Методика організації навчального процесу на практичному занятті.

Підготовчий етап.

На початку заняття викладач має сформулювати тему практичного заняття та її значення для подальшого вивчення мікробіології, вірусології та імунології і професійної діяльності лікаря, щоб сформувати мотивацію для цілеспрямованої навчальної діяльності. У зв’язку з цим пояснити, що віруси є етіологічним чинником великої групи інфекційних захворювань, різноманітних за клінічними проявами та перебігом, які характеризуються високою контагіозністю та здатністю викликати епідемії та пандемії. На даний час вірусологія, ще нещодавно будучи вузькою дисципліною, є однією з медико-біологічних дисциплін, що переживають період інтенсивного розвитку.

Важливість вірусології зумовлена, насамперед, провідною роллю вірусів в інфекційній патології людини, їх питома вага зростає по мірі зниження захворюваності бактеріальними, грибковими та протозойними інфекціями на фоні обмеженості засобів специфічної хіміотерапії. По-друге, на моделях вірусів (як найбільш просто організованих форм життя) вирішують багато фундаментальних питань біології та молекулярної генетики (наприклад, вчення про інтрони, сплайсинг та онкогени). Одним з найбільших вкладів вірусології в сучасну науку вважають відкриття зворотної транскриптази, використання якої лежить в основі генної інженерії.

Знання даної теми є необхідним для вивчення вірусних захворювань на клінічних кафедрах. В практичній роботі лікаря це необхідно для клініко-морфологічної диференційної діагностики вірусних і інших інфекційних захворювань. На занятті студентам надається можливість оволодіти методами культивування культур клітин, методом інфікування культур клітин вірусвмісним матеріалом, що є необхідним для формування у студентів уявлення про методи діагностики вірусних захворювань.

Слід ознайомити студентів з навчальними цілями та планом заняття. Провести контроль початкового рівня підготовки з використанням тестів, ситуаційних задач (орієнтовний перелік тестів – додаток 2), усно опитати студентів за стандартизованим переліком питань, проаналізувати найбільш важливі теоретичні та практичні питання. З урахуванням рівня підготовки далі треба перейти до наступного етапу.

 

Основний етап.

Цей етап передбачає проведення студентами запланованих досліджень, визначення результатів, їх оцінка, запис протоколу досліджень за встановленою формою. Рекомендується така послідовність проведення досліджень:

1. Студенти записують назву практичного завдання та замальовують схему його виконання; далі записують у протокол заняття класифікації живильних|живлячих,поживних| середовищ|середи| для культур клітин, класифікації культур тканин і клітин,|клітин| які застосовуються у вірусології.

2. Викладач демонструє живильні середовища, що використовуються для культивування культур клітин; показує студентам, як необхідно інфікувати вірусвмісним матеріалом культуру клітин.

1. В демонстраційній кімнаті студенти знайомляться з різними видами культур клітин та замальовують їх у протокол практичного заняття.

 

Заключний етап.

Викладач перевіряє оформлення протоколу та в індивідуальній бесіді з кожним студентом встановлює кінцевий рівень набутих знань з основних і найбільш важливих теоретичних та практичних питань. Далі викладач повідомляє кожному студенту про загальну оцінку його підготовки та роботи на занятті, виставляє оцінку у журнал обліку відвідувань і успішності студентів і інформує студентів про тему та план наступного практичного заняття, особливості підготовки.

Староста групи заносить оцінки у відомість обліку успішності і відвідування занять студентами, а викладач завіряє їх своїм підписом.

 

Додатки.

Додаток №1. Матеріали для самоконтролю студентів.

· Які ознаки покладені в основу сучасної класифікації вірусів?

· Властивістю усього живого є здатність до самовідтворення.Для вірусів існує один тип розмноження. Як він називається? У чому його суть?

· Які особливості репродукції РНК- та ДНК-вмісних вірусів? В чому полягає роль зворотної транскриптази при репродукції ретровірусів?

· Віруси є досить стійкими в довкіллі, до дії стерилізуючих та дезинфікуючих факторів та засобів. Які особливості біології вірусів зумовлюють цю властивість і сприяють розвитку вірусних епідемій та пандемій?

· Первинною моделлю для культивування вірусів були лабораторні тварини. Назвіть їх, вкажіть переваги та обмеження їх застосування.

· Віруси відносно просто можна отримати у великій кількості одним з методів культивування. Про яку систему культивування вірусів йдеться? Чому її не мож­на вважати універсальною?

· Віруси є особливими паразитами клітин людини, тварин і рослин. Як цю особливість вірусів було використано для культивування вірусів іn vitro?

· Яка відмінність дії помірних та вірулентних бактеріофагів? Яке їх практичне використання?