Суб’єкти цивільних правовідносин

 

Для того, щоб людина була визнана суб’єктом цивільних правовідносин, вона повинна володіти правосуб’єктністю.

Правосуб’єктність – це правова можливість суб’єкта бути учасником цивільних правовідносин. Правосуб’єктність складається з двох елементів – правоздатності та дієздатності.

Правоздатність (цивільна) – це здатність мати цивільні права та обов’язки. Цивільна дієздатність – це здатність особи своїми діями набувати для себе цивільних прав та самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Згідно ст. 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. Фізичними особами є громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства.

Моментом виникнення цивільної правоздатності фізичної особи є момент її народження.

Основні риси правоздатності:

· правоздатність не залежить від будь-яких дискредитуючих ознак (колір шкіри, стать);

· завжди має часові рамки;

· породжує можливість мати суб’єктивні права та обов’язки;

· суб’єкт права і правоздатність це окремі поняття;

· володіння правоздатністю не пов’язане з волевиявленням інших осіб;

· правоздатність невід’ємна від особи;

· правоздатність має властивості невідчужованості.

У випадках встановлених законодавством охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках встановлених законодавством здатність мати окремі цивільні права та обов’язки може пов’язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

Моментом припиненняцивільної правоздатності є смерть фізичної особи.

Згідно з ст. 26 ЦК України усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов’язки, і правочини, які обмежують можливості фізичної особи мати незаборонені законом права та обов’язки є нікчемними.

Правоздатність обмежується:

· правами інших осіб;

· у випадках, передбачених законом.

Особи не можуть бути позбавлені правоздатності загалом, а лише обмежуються в певних правах на певний час.

Дієздатність – це здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав та самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється ЦК України і може бути обмеженим виключно у випадках і порядку встановленим ЦК України.

Повна цивільна дієздатність фізичної особи згідно ст. 34 ЦК України виникає з 18 років. У осіб які не досягли 18 років повна цивільна дієздатність настає з моменту реєстрації шлюбу. У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається, також зберігається повна цивільна дієздатність у разі визнання такого шлюбу недійсним. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини.

Часткову дієздатність мають особи, які не досягли 14 років (ст. 31 ЦК України). Ці особи називаються малолітніми.

Малолітні особи мають право:

· самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин є дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета який має невисоку вартість. Ці правочини мають вкладатися на місці;

· здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуально-творчої діяльності, що охороняється законом.

За загальним правилом всі правочини крім названих вище, за малолітніх осіб і від їх імені вчиняють батьки (усиновлювачі) чи законні представники.

Неповну дієздатність мають фізичні особи у віці від 14 до 18 років. Обсяг неповної дієздатності передбачений ст. 32 ЦК України і крім прав, передбачених ст. 31 ЦК України, неповнолітні особи мають також такі права:

· самостійно розпоряджатися своїм заробітком або іншим доходом, майном, придбаним на ці кошти розпоряджатися не може;

· самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняється законом;

· бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичних осіб;

· самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунка) та розпоряджатися вкладом внесеним нею на своє ім’я (грошовими коштами на рахунок).

Неповнолітні особи самостійно укладають всі інші правочини, але за згодою батьків. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору укладеного нею самостійно відповідно до законодавства, також несе відповідальність і за порушення договору, укладеного за згодою батьків. І лише у випадку недостатності коштів неповнолітнього до відповідальності закликаються батьки неповнолітнього.

Обмежена дієздатність згідно ст. 36 ЦК України може настати у двох випадках:

1. якщо фізична особа страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними;

2. якщо фізична особа зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами чи токсичними речовинами і тим ставить себе та свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом повинна утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Дієздатність завжди обмежується тільки у судовому порядку. Над особою, яка обмежується у дієздатності, встановлюється піклування.

У разі видужання фізичної особи або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення цих дій, а також у разі припинення зловживань спиртними напоями, наркотичними засобами чи токсичними речовинами суд поновлює цивільну дієздатність.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Судом визначається опікун і така особа не може самостійно вкладати будь-які правочини.

 

 

Тема 3

 

ЮРИДИЧНІ ОСОБИ

 

· Поняття та види юридичних осіб.

· Порядок утворення юридичних осіб.

· Порядок припинення діяльності юридичних осіб.________________