Мито та митна вартість, методи її визначення. Правила інтерпретації міжнародних торгівельних термінів «Іncoterms 2010»

Мито – обов'язковий внесок, який збирається митними державними органами при імпорті, експорті чи транзиті, що сприяє підвищенню стартової ціни.

Мито виконує три основні функції:

· фіскальну – як стаття доходів державного бюджету;

· протекціоністську (захисну) – для захисту національних виробників і стримування імпорту;

· балансувальну – для недопущення небажаного експорту товарів, якщо внутрішні ціни нижче світових.

Класифікуємо мито за певних критеріїв:

1. За складністю встановлення:

– прості (одноколонні) з незмінною ставкою для товарів незалежно від країни походження;

– складні (багатоколонні) з встановленням двох і більше ставок по кожному товару в залежності від країни походження.

2. За об'єктом нарахування:

– експортні;

– імпортні;

– транзитні.

3. За методом нарахування:

– адвалорні з відсотковим нарахуванням до митної вартості;

– специфічні з абсолютним грошовим нарахуванням до митної вартості;

– комбіновані (змішані) з об'єднанням адвалорного і специфічного засобів (наприклад, 10% від митної вартості, але не більше 100 грн. за одиницю ваги).

4. За характером дій:

– сезонні;

– антидемпінгові при імпорті товарів за цінами, які нижче внутрішніх цін країни-експортера;

– компенсаційні при встановленні факту отримання субсидій в країні експортера, що веде до зниження цін, при недопущенні небажаного експорту з власної країни.

5. За походженням:

– автономні, які встановлюються в однобічному порядку;

– конвенційні з встановленням за договором чи домовленістю з іншою країною.

6. За розміром:

– максимальні для товарів з країн, з яким відсутні домовленості;

– мінімальні для товарів з країн, з якими діє режим найбільшого благосприяння;

– преференційні для окремих товарів чи з окремих країн.

7. За типом ставок:

– постійні без змін протягом встановленого періоду;

– змінні з нестабільним рівнем, який коригується в залежності від динаміки світових цін, рівня субсидій та інших обставин.

8. За засобом нарахування:

– номінальні, або вказані в тарифі;

– ефективні або реальні з урахуванням мита, яке було накладено на імпортні проміжні компоненти (вузли, сировина та ін.).

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) або за другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість), резервним методом. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою

визначення основи. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Митною вартістю товарів, що ввозяться в Україну відповідно до митних режимів, відмінних від режиму імпорту, а також вивозяться за межі її митної території, є ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі чи рахунку-проформі. При зміні митного режиму митна вартість, визначена при першому поміщенні товару в митний режим, підлягає заміні митною вартістю, визначеною відповідно до наступного митного режиму.

Вартість товару істотно залежить від розподілу обов’язків між продавцем і покуцем. З метою зменшення невизначеності при проведенні переговорів між суб’єктами господарювання Міжнародна торгова палата в 1936 році вперше опублікувала звіт міжнародних правил тлумачення торговельних термінів. Ці правила відомі як «Інкотермс-1936». Пізніше були внесені зміни та доповнення. Наразі діють правила «Інкотермс-2010».

 

Категорія E	Відгрузка
EXW	Франко склад (… назва місця)
Категорія F	Основне перевезення не оплачено продавцем
FCA	Франко перевізник (… назва місця);
FAS	Франко вздовж борту судна (… назва порту відвантаження)
FOB	Франко борт (… назва порту відвантаження)
Категорія С	Основне перевезення оплачено продавцем
CFR	Вартість і фрахт (… назва порту призначення)
CIF	Вартість, страхування і фрахт (… назва порту призначення)
CIP	Вартість, страхування і фрахт (… назва порту призначення)
CPT	Перевезення оплачено до (… назва місця призначення)
Категорія D	Доставка
DAT	Поставка на термінал (… назва терміналу)
DAP	Постачання в пункті (… назва пункту)
DDP	Постачання з оплатою мита (… назва місця призначення)

 

Починаючи з Інкотермс-1990, терміни для полегшення розуміння згруповані в чотири категорії, відмінні між собою по суті.

Перший термін – "E"-термін (Ex Works) – згідно якого продавець тільки забезпечує покупцю доступ до товару на власних площах продавця. В рамках другої групи продавець зобов'язаний доставити товар перевізнику, призначеному покупцем ("F"-терміни).

Далі – "C"-терміни, відповідно до яких продавець повинен укласти договір на перевезення, не приймаючи на себе ризик втрати чи пошкодження товару або додаткові витрати внаслідок подій, що мають місце після відвантаження та відправлення. Нарешті, "D"-терміни передбачають, що продавець має нести всі витрати та ризики, необхідні для доставки товару до місця призначення.