Міжнародний ринок технологій. Венчурний бізнес тнк

Міжнародний ринок технологій - це обмін технологіями, науково-технічними знаннями між покупцями і продавцями. Міжнародний технологічний обмін розглядатися з двох сторін. У широкому сенсі слова він означає поширення будь-яких науково-технічних знань і обмін виробничим досвідом між країнами, у вузькому - передачу науково-технічних знань і досвіду, що відносяться до відтворення конкретних технологічних процесів.
У першому випадку міжнародний технологічний обмін здійснюється в некомерційних формах, прикладом чого можуть служити науково-технічні публікації, проведення виставок, ярмарків, симпозіумів, обмін делегаціями і зустрічі вчених і інженерів, міграція фахівців, навчання студентів і аспірантів, діяльність міжнародних організацій зі співробітництва в галузі науки і техніки. У другому - в комерційних формах, тобто передача на умовах ліцензійних угод прав користування винаходами, технічної документації, постачання машин і різного промислового устаткування, надання технічної допомоги, інжинірингові послуги, експорт комплектного устаткування, підготовка та стажування фахівців, управлінські контракти, науково-технічне та виробниче кооперування.
Таким чином, суб'єктом ринку технологій та ринку послуг в цілому виступає більшою мірою міжнародний технологічний обмін в комерційній формі, тобто обмін у вузькому сенсі слова

Агентами ринку технологій виступають великі промислові компанії і дрібні інноваційні фірми, які продають і купують не тільки науково-технічні знання, а й певні технології, серед яких розрізняють унікальні, прогресивні, традиційні і морально застарілі. Коло дрібних і середніх фірм, які виступають партнерами ТНК, досить широкий і неоднорідний за своїм складом, розмірами і можливостями. Серед них - і традиційний малий бізнес, який почав інтернаціоналізацію і винесення ряду операцій за кордон.

венчурний бізнес – це ризикований бізнес, що є основною формою технологічних нововведень. Він характерний для умов комерціалізації результатів наукових досліджень у наукомістких галузях, підвищення ступеня ризиків вкладень капіталу в інноваційні сфери. Цим бізнесом, займаються відповідні фірми, які забезпечують створення продукту, займаються пошуком і розробкою наукової чи технічної ідеї, її апробацією, створенням зразків і моделей для їх передачі на стадію виробництва. У міжнародній практиці по завершенні роботи пов’язаної із створенням продукту, венчурна фірма, як правило, припиняє своє існування

Слід відзначити, що в останні роки зменшується кількість новостворених венчурних компаній при ТНК, адже для корпорацій зручнішим є інвестування шляхом участі у венчурних фондах. ТНК стають одним із інвесторів (limited partners) поряд із іншими учасниками венчурних фондів.
Попри це, здійснення корпоративного венчурного бізнесу, перетворюється на важливий інструмент інноваційної діяльності великих корпорацій, які тримають лідуючі позиції за рівнем розвитку технологій та засобів виробництва.

Для здійснення венчурного бізнесу іноді створюються спеціальні фонди. Досить часто корпорації делегують управління своїми венчурними фондами саме незалежними венчурним фірмам, які є більш компетентними та обізнаними з тенденціями ринку венчурного капіталу.

Таким чином, венчурний бізнес є важливою складовою інноваційного розвитку корпорацій. Форма та організація венчурної діяльності окремих компаній зазвичай відповідає цілям, якими мотивуються останні, залежить від спеціалізації їх виробництва, менеджменту (так званої корпоративної ідеології) та інституційного середовища у межах якого працює компанія, її підрозділи.

16. перспективи розвитку україни як транзитної держави

Україна має об'єктивні передумови для посилення своєї ролі як транзитної держави. Це — геополітичне становище країни та наявність у ній потужного транспортного комплексу.

Завдяки своєму географічному положенню Україна впродовж цілого тисячоліття є містком між Європою й Азією, між Північчю і Півднем. Історично Україна (Київська Русь) зупинила підкорення Європи азійськими кочовиками. Через освічену Україну Росія (налівазійська держава) увійшла в коло європейських країн. Саме через Україну поширювалася в Центральну Азію європейська культура. В наш час транзитність держави набуває стратегічного значення, стає важливою складовою національної безпеки.

Нині готова продукція, насамперед промисловості, поставляється з країн Європи до Азії, а сировина й енергоносії — з Азії в Європу. Подальший розвиток Європи значною мірою залежатиме від освоєння азійських ринків. І навпаки — розвиток країн Азії, й особливо Центральної, спиратиметься на потенціал Європи. Крім того, інтеграційні процеси в Європі і в Азії приведуть до створення могутніх мегаполісів, обсяг торговельного обороту між якими в новому тисячолітті зросте на 1000 %. На шляху взаємодії цих мегаполісів і знаходиться Україна як транзитна держава.

Велике майбутнє — у співробітництва країн Близького Сходу і Північної Європи. В найближчі десятиліття країни цих регіонів відкриють для себе один одного. І знову ж таки транзитною територією для них стане наша держава. Таким чином, у нових умовах і на новому рівні на рубежі тисячоліть відтворюються історичні "Великий шовковий шлях" та "із варяг у греки", а місцем їх перетину, як і тисячу років тому, стає наша держава, в якій знаходиться географічний центр Європи.

 

Економічні вигоди України вбачаються в наданні всього комплексу послуг транзиту через свою територію потоків товарів та послуг. Сухопутні, повітряні та морські шляхи можуть забезпечити такі послуги як у широтному, так і в меридіанному напрямках.

Для розвитку транзитно-комунікаційних систем Україна має надзвичайно сприятливі умови: освічене населення і висококваліфіковані кадри фахівців, компактну й добре освоєну територію, промисловий та продовольчий потенціали, сприятливу багатовекторну зовнішню політику.

Та ефективність транзитних послуг залежить передусім від рівня розвитку вітчизняного транспортного комплексу та функціонування міжнародних транспортних коридорів на території держави.

Транспортний комплекс України за обсягами й тоннажем пасажирських і вантажних перевезень, пропуском та оформленням транзитних вантажів, наявністю великих магістральних газо- та нафтопроводів, міжнародних енергосистем посідає одне з провідних місць у Європі (в перші роки незалежності України за обсягом перевезень йому належало четверте місце у світі після Росії, США та Канади). Крім об'єктивних чинників транзитності держави — геополітичного та наявності потужного транспортного комплексу, — великого значення (причому воно дедалі зростатиме в нинішньому тисячолітті) набуває зв'язок між рівнем розвитку країни та її транспортно-комунікаційною структурою. Розвиток економіки та транспорту являє собою цілісний, взаємозалежний процес. Піднесення економіки, розвиток сфери матеріального виробництва неодмінно передбачає модернізацію галузей та засобів транспортного комплексу, засобів транспортно-комунікаційних зв'язків. Модернізація транспортно-комунікаційної системи потребує ресурсів не тільки транспортного відомства, а й інших галузей, тобто має статус макроекономічного проекту, реалізація якого залучить значні людські ресурси, вирішуючи принагідно й соціальні проблеми.

 

17. перспективи розвитку прикордонного співробітництва в сучасних умовах

Міжрегіональне і прикордонне співробітництво спрямоване на вирішення конкретних соціально-економічних проблем кожної території. Інтенсивність цього співробітництва залежить від рівня економічного розвитку території, розгалуженості її транспортної системи, наявності конкурентних перевагу міжнародному поділу праці та багатьох інших факторів. За будь-яких умов розвиток прикордонного співробітництва надає нового імпульсу розвитку цих територій, сприяє залученню іноземних інвестицій та створенню транспортних коридорів.

Вищою формою прикордонного співробітництва стали так звані "єврорегіони", які забезпечують співробітництво кількох держав на рівні органів місцевого самоврядування. Єврорегіони являють собою форму транскордонного співробітництва між територіальними громадами або місцевими органами влади регіонів, які мають спільний кордон. Вони створюються для реалізації певних заходів у різних сферах життєдіяльності населення відповідно до норм міжнародного права і національних законодавств.

 

Загальною метою транскордонного співробітництва є забезпечення якісних умов проживання населення по обидва боки кордону, а в перспективі стратегія розвитку прикордонного співробітництва має передбачати конкретні цілі на кожному етапі її реалізації.

Одним із основних об'єктів політики у сфері транскордонного співробітництва має бути визначений кордон і система забезпечення доступу до прикордонного регіону та порядок функціонування прикордонних пропускних пунктів.

Реалізація цього положення конкретизується у таких цілях:

розвиток шляхів, які перетинають кордон, та придорожньої інфраструктури;

розвиток залізничних шляхів та галузі послуг залізниці між країнами, що беруть участь у транскордонному співробітництві;

підвищення рівня технічного облаштування пунктів перетину кордону для забезпечення необхідної пропускної здатності;

розвиток сервісної інфраструктури (страхові фірми, перевізники, складські приміщення тощо);

укладання договорів зі сторонами транскордонного співробітництва.

Специфіка розвитку прикордонних територій зумовлюється їхньою транзитністю, що вимагає особливих підходів до розбудови інфраструктурних елементів, в першу чергу, збільшення пропускної здатності прикордонної інфраструктури, комунікацій, можливості обслуговування значно більших потоків людей, товарів, вантажів. Отже, формування сектора послу г у прикордонних регіонах повинне бути пріоритетом соціально-економічного розвитку і має бути узгоджена діяльність сторін транскордонного регіону. Регіональна політика у сфері транскордонного співробітництва, таким чином, охоплює сукупність правових, організаційно-управлінських та фінансово-економічних форм, методів, прийомів, інструментів і важелів впливу на суб'єкти економіки регіону. їх мета - якнайширше залучення до співробітництва та використання ними потенціалу транскордонного регіону для забезпечення успішної реалізації системи цілей та завдань.

На сучасному етапі розвитку регіональної економічної політики дуже важливим фактором є поліпшення фінансового співробітництва для розширення і розвитку транскордонного співробітництва.

 

18. міжнародна міграція робочої сили і її вплив на діяльність тнк

В сучасних умовах міжнародних міграцій притаманні нові характерні особливості. Вони проявляються, насамперед, у тому, що все більшу роль у цьому процесі грає трудова міграція. Це підтверджує той факт, що поряд з іншими - політичними, релігійними, етнічними, екологічними причинами усе більш визначальну роль відіграють саме економічні причини.

у процесі становлення національної ринкової економіки у більшості країн світу вже досить давно сформувалися і отримали розвиток національні ринки робочої сили. В Росії національний ринок робочої сили ще знаходиться в стадії формування. В країні продовжують діяти різного роду адміністративні, правові та економічні обмеження, що перешкоджають вільній внутрішньої міграції робочої сили: наявність інституту реєстрації, відсутність реального ринку житла при його величезному дефіциті, що зберігається переважання державної власності, нерозвиненість механізмів державного регулювання і соціальної підтримки у сфері зайнятості. Ринок праці в Росії в даний час незбалансований в регіональному, професійному, кваліфікаційному, галузевому, демографічному аспектах. Існують як трудоизбыточные регіони (південь Росії, Північний Кавказ, ряд великих міст), так і регіони трудонедостаточные (північ Росії, Далекий Схід та ін). У багатьох галузях, незважаючи на загальну для країни безробіття, відчувається гостра нестача робітників і фахівців (див. пункт 8.5).

На базі національних ринків робочої сили з часом у міру інтернаціоналізації господарського життя виникають регіональні ринки робочої сили, а потім і принципово нове утворення - міжнародний ринок робочої сили. Він являє собою не просто суму національних ринків, а якісно нове, по суті наднаціональне утворення, засноване на неухильному зростанні попиту і пропозиції іноземної робочої сили, яка може з'єднуватися з капіталом двояким чином - шляхом переміщення робочої сили в місця підвищеного попиту на неї з однієї країни в інші країни і шляхом переміщення капіталу в райони надлишкової пропозиції робочої сили. При цьому ця пропозиція повинна відповідати відповідним вимогам капіталу - дешевизна робочої сили, її освітній і кваліфікаційний рівень і т. д. Це - відкриті, явні форми прояву міжнародного ринку праці. Але є також і неявні, більш приховані форми: тимчасова робота за контрактами за кордоном, робота в спільних з іноземними фірмами організаціях і підприємствах, на імпортному обладнанні та за програмами, що становлять інтерес для іноземного капіталу, та ін.

Величезну роль у формуванні і розвитку міжнародного ринку праці відіграють ТНК, в рамках яких діють специфічні форми переміщення кваліфікованих кадрів. ТНК справляють вплив на розвиток міжнародного ринку праці різними способами і насамперед шляхом перенесення виробництва і капіталу з країни в країну. Крім того, своєї виробничої, техніко-економічною політикою вони сприяють зміні галузевої та кваліфікаційної структур робочої сили національних ринків праці. Величезний фінансовий та виробничий потенціал ТНК дозволяє їм відбирати на міжнародному ринку праці саму висококваліфіковану робочу силу і, більш того, формувати її у відповідності зі своїми цілями й специфічними вимогами.

Інтернаціоналізуючи виробництво, ТНК ведуть до вирівнювання в міжнародному масштабі розмірів оплати та умов праці різних категорій кваліфікованих фахівців. ТНК так або інакше втягується в систему сучасних міжнародних виробничих, технологічних структур робочу силу країн, які не досягли ще високого рівня розвитку. Тим самим вони сприяють процесу освоєння робітниками і фахівцями цих країн сучасної технології, передових навичок праці. Ці країни все тісніше включаються в світогосподарські зв'язку, що неминуче відбивається на формуванні зайнятості, обмін знаннями, підготовці та обмін кваліфікованою робочою силою у всіх найважливіших аспектах її відтворення.