Світова організація торгівлі –СОТ

(Word Trade Organization-WTO)

Ідея утворення міжнародної організації з регулювання світової торгівлі, яка б мала дієвий характер, спромоглась нарешті подолати перешкоди, що вибудовуються протекціоністською політикою держав. Ініціатором цієї ідеї в середині 40-х років виступили США, які були в цьому особливо зацікавлені. По закінченні Другої світової війни США стали наймогутнішою державою світу, обсяг їхньої промисловості становив 51% усього виробництва несоціалістичних країн. Але американські товари не так уже й легко просувались на закордонні ринки, бо скрізь наштовхувалися на тарифні й нетарифні бар'єри. Справа ускладнювалася ще й тим, що колоніальні держав – Велика Британія, Франція, Португалія та ін.- в торгівлі зі своїми колоніями застосовували преференційну систему, тобто мали необмежені пільги, вільний доступ до ринків великої кількості країн, чого були позбавлені США. Тому в листопаді 1945 р. американці розробили "Пропозиції по розширенню торгівлі й занятості", які передбачали скасування деяких обмежень у світовій торгівлі й забезпечення рівних для всіх країн можливостей щодо доступу до світових джерел сировини. На грунті цих пропозицій було розроблено статут Міжнародної організації торгівлі, головною метою якої була б лібералізація світової торгівлі.

Прийняття статуту планувалось на Конференції ООН в Гавані, яка проходила з 21 листопада 1947 р. по 24 березня 1948 р. і на ній були присутні представники 56 країн. Але статут так і не був ратифікований через суперечливість у його тексті й через неоднаковість підходів до вирішення проблеми серед країн, що зібралися. Статут ратифікували лише дві країни, а самі США відмовились від свого проекту. Отож, утворення МТО не відбулося..

В жовтні 1946 р. за пропозицією США в Лондоні Економічною і Соціальною Радою ООН була скликана конференція для вивчення американського проекту статуту МТО, який потім (жовтень 1947 р.) обговорювався на конференції у Женеві. Саме тут представниками 23 держав була розроблений документ, який мав назву Генеральна угода з тарифів і торгівлі – ГАТТ - (General Agreement on tariffs and trade – GATT). Вона набула чинності з 1 січня 1948 р. Згадані 23 країни стали членами-засновниками ГАТТ-47, яка організаційно почала діяти як постійна Конференція держав-членів. (3 1948 до 1994 рр.) ГАТТ запроваджувала правила і відігравала провідну роль у світовій торгівлі, визначаючи принципи та правові норми, якими мають керуватися під час торговельних стосунків держави-учасниці.

ГАТТ- 47 – багатостороння міжнародна угода, що містить принципи та правові норми узгодження та регулювання зовнішньоторговельної політики країн-учасниць

Мета ГАТТ –забезпечення умов для розвитку міжнародної торгівлі, послаблення торговельних бар'єрів та регулювання торговельних спорів.

Текст угоди складався з чотирьох частин, що містить 38 статей.

Перша частина (ст. І. ІІ) – містить положення про загальний режим найбільшого сприяння у взаємних торговельних поступках

Друга частина (ст. ІІ І-ХХІІІ) - містить норми, що регулюють торговельно-політичний режим взаємної торгівлі між країнами-учасницями

Третя частина (ст. ХХІУ-ХХХУ) – стосується процедурних питань, пов'язаних із застосуванням Угоди.

Четверта частина (ст. ХХХУІ-ХХХУІІІ) – регулює умови участі країн, що розвиваються.

Діяльність ГАТТ будується згідно з певними принципами.

Принципи ГАТТ-47:

· Торгівля без дискримінації. Цей принцип випливає з необхідності створювати максимально рівні умови для вільної конкуренції. Усі рівні і усі користуються перевагами, що виникають унаслідок певного зниження торговельних бар'єрів. Реалізувати цей принцип можна через надання країною своєму партнеру певних режимів. А саме: "режиму найбільшого сприяння" та "національного режиму".

Режим найбільшого сприяння – всі сторони, що домовляються зобов’язані надавати одна одній такі самі сприятливі умови щодо митних зборів на імпорт та експорт, як і ті, що вони надають якійсь іншій країні. Якщо уряд країни застосовує якусь нову пільгу в торгівлі з іншою державою, то ця пільга обов’язково поширюється на торгівлю з рештою країн-учасниць.

Національний режим – країни-учасниці повинні встановлювати для товарів своїх партнерів такий самий режим, як і для своїх товарів на власному ринку.

· Захист національної промисловості. Захист має базуватися на митних зборах, а не на інших торговельно-політичних заходах (квоти, дискримінаційні стандарти)

· Стійка основа торгівлі. Тарифні рівні, які узгоджені у рамках ГАТТ на можуть переглядатися окремою країною-учасницею

· Сприяння справедливій конкуренції. Субсидії і демпінг засуджуються.

· Кількісні обмеження імпорту. Загальна заборона кількісних обмежень.

· Регіональні торговельні обмеження. Для регіональних інтеграційних угруповань може встановлюватись особливий режим, виняток з узгоджених правил.

Організаційна структура ГАТТ-47:

· Сесія договірних сторін.

· Рада представників ГАТТ.

· Робочі органи (комітети, робочі групи, органи по врегулюванню суперечок)

· Секретаріат.

· Група експертів – фахівці, які не є представниками країн-членів ГАТТ)

Основною формою діяльності ГАТТ було проведення міжнародних багатосторонніх переговорів – раундів, на яких обговорювались актуальні проблеми торговельної політики і визначались юридичні норми, правила, принципи світової торгівлі.

 

Таблиця 4.9.

Торгові раунди ГАТТ

 

Раунд	Рік	Місце проведення	Питання, що обговорювалися	Кількість країн-учасниць
Раунд 1	1947 р.	м. Женева	Тарифи, підписання ГАТТ
Раунд 2	1949 р.	м. Аннесі	Тарифи
Раунд 3	1950-1951 рр.	м. Торкве	Тарифи
Раунд 4	1956 р.	м. Женева	Тарифи
Раунд 5 (раунд Діллона)	1960-1962 рр.	м. Женева	Тарифи
Раунд 6 (раунд Кеннеді)	1964-1967 рр.	м. Женева	Тарифи й антидемпінгові заходи
Раунд 7 (Токійський раунд)	1973-1979 р р.	м. Токіо	Тарифи, нетарифні заходи і "рамкові" угоди
Раунд 8 (Уругвайський раунд)	1986-1993рр.	м. Женева	Тарифи, нетарифні заходи, послуги, права інтелектуальної власності, регулювання іноземних інвестицій, врегулювання спорів, текстиль і одяг, сільське господарство, створення СОТ

 

Коротко розглянемо деякі раунди.

Токійський раунд. Відкрився нарадою міністрів у столиці Японії у вересні 1973 р. і закінчився в листопаді 1979 р. На повістці цього раунду розглядалися питання, які були спрямовані на подальше зниження тарифів. Було прийнято найбільший пакет тарифних поступок. У результаті таких поступок середня величина тарифів на промислові вироби дев'яти найбільш значних світових ринках знизилася до 4,7 % для розвинутих країн і до 7,1 % для країн, що розвиваються у порівнянні з приблизно 40 % на момент підписання ГАТТ. Це зниження відбувалося у такий спосіб, що найвищі тарифи скорочувалися більшою мірою, ніж найменші.

По іншим напрямкам результати Токійського раунду були неоднорідні. Учасники раунду не змогли вирішити фундаментальні проблеми торгівлі сільгосппродукцією й укласти нову угоду про "захисні заходи". Проте підписали дві угоди, що стосувалися сільгосппродукцією, зокрема щодо м'яса та молочних продуктів.

Розроблено низку угод про нетарифні заходи. Деякі з них були присвячені інтерпретації діючих правил ГАТТ. інші ж охоплювали зовсім нові напрямки. У більшості випадків до цих угод приєдналося лише відносно невелике число держав-членів ГАТТ, насамперед – найбільш розвинуті країни. Тому ці угоди найчастіше називають "кодексами". До них відносяться:

· Угода про субсидії і компенсаційні заходи (інтерпретація статей ГАТТ)

· Угода про технічні бар'єри у торгівлі (Кодекс по стандартам)

· Угода про процедури ліцензування імпорту

· Угода про державні закупівлі (Кодекс)

· Угода про митну оцінку(інтерпретація статей ГАТТ)

· Угода про антидемпінгові заходи(Антидемпінговий кодекс)

· Міжнародна угода про торгівлю яловичиною

· Міжнародна угода про торгівлю молочною продукцією

· Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою

Висновок. Прийняті під час багатосторонніх переговорів в межах Токійського раунду рішення означають, що система ГАТТ значно змінилася. Вона поширила положення ГАТТ на нові сфери, що виходять за межі митно-тарифної політики, істотно змінивши низку статей ГАТТ-47. Однак погіршення ситуації у світовій економіці на початку 80-х років призвело до того, що ГАТТ – 47 перестала відповідати вимогам світової торгівлі, як це було у 40-х роках. Світова економіка розвивалася шляхом глобалізації, міжнародні інвестиції переживали бум, а торгівля послугами, яка не була охоплена ГАТТ, виявилася в центрі підвищеної уваги й інтересу багатьох країн. Це практично означало, що необхідно докласти нових зусиль для зміцнення і подальшого розвитку системи міжнародної торгівлі.

Уругвайський раунд. Вперше про Уругвайський раунд заговорили в листопаді 1982 р. на нараді міністрів держав-членів ГАТТ у Женеві. Проте, треба було ще чотири роки для вивчення й уточнення питань ніж міністри змогли зустрітися знову у вересні 1986 р. у Пунта-дель-Еста (Уругвай), де домовилися про початок Уругвайського раунду. На цій зустрічі міністри змогли прийняти порядок денний переговорів, у яких охоплювалися практично всі питання торгової політики. Насамперед, мова йшла про торгівлю послугами й інтелектуальною власністю.

На нараді міністрів у грудні 1988 р. у Монреалі (Канада) переговори досягли стадії "підведення проміжних підсумків". Міністри затвердили пакет перших результатів і перейшли до другого етапу раунду.

У грудні 1991 р. був підготовлений "Заключний акт", який був обговорений на переговорах у Женеві.

Наступні два роки обстановка на переговорах безупинно коливалася: сьогодні їм пророкували неминучий провал, а завтра – неминучий успіх. Делегати періодично встановлювали крайній термін закінчення раунду, але ці терміни постійно порушувалися. Перелік розбіжностей зростав і зростав. Від вирішення ключових розбіжностей між США і ЄС залежали всі надії на успішне завершення переговорів. 15 грудня 1993 р. усі питання були остаточно вирішені.

15 квітня 1994 р. на Міжнародній конференції в Марракеші (Марокко)

міністри 125 країн – учасниць підписали Заключний акт Уругвайського раунду - пакет домовленостей і угод (близько 50), які включали:

1. Угода про створення СОТ (Марракеська декларація)

2. Додатки

Додаток 1.

1.А. Багатосторонні угоди по торгівлі товарами.

1. Генеральна угода по тарифам і торгівлі (ГАТТ-94) – нова угода, що складається з попередніх угод і нових домовленостей.

2. Домовленість по сільськогосподарській продукції.

3. Домовленість про застосування санітарних і фіто санітарних заходів.

4. Домовленість по текстильним товарам і одягу.

5. Домовленість про технічні бар'єри в торгівлі.

6. Домовленість про торгові аспекти регулювання іноземних капіталовкладень (ТРІМС)

7. Антидемпінговий кодекс.

8. Угода щодо субсидій і компенсаційного мита.

9............................................................................... Угоди щодо

10................................................................................... застосування

11................................................................................... окремих

12................................................................................... статей

13................................................................................... ГАТТ

 

1.В. Генеральна угода по торгівлі послугами (ГАТС)

1.С. Угода про торгові аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС)

Додаток 2. Домовленість про права і процедури вирішення спорів

Додаток 3. Механізм періодичного огляду торгово-політичної практики

Додаток 4. Багатосторонні торгові угоди з участю на добровільній основі.

Система ГАТТ/СОТ – правоприємниця ГАТТ;

- це комплекс правових документів (багатосторонніх угод і домовленостей) нормами яких здійснюється регулювання міжнародної торгівлі.

Світова організація торгівлі (СОТ) – інституційна основа міжнародної торгової системи;

- постійно діюча міжнародна міжурядова організація, яка має статус спеціалізованої установи ООН.

Мета СОТ – лібералізація міжнародноїторгівлі, через усунення дискримінаційних перешкод на шляху потоків товарів і послуг

Функції СОТ:

· нагляд за станом світової торгівлі;

· забезпечення механізмів улаштування міжнародних торговельних спорів;

· розробка й прийняття світових стандартів торгівлі;

· нагляд за торговельною політикою країн;

· обговорення нагальних проблем міжнародної торгівлі

Правила СОТ на перший погляд можуть показатися складними і заплутаними, проте вони засновані на успадкованих від ГАТТ-47 принципах і базуються на двох основних принципах:

ü принцип недискримінації

ü принцип транспарентності

Транспарентність – забезпечення прозорості системи регулювання зовнішньої торгівлі.

Принцип транспарентності формально закріплений тільки в ГАТС, але він пронизує всю систему угод в рамках СОТ. Він означає доступність інформації для іноземних постачальників товарів, що стосується торгівлі відповідними товарами у даній країні. Країни зобов’язані публікувати документи, які містять норми права, що регулюють дані правовідносини. Крім того, кожна країна зобов’язується створити інформаційний центр, де інші країни-члени можуть одержати інформацію про закони і постанови, що діють у відповідних секторах економіки.

Організаційна структура СОТ:

· Конференція міністрів.

· Генеральна рада,

· Рада з торгівлі товарами,

· Рада з торгівлі послугами,

· Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності,

· Галузеві комітети, робочі групи,

· Секретаріат

Штаб - квартира знаходиться у м. Женева (Швейцарія)

Станом на січень 2010 р.:

1. Члени СОТ -153

− 149 держави,

− 4 митні території

2. Статус спостерігача

− 30 країн, що перебувають у стадії переговорного процесу

− понад 60 міжнародних організацій, що мають статус спостерігача в різних структурах СОТ

3. Поза СОТ

− приблизно 20 країн

Країни, що не входять до СОТ, знаходяться в невигідних умовах. По суті вони підлягають торговельній дискримінації, бо на них не поширюються пільги, які члени СОТ надають один одному. До не члена СОТ можуть бути застосовані санкції, такі, наприклад, як встановлення квот, звинувачення в демпінгу тощо.

Процедура приєднання до СОТ, вироблена за піввіку існування ГАТТ/СОТ, багатопланова і складається з декількох етапів.

Етапи приєднання країни до СОТ:

1. країна надсилає лист з проханням щодо вступу в організацію;

2. подання країною-кандидатом Меморандуму щодо торговельно-політичного режиму країни;

3. на багатостороннєму рівні в рамках Робочих груп відбувається детальний розгляд країни щодо відповідності нормам і правилам СОТ

4. на двостороннєму рівні консультації та переговори з зацікавленими країнами-членами Робочої групи;

5. звіт РГ та Протокол про приєднання;

6. ратифікація національним законодавчим органом країни-здобувача пакету документів, затверджених Генеральною радою СОТ

Як показує досвід країн-здобувачів, цей процес займає в середньому 5-7 років. Проте для Китаю він зайняв 2 роки, в той час як для України – 13 років.

16 травня 2008 р. Україна стала 152 членом СОТ. Протокол про вступ України до СОТ підписали на засіданні Генеральної ради СОТ 5 лютого у Женеві Президент України В.Ющенко та Генеральний директор СОТ Паскаль Ламі. Цей протокол було ратифіковано Законом України від 10.04.2008, а 16.04.2008 Україна повідомила СОТ про ратифікацію Верховною Радою України протоколу про вступ в організацію

 

2. Конференція Організації Об'єднаннях Націй з торгівлі і розвитку – ЮНКТАД (United Nations Conference on Trade and Development –

UNCTAD)

ЮНКТАД – орган Генеральної Асамблеї ООН, заснована в 1964 р. Її утворення ґрунтувалося на тій підставі, що ГАТТ була своєрідним "клубом обраних", вхід до якого був закритий для багатьох країн. Тому за ініціативою соціалістичних і низки країн, що розвиваються, було вирішено створити орган у системі ООН, який би регулював міжнародну торгівлю за більш справедливими принципами. Головна ідея полягає в перенесенні наголосу в механізмі регулювання на користь країн, що розвиваються.

До складу ЮНКТАД входять 193 держави, серед них і Україна. Штаб-квартира організації знаходиться в Женеві.

Мета ЮНКТАД – сприяти міжнародній торгівлі для прискорення економічного розвитку країн, що розвиваються

Принципи ЮНКТАД:

· рівноправність держав у міжнародних торговельних відносинах;

· недопустимість дискримінації й економічного тиску;

· поширення режиму найбільшого сприяння;

· надання пільгового режиму країнам що, розвиваються;

· скасування преференцій, якими користуються розвинуті країни на ринках найслабших країн;

· сприяння розширенню експорту з країн, що розвиваються.

Преференційний режим – однобічна поступка економічно розвинутих країн слабко розвиненим, яка не є результатом торгових переговорів.

ЮНКТАД брала активну участь у розробці принципів "Нового економічного порядку", який був ініційований політиками країн, що розвиваються. Напередодні сесії ЮНКТАД (1996 р.) була проведена зустріч міністрів "Групи-77", яка складається з країн, що розвиваються. Вони обговорили проблеми стимулювання розвитку економіки в умовах лібералізації й глобалізації світової економіки.

Організаційна структура ЮНКТАД:

· Конференція.

· Рада з торгівлі та розвитку.

· Секретаріат.

ЮНКТАД має непрості відносини з СОТ. По суті вони є конкурентами в сфері регулювання світової торгівлі. Авторитет СОТ вищий, ніж

ЮНКТАД. Не останню роль у цьому відіграє принцип прийняття рішень. Рекомендаційний у ЮНКТАД дає змогу подекуди їх ігнорувати, а це послаблює авторитет. Висловлювалися навіть думки6 а чи потрібна взагалі

ЮНКТАД? Згодом вдалося розмежувати функції двох організацій:

ЮНКТАД розробляє загальні торговельно-політичниі принципи, а СОТ - відає суто торговельними питаннями.