Вправа 5. Релаксаційний комплекс «Водоспад»

Сядьте зручніше і заплющте очі. Два-три рази глибоко вдихніть і видихніть. Уявіть собі, що ви стоїте біля водоспаду. Але це не зовсім звичайний водоспад. Замість води в ньому падає вниз м'яке біле світло. Тепер уявіть себе під цим водоспадом і відчуйте, як це прекрасне біле світло струменить по вашій голові... Ви відчуєте, як розслаблюються ваше чоло Потім рот, як розслаблюються м'язи шиї... Біле світло тече по ваших плечах, потилиці і допомагає їм стати м'якими і розслабленими. Біле світло стікає з вашої спини, і ви відчуваєте, як у спині зникає напруження, і вона теж стає м'якою і розслабленою.

А світло тече по ваших грудях, по животу. Ви відчуваєте, як вони розслаблюються, і ви без зусилля можете глибше вдихати і видихати. Це дає змогу вам почуватися дуже розслаблено й приємно.

Нехай світло тече також по ваших руках, долонях, пальцях. Ви відчуваєте, як руки і долоні стають м'якшими. Світло тече по ногах. Спускається до ваших ступнів. Ви відчуваєте, що і вони розслаблюються і стають м'якими. Цей дивний водоспад з білим світлом обтікає усе ваше тіло. Ви почуваєтесь зовсім спокійно й безтурботно, і з кожним вдихом і видихом ви усе глибше розслаблюєтеся і сповняєтеся новими силами... (30 с).

Тепер подякуйте цьому водоспадові світла за те, що він вас так чудово розслабив... Трохи потягніться, випряміться й розплющте очі.

 

Зворотній зв’язок, підведення підсумків третього заняття.

 

Заняття 4. Вправи на роботу з проявами тривожності.

Всі вітають один одного і згадують, чим займалися на минулому занятті.

Вправа 1. «Зміна установки».

Учасники діляться на пари. Сідають лицем до лиця партнера і, дивлячись прямо в очі, говорять три фрази, що починаються зі слів: «Я повинен...». Партнер у відповідь відразу ж говорить свої три фрази, що починаються словами: «Я повинен....» Тепер вони повинні повернутися до своїх фраз і замінити слова «Я повинен» на «Я вважаю за краще», зберігаючи незмінними інші частини. Потім потрібно вислухати змінені затвердження партнера. Потім діляться своїми переживаннями.

Наступний етап: партнери по черзі говорять фрази, що починаються словами: «Я не можу». Потім потрібно змінити фразу «Я не можу» на «Я не хочу», зберігаючи інші частини незмінними. Учасники діляться з партнерами своїм досвідом і дивляться, чи можуть вони відчути свою здатність відмовитися, а не свою некомпетентність або безпорадність.

Далі по черзі вимовляються три фрази, що починаються словами «Мені треба», а потім замінити «Мені треба» на «Я хочу». Потрібно подивитися, чи веде заміна необхідності ‒ бажанням до відчуття свободи або до полегшення. Хлопцям потрібно замислюватися: чи є те, про що вони говорили, чим-небудь дійсно життєво необхідним для них, або чимось тим, що їм хотілося б, але без чого можна прожити.

І останнє. По черзі потрібно сказати три фрази, що починаються зі слів «Я боюся, що», потім початок фраз «Я боюся, що» потрібно замінити на «Я готовий до того, що», залишивши інші частини без зміни. Нехай подивляться, чи заважає страх досягненню важливих цілей і придбання цікавить досвіду.

Слова «Я повинен», «Я не можу», «Мені треба», «Я боюся, що» заперечує можливість людини бути відповідальним. Змінюючи свою мову, можна зробити крок до підвищення відповідальності за власні думки, почуття і дії, адже мова - це вираження мислення. А змінюючи свою мову, можна змінити і ставлення.

Вправа 2. «Скульптура»

Спрямована на усвідомлення своїх відчуттів, емоційних станів. Кожен учасник отримує завдання відтворити скульптуру, яка відображає один із емоційних станів: гнів, страх, відчай, задоволення, здивування, злість, невпевненість тощо. Від учасників вимагається доведення кожної риси до максимального вираження. Потім вони по черзі демонструють свої скульптури іншим, які оцінюють ступінь виразності тієї чи іншої емоції. А самі «скульптури» повинні оцінити свій внутрішній стан. Після демонстрації кожна «скульптура» робить глибокий вдих і розслабляє всі м’язи.

Кожному учасникові варто відчути на собі позитивний і негативний стан, демонструючи декілька «скульптурних картин». Можна ускладнити гру, перейшовши від статичних «скульптур» до розігрування сцен пантоміми.