Банківські гарантії як інструмент забезпечення міжнародних платежів 19.

Поручництво – договір, відповідно до якого одна особа бере на себе перед кредитором відповідальність за виконання боржником забов’язання в повному обсязі або частково. Характер поручництва полягає в тому, що: - забов’язання поручителя не може бути великим за обсягом або обтяжнішим, ніж забов’язання головного боржника, - за певних умов поручитель може використовувати право головного боржника на залік його вимоги, - поручителю належить право на всі заперечення проти вимог кредитора, що випливають із самого забов’язання головного боржника. Банківська гарантія – письмове одностороннє забов’язання банку-гаранта, прийняте стосовно якої-небудь особи за дорученням іншої особи, у забезпечення виконання останнім своїх забов’язань перед бенефіціаром. Банківська гарантія забезпечує виконання робіт на основі 3 понять: - легітимація (банківська гарантія є свідченням спроможності принципала виконувати роботу), - мотивація (для принципала існує загроза втрати гарантійної суми в разі невиконання договору, що є для нього стимулом) – компенсація (якщо принципал за гарантією порушує свої забов’язання, покупець вправі вимагати виплати гарантійної суми). Прямі гарантії. Учасники: - принципал(наказодавець за гарантією, що уповноважує свій банк виставити гарантію) – гарант, або банк-гарант(банк, що виставляє гарантію), - беневіціар(особа, на користь якої виставлено гарантію). Непрямі гарантії: - принципал, - банк-гарант, - авізуючий банк, - бенефіціар.

Відзивна банківська гарантія – гарантія, яка може бути відізвана, або її умови можуть бути змінені банком-гарантам без попереднього повідомлення бенефіціара. Безвідзивна банківська гарантія – гарантія, яка не може бути відізвана а її умови не можуть бути змінені без згоди бенефіціара. Безумовна банківська гарантія – банк-гарант виконує свої забов’язання перед бенефіціаром проти його простої першої вимоги, навіть якщо вона нічим не обумовлена і не підтверджена наданням будь-яких документів. Умовна банківська гарантія – гарантія, реалізація якої залежить від виконання певних умов. Форми гарантії: -пряма банківська гарантія(за якої банк-гарант бере на себе забов’язання безпосередньо перед бенефіціаром, тобто банк експортера дає свою гарантію безпосередньо іноземному бенефіціару. – контргарантія(гарантія, яку надає банк принципала, доручаючи своєму банку-кореспонденту виставити пряму гарантію на користь бенефіціара під повну відповідальність поручителя. Види гарантій: - платіжна банківська гарантія(гарантія постачальнику товару, відповідно до якої платіж буде здійснено, як тільки він виконає свої забов’язання. – договірна банківська гарантія(гарантія точного виконання контракту, яка виставляється банками в забезпечення інтересів імпортера.

Міжнарод.факторинг.

М/н факторинг-коміс.-посер. операція,пов’язана з переуступкою експортером факторингової організації неоплачених імпортером платіжних вимог за відвантажені товари чи надані послуги і право отримання за ними платежу. Включ.:-кредит-ня експортера у вигляді попередньої оплати боргових вимог;-інкасування дебітор.заборг-ті експортера;-страх-ня від можливих ризиків.джерелами формув. ресурсів для факторингу є:власні кошти банку,залучені,позичкові. Купуючи вимоги, факт компанії керують рах-ки зі зміною забезпеч негайну оплату лише 85%від номін вартості рах-ків експортера. Залишок за відрахуванням комісії виплачуєтюся тоді,коли імпортер розрах з фактор компанією. Переваги для експортера:уникнення кредитних ризиків;звільнення від ризику неплатежу;завчасна реаліз платежу боргов зобов’язань;економія на бухг і амін витратах. Факторингові операції не здійсн: -на вимогу бюджет організацій;-за борговим зобов’яз приватних осіб;-якщо оплата роботи здійсн поетапно або авансом у разі компенсаційних або бартерних угод.

Факторингова операція – комісійно–посередницька операція по передачі клієнтом банку права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до клієнта). Суб”єкти факторингових операцій: Банк, факторингова кампанія;спеціалізовані установи, які скупають рахунки-фактури у своїх клієнтів. Клієнти – кредитори; постачальники товару, виконавці робіт, промислові та торгові фірми, що заключили угоди з банком чи факторинговою кампанією. Позичальники: покупці товарів та послуг. Механізм здійснення факторингової операції:1 ЕТАП – Підготовчий; 2 ЕТАП - Оформлення факторингової угоди між банком та клієнтом; 3 ЕТАП – Відсилка усіх рахунків – фактур, виставлених на покупця; 4 ЕТАП - Аналітичний; 5 ЕТАП – Оплата рахунків; 6 ЕТАП – Оплата вимог. Види факторингу: Прямий факторинг –в операції бере участь лише один фактор, фактор по експорту в країні експортера, з яким експортер уклав факторингову угоду. Опосередкований факторинг - в операції бере участь два фактори: фактор по експорту в країні експортера та фактор по імпорту в країні імпортера. Відкритий факторинг – операція, в якій покупець повідомляється про факторингову угоду. Закритий факторинг – операція, в якій факторингова угода є конфіденційною і зарубіжний покупець не повідомляється про неї. Конвенційний факторинг – універсальна система фінансового обслуговування, яка включає бухгалтерський облік, розрахунки з постачальниками та покупцями, страхове кредитування, представництво та інше. Конфіденційний факторинг – обмежується виконанням тільки деяких операцій: сплата боргів, передача права на отримання грошей та інші. В Україні з’явил 90-91рр, лише 1% всіх операцій банків-це операції факторингу.

Міжнар. Форфейтинг.

посередн операція,купівля зобов’язань, векселів,погашення яких припадає на майб період,і які виникають в процесі постачання товарів і послуг здебільшого експертних операцій, без обернення на будь-якого попереднього боржника.Інструментами виступають-векселі.Купівля торгових зобов”язавнь назначається на певну дату, але без права обороту (регресу) до попереднього власника. Форфейтер надає фінансове забезпечення для покупців, що знаходяться за кордоном і негайно розраховується з експортером без права обороту. Імпортер повинен надати простий вексель з гарантією банку. Експортер продає його форфейтинговому банку зі знижкою, частіше всього основаній на превалюючій на даний момент процентній ставці. Форфейтер приймає на себе усі політичні та комерційні ризики. Форфейтингова операція – купівля експортних вимог форфейтиром (банком або спеціалізованою фінансовою кампанією) з виключенням права регресу на експортера (форфейтиста) у випадку несплати. Форфейтинг застосовується у фінансових операціях – з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов’язань, в експортних операціях для сприяння надходження готівки експортеру, який надав кредит зарубіжному покупцю. Етапи проведення форфейтингових операцій: І – підготовка операції:Експортер визначає:вимоги форфейтера до гарантії можливий розмір дисконту до завершення операції з імпортером. Форфейтер розглядає заявку експортера; збирає інформацію про можливу операцію; проводить кредитний аналіз; визначає тверду ціну; ІІ– документальне оформлення операції. Досягнення попередньої домовленості сторін про укладення форфейтингової угоди. ІІІ – підписання угоди Експортер: готує серію переводних векселів або підписує угоду про прийняття простих векселів від покупця; отримує гарантію або аваль на свої векселі. Форфейтування з погляду ризикованості кредиту міс­тить для експортера і переваги, і недоліки. Переваги форфейтування для експортера: — спрощення балансового співвідношення можливих зобов'язань;— поліпшення стану ліквідності;— зменшення можливості втрат, пов'язаних лише з частковим державним або приватним страхуванням, — відсутність ризиків, пов'язаних із коливанням від­соткових ставок;— відсутність ризиків, пов'язаних із курсовими коливаннями валют і зміною фінансового стану боржника;— відсутність ризиків і витрат, пов'язаних із діяльніс­тю кредитних органів і стягненням грошей за векселями та іншими платіжними документами.

Недоліки для експортера зводяться до можливих відносно високих витрат з передання ризиків форфейтеру. Але, користуючись форфейтуванням, фірма-експортер виходить із стратегічних міркувань, на підставі яких форфейтування може виявитись дуже вигідним для неї.

Аналізуючи головні умови угоди форфейтування, для погашення ступеня можливих ризиків основну увагу варто приділити: механізму погашення; валюті; дисконтуван­ню; видам документів, що форфейтуються; видам банків­ської гарантії.

Додаткові ризики: ризики дефолту-неможливість виконувати суб’єктів свої зобовяз-ня в іноз валюті; ризик мораторію за платежі за кордон, ризик неконвертованості валют, ризики не платежів, які повяз з держ валютою регул країни походження імпортера.

 

Міжнародний лізинг. 23.

Лізинг-Європ.Федерація нац асоціацій лізинг.крмпанії дає таке визначення-договір про оренду заводу, промис товарів, обладнання,нерухомості для викор їх у виробн сфері орендатором в той час як товари купуються орендавцем і він зберів за собою право власності. Оперативний лізинг -це договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на срок, менший сроку, за який амортизується 90% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Після закінчення сроку договору оперативного лізингу може бути продовжений або об’єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.Різновид:Рейтинг-короткострокова оренда(до 1р), Хайринг-середньострокова(1-3р); Фінансовий лізинг - передбач виплату протягом строку угоди повної вартості майна.Різновиди:-лізинг з обслуг.-ня-в договорі передбач обслугов послуг, поєднує лізинг.угоду передбач надання послуг,які повяз з техніко-обслуг зданого в найм об’єкту;-лізинг в «пакеті»-фінансув невеликих під-ств,лікарень,магазинів. Прямий лізинг, т.б. двосторонній, при якому власник майна самостійно здає об’єкт в лізинг. Різновид: зворотній лізинг - полягає в тому, що власник майна спочатку продає його майбутньому лізингодавцю, а потім сам орендує цей об’єкт у покупця, тобто одна і та ж особа (початковий власник) виступає і в якості постачальника, і в якості лізингоодержувача.В залеж від типу майна: лізинг нерухомості лізингодавець будує або купує нерухомість за дорученням орендаря і передає йому для користування у виробничих та комерційних цілях з правом викупу або без нього, по закінченні строку договору. Лізинг рухомого майна поділяється на лізинг виробничого і будівельного обладнання, комп’ютерів, транспортних засобів, верстатів і т.д. За об”ємом обслуг-ня: Чистий лізинг - угоду, при якій за всіх інших умов технічне обслуговування устаткування, переданого у користування, лягає на лізингоодержувача. «Мокрий» лізинг звільняє лізингоодержувача від цього зобов’язання, оскільки лізингова фірма пропонує йому цілий набір послуг із експлуатації вказаного майна. З частковим набором послуг-бере лише часткове зобовяз обслугов.В заліж від сектора ринку:Внутрішній – всі суб’єкти знаход в одній країні; Експортна лізингова операція - міжнародна операція, в якій лізингодавець купує предмет оренди в національної фірми і надає внайми іноземному лізингоодержувачу. Імпортна лізингова операція - лізингова операція, в якій лізингодавець купує предмет оренди в іноземної фірми і надає його вітчизняному лізингоодержувачу. Транзитний (непрямий) міжнародний лізинг – лізингова операція, в якій лізингодавець однієї країни бере кредит чи купує необхідне устаткування в іншій країні і постачає його орендатору, котрий знаходиться в третій країні. За відношенням до податкових пільг: Фіктивний лізинг має спекулятивний характер і розрахований на одержання прибутку за рахунок діючих в країні податкових та інших пільг. Ця угода здійснюється для прикриття операцій купівлі-продажу в розстрочку, яку б хотіли здійснити сторони насправді. Дійсний лізинг - в правовому відношенні повинен відповідати діючому законодавству і економічному змісту лізингу.

Міжнар ринок акцій. 24.

Акція -це цінний папір без встановленого строку обігу, який свідчить про внесення певного паю в статутний фонд акціонерного товариства, дає право на участь в управлінні ним, одержанні частини прибутку у формі дивідендів, а також на участь у розподілі майна у випадку ліквідації акціонерного товариства. Емісія акцій здійснюється в таких випадках:• під час акціонування, тобто заснування акціонерного товари­ства, з метою формування акціонерного капіталу;• коли вже існуюча компанія перетворюється на акціонерне то­вариство;• при додатковій мобілізації капіталу для збільшення наявно­го статутного капіталу.Існує декілька класифікацій акцій:• за способом їх передачі від одного акціонера іншому (іменні та на пред'явника);• відповідно до права участі в управлінні корпорацією (звичайні й привілейовані); Іменними є акції, власники яких повинні бути зареєстровані в реєстрі корпорації, де фіксуються відомості про кожну іменну акцію, у тому числі дані про власника, час придбання акції, кількість акцій у кожного з акціонерів. Акції на пред'явника не реєструються корпорацією, фіксується тільки їх загальна кількість.Самі акціонери надають перевагу акціям на пред'явника, які вільно продаються і купуються на вторинному ринку. Звичайними є акції, власник яких має право голосу на загальних зборах акціонерів і право на одержання дивіденду¹. Кожна акція надає її власнику один голос на загальних зборах акціонерів. Розмір доходу за звичайними акціями коливається залежно від прибутку товариства. Привілейовані акції є іменними і дають власникові право на:

• першочергове отримання доходу, що відраховується від чис­того прибутку товариства у вигляді фіксованого процента (дивіден­ду) до номінальної вартості акцій;• компенсацію доходу, недоотриманого власником акцій у зв'яз­ку зі скороченням прибутку товариства у відповідному році, за ра­хунок резервного фонду;• пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації.Існує декілька підвидів привілейованих акцій:• ті, що беруть і не беруть участі у розподілі надприбутків;• кумулятивні й некумулятивні (залежно від можливості одер­жання в майбутньому оголошених, але невиплачених дивідендів);

• конвертовані й неконвертовані. Акції оплачуються у національній чи іноземній валюті або шля­хом передачі майна.Грошова сума, вказана на акції, називається номінальною варті­стю акції, а ціна, за якою акція реалізується на ринку, має назву курс акції. Капіталізація ринку — це показник, що відображає ринкову вартість усіх компаній, які беруть участь в опе­раціях на фондовому ринку. Ринкова вартість компанії визначаєть­ся як добуток курсової вартості її акції на кількість акцій, що перебувають в обігу.Найвищий показник капіталізації має ринок акцій США, друге місце припадає на ринок Японії, а три найбільших ринки світу (США,Японія, Великої Британії) мають спільний показник капіталізації,що становить 77 % світового ринку акціі. Капіталізація ринку США, наприклад, у 10 разів перевищує цей же показник ринку Німеччини, а капіталізація ринку Японії понад як у 30 разів більша, ніж ринку Італії. Рівень капіталізації по відношенню до ВВП країни часто не стільки говорить про розвинутість чи відсталість національного ринку акцій, скільки характеризує підхід компаній певної країни до мобілізації ресурсів на фінансовому ринку. Саме компанії Італії, Німеччини і Франції традиційно віддають перевагу не випуску акцій, а залученню банківських кредитів. Отже випуск акцій як головне джерело мобілізації коштів на фінансовому ринку характерний не для всіх розвинутих країн.