Рис14. Варіанти будови вірусних геномів

Рис15 Структура папіломавірусу (простий. ДНК-вмісний, двониткова кільцева ДНК)

Рис.16 Структура вірусу герпесу (складний, ДНК-вмісний, двониткова лінійна ДНК)

Рис.17 Структура вірусу гепатиту А

(простий, РНК-вмісний, однониткова лінійна +РНК)

Рис.18 Структура флавівірусу (складний, РНК-вмісний, однониткова, лінійна + РНК)

Рис. 19 Структура вірусу грипу

(складний, РНК-вмісний, однониткова фрагментова РНК)

БІЛКИ ВІРІОНІВ

Кодуються ( записані) геномом віруса. Синтезуються іРНК на рибосомах клітини-хазяїна. Входять до багатьох структур зрілих вріонів (пепломери, матрикс, капсид, серцевина). Віріонні білки розрізняються за: будовою; участю в репродукції вірусів; можливістю виділення молекул конкретного білка із вірусного матеріалу.

Зазначені ознаки дозволяють розділити віріонні білки на декілька груп.

 

БІЛКИ ВІРІОНІВ
ü кодуються геномом	ü кодуються геномом
ü входять до складу зрілих віріонів; можуть бути виділені у вигляді окремих молекул з вірусного матеріалу	ü відсутні у зрілих віріонах; не виділяються із вірусного матеріалу. Представлені окремими молекулами тільки в цитоплазмі та інших органоїдах зараженої вірусом клітини.
ü утворюються в зараженій клітині як компоненти нових вірусних частинок	ü утворюються в клітині-хазяїні як допоміжні речовини, відіграють певну роль в розмноженні вірусів. Після виконання своїх функцій руйнуються.
Структурні	Неструктурні
Функції структурних білків 1. захист геному від факторів навколишнього середовища (білки серцевини, асоційовані з нуклеїновою кислотою, капсид, матрикс, білки суперкапсиду) 2. прикріплення до мембрани клітини-хазяїна (кап сидні білки, пепломери). 3. проникнення вірусу в клітину (капсид, суперкапсид). Про білки, які забезпечують злиття двох мембранних структур (суперкапсид віріону та цпм клітини-хазяїна) говорять, що вони мають F–активність або ф’южн-активність. 4. участь у подвоєнні РНК-вих геномів (специфічні ферменти, відсутні у клітинних організмів, що мають ДНК-ові геноми) 5. участь у пошаровому формуванні нових віріонів. 6. організація виходу новоутворених віріонів за межі клітини хазяїна	Функції неструктурних білків Більша частина таких білків – це ферменти, які допомагають”перемкнути” обмін речовин хазяїна, організувати модифікацію нуклеїнових вислот віруса та ін. За будовою їх можна поділити на: · Білки-попередники (нитковидні молекіли, величезний розмір) · Нефункціональні пептиди. · Специфічні білки (інгібітори обміну речовин клітин або вірусні ферменти).

Рис.20 Характеристики структурних та неструктурних білків.

ВУГЛЕВОДИ ВІРІОНІВ

Пепломери
Гліколіпіди.Запозичені у відповідної клітини-хазяїна.	Глікопротеїни. Білкова частина кодується вірусним геномом, вуглеводний компонент приєднується до неї за допомогою ферментів хазяїна (гликозилтрансфераз)
Функції вуглеводів в пепломерах 1.збереження конформації молекули глікопротеїну. 2. захист молекули складного білка від дії ферментів протеаз

Рис.21. Характеристика пепломерів складних вірусів

 

Ліпіди віріонів (суперкапсид оболонкових вірусів).Фосфоліпіди та холестерин.
Функції ліпідів
1. ізоляція внутрішнього шару віріонів від гідрофільних речовин зовнішнього середовищ;. 2. стабілізація структури віріона;	3. утримання та взаємодія пепломерів; 4. забезпечення перших етапів взаємодії з клітиною-хазяїном
Готові речовини мембранних структур клітини-хазяїна (цитоплазматична мембрана, мебрани ядра, ендоплазматичної сітки, комплексу Гольджи)
Під час розмноження частина мембрани клітини-хазяїна перетворюється на зовнішню оболонку віріона.

Рис.22. Функції та походження вірусних ліпідів.

Рис. 23 Структура цитоплазматичної мембрани тваринної клітини: 1 – трансмембранні білки, 2,3 – зовнішні білки з олігоцукрами, 4 - внутрішні білки

ТЕМА 4:

”КЛАСИФІКАЦІЯ ВІРІОНІВ”.

 

Перші спроби класифікації вірусів, на основі підходу, прийнятого в мікробіології, було зроблено в 40-х роках 20 ст. Але незабаром стало ясно, що таксономія вірусів буде розвиватись особливим шляхом. З 1974 року питаннями розробки номенклатури і класифікаціїї займається Міжнародний комітет по таксономії вірусів (МКТВ). Класифікація віріонів спирається на їх фундаментальні властивості. Крім вірусів хребетних, існують: віруси безхребетних (бакуло-, покс-, ірідо-, рабдо-, ретро-, пікорнавіруси) та віруси рослин (рео-, рабдовіруси), а також - віруси мікроорганізмів (вражають більше 100 видів бактерій, цианобактерій, мікоплазм, 73 вида грибів).

 

 

Рис. 24 Зовнішній вигляд