Основні терміни і визначення

Основні терміни і визначення

Якість продукції – це сукупність характеристик продукції, процесу чи послуги, що відносяться до її здатності задовільняти певні встановлені і передбачувані потреби відповідно до її призначення.

Якість виготовлення – це сукупність властивостей процесу виготовлення продукції, від яких залежить відповідність цього процесу і його результатів встановленим вимогам.

Показник якості продукції – це кількісна оцінка однієї або кількох властивостей продукції, що входить у її якість та які розглядаються стосовно до умов її створення, експлуатації або споживання.

Показник якості виготовлення – це кількісна оцінка властивостей, що складають якість процесу виготовлення.

Придатна продукція – це продукція, що задовільняє всім встановленим вимогам.

Властивості продукції – це об’єктивна особливість продукції, яка може виявлятися при її створенні, експлуатації або споживанні.

Об’єкт в області якості – це те, що може бути індивідуально описано, розглянуто або виміряно. Об’єктами можуть бути: діяльність або процес, організація, система або окрема особа.

Процес – це сукупність взаємопов’язаних ресурсів і діяльності, які перетворюють вхідні елементи у вихідні елементи.

Продукція – це матеріальний результат праці, що володіє корисними властивостями і призначений для використання споживачем.

Рівень якості продукції – це відносна характеристика якості продукції, заснована на порівнянні значень показників якості продукції, що оцінюються, з базовим значеннями відповідних показників.

Технічний рівень продукції – це відносна характеристика властивостей продукції, заснована на порівнянні значень показників, які характеризують технічну досконалість продукції, що оцінюється, з базовими значеннями відповідних показників.

 

Якість продукції, фактори, що її визначають

Якість продукції відноситься до числа найважливіших показників виробничо-господарської діяльності промислових підприємств та об’єднань і є одним із гарантів конкурентноздатності продукції.

З визначення якості слідує, що за початкову її характеристику прийнята властивість, тобто об’єктивна особливість продукції, яка може виявлятися при її створенні, експлуатації або споживанні. Всі властивості продукції можна розділяти на прості і складні. Прикладом складної властивості ї надійність продукції, що визначається поєднанням таких властивостей, як довговічність, безвідмовність, ремонтоздатність, зберігаємість. До числа простих властивостей можна віднести, наприклад, потужність двигуна, швидкість автомобіля, зусилля преса та ін.

Практично будь-який вид продукції проходить три основних етапи життєвого процесу, а саме: розробка, виробництво та експлуатація. На кожному з цих етапів необхідно на високому рівні контролювати і підтримувати якість продукції.

На якість продукції впливає значна кількість факторів, які діють як самостійно, так і у взаємозв’язку між собою; як на окремих етапах життєвого циклу продукції, так і на кількох.

 

Лекція №2

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ. ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ.

МЕТОДИ ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ

В умовах ринкової економіки рішучого значення набуває конкурентодатність продукції. Щоб був попит на той чи інший виріб, він повинен мати відповідні споживчі властивості: відмовно працювати у відповідності до свого функціонального призначення, задовільняти за ціною, вимогам безпеки, екології, естетики і таке інше.

Міжнародний досвід показує, що досягти високого рівня якості можна лише при умові проведення системи наукових, технічних, організаційних заходів з управління якістю продукції на всіх стадіях її життєвого циклу. Але для того, щоб управляти якістю, необхідно, перш за все, вміти цю якість оцінити, тобто – виміряти. Саме цим займається відповідна галузь науки – кваліметрія.

Кваліметрія – сукупність методів і засобів оцінювання (вимірювання) показників якості продукції. Вимірювання у метрології означають порівняння вимірюваної величини з мірою-одиницею фізичної величини. Аналогом фізичних величин у кваліметрії служать показники якості. Отже, щоб оцінити якість, необхідно порівняти показники якості продукції з показниками якості однорідної продукції, прийнятої за зразок. На основі порівняння можна зробити заключення про те, показники якості якого з об’єктів порівняння вище, а це вже результат оцінювання за шкалою порядку. Якщо вдається визначити, на скільки вище чи нижче, чи у скільки разів вище чи нижче, то якість буде оцінено за шкалою інтервалів або за шкалою відношень. Звідси слідує, що у кваліметрії на перший план виступає проблема оцінювання показників якості.

Якість – це складна багатомірна властивість продукції. Якість складається з певних компонент. У залежності від потреб і умов оцінювання якості, кількість цих компонент змінюється. Чим більше показників (компонент) якості, тим повніше можна охарактеризувати якість продукції чи окремого виробу.

Розглянемо властивості і правила формування показників якості.

Відразу визначимося з одиницями вимірювання показників якості. Вони можуть вимірюватися в одиницях фізичних величин (якщо вони мають фізичний характер – маса. Габарити і т.ін.) і в одиницях, що приймаються за згодою (якщо вони мають нефізичний характер – бали за бальною шкалою).

Показники якості поділяють на одиничні і комплексні. Одиничні показники відносяться до однієї з властивостей, що визначають якість; комплексні формуються з кількох одиничних показників.

Комплексні показники якості можуть бути сформовані з одиничних на підставі відомих функціональних залежностей між ними, а можуть являти собою комбінацію з одиничних, яка приймається за згодою. Так, наприклад, одиничні показники радіоапаратури напруга живлення U та струм I, через їх функціональну залежність P=U*I можна одержати комплексний показник – вживану потужність.

Прикладом комплексного показника якості, прийнятою за згодою, є коефіцієнт готовності К_Г апаратури, що визначається за формулою:

,

де Т – напрацювання виробу на відмову;

Т_В – середній час відновлення.

Для кожного виду виробів існує “своя” номенклатура показників якості. На всі види виробів серійного виробництва згідно ДСТУ 180 8402-86 встановлена номенклатура показників якості, де передбачено 10 груп показників:

1) призначення;

2) надійності;

3) технологічності;

4) уніфікації;

5) потентно-правові;

6) ергономічні;

7) естетичні;

8) транспортабельності;

9) безпеки;

10) екологічні.

Показники призначення призначені для оцінки корисного ефекту, який може бути отриманий при використанні виробу за призначенням. Група показників призначення ділиться на дві групи:

1. показники функціональної та технічної ефективності;

2. конструктивні показники.

Перша підгрупа характеризує корисний ефект від експлуатації або споживання продукції і прогресивність технічних рішень, що закладаються у продукцію. До таких показників можна віднести:

– метрологічні характеристики за ГОСТ6.009-84;

– діапазон вимірювань;

– умови експлуатації засобів вимірювань.

Конструктивні показники залежать від сфери застосування. Підвищення вимог і метрологічних характеристик приводить до ускладнення конструкції приладів, збільшення розмірів, маси приладів та обладнання у стаціонарних умовах.

Надійність – це властивість об’єкта зберігати в часі (у встановлених системах) значення всіх параметрів, що характеризують здатність виконати необхідні функції в заданих режимах і умовах застосування технічного обслуговування, зберігання і транспортування. Показники надійності встановлені і відповідності з ГОСТ 27.002-89.

Показники надійності мають властивості:

1. безвідмовність;

2. довговічність;

3. ремонтоздатність;

4. зберігаємість.

Безвідмовність характеризує властивість об’єкта зберігати працездатність протягом деякого напрацювання, яка визначається часом.

Довговічність – це властивість об’єкта зберігати працездатність до наступання граничного стану. До показників довговічності відносяться середній ресурс та середній термін служби.

Ремонтоздатність – це властивість об’єкта, що полягає у придатності до підтримки і відновлення працездатного стану шляхом технічного обслуговування і ремонту. До показників ремонтоздатності відносяться:

– імовірність відновлення;

– середній час відновлення.

Зберігаємість – це властивість об’єкта зберігати у заданих межах значення параметрів, що характеризують здатність об’єкта виконувати необхідні функції протягом зберігання та після нього, а також при транспортування і після нього.

Показники економічного використання сировини, палива, енергії і трудових ресурсів характеризують властивості виробів, що відображають його технічну досконалість по рівню або мірі споживання ним сировини, матеріалів, енергії та трудових ресурсів при експлуатації.

Ергономічні показники характеризують систему людина-машина і враховують комплекс гігієнічних, антропологічних, фізичних та психологічних властивостей людини, що виявляються у виробничих і побутових умовах.

Гігієнічні показники включають в себе:

· рівень шуму;

· рівень освітлення;

· напруженість електричних та магнітних полів;

· радіаційні випромінювання і т.д.

Антропологічні показники характеризують відповідність конструкції виробу формі людського тіла та його окремим частинам, що входять у контакт з виробом.

Фізіологічні та психологічні показники характеризують відповідність конструкції виробу (розмір, форма, яскравість, контраст, просторове положення) зоровим психологічним можливостям людини і його швидкісним можливостям.

Естетичні показники характеризують інформаційну виразність, раціональність форми, цілісність композиції і досконалість виробничого виконання.

Інформаційна здатність показує відповідність моди. Досконалість виробничого виконання характеризує товарний вид виробу.

Показники технологічності включають в себе коефіцієнт використання матеріалів та показник трудомісткості.

Коефіцієнт використання матеріалів: відношення маси матеріалу у виробі до загальної маси матеріалів у виробі

.

Трудомісткість , де П – продуктивність, кількість виготовленої продукції в одиницю часу, g – трудомісткість.

Показник транспортабельності характеризує пристосованість продукції до переміщення в транспорті без її використання і споживання в момент переміщення.

Показники стандартизації та уніфікації характеризують насиченість виробу стандартними, уніфікованими, запозиченими складовими частинами. Такими показниками є коефіцієнти:

· повторюваності;

· застосовності.

Коефіцієнт повторюваності характеризує рівень уніфікації складових частин, що застосовуються у виробі:

,

де N – загальна кількість складових частин виробу;

n – кількість типорозмірів складових частин, що застосовуються у виробі.

Коефіцієнт застосовності складових частин визначається за формулою:

,

де N – загальна кількість типорозмірів складових частин у виробі;

n – кількість оригінальних частин виробу.

Патентно-правові показники характеризують міру оновлення технічних рішень, що використовуються в продукції, їх патентний захист, а також можливість реалізації продукції в країні та за рубежем. Офіційним документом у патентоспроможності виробу є його патентний формуляр, в якому вказується що і яким патентом захищено, яка вагомість винаходів, що використовуються у ворині і скільки складових частин виробу захищено патентами.

Екологічні показники характеризує рівень шкідливих впливів на навколишнє середовище, виникаючих при експлуатації або споживанні продукції.

Показники безпеки характеризують властивості виробу, що гарантують безпеку обслуговуючого персоналу та інших об’єктів при його експлуатації, транспортуванні і зберіганні. До показників безпеки відноситься:

– імовірність безпечної роботи;

– середній час безпечної роботи захисних пристроїв;

– мінімальну електричну міцність струмоведучих частин.

Значущість показників кожної групи для певного типу продукції виражають ваговими показниками. Сума числових значень всіх показників повинна дорівнювати одиниці:

 

 

Експертні методи

При використанні експертного методу для оцінки якості часто застосовують шкалу порядку. Вирішується питання порівняння за принципом “краще або гірше”, “більше або менше”. Інформація про те, у скільки разів краще чи гірше, вже не потрібна.

Попарне порівняння. При створенні шкали порядку або так-званого ранжированого ряду експерти використовують метод попарного співставлення. У таблиці 1 наведено приклад ранжирування у ряд 6-ти об’єктів шляхом попарного порівняння.

 

Таблиця 1. Ранжирування 6-ти об’єктів методом попарного порівняння

№ об’єкта							Результат
	Х
		Х
			Х
				Х
					Х
						Х

 

Це результат роботи одного експерта, який оцінює об’єкти певним чином. Перевага одного об’єкта перед іншим позначена 1, якщо навпаки – 0. Ранжирований ряд (шкала порядку) для об’єктів згідно наведеної порівняльної оцінки буде мати вигляд:

Q₄ < Q₅ < Q₆ < Q₂ = Q₁ < Q₃ .

Можна задіяти кілька експертів, тоді результат буде більш точний. Ранжирований ряд був використаний при створенні 12-бальної шкали інтенсивності землетрусів MSK-64, мінералогічна шкала MOOCA, 5-бальна шкала (12-бальна, 100-бальна) шкала оцінювання знань.

 

Таблиця 2

Число експертів	Кількість рангів
	6,6	1,2	2,2	3,6	5,0	7,1	9,7
	12,6	2,6	4,7	7,6	11,1	15,8	21,6
	21,7	4,5	8,1	13,3	19,7	28,1	38,4
	33,1	6,9	12,4	20,8	30,8	43,8	60,0
	47,0	9,8	17,6	30,0	44,4	63,1	86,5
	63,0	13,1	23,8	40,7	60,5	85,0	115,0
	81,7	17,0	29,8	48,3	73,2	105,0	145,0
	102,6	21,4	37,5	60,9	92,8	135,0	185,0
	126,1	26,3	46,2	75,6	113,8	160,0	225,0
Множник

 

Якщо узгодженість даних достатня, то за оцінками окремих експертів знаходять узагальнену оцінку у вигляді узагальненого ранжирування:

.

Якщо узгодженість даних недостатня, то експертів слід ознайомити з одержаними результатами, підвищити кваліфікацію і провести експертизу повторно.

Значення критичної оцінки знаходять множенням числа, що знайдено в полі таблиці при заданих n і m, на множник з нижнього рядка таблиці.

Приклад. Оцінки 5-ти експертів 7-ми об’єктів виражені наступним чином:

1-й експерт Q₅ < Q₃ < Q₂ < Q₁ < Q₆ < Q₄ < Q₇ ;

2-й експерт Q₅ < Q₃ < Q₂ < Q₆ < Q₄ < Q₁< Q₇ ;

3-й експерт Q₃ < Q₂ < Q₅ < Q₁ < Q₆ < Q₄ < Q₇ ;

4-й експерт Q₅ < Q₃ < Q₂ < Q₁ < Q₄ < Q₆ < Q₇ ;

5-й експерт Q₅ < Q₃ < Q₁ < Q₂ < Q₆ < Q₄ < Q₇ .

Необхідно: за сумою рангів кожного об’єкта побудувати ранжирований ряд, що є результатом групового оцінювання; визначити вагові оцінки членів ряду.

Розв’язок.

1. Для перевірки однорідності масиву знаходимо сумарну оцінку рангів за (1):

R=17956. За табл.2 визначаємо R_кр = 3080. умова R > R_кр виконується. Масив вважаємо однорідним.

2. Заходимо суму рангів для кожного об’єкта:

для Q₁: 4+6+4+4+3=21; Q₅: 1+1+3+1+1=7;

Q₂: 3+3+2+3+4=15; Q₆: 5+4+5+6+5=25;

Q₃: 2+2+1+2+2=19; Q₇: 7+7+7+7+7=35.

Q₄: 6+5+6+5+6=28;

Результат групового оцінювання: Q₅ < Q₃ < Q₂ < Q₁ < Q₆ < Q₄ < Q₇ .

3. Знаходимо вагові коефіцієнти: спочатку шукаємо суму рангів всіх об’єктів, вона дорівнює 140; тоді вагові коефіцієнти:

q₁ = 21/140 = 0,15; q₂ = 15/140 = 0,11; q₃ = 9/140 = 0,06;

q₄ = 28/140 = 0,2; q₅ = 7/140 = 0,05; q₆ = 25/140 = 0,18;

q₇ = 35/140 = 0,25; .

Лекція №3

Основні терміни і визначення

Якість продукції – це сукупність характеристик продукції, процесу чи послуги, що відносяться до її здатності задовільняти певні встановлені і передбачувані потреби відповідно до її призначення.

Якість виготовлення – це сукупність властивостей процесу виготовлення продукції, від яких залежить відповідність цього процесу і його результатів встановленим вимогам.

Показник якості продукції – це кількісна оцінка однієї або кількох властивостей продукції, що входить у її якість та які розглядаються стосовно до умов її створення, експлуатації або споживання.

Показник якості виготовлення – це кількісна оцінка властивостей, що складають якість процесу виготовлення.

Придатна продукція – це продукція, що задовільняє всім встановленим вимогам.

Властивості продукції – це об’єктивна особливість продукції, яка може виявлятися при її створенні, експлуатації або споживанні.

Об’єкт в області якості – це те, що може бути індивідуально описано, розглянуто або виміряно. Об’єктами можуть бути: діяльність або процес, організація, система або окрема особа.

Процес – це сукупність взаємопов’язаних ресурсів і діяльності, які перетворюють вхідні елементи у вихідні елементи.

Продукція – це матеріальний результат праці, що володіє корисними властивостями і призначений для використання споживачем.

Рівень якості продукції – це відносна характеристика якості продукції, заснована на порівнянні значень показників якості продукції, що оцінюються, з базовим значеннями відповідних показників.

Технічний рівень продукції – це відносна характеристика властивостей продукції, заснована на порівнянні значень показників, які характеризують технічну досконалість продукції, що оцінюється, з базовими значеннями відповідних показників.