Брокерська діяльність на українських біржах.

 

Біржа - основна форма регулярно функціонуючого оптового ринку, в якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютна біржа) або товарів, що продаються за стандартами чи взірцями (товарна біржа).

Біржа від свого імені жодних угод не укладав - ці операції здійснюють її члени через своїх професійних посередників - брокерів.

Брокери є фізичними особами, зареєстрованими на біржі відповідно до її статуту, обов’язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом пошуку контрактів і подання здійснюваних ними угод для реєстрації на біржі. Вони можуть бути незалежними, тобто мати власне брокерське місце — засвідчене відповідним договором право учасника на здійснення біржової торгівлі на товарній біржі.

Більшість брокерів входять до штату брокерських контор. За організаційно-правовою формою брокерські контори можуть бути організовані як акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю.

Головною діючою особою на біржовому ринку є брокер, від якого залежить успішна робота як брокерської контори, так і вся біржова торгівля. До їхніх позабіржових функцій належить дослідження підприємств — потенційних клієнтів, добір, формування та встановлення тісних ділових зв’язків з постійною клієнтурою. Основою роботи брокера має бути маркетингова діяльність: виявлення попи­ту і пропозиції товару, систематичний аналіз комерційної інформації стосовно стану ринку, тенденції його змін. Брокер має володіти засобами реклами та ефективно використовувати її. Для успішної діяльності брокера на реальному ринку йому необхідно:

1) глибоко вивчити законодавчі та нормативно-правові акти, якими регламентується торговельно-біржова діяльність, посередництво та діяльність підприємств — потенційних клієнтів;

2) скласти перелік підприємств, що функціонують в районі його діяльності (з адресами, прізвищами й телефонами керівників, відповідальних посадовців); з’ясувати сферу їхньої діяльності, оцінити конкурентоспроможність продукції й можливі обсяги збуту і потреби в матеріально-технічних ресурсах, фінансовий стан і платоспроможність підприємства, виявити імідж окремих підприємств у районі діяльності;

3) вивчити кон’юнктуру внутрішньої торгівлі, добре орієнтуватися в цінах як на реальному, так і на біржовому ринку, вивчити біржові бюлетені та біржову інформацію про стан біржової торгівлі й тенденції його змін;

4) опрацювати зміст документів, якими оформлюються взаємовідносини брокерів із клієнтами, з вимогами і порядком їх заповнення, а також інформаційні й рекламні матеріали, що можуть зацікавити клієнта;

5) продумати і виробити тактику входження в контакт і ведення переговорів із конкретними клієнтами, чітко знати, які вигоди отримає клієнт від співпраці з брокером, які потреби клієнта може задовольнити фірма.

Співпраця брокерської контори із клієнтами на вітчизняних біржах оформлюється укладанням таких основних документів:

- договір на брокерське обслуговування;

- договір-доручення на брокерське обслуговування.

Договір на брокерське обслуговування укладається між товаровиробником (продавцем, покупцем), який бажає продавати чи купувати товари через біржу, і брокерською конторою (брокером). Договір-доручення оформлюють на певний строк. У договорі-дорученні визначають розмір і форму оплати послуг брокерської фірми, а також форми та розміри відповідальності сторін за порушення умов цього договору, гарантії відшкодування збитків, яких зазнає потерпіла сторона внаслідок невиконання чи неналежного виконання зобов’язань винною стороною.

На сучасному етапі брокерські контори встановлюють плату за надані клієнтам послуги або у відсотках від вартості виконаного контракту (у межах 2—10 %), або як частину різниці між вартістю контракту за ціною клієнта та вартістю виконаного контракту за фактичною ціною. Зазвичай ця винагорода становить 50 % різниці.

Під час оформлення договору-доручення брокер зобов’язаний ознайомити клієнта із встановленими правилами біржової торгівлі, порядком виставлення товару на біржові торги і зняття з них.

Після укладання договору-доручення клієнт має надати брокерській конторі (брокеру) доручення на право укладати угоди та вести розрахунки від його імені.

У договорі-дорученні передбачені максимальна та мінімальна ціна купівлі/продажу товару, його кількість, якість із посиланням на відповідний державний стандарт чи технічні умови, стан продукції, місцезнаходження товару, конкретний термін та базисні умови поставки, форма розрахунків. До договору-доручення додають:

довідку про наявність та обсяги виставленого на продаж товару (для продавця);

сертифікат якості незалежної інспекції з контролю за якістю товару (для продавця);

довідку банківської установи про підтвердження наявності на розрахунковому рахунку покупця необхідних коштів або гарантію про оплату від банку (для покупця).

Брокер, який досяг згоди з іншою стороною під час торгу у бір­жовій ямі, оформлює відповідний контракт і подає його до реєстрації на біржі. Після здійснення всіх передбачених правилами бір­жової торгівлі операцій та реєстрації біржового контракту кожному контрагенту направляють один примірник для виконання.

Брокерська контора разом з біржовим контрактом передає клієнту звіт брокера про виконану роботу відповідно до укладеного з ним договору-доручення. У звіті подається розрахунок кінцевої суми належної брокерській конторі винагороди за надані нею послуги з урахуванням фактичної ціни і вартості контракту.