Основи банківського нагляду та регулювання

Інтернаціоналізація банківської сфери та необхідність контролю банківського бізнесу на міжнародному рівні стали об'єктивною передумовою створення в 1974 році наддержавного наглядового органу - Базельського комітету з питань банківського нагляду при Банку міжнародних розрахунків (Commit/ee on Banking Supervision of the Bank for International Settlements) y місті Базелі, Швейцарія. Засновниками Базельського комітету є центральні банки та органи нагляду 10 провідних країн світу: Бельгії, Німеччини, Франції, Італії, Японії, Канади,Нідерландів, Швейцарії, Великобританії та США. На сьогоднішній день до держав-членів Комітету також належать Австралія, Аргентина, Бразилія, Гонконг, Індія, Індонезія, Іспанія, Китай, Корея, Люксембург, Мексика, Південна Африка, Росія, Саудівська Аравія, Сінгапур, Туреччина та Швеція. Головним завданням наднаціонального наглядового органу є гармонізація світової практики регулювання банківського бізнесу шляхом розробки та впровадження єдиних стандартів у сфері банківського регулювання та нагляду. Випущені директиви та рекомендації є обов'язковими для виконання лише наглядовими органами держав-членів, проте в більш ніж 130 країнах світу вони запроваджені в національне законодавство.

Принципи, якими керується у своїй діяльності Базельський комітет:жодна банківська система не повинна залишатися поза системою банківського нагляду;нагляд має бути надійним.

З метою забезпечення стабільності міжнародної банківської системи та створення рівних конкурентних умов для міжнародно-активних банків Базельським комітетом було прийнято у липні 1988 року директиву "Міжнародне наближення розрахунку капіталу та стандартів капіталу" (Internationa/ Convergence of Capital Measurement and Capital Standards), відому як Базель І. Це перший стандарт міжнародного рівня, який здобув популярність серед наглядових органів різних країн.

У редакції 1988 року Базель І включав три основні постулати:капітал банку: основний, додатковий;банки повинні визначати і формувати такий розмір капіталу, який був би достатнім для покриття кредитного ризику;у будь-який момент часу співвідношення між капіталом банку та його активами, взятими з урахуванням кредитного ризику, не повинно бути меншим 8 %.

У зв'язку зі стрімким розвитком банківського сектора Базель І піддавався певній корекції, здебільшого у сфері ризиків. З метою максимального наближення міжнародного законодавства до ситуації, яка склалася на світовому банківському ринку, Базельським комітетом у 2005 році була представлена нова версія Угоди про капітал - Базель II. практичне впровадження якої в національне законодавство держав-членів розпочалося з 2007 року. Зауважимо, що Базель 11 не змінює попередньої редакції, а доповнює її тільки в тій частині, що мала певні недоліки. В цій директиві Базельський комітет зосередив увагу на розширенні спектра банківських ризиків та удосконаленні методики їх розрахунків, які направлені на стимулювання розвитку системи ризик-менеджменту банку; взаємодії банків і регулюючих органів з питань забезпечення та підтримки капіталу на достатньому рівні та забезпечення ринкової банківської дисципліни.Принципове значення має те, що Базель II базується на 3 компонентах, які є взаємодоповнюючими, проте жодну з них не можна розглядати чи виконувати окремо:

вимоги щодо мінімального розміру капіталу, необхідного для покриття кредитного, операційного та ринкового ризиків;наглядовий процес, здійснюваний регулюючими органами відносно банків щодо оцінки адекватності капіталу, який передбачає оцінку ризиків, формування підвищених резервів для окремих банків та можливість втручання в діяльність банків органів нагляду задля усунення проблем;прозорість та ринкова дисципліна передбачає перелік інформації про ризики та капітал, яка підлягає обов'язковій публікації для масового використання. Ці заходи застосовуються з метою створення більш прозорої банківської конкуренції на фінансовому ринку.

Базель II був спроектований вже на кінець 2006 року, проте у багатьох країнах його не впроваджували аж до 2008 року. Цей документ завжди піддавався критиці за те, що вимоги до капіталу не були достатніми та могли спричинити слабкість банківської системи. Останні події, пов'язані з проблемами у фінансовому секторі світового масштабу, продемонстрували необхідність швидкого реформування банківської системи. Такі зміни передбачалося зробити за допомогою нового міжнародного стандарту, що отримав назву "Базель НІ". Документ містить міжнародні права та нормативи стосовно вимог до банківського капіталу, ліквідності банків та корпоративного управління.Банкіри-практики скептичні ставляться до того, що впровадження Базеля НІ приведе до скорочення економічного зростання протягом наступних 5 років у США, єврозоні та Японії - на 3%, і втрати 10 млн робочих місць. З метою відновлення стійкості банківського сектора Базельським комітетом у 2010 році були видані наступні документи: Strengthening the Resilience of Banking System), International Framework for Liquidity Risk Measurement, Standards and Monitoring ma Principles for Enhancing Governance. Хоча вони і носять консультативний характер, все ж варто висвітлити зазначені у них проблеми у розрізі нових вимог до капіталу, показників ліквідності та корпоративного управління

Вимоги до капіталу

Базель І та Базель II зосереджував увагу на дотриманні вимог необхідного рівня капіталу банку. У багатьох випадках капітал банку був недостатнім, а ризиковані активи були представлені під виглядом інноваційного арбітражу (under the banner of innovative arbitrage). Оскільки капітал був розбитий на частини і баланси зменшилися слідом за фінансовою кризою (balance sheets contracted in the wake of the GFC), світова спільнота закликала до посилення регуляторного контролю за виявленням ризиків, кинула виклик ненадійним діловим моделям та прийняла всі дії, направлені на збереження стабільності (for stringent regulatory controls to identify risks, challenge imprudent business models and take all necessary actions to preserve stability).

Згідно з Базелем II мінімальний капітал першого рівня повинен відповідати 4 % активів, а загальний капітал (сума капіталу першого та другого рівня) - 8 % активів. Якщо банк не в змозі виконувати зазначені вимоги, то регулятор може застосувати певні обмеження щодо діяльності такої установи та навіть ліквідувати її у разі критичної недостатності капіталу. Такі положення носять превентивний характер та мають на меті закриття банків, перш ніж останні будуть визнані неплатоспроможними.Основними методичними новаціями Базеля III, що був запропонований для обговорення Базельським комітетом з питань банківського нагляду у 2010 році, було:

збільшення мінімального рівня статутного капіталу від 2 до 4,5 %5 активів;підвищення мінімального рівня основного капіталу (капіталу першого рівня) банку з 4 до 6 % активів;встановлення співвідношення між капіталом банку та його активами, взятими з урахуванням кредитного ризику, залишилося на рівні 8 % активів (проте з урахуванням необхідності створення буферного капіталу в розмірі 2,5 % статутного капіталу до 2019 року, його розмір повинен становити 10,5 % активів).

Банкам буде надано пільговий період до 2015 р. для повного впровадження нових вимог щодо основного капіталу (common equity);до 2019 року привести в норму буферний резерв капіталу (capital conservation buffer); до 2023 року скоротити обсяги гібридних цінних паперів, що більше не будуть враховуватися у капітал.Базельський комітет детально розглядає коефіцієнт левериджу (leverage ratio). Визначення нормативу для даного коефіцієнта залишається в рамках національної юрисдикції. Проте заклики світової фінансової спільноти спрямовані на визначення нормативу на одному рівні у глобальному масштабі.