Роль медичної сестри в лікувальному процесі. Права та обов’язки медичної сестри.

 

Догляд за хворими передбачає їх обслуговування медичним персоналом з метою забезпечення основних життєвих потреб. Неможна розмежовувати поняття «лікування» та «догляд», оскільки вони тісно пов’язані між собою, доповнюють одне одного і мають спільну мету – одужання хворого. Загальний догляд за хворими здійснює в основному медична сестра, яка в разі необхідності залучає до нього молодший медичний персонал. Догляд та спостереження за хворими включають комплекс заходів,спрямованих на полегшення стану хворого та забезпечення успіху лікування.

 

 

До обов’язків медичної сестри відносяться:

 

1. Сумлінне виконання всіх призначень лікаря (ліки, маніпуляції, клізми).

2. Підготовка хворих до виконання діагностичних досліджень (рентгенівських, ендоскопічних).

3. Збирання матеріалу для дослідження (кров, кал, сеча) і відправка його в лабораторію.

4. Спостереження за транспортуванням хворих у різні діагностичні кабінети.

5. Контроль за виконанням заходів санітарно-гігієнічного режиму у відділення та дотримання особистої гігієни важкохворих.

6. Контроль за харчуванням хворих.

7. Вимірювання температури тіла хворих та запис в температурний лист.

8. Обов’язкова присутність на обходах лікаря.

9. Госпіталізація хворих, перевірка правильності проведення їх санітарної обробки, ознайомлення хворого з правилами внутрішнього розпорядку.

10. Вимірювання артеріального тиску, частоти пульсу, дихання, добового діурезу та повідомлення цих даних лікареві.

11. Правильна оцінка стану хворого та негайне самостійне надання йому невідкладної допомоги, а за необхідністю – виклик лікаря.

12. Ретельне ведення медичної документації.

13. Контроль за роботою молодшого персоналу (санітарок, працівників харчоблоку).

 

Права медичної сестри:

 

1. Право на працю – тобто на одержання гарантованої роботи з оплатою праці відповідно до її кількості та якості і не нижче встановленого державою мінімального розміру.

2. Право на вибір професії і роботи відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти.

3. Право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки.

4. Право на здорові й безпечні умови праці, на матеріальне забезпечення за рахунок держави в порядку державного, соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності.

5. Право працювати за сумісництвом як в одному та і в різних лікувальних закладах.

Медпрацівникам, які працюють у сільській місцевості, надається безкоштовно квартира з опаленням та освітленням.

 

 

Етика і деонтологія

У сучасній медицині область медичних питань позначається різноманітними термінами: «лікарська етика», «медична етика», «медична деонтологія», «біоетика», «біомедична етика», «сестринська етика».

 

Медична етика – це вчення про роль моралі у діяльності медичних працівників,про їх високогуманне ставлення до людини як необхідну умову до успішного лікування хворого.

 

До питань етики належить:

- збереження професійної таємниці, якщо вона не зачіпає інтересів суспільства, або хворого. (Гіппократ говорить: “Оточи хворого любов’ю і розумною утіхою, а головне – залиши його в незнанні того, що на нього чекає і особливо – що йому загрожує”.)

- медична сестра не має права розголошувати і обговорювати відомості про хворобу та інтимне життя хворого, які вони отримали під час виконання професійних обов’язків.

- Медичним сестрам не треба брати на себе функції, які віднесені до лікарської компетенції, роз’яснювати хворим, а також їхнім родичам характер захворювання, інтерпретувати результати лабораторних, інструментальних та рентгенологічних досліджень. Вони можуть говорити лише по загальний стан хворого.

- Увага та делікатність з боку медичної сестри до хворих не повинні виходити за межі розумного. Звертатися до хворого треба зі строгою ніжністю, не допускати кокетства та нав’язливості.

 

До питань етики належать також і медичні помилки, які слід відрізняти від злочинних дій, що караються законом. Професійні помилки можуть бути пов’язані з недостатнім рівнем знань, відсутністю досвіду, недосконалими методами дослідження. Їх слід розглядати та аналізувати в колективі, щоб не повторювати більше.

 

Деонтологія – це вчення про принципи поведінки медичних працівників з метою забезпечення максимальної користі для хворого. Основою для деонтології є адміністративні–регламентуючі форми (накази інструкції) норм поведінки медпрацівників, їх професійних обов’язків і організації лікувально–діагностичного процесу.

Суть деонтології можна викласти такими словами “До хворого треба ставитись так, як ти хотів би, щоб ставились до тебе.”

Медична сестра має усвідомити свою відповідальність за життя хворого, однак це відчуття не повинно переходити в сентиментальність, яка стане на зваді зідраності, активності у боротьбі за здоров’я, а не рідко і за життя хворого. Однією з рис медичної сестри має бути чесність. Не в якому разі не потрібно приховувати допущені помилки. М. І. Пирогов говорив з цього приводу: “Необхідно мати мужність обнародувати свої помилки, щоб застерегти від них інших працівників.”

 

Спілкування – це контакт двох або більше осіб у ході якого відбувається сприйняття один одного, обмін інформацією, емоціями, діями, взаєморозуміння, взаєморегуляція.

А. Коні сказав: “Слово – одне з найважливіших знарядь людини. Безсиле саме по собі, воно стає могутнім і непоборним, сказане вміло, щиро і вчасно. Воно здатне вести за собою й того, хто говорить, і засліплювати його і оточуючих своїм блиском”.

Особистість медичної сестри, стиль її спілкування з хворим, володіння технікою психологічної роботи самі по собі можуть сприяти одужанню. Тільки тій хто побував у ролі тяжкохворого знає що означає залишитись зі своєю хворобою. Медична сестра повинна бачити не тільки і не стільки хворобу, скільки пацієнта з усіма його проблемами і не інтуїтивно, а обдумано, свідомо здійснюючи догляд за ним.

У пацієнтів можуть бути найрізноманітніші потреби в спілкуванні. Їм може бути потрібна порада, розрада, консультація. Те, наскільки медична сестра може задовольнити ці потреби, залежать від її навичок спілкування та досвіду.

Виділяють п’ять складових спілкування:

1. відправник

2. повідомлення (інформація)

3. канал спілкування (спосіб передачі інформації)

4. отримання

5. зворотній зв’язок (відповідь)

 

Те, як ви взаємодієте з людьми в життєвих ситуаціях, може вплинути у випадку надання сестринської допомоги, щоб принести найбільшу користь для вашого пацієнта. Для того щоб здійснити максимально корисне спілкування з пацієнтом, коли він роздратований, сердитий потрібні знання та вміння. Спеціальні навички міжособового спілкування, можливо, являється найбільш важливими навиками, якими повинна володіти медична сестра під час роботи.

Існує 2 типи спілкування:

- вербальне – процес передавання інформації від однієї особи до іншої за допомогою мовлення.

- невербальне – безсловесне (міміка, жести, пози, письмове повідомлення).