Зміст поняття «міжнародне інвестування» та значення прямих іноземних інвестицій у світогосподарських зв'язках

Міжнародне інвестування - це вивіз капіталовкладень інвесторами однієї держави для вкладення в об'єкти підприємницької діяльності іншої держави з метою одержання прибутку з урахуванням законодавства приймаючої країни

 

 

Щодо іноземних інвестицій, то для інвесторів вони є зарубіжними, тобто тими, що вкладаються чужу країну; для країни, що приймає інвестиції, вони також є іноземними і попадають під законодавство про іноземні інвестиції і відповідні Положення міжнародних договорів

Іноземні інвестиції для країни, що є приймаючою, є іноземним капіталом, вивезеним з однієї країни і вкладеними у підприємства на території іншої держави. Будь-яка інвестиція є об'єктом права власності. Вона може бути власністю іншої держави (державні іноземні інвестиції) або власністю приватних юридичних або фізичних осіб (приватні інвестиції)

 

 

у законодавстві приймаючих країн визначається також суб'єкт, що здійснює іноземні інвестиції, іменований «іноземний інвестор». Визначення кола суб'єктів, визнаних іноземними інвесторами, має практичне значення, оскільки визнання суб'єкта іноземним інвестором означає: · надання йому відповідних прав і пільг, установлених законодавством і міжнародними договорами; · задоволення вимогам реєстрації і допуск до здійснення господарської діяльності; · визначення поширення на нього гарантій і інших умов, передбачених міжнародним договором з відповідною країною, а також надання можливості Дипломатичного захисту з боку держави - країни інвестора. До числа іноземних інвесторів звичайно відносять наступні категорії суб'єктів

 

 

 

 

 

 

Політика обмеження припливу іноземних інвестицій і установлення визначеного режиму для іноземних інвестицій спрямовані на захист національних інтересів і недопущення іноземного капіталу до домінування в економіці країни, на зміцнення суверенітету й економічної самостійності. Методи обмеження іноземного капіталу різноманітні, але приблизно однакові у країнах, що їх використовують. До числа таких заходів належать: · обмеження на частку участі в акціонерному капіталі, надану іноземним фірмам; · встановлення особливого державного контролю за участю іноземного капіталу в розробці надр і природних ресурсів; · визначення обов'язкової частки участі національного державного або приватного капіталу в підприємствах, створюваних іноземними фірмами в змішаних суспільствах; · проведення заходів, спрямованих на використання визначеної частини прибутків іноземних підприємств для внутрішніх нестатків країни, що розвивається, шляхом оподатковування; · обмеження при переведенні прибутків за кордон; · обмеження при видачі ліцензій; · вимога щодо зайнятості, обсягу запозичень на місцевому ринку, а також використання національних стандартів продукції, правил ведення бухгалтерської звітності, документації; · вимоги щодо порядку реєстрації, проведення концесійної політики й ін.