Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Юридична наука та її місце в системі суспільних наук
Юридична наука як система знань – це наука про закономірності процесу розвитку держави та права і, що найголовніше, сутність держави та права. Усі науки, що вивчають соціальну матерію, тобто суспільні відносини, виділяють в самостійну групу, яку, як правило, називають "суспільними" або "соціальними" науками. При цьому необхідно враховувати, що на відміну від усіх інших суспільних наук юридичні науки вивчають державу і право із чітко визначеними цілями і завданнями прикладного характеру. Згадані цілі завдань можна умовно поділити на дві групи: 1) формування системи правових приписів і механізму їх реалізації для забезпечення процесу функціонування суспільства, його інститутів 2) забезпечення певних форм соціальної поведінки соціальних суб'єктів шляхом реалізації відповідних юридичних механізмів. Обидві групи цілей та завдань перебувають у тісному взаємозумовлюючому зв'язку й залежності. З одного боку, без певних, визначених форм поведінки з боку соціальних суб'єктів (різновидом яких є держава в цілому і її окремі інститути) важко очікувати функціонування державного механізму в контексті соціальних процесів, які протікають в суспільстві, а з другого - без наявності та певним чином функціонуючого суспільного механізму (у тому числі державно-правового) навряд чи слід очікувати формування певних форм поведінки соціальних суб'єктів. Таким чином, характерною особливістю юридичних наук є те, що вони безпосередньо пов'язані з державно-правовою практикою і покликані забезпечити оптимізацію управління суспільством через державно-правові механізми. Інакше кажучи, юридичні науки - це фундамент юридичної та державної практики. Згідно з цим, вислів про те, що "жодне питання науки і практики не може бути вирішеним на рівні сучасних вимог без теоретичної грамотності", є правильним. Водночас соціальні науки (включаючи й юридичні науки) досить тісно пов'язані між собою. Це зумовлено, по-перше, повним або частковим збіганням об'єктів згаданих наук, по-друге (як наслідок першого) однорідністю і тісним взаємозв'язком знання, яке циркулює в окремих соціальних науках. Відмічаючи цю обставину, П. Недбайло писав, що юридична наука вивчає державу і право "спираючись при цьому на інші суспільні науки". Схожий стан речей, з одного боку, полегшує формування більш істинних наукових гіпотез, теорій і т. д., а з другого - перешкоджає вирішенню питання про розмежування одних соціальних наук від інших.
Таким чином, як бачимо, юридичні науки є складовою невід'ємною частини соціального знання, однак такої частини, яка має свої специфічні та достатньо відокремлені цілі, завдання та функції. З огляду на це, можна виділити такі основні проблеми, які виникають у процесі становлення ролі і місця юридичних наук у системі соціального знання: • проблема співвідношення соціальних (у тому числі політичних) і юридичних наук; • проблема співвідношення державознавчих і юридичних наук; • виявлення та формулювання цілей, завдань та функцій юридичного знання у контексті цілей, завдань та функцій соціального знання; • проблема теоретичного і практичного знання в юридичних науках тощо.
Функції юридичної практики Функції юридичної практики — це певні напрями впливу юридичної практики на суспільне й особисте життя суб'єктів суспільства, які визначають природу і сутність названої практики, її місце у правовій системі суспільства, соціально-правове призначення та перетворюючий характер. У правотворчій діяльності юридична практика виконує наступні функції: — правоспрямовуюча функція. Бажаючи досягти поставленої мети суб'єкти суспільства здійснюють діяльність, яка дозволить отримати результат з найменшими затратами зусиль і часу. Аналіз юридичної практики допомагає правотворчому органу визначити шляхи розвитку права, врегулювати нерегламентовані ним суспільні відносини, заповнити прогалини, усунути суперечності, колізії у праві, санкціонувати звичаї; — оптимізуюча функція. У процесі діяльності правотворчий орган формує такі оптимальні моделі, форми своєї діяльності, котрі дозволяють йому з найменшими затратами зусиль і часу розробляти й приймати ефективні правові норми, які вимагаються потребами життя суспільства. У тлумаченні правових норм юридична практика, крім оптимізуючої функції, виконує наступні:
— з'ясувальнозабезпечуюча функція. Юридична практика створює моделі тлумачення норм права, забезпечуючи таким чином правильне й однакове розуміння суб'єктами права дійсного змісту правових норм; — роз'яснювальнозабезпечуюча функція. Дана функція юридичної практики спрямовує уповноважених суб'єктів права на правильне і однакове роз'яснення іншим членам суспільства дійсного змісту правових норм, внаслідок чого створюються передумови для правильної і ефективної реалізації членами суспільства правових норм при використанні прав, виконанні обов'язків, дотриманні заборон та правозастосуванні. До функцій юридичної практики у такому виді правової діяльності, як реалізація права, можна віднести такі:— правотворча функція. Юридична практика, формуючи моделі дій соціальних суб'єктів для досягнення бажаного ними результату, створює звичаї і прецеденти, які врегульовують суспільні відносини, нерегламентовані правовими нормами. У даному випадку юридична практика виступає своєрідним містком з'єднуючим суспільні відносини з позитивним правом; — правоконкретизуюча функція. Завдяки формуванню юридичної практики зміст багатьох норм права конкретизується, узгоджується з вимогами інших правових норм, долаються суперечності, заповнюються прогалини у праві; — правостабілізуюча функція. Юридична практика, створюючи певні моделі дій, вчинення яких дозволяє особі досягнути бажаного результату з найменшими затратами зусиль і часу, спрямовує діяльність суб'єктів права в русі однакової реалізації правових норм, у тому числі їх застосування; У правовому вихованні, поряд з функцією оптимізації правовиховної діяльності, юридична практика виконує функцію виховання. Зміст цієї функції полягає у тому, що юридична практика органів державної влади, політичних партій, громадянських організацій, наукових установ, навчальних закладів, інших суб'єктів з правотворення, тлумачення, реалізації, систематизації права, інших видів правової діяльності суттєво впливає на правову свідомість і поведінку членів суспільства та має правовиховний характер.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-17; просмотров: 216; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 13.59.100.205 (0.008 с.) |