Класифікація роздрібної торговельної мережі

 

Розвиток торгової мережі тісно ув'язаний з обсягом товарообороту, змінами його структури, розвитком житлового будівництва, ростом або скороченням чисельності населення. Забезпечення раціональної структу­ри торговельної мережі потребує оптимального об"єднання різноманітних типорозмірів магазинів для використання можливостей всіх видів роздрі­бної торговельної мережі.

3 урахуванням особливостей обслуговування населення та характеру здійснення торговельної діяльності мережі розрізняють три види роздрібної торговельної мережі: стаціонарну, пересувну і посилкову.

Основним видом роздрібної торгової мережі є стаціонарна ме­режа, до якої належать магазини, дрібнороздрібні торгові підприємства -павільйони, палатки, кіоски, ятки і мережа торгових автоматів. На її част­ку припадає більше 85 % загальної кількості торгових одиниць.

Магазини становлять основу роздрібної мережі і забезпечують ос­новну частину роздрібного товарообороту. Вони розміщаються в капіталь­них будинках, мають торгові зали і неторгові приміщення (для прийман­ня, збереження, підготування товарів до продажу, а також адміністратив­но-побутові і допоміжні), оснащені відповідним торговельно-технологічним устаткуванням і забезпечують повний комплекс послуг з торгового обслуговування населення. У них формується різноманітний асортимент товарів, створюються зручності для покупців у їх придбанні, застосовуються прогресивні методи продажу товарів і обслуговування покупців.

Магазини мають більш широкі можливості для механізації торго­вих процесів, створення належних умов при збереженні товарів і їх реалі­зації, забезпечують сприятливі умови праці працівників магазинів і спри­яють зростанню її продуктивності.

У практиці торгівлі прийнята класифікація магазинів за такими ос­новними ознаками: за розмірами торгових площ, за формами обслугову­вання, за типом споруд, за особливостями об'ємно-планувального вирі­шення, за спеціалізацією, типізацією тощо.

Так, наприклад, за розмірами торгових площ магазини поділяють­ся на дрібні - до 250 кв. м, середні - 251-1000, великі - 1001-5000 та дуже великі - понад 5000 кв. м. За визначальною формою продажу товарів розрізняють магазини, які торгують за методом самообслуговування, з ін­дивідуальним обслуговуванням покупців, за зразками, каталогами, з від­критим викладанням тощо.

За типом споруд торговельні підприємства бувають окремо розта­шовані (спеціально побудовані для здійснення торговельної діяльності) й суміщені (розташовані на перших поверхах житлових, адміністративних та інших споруд).

Розрізняють також магазини за особливостями об'ємно-планувального вирішення (одноповерхові, багатоповерхові, з підвальними приміщеннями чи без них), за спеціалізацією (спеціалізовані, універсальні тощо), за типами ("Продукти", "Промтовари" і т.п.), за належністю (державні, приватні, кооперативні і інші), ціновими рівнями товарів, що реалізуються тощо.

Незважаючи на деяке зниження питомої ваги магазинів за останні роки, головна роль в організації торговельного обслуговування населення збережеться за ними й у перспективі.

Дрібнороздрібна торговельна мережа представлена павіль­йонами, палатками, ятками і кіосками, які розміщуються в будівлях поле­гшеного типу, а також розвізною і розносною торговельною мережею. На відміну від магазинів дрібнороздрібна торговельна мережа є більш мобі­льною, може бути максимально наближена до покупців. Будівництво її не потребує великих капітальних вкладень, тривалих термінів будівництва і монтажу. Основними недоліками дрібнороздрібної торговельної мережі є вузький асортимент товарів, відсутність належних умов праці для продав­ців і зручностей в обслуговуванні покупців.

Частіше всього дрібнороздрібна торгова мережа замінює магазини (в районах новобудов, в невеликих населених пунктах), доповнює мага­зинну (будується поблизу магазинів, розширяючи асортимент товарів або вивільняє торгові зали від великої кількості покупців у період сезонної то­ргівлі овочами, фруктами і т.п.). Як самостійна дрібнороздрібна мережа використовується для реалізації тютюнових виробів, морозива, квітів, пе­ріодичної преси, безалкогольних напоїв, галантереї і т.п.

Згідно з "Правилами роботи дрібнороздрібної торговельної мережі" продаж товарів за її допомогою здійснюється через пункти некапітальної забудови - - кіоски, ларки, ларі, палатки, павільйони, торговельні автомати та засоби пересувної мережі - автомагазини, автокафе, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, лотки, розноски, столики тощо.

Дрібнороздрібні торговельні пункти розрізняються між собою за місцем організації торгівлі, асортиментним профілем, формою власності, періодичністю функціонування, конструктивними особ­ливостями (рис.3.1.5)

Стаціонарна торговельна дрібнороздрібна мережа представлена в Україні павільйонами, палатками і кіосками, на частку яких припадає основна кількість пунктів продажу.

Як правило, це споруди некапітального типу, виготовлені з легких уніфікованих збірно-розбірних конструкцій.

Найкрупнішим з цих видів є павільйон, який має торговий зал і підсобне приміщення для зберігання товарних запасів та підготовки това­рів до реалізації. Асортимент товарів у павільйонах більш широкий, ніж в палатках і кіосках. В павільйонах можуть застосовуватися як традиційні, так і прогресивні методи продажу - самообслуговування, з відкритим ви­кладенням, за зразками тощо.

Палатки - це некапітальні споруди закритого типу, які мають під­собні приміщення на І-2 робочих місця і обладнані прилавками, прилав-ками-вітринами, столами, а також стелажами, шафами і піддонами для зберігання товарів.

Палатки, як і павільйони, здійснюють торгівлю продовольчими та непродовольчими товарами як простого, так і складного асортименту. Для реалізації продовольчих товарів, що швидко псуються, ці пункти продажу додатково обладнують холодильними місткостями, ваговимірювальними приладами. Як правило, розрахунки в них здійснюються через контроль­но-касові апарати.

Кіоски не мають торгового залу для покупців і окремого підсобного приміщення. Обслуговування покупців здійснює продавець. За улашту­ванням • це стаціонарний пункт продажу товарів закритого чи напівза­критого типу на одне робоче місце. Основні види обладнання - прилавок, зйомні вітрини і полиці для показу наявного асортименту товарів, при­ставний столик для розміщення контрольно-касового апарату.

 

 

 

До стаціонарної дрібнороздрібної торговельної мережі відносяться також торговельні автомати, але кількість їх в останні роки постійно ско­рочується. Цьому сприяли економічна криза в країні, скорочення їх виро­бництва підприємствами машинобудівного комплексу, високі темпи ін­фляції, введення гривні та інші.

Одним із видів роздрібної торговельної мережі є пересувна мере­жа, яка представлена двома видами: розвізною і розносною. До розвізної роздрібної торговельної мережі віднесені автомагазини, автокафе, автоци­стерни, лавки-автопричепи, залізничні вагони-лавки та судолавки на мор­ських і річкових судах, а також авто-мото-велорозвозки, візки тощо.

Розвізна мережа широко використовується для обслуговування на­селення віддалених хуторів, малонаселених пунктів та поселень, де еконо­мічно недоцільно будувати стаціонарні магазини, а також районів новобу­дов, курортів та місць масового відпочинку, проведення свят, спортивно-культурних заходів тощо.

Розносну торгівлю здійснюють продавці-реалізатори. Вона викори­стовується для продажу окремих специфічних товарів - безалкогольних напоїв, морозива, періодичних видань, квітів, сувенірів і т. ін.

При її організації використовують різне торгово-технологічне облад­нання: столики, ятки, прилавки, ятки-прилавки, розноски тощо.

Розносна торгівля знайшла широке застосування в умовах економі­чної кризи в Україні. Вона розгортається на вулицях, в місцях з високою інтенсивністю потоків покупців (метро, театри, стадіони), в центрах мікрорайонів, на зупинках транспорту.

Маючи багато позитивного - наближення товарів до покупців, ско­рочення часу на придбання товарів тощо, розносна торгівля має і суттєві недоліки - погіршується якість торговельного обслуговування, санітарно-гігієнічні умови реалізації товарів, зростає можливість порушення правил торгівлі - обман, обрахунок, обважування покупців та інше. Разом з тим цивілізована, контрольована організація розносної торговельної мережі може стати вагомим фактором поліпшення торговельного обслуговування покупців.

Аналіз кількісних показників розвитку дрібнороздрібної торгове­льної мережі свідчить, що починаючи з 1990 року число пунктів продажу товарів має тенденцію до скорочення і тільки з 1996 року відмічається зро­стання їх кількості порівняно з 1995 роком. Так, в 1990 році на Україні фун­кціонувало 25107 пунктів дрібнороздрібної торгівлі, в 1995 році - 24134 одиниці (96,1% до 1990 року), а на І.0І.І997 року - 266І8 (Іо6,о% до 199° року і ио,з% до 1995 року). Відповідно змінювалася і питома вага дрібно­роздрібних пунктів продажу товарів у загальній кількості підприємств роз­дрібної торгівлі. Якщо в 199° Р°ЦЇ вона становила 17,2%, то в 1995 році -І8,І%, а в 1996 році - 20,2%.

За цей же період значно зросла мережа пересувних пунктів прода­жу товарів, особливо розносних. Але велика кількість незареєстрованих, стихійних пунктів продажу товарів не дає можливості кількісно оцінити її стан. На І.0І.І997 року кількість офіційно зареєстрованих пересувних пун­ктів роздрібної торгівлі становила більше ніж з тис. одиниць. При цьому не враховано десятки тисяч підприємців, які власним автотранспортом здійснюють доставку і продаж товарів на стихійні ринки та в сільську міс­цевість.

Характерно, що динаміка розвитку стаціонарної дрібнороздрібної торговельної мережі в міських поселеннях і в селах - різна. Так, в 1990 ро­ці в містах функціонувало 17387 пунктів продажу товарів (або 22,4% До за­гальної кількості роздрібних торговельних підприємств), в 1995 - 20679 одиниць (25,2%), а в 1996 році - 22087 одиниць (26,3%) відповідно. При цьому в сільській місцевості налічувалося: в 1990 році - 7720 одиниць (11,3% до загальної кількості підприємств роздрібної торгівлі), в 1995 році - 3455 одиниць (6,4%), а в 1996 році - 453 одиниць (9,4%) відповідно.

Таким чином, темпи скорочення цих пунктів продажу в сільській місцевості значно перевищували аналогічний показник в містах, а питома вага їх в організації торговельного обслуговування населення і кількості пунктів продажу значно відрізнялася. Це свідчить про не значну роль дрібнороздрібної торговельної мережі в торговельному обслуговуванні сіль­ського населення.

Аналіз розвитку мережі дрібнороздрібної торгівлі за формами вла­сності свідчить, що в 1996 році на частку державної власності припадало 24,0%, колективної - 60,5% (в тому числі споживчої кооперації - 11,7%), приватної - І5,5%.

Значно змінилася і структура пересувної мережі. У 1997 році основ­на частка її припадала на колективну власність - 71,0%.

Широкого розвитку набула дрібнороздрібна торгівля в зарубіжних країнах з розвинутою ринковою економікою, де вона створює конкуренцію магазинам, має свій сегмент ринку і успішно функціонує. Так, в США на­була широкого розвитку торгівля через мережу кіосків і павільйонів. Асор­тимент товарів дуже широкий і включає як продовольчі, так і непродово­льчі товари: кондитерські вироби, морозиво, безалкогольні напої, годин­ники, біжутерію, побутову електроніку, кухонне приладдя, одяг, ювелірні та хутряні вироби та інші. Практикується короткострокова оренда кіосків з обладнанням. Орендарями є будівельні компанії, великі універмаги і спе­ціалізовані магазини, торгові центри. Така мережа використовується для рекламних цілей, реалізації подарунків в передсвятковий період.

Для реалізації свіжих овочів, фруктів, молока і молочних продуктів безпосередньо з фермерських господарств в останні роки швидкими тем­пами розвивається мережа придорожніх торгових павільйонів, які є влас­ністю або орендуються фермерами.

Широкого розповсюдження набули дрібнороздрібні пункти прода­жу товарів в Німеччині. На їх частку припадає більше зо% товарообороту тютюнових виробів, 6% продовольчих товарів, 7% друкарських видань, па­перових товарів тощо.

У промислове розвинутих країнах Заходу швидкими темпами роз­вивається торгівля через торговельні автомати, які встановлюються на залізничних вокзалах, в аеропортах, в місцях праці, відпочинку, на­вчання.

Основна маса автоматів розташована в закритих приміщеннях. Це дає змогу організовувати цілодобову і круглорічну роботу, ефективніше обслуговувати і використовувати торговельні автомати.

Асортимент товарів, які реалізуються через автомати, дуже широ­кий: продовольчі товари повсякденного попиту (тютюнові вироби, безал­когольні напої, морозиво, кондитерські вироби та інші), непродовольчі товари (газети, журнали, парфуми, іграшки, годинники, прикраси і навіть ювелірні вироби). Швидко розвивається мережа автоматів з продажу відео- та аудіокасет, відеоавтоматів для демонстрації товарів і приймання замовлень на них. В Японії розвивається мережа автоматів, що "говорять", які при наближенні покупця вітаються, перелічують весь асортимент на­явних в продажу товарів, а після купівлі дякують і запрошують відвідати автомат знову.

Організацією торгівлі через автомати займаються спеціалізовані фірми (в США, наприклад, їх працює більше 7 тисяч).

Розвізну торгівлю здійснюють традиційні автомагазини і так звані мобільні магазини, які працюють на самообслуговуванні, мають широкий вибір товарів і доставляють їх безпосередньо до місця проживання чи ро­боти покупця. Вони обслуговують переважно сільські поселення, околиці міст, райони новобудов, де недостатньо розвинута мережа стаціонарних магазинів. Ефективність роботи мобільних магазинів залежить від наяв­ності постійних покупців, необхідності здійснювати роботу щоденно та від ретельності в підборі асортименту товарів відповідно до специфіки попиту контингенту покупців, що обслуговуються.

Як свідчить досвід Німеччини, мережа мобільних магазинів постій­но зростає. Так, якщо в 1983 р. їх кількість становила 14850 од., в 1989 -16070 од., то в 1994 Р- 18014 од., а в 1998 р. - 18826 од. (без врахування спеціального автотранспорту для продажу заморожених продуктів, на час­тку якого припадає близько 2О% в загальній їх кількості). При цьому за спеціалізацією мобільні магазини розподілилися: з універсальним асор­тиментом - 6,3%, спеціалізовані - 73>4%> Для реалізації заморожених про­дуктів - 20,3%.

В останні роки в Німеччині значно зросла кількість мобільних ма­газинів зі спеціально виготовленим кузовом та невеликої вантажопідйом­ності. У загальному роздрібному обороті Німеччини товарооборот мобіль­них магазинів перевищив 4%. На частку розвізної торгівлі у Франції при­падає 1,7% торгівлі продовольчими товарами і о,8% усього роздрібного то­варообороту країни.

Мобільні магазини виконують важливу соціальну функцію, обслу­говуючи інвалідів, одиноких, людей похилого віку та покупців, що прожи­вають у дрібних віддалених населених пунктах, де відсутня стаціонарна торговельна мережа.

Розвивається за кордоном розносна торгівля з доставкою товарів додому покупцю. З її допомогою у Німеччині реалізуються парфумерія, галантерея, господарські товари, в США - косметичні товари і біжутерія, у Франції на дому у покупців продаються автомобілі, книги, побутова техні­ка, деякі продовольчі товари.

Посилкова торгівля здійснюється крупними магазинами, спе­ціалізованими посилковими підприємствами (Харківське підприємство «Кооппосилторг», бази і склади окремих комерційних структур) шляхом реалізації замовлених товарів поштовими посилками.

В останні роки набуває розвитку посилкова торгівля з використан­ням телебачення. Здійснює її "Теле-магазин" - програма українського те­лебачення, яка присвячена рекламі і інформації товарів, які пропонуються для реалізації покупцям через відділення зв'язку. З цією ж метою викори­стовують телебачення різні комерційні структури. Товари, що рекламу­ються на телебаченні, можуть доставлятися поштою чи автотранспортом фірми, якщо покупець проживає за місцем знаходження продавця.

Підприємства посилкової торгівлі можуть мати відділи приймання замовлень. В економічно розвинутих країнах Європи вони відкривають магазини для демонстрації і продажу товарів, збільшують число магази­нів, які пропонують для ознайомлення каталоги.

 

В Європі з середини XIX століття пересилання товарів поштою здійсню­вали універсальні магазини, споживчі кооперативи через мережу спеціалізова­них підприємств. У Франції - це компанії «Редут», «Труа сюісе», КАМІФ (Коопе­ратив Товариства взаємодопомоги вчителів), «Квелле». На частку цих підпри­ємств і споживчих кооперативів припадає близько 6о% торгівлі поштою¹).

Частка пересилання товарів поштою в загальному обсязі роздрібної тор­гівлі Франції становить 2,4% (в торгівлі непродовольчими товарами - 5%)- В Єв­ропі Франція займає третє місце після Великобританії і Німеччини, де ця частка перевищує 4%.

Поряд з підприємствами, що здійснюють посилкову торгівлю широким асортиментом товарів, існують підприємства, які спеціалізуються на продажу їх окремих видів. Починаючи з 1950 року, у Франції почали створюватися і розви­ватися заклади, які часто називають «клубами», що займаються продажем книг і грамплатівок, відео- і аудіокасет. Пересилання товарів поштою практикується також виробниками або торговцями, що спеціалізуються на торгівлі продоволь­чими товарами (вина, фірмова кулінарія), парфумерією, годинниками і ювелір­ними виробами, товарами для садоводів.

У загальному обсязі продажу товарів поштою 45% припадає на текстиль­ні товари, по ю% - друкарську продукцію, меблі, 4% - електропобутові прилади, по з% - продовольчі товари і взуття, по 2% - годинники, ювелірні вироби, насін­ня і саджанці, 21% - різне.

1) Анри Крис, Жозль Жаллз. Внутренняя торговля. -М.: Прогрес, 1993- С. 69-70.