Категорії навчального портфоліо

Обов’язкові (проміжні та підсумкові письмові самостійні й
контрольні роботи).

Пошукові (виконання складних проектів, дослідження складної проблеми, розв’язання нестандартних задач підвищеної склад­ності).

Ситуативні (застосування теоретичних знань до розв’язання практичних завдань, виконання графічних, лабораторних робіт).

Описові (написання рефератів, дайджестів, есе та ін.).

Зовнішні (оцінки і відгуки викладачів, сокурсників, експертів).

Вищеописані методи контролю можуть бути використані для проведення будь-якої форми організації навчального процесу.

Форми контролю знань, умінь і навичок студентів

 

Під час проведення навчальних занять у вищій школі використовують, як правило, три форми перевірки знань, умінь і навичок студентів (рис. 5.2).

 

 

Рис. 5.2. Форми контролю навчально-пізнавальної

діяльності студентів

Індивідуальний контроль спрямований на конкретних студентів.

Індивідуальне усне опитування передбачає розгорнуту відповідь студента.

При цьому варто передбачити, чим будуть займатися інші студенти. Для активізації діяльності студентів можна практикувати складання ними плану відповіді, робити стислі записи з метою по-дальшого рецензування доповіді однокурсника за таким планом:

1. Чи все істотне висвітлено (стисло сказати, що саме)?

2. Чи зумів студент додати щось до підручника, конспекту? Якщо «так», то що саме?

3. Наскільки послідовно, логічно викладено матеріал?

4. Чи вагомими були аргументи?

5. Чи правильно зроблений висновок?

6. Який рівень комунікативної компетентності?

Крім того, варто ставити проблемні запитання, використовувати засоби наочності та організовувати взаємоперевірку серед студентів.

За фронтального опитування студенти відповідають із місця, доповнюючи один одного. Спостереження за студентами за фрон-тального опитування дає змогу викладачеві оцінити свою роботу й може стати одним з компонентів при загальному оцінюванні роботи студента.

Підсумкова форма контролю. До неї належать: іспити, заліки, курсові роботи, дипломні проекти, державні іспити.

Крім того, поширеним різновидом контролю знань є кросворди за тематикою курсу, коли студентам дається певний час на те, щоб вписати в таблицю по вертикалі й горизонталі терміни за наданими визначеннями. Для підготовки кросвордів можна скористатися спеціальними комп’ютерними програмами, які формують кросворди за заданим набором термінів.

Останнім часом для оцінювання досягнень студентів використовують ситуаційні вправи або кейси. Розглядаючи кейси, студенти перебувають у ситуації інтерактивної взаємодії один з одним і викладачем, який моделює певні ситуації, даючи можливість студентам навчитися поводити себе в них або розв’язувати певні проблеми.

Одним з різновидів ситуаційної вправи є квест, тобто завдання, яке містить певні вихідні дані (умови) та пропонує декілька можливих варіантів їх виконання, кожний з варіантів приводить до нового вибору, і, за умови вибору правильного шляху, зрештою, і до пози-тивного, заздалегідь визначеного результату.

Деякі ситуаційні вправи передбачають виконання групових проектів, які допомагають студентам навчитися працювати у команді та заохочують їх відігравати значно активнішу роль у навчанні, аніж це передбачено традиційними формами викладання. Якість виконання групових завдань може бути оцінена самими студентами за такими критеріями як змістовність, повнота, різносторонність, оригінальність дослідження, презентативність проекту. У час проведення презентації проекту заохочується проведення дискусій між групами, дебатів у формі «запитання-відповідь» та інших трансакцій між студентами. Викладач при цьому виступає у ролі спостерігача або модератора, координатора.

 

3. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяль-ності студентів. Контроль успішності студентів, якості їх знань за національною шкалою, шкалою ЕСТS, бально-рейтинговою шкалою. Успіхи навчально-пізнавальної діяльності студентів характеризуються кількісними та якісними показниками, що виражаються і фіксуються оцінкою.

Оцінювання знань – визначення й вираження в умовних оди­ницях (балах), а також в оцінних судженнях викладача знань, умінь і навичок студентів відповідно до вимог навчальних про­грам.

Сучасна вища школа використовує різні системи оцінювання навчальних досягнень студентів. У рамках формування Загальноєвропейського простору вищої освіти з 1.09.2006 р. у вищих навчальних закладах України використовується оцінка якості знань студентів за національною шкалою і шкалою ЕСТS.

Оцінювання знань студентів має ґрунтуватися на позитиві, враховувати рівень досягнень студентів, а не ступінь їх помилок, що дає змогу переорієнтувати процес навчання за інформативною формою на розвиток особистості студента.

Навчальна діяльність має не просто забезпечувати оволодіння студентом сумою знань, набуттям умінь і навичок, а формувати його компетентність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здатностях, засвоєних під час навчання.

Основою оцінювання навчальних досягнень студента є заліковий кредит.

Заліковий кредит – це завершена, відносно самостійна, задокументована частина навчальної дисципліни, що підлягає обов’язко-вому оцінюванню та зарахуванню. Навчальна дисципліна (курс) може складатися з декількох залікових кредитів, кількість яких визначається змістом та формами організації навчального процесу.

У заліковому кредиті оцінюються всі види навчальної діяльності студента, що формують компетенції.

Підсумкова оцінка з навчальної дисципліни має визначатися як середньоарифметичне результатів засвоєння окремих залікових модулів.

При оцінюванні за модульним принципом необхідно враховувати такі вимоги:

· до кожної оцінки треба визначити і адаптувати вимоги нормативної складової навчальної дисципліни; спроектувати оцінки на кожний модуль;

· визначити зміст знань студентів, адекватний тій чи іншій оцінці;

· забезпечити використання різних форм оцінювання (тести, контрольна робота, усне опитування);

· встановити коефіцієнт вагомості кожної з опорних оцінок та механізму їхнього підсумування за кожний модуль і навчальну дисципліну загалом;

· забезпечити коментування виставленої оцінки (зіставлення реальних знань з зазначеними стандартами та змістом кожної оцінки);

· визначити рейтинговий показник студента.

Під час визначення критеріїв оцінювання необхідно:

· чітко виокремити обсяг знань, умінь і навичок модуля для повного засвоєння з базовою оцінкою «задовільно»;

· визначити параметри щодо оцінювання самостійної, науково-дослідної роботи студентів, участі в олімпіадах, конкурсах, наукових конференціях і семінарах;

· визначити співвідношення між контрольними параметрами і максимальною кількістю балів (табл. 5.2).

Таблиця 5.2