Способи та типи правового регулювання.

Правове регулювання податкових відносин здійснюється за допомогою певних способів, зокрема:

 

1. Дозвіл — це такий спосіб правового регулювання, при якому суб'єктові надається право на здійснення певних дій або на утримання від них.

 

2. Зобов'язання — це закріплена у правових нормах обов'язковість поведінки суб'єкта (учасника податкових відносин) за певних обставин.

 

3. Заборона — це закріплена у правових нормах обов'язковість утримання від вчинення певних дій.

 

Тип правового регулювання — це загальний порядок суспільних відносин, який полягає в особливостях поєднання його способів.

 

Розрізняють два базові типи правового регулювання податкових відносин:

Загальнодозвільний — це такий тип правового регулювання, який передбачає можливість вчиняти будь-які дії, за винятком тих, вчинення яких прямо заборонено законом. Цей тип правового регулювання виражається формулою: “дозволено все, що прямо не заборонено законом”.

 

Спеціальнодозвільний — це такий тип правового регулювання, який забороняє будь-яку діяльність, але, при цьому, правовими нормами формулюються конкретні випадки звільнення від цієї заборони. Цей тип правового регулювання виражається формулою: “дозволено тільки те, що прямо передбачено законом”.

 

Ефективність правового регулювання.

 

Цілями правового регулювання відносин у сфері оподаткування є:

1) закріплення за допомогою юридичних засобів існуючих податкових відносин;

2) стимулювання розвитку та поширення відносин, які відповідають загальнодержавним та загальносуспільним потребам та інтересам;

3) створення умов для виникнення і розвитку нових необхідних типів і форм податкових відносин;

4) усунення суспільно небезпечних та суспільно шкідливих відносин у сфері оподаткування.

 

Виходячи з того, наскільки вдається досягнути у процесі правового регулювання даних цілей, і визначається ефективність правового регулювання.

До основних факторів, що забезпечують ефективність правового регулювання, належать:

1) Відповідність вимог норм права рівню соціально-економічного розвитку суспільства.

2) Рівень досконалості законодавства.

3) Рівень правової культури платників податків.

 

Юридична техніка.

 

Юридична техніка — це система засобів, правил та прийомів підготовки компетентними органами юридичних актів.

Розрізняють юридичну техніку у правотворчості і юридичну техніку у правозастосувальній діяльності.

Юридична техніка у правотворчості включає в себе методи роботи над текстами нормативно-правових актів, прийоми найбільш досконалого викладу думки законодавця (інших суб'єктів правотворчості) у статтях нормативно-правових актів, вибір найбільш доцільної структури кожного з них, термінології та мови, способи оформлення змін, доповнень, повного або часткового скасування, об'єднання нормативно-правових актів тощо. Юридична техніка, при цьому, повинна забезпечувати юридичну досконалість нормативно-правових актів. Загальні вимоги такої досконалості полягають в логічній послідовності викладу матеріалу, відсутності суперечностей всередині нормативного акту, стислості викладу, належному понятійному апараті закону.

 

Найбільш загальними прийомами і правилами юридичної техніки є: 1) юридична термінологія; 2) юридичні конструкції; 3) прийоми і правила викладу змісту нормативних юридичних актів.

 

Питання на самостійну роботу (4 години).

1. Розгляд конфліктів у сфері оподаткування в судовому порядку.

 

Питання на семінарське заняття (2 години)

1 Поняття правового регулювання.

2 Відмінність правового регулювання від правового впливу.

3. Способи правового регулювання.

2. Типи правового регулювання.

4. Стадії механізму правового регулювання.

5. Елементи механізму правового регулювання.

6. Ефективність правового регулювання податкової сфери.

7.Застосування юридичної техніки у податковій сфері.

8. Право платника на оскарження податкового повідомлення рішеннгя в судовому порядку.

9. Застосування норм права при розгляді податкового конфлікту.

10. Судові рішення у справах про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Індивідуально – консультаційна робота – 2 год.

Врегулювання податкового конфлікту шляхом оскарження податкового повідомлення – рішення в суді апеляційної та касаційної інстанцій.

Рекомендована література:

Закони:1, 2, 3, 4, 5, 6., 7, 8., 9.

Навчальна література:

Основна: 1, 6, 9, 11, 12, 17.

Додаткова: 17, 20, 25, 27, 28, 29.

 

Тема 2.4. Колізії нормативно - правових актів у сфері оподаткування та шляхи їх подолання.

 

План лекції (2 години).

 

Поняття колізії нормативно - правових актів у сфері оподаткування.

Процеси суспільного життя завжди супроводжуються протиріччями, конфліктами і серед них – конфлікти у сфері податкового законодавства.

Конфлікти в нормативно-правовій сфері з оподаткування відрізняються від інших юридичних конфліктів тим, що мова йде про юридичні протиріччя саме в даній сфері.

Вони виникають не тільки в процесі правотворчості, а й в процесі право застосування, відображають внутрішній цикл життя податкового законодавства.

Не випадково, що протиріччя правових актів і норм у сфері оподаткування, їх колізії – головний об’єкт конфліктів.

Суперечливість законодавства України, що регулює економічні процеси найбільш характерна і важлива проблема, оскільки регулююча роль держави або нівелюється, або «підмінюється» «владно-розпорядчою» діяльністю державних органів.

Це безпосередньо пов'язане з неефективністю та неякісністю законодавства, що регулює підприємництво загалом і законодавства у галузі оподаткування зокрема.

З огляду на це неабиякого теоретичного і практичного значення набувають спроби здійснення комплексного аналізу наявних колізій з метою розроблення шляхів їх подолання.