Фонетичне членування мовленнєвого потоку. Сегментні та суперсигментні одиниці.

Фонетичне членування мовленнєвого потоку. Сегментні та суперсигментні одиниці.

Мовленнєвий потік членується на відрізки різного розміру: фрази, такти, склади і звуки.

Фраза- відрізок мовлення, що становить собою інтонаційно-змістову єдність, виділену з двох боків паузами. У тому самому значені що і фраза вживається термін синтагма.

Фраза розпадається на такти.

Такт- частина фрази, об’єднана одним наголосом. Такт ще називають фонетичним словом.

Крім сегментних фонем існують суперсигментні фонеми- фонеми тону і наголосу.

(Пр. у словах мука’ і му’ка, скажімо сегментні фонеми одні й ті самі, однак ці слова різняться значеннями, і єдиним засобом розрізнення є наголос, що дає підставу інтерпретувати його як фонему.

 

 

Позиційні зміни звуків.

Позиційні зміни спричинені впливом загальних умов вимови. Це фонетичні процеси, зумовлені місцем звука у слові і складі, наголошеною і ненаголошеною позицією голосного.

До позиційних змін належать: редукція голосних, оглушення дзвінких приголосних у кінці слові і протеза.

1) Редукція голосних- ослаблення артикуляції ненаголошених звуків і зміна їхнього звучання.

Редукція голосних буває кількісною і якісною.

Кількісна редукція- за якої голосні ненаголошених складів утворюють силу і довготу, але зберігають характерний для них тембр.

Якісна редукція- в якої голосні ненаголошених складів не тільки стають слабшими і коротшими, але й втрачають деякі ознаки свого тембру, тобто свою якість.

Протеза- поява перед голосним що стоїть на початку слова, приголосного для полегшення вимови. (Острий- гострий)

Оскільки протеза – поява приголосного перед голосним, а не перед будь яким звуком, то її можна розглядати і як комбінаторну зміну.

 

 

Комбінаторні звукові зміни.

Комбінаторні зміни – зміни, зумовлені впливом одного звука на інший.

До комбінаторних змін звуків належать акомодація, асиміляція, дисиміляція, діареза, епентеза, метатеза.

Акомодація – зміна одного звука під впливом іншого, сусіднього і часткового пристосування сусідніх звуків.

-акомодація стосується впливу голосних на приголосні і навпаки.

-голосні звуки змінюють свою артикуляцію під впливом мяких приголосних.

Акомодація може бути консонантною і вокалічною, прогресивною (попередній звук впливає на наступний) і регресивною(наступний звук впливає на попередній).

Асиміляція- артикуляційне уподібнення одного звука до іншого в мовленнєвому потоці в межах слова або словосполучення.

-приголосні звуки можуть асимілюватися за дзвінкістю та глухістю

-за місцем і способом творення

-за мякістю і твердістю

При асиміляції взаємодіють однорідні звуки (приголосний з приголосним, або голосний із голосним). Асимілюватися можуть не тільки сусідні звуки, але й звуки, які знаходяться на відстані один від одного.

Розрізняють декілька різновидів асиміляції:

1) за результатами –повну і неповну;

2) за спрямуванням- прогресивна і регресивна;

3) за розташуванням звуків, які взаємодіють – контактну (суміжну) і дистанційну (несуміжну.).

Дисиміляція- розподібнення артикуляції двох однакових або подібних звуків у межах слова, втрата ними спільних фонетичних ознак.

Дисиміляція зводиться до зміни в слові одного з двох однакових фбо подібних звуків менш подібними.

Дсиміляція може бути прогресивною, регресивною, контактною, дистанційною.

Значно поширене явище дисиміляції в діалектному і просторічному мовленні: трамвай, фрухти.

Діареза- викидання звука чи складу в слові для зручності вимови. (Користний- корисний, загибнути- загинути). Утрачені звуки збереглися в позиції, коли після них ідуть голосні або коли вони знаходяться в кінці слова: користуватися, погибати.

Епентеза- поява у словах додаткового звука. (павук із паук)

Метатеза- взаємна перестановка звуів або складів у межах слова (слово суворий виникло із суровий, ведмідь із медвідь)

 

 

Асиміляція та її різновиди.

Асиміляція- артикуляційне уподібнення одного звука до іншого в мовленнєвому потоці в межах слова або словосполучення.

-приголосні звуки можуть асимілюватися за дзвінкістю та глухістю

-за місцем і способом творення

-за мякістю і твердістю

При асиміляції взаємодіють однорідні звуки (приголосний з приголосним, або голосний із голосним). Асимілюватися можуть не тільки сусідні звуки, але й звуки, які знаходяться на відстані один від одного.

Розрізняють декілька різновидів асиміляції:

1) за результатами –повну і неповну;

2) за спрямуванням- прогресивна і регресивна;

3) за розташуванням звуків, які взаємодіють – контактну (суміжну) і дистанційну (несуміжну.).

Повна асиміляція-за якою звуки уподібнюються повністю, тобто стають однаковими.

Неповна (часткова) асиміляція- звуки збігаються за ознаками, але повністю не збігаються.

Прогресивна асиміляція- за якої попередній звук впливає на наступний.

Регресивна асиміляція- за якої наступний звук впливає на попередній.

Контактна (суміжна) асиміляція- за якої взаємодіють сусідні звуки.

Дистанційна асиміляція- асиміляція звуків на відстані. (желізо- залізо)

 

 

Дисиміляція та її різновиди

Дисиміляція- розподібнення артикуляції двох однакових або подібних звуків у межах слова, втрата ними спільних фонетичних ознак.

Дисиміляція зводиться до зміни в слові одного з двох однакових фбо подібних звуків менш подібними.

Дсиміляція може бути прогресивною (срібро-срібло), регресивною (рицар-лицар), контактною, дистанційною.

Значно поширене явище дисиміляції в діалектному і просторічному мовленні: трамвай, фрухти.

 

 

Фонетичний принцип.

Суть його полягає в тому, що слова пишуть так, як вимовляють. За цим принципом в укр..м. пишуть префікси з- і с-.

Морфологічний принцип. Для нього характерне однакове написання однієї й тієї самої морфеми незалежно від її вимови в тій чи іншій позиції.

Письмо та його види.

Письмо- штучно створена система фіксації мовлення, яка дає змогу за допомогою графічних елементів передавати мовленнєву інформацію на відстані й закріплювати її в часі.

Етапи і форми розвитку графічного письма.

Письмо-графічне, воно пов’язане з використанням графічних знаків – малюнків, значків, букв, цифр.

Перший етап- піктографія.

Другий етап- ідеографія.

Піктографія - відображення змісту повідомлення у вигляді малюнка або послідовності малюнків (малюнкове письмо)

У піктографії мистецтво і письмо нероздільні.

Піктографія не пов’язана з алфавітом, тому щоб її зрозуміти не треба вміти читати й писати. Піктографія в наш час застосовується в дорожній сигналізації.

Ідеографія- письмо графічними знаками, що позначають поняття. (має малюнки і ідеограми).

Основною одиницею ідеографії є ідеограма або логограма – писемний знак, який, на відміну від букв, позначає не звук чи склад якоїсь мови, а ціле слово або корінь слова. Потреба прискорити розвиток письма зумовили схематизацію малюнків, перетворення їх на умовні знаки - ієрогліфи.- ідеографічні знаки, в зображені яких зберігається деяка символічна подібність із зображуваним предметом.

Ідеографія використовується в системі дорожніх знаків (Х – небезпечна дорога,! – небезпечна дорога)

Буквено звукове письмо

Започаткували давні греки.

Грецьке письмо і перший і перший буквенно-звуковий алфавіт став основою латинського і словянського.

Кирилиця була розроблена на основі візантійського грецького письма, до якого було додано ще 13 букв.

 

 

Буквено звукове письмо

Започаткували давні греки.

Грецьке письмо і перший і перший буквенно-звуковий алфавіт став основою латинського і словянського.

Кирилиця була розроблена на основі візантійського грецького письма, до якого було додано ще 13 букв.

 

 

Відношення слово-поняття

Поняття- результат узагальнення і виділення предметів, явищ якогось класу за певними спільними і в сукупності специфічними для них ознаками. Наприклад, поняття СТІЛ означає будь-який за формою та призначенням стіл.

Віднесеність слова до поняття називають сигніфікативним значенням.

 

 

Фонетичне членування мовленнєвого потоку. Сегментні та суперсигментні одиниці.

Мовленнєвий потік членується на відрізки різного розміру: фрази, такти, склади і звуки.

Фраза- відрізок мовлення, що становить собою інтонаційно-змістову єдність, виділену з двох боків паузами. У тому самому значені що і фраза вживається термін синтагма.

Фраза розпадається на такти.

Такт- частина фрази, об’єднана одним наголосом. Такт ще називають фонетичним словом.

Крім сегментних фонем існують суперсигментні фонеми- фонеми тону і наголосу.

(Пр. у словах мука’ і му’ка, скажімо сегментні фонеми одні й ті самі, однак ці слова різняться значеннями, і єдиним засобом розрізнення є наголос, що дає підставу інтерпретувати його як фонему.