, які зникають після ортостатичної проби, фізичного навантаження, атропінового тесту (вагозалежні) чи симпатикозалежні (ті, які з‘являються в стоячому положенні чи при фізичному навантаженні і зникають в спокої і після проби з обзиданом). При суправентрикулярній ЕС, стійкій, частій чи груповій, політопній, на фоні симпатикотонії з суб‘єктивними відчуттями призначають верапаміл, пропранолол чи окспренолол курсом 10-12 днів з переходом на аміодарон протягом 7-10 днів з наступним призначенням підтримуючої дози (1/3 від терапевтичної). При суправентрикулярній ЕС на фоні ваготонії краще призначити етмозин, прокаінамід. При шлуночкових ЕС найефективнішим є пропафенон (ритмонорм), етмозин, етазицин.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 154; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.141.29.145 (0.011 с.) |