Підстави виникнення, зміни і припинення податкових правовідносин

Обов’язковим елементом характеристики податкових правовідносин є підстави їх виникнення. Податкові правовідносини виникають, змінюються, припиняються і реалізуються на

Податкові правовідносини і податково_правові норми підставі певного комплексу різних за змістом взаємозалежних юридичних явищ, взаємодія яких припускає розвиток правовідносин. Податкові правовідносини можуть змінюватися під впливом:

а) нормативних основ, за яких норми права регулюють сферу податкових правовідносин;

б) правосуб’єктних основ, що характеризують здатність особи до участі у правовідносинах (досягнення віку тощо);

в) фактичних основ — власне основ виникнення, зміни чи припинення податкових правовідносин, що базуються на юридичних фактах.

Юридичний факт — конкретна життєва обставина, з якою норми права пов’язують виникнення, зміну чи припинення податкових правовідносин. Це:

по-перше, факти реальної дійсності;

по-друге, факти, передбачені нормами податкового права;

потретє, факти, що спричиняють певні юридичні наслідки.

Класифікувати юридичні факти можна за різними підставами.

За юридичними результатами:

1) правовстановлюючі — юридичні факти, з якими норми права пов’язують виникнення податкових правовідносин;

2) правозмінюючі — юридичні факти, з якими норми права пов’язують зміну податкових правовідносин;

3) правоприпиняючі — юридичні факти, з наявністю яких норми права пов’язують припинення податкових правовідносин.

Той самий факт може спричинити кілька юридичних наслідків. Наприклад, смерть одночасно є причиною припинення правовідносин зі сплати податків і причиною виникнення правовідносин зі сплати податку на майно, що переходить у порядку спадкування чи дарування.

За вольовою ознакою:

1) дії — юридичні факти, що є результатом вольової поведінки людей, результатом волевиявлення особи. Вони можуть виступати у формі:

а) правомірних дій — дій, що відбуваються відповідно до вимог податкових норм або норм, що не суперечать їм;

б) неправомірних дій — дій, що порушують вимоги закону і не відповідають приписам правових норм. На підставі правових норм приймаються індивідуальні податкові акти як правомірні юридичні дії, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення конкретних податкових правовідносин;

2) події — явища, що відбуваються незалежно від волі суб’єктів податкових правовідносин (смерть і народження людини пов’язуються з припиненням податкових правовідносин чи зміною їх режиму; стихійні лиха можуть бути передумовою введення надзвичайних податків тощо).

 

Податково-правові норми

Вихідними елементами, що формують податкове право, є податково_правові норми — правила, способи поведінки, що складають зміст податкового права. Норми податкового права по суті є фінансовими та в основному тотожні їм. Податковоправові норми не мають принципових особливостей, що дозволили б виділити на цій підставі окрему підсистему в межах фінансових норм. Деякі риси фінансових норм при реалізації податкових правовідносин виділяються більш рельєфно, чітко (наприклад імперативність), що й дозволяє говорити про певну своєрідність податково1правових норм.

Для податково_правових норм характерні такі загальні риси, що визначають норму права:

1) загальний характер;

2) формальна визначеність;

3) встановлення й охорона компетентними органами держави.

Особливості податкових норм як підвиду фінансових виявляються:

а) у змісті — вони дійсно регулюють правила поведінки, що виникають у процесі фінансової діяльності держави, але діяльності специфічної — з приводу встановлення, зміни, скасування податків і надходжень за їхній рахунок доходів у бюджети; визначають права й обов’язки учасників відносин, передбачають відповідальність за невиконання розпоряджень держави в сфері, що опосередковує рух податкових надходжень знизу вгору (від платника до бюджетів чи фондів);

б) у характері приписів — якщо фінансові норми в основному імперативного характеру, то податкові мають винятково наказовий характер. Держава наказує правила поведінки в категоричній формі, чітко визначає права, розміри обов’язків, окрім можливості їх однобічної (з боку зобов’язаної особи) зміни;

в) у заходах відповідальності, що охоплюють практично весь спектр можливих видів — карну, адміністративну, фінансову. Такий підхід показує, наскільки важливі для держави відносини, врегульовані податковими нормами, і наскільки держава зацікавлена в постійному поповненні доходної частини бюджету;

г) у способах захисту прав учасників відносин, що випливають з певної нерівності суб’єктів. Реалізується цей захист через механізм податкової відповідальності, що характеризується презумпцією винності платника податків.

Традиційною є і класифікація податкових норм.

1. За особливостями впливу на учасників відносин:

— зобов’язуючі — норми, що в категоричній формі встановлюють обов’язок робити певні активні дії. Наприклад, норми, що встановлюють обов’язок зі сплати податків, надання декларацій, звітів;

— забороняючі — норми, що в категоричній формі встановлюють обов’язок не робити заборонених дій, які порушують порядок, закріплений податковими нормативними актами.

Наприклад, законодавчо забороняється вносити зміни у принципові елементи податкового механізму (ставку, пільги, об’єкт тощо) без відповідних змін у бюджетному законі або протягом бюджетного року забороняється надавати індивідуальні податкові пільги;

— уповноважуючі — норми, що надають учасникам правовідносин право на певні позитивні дії в межах розпоряджень, що містяться в податковій нормі. Допускаючи певну самостійність, подібні норми все одно перебувають під впливом (хоч і непрямим) імперативних розпоряджень: органи місцевого самоврядування можуть встановлювати і регулювати механізми місцевих податків і зборів на своїй території, але тільки в рамках (переліку, межах), установлених законодавчо.

— матеріальні — норми, що регулюють змістовий бік реальних суспільних відносин, міру прав і обов’язків учасників, види й обсяг матеріальних і грошових зобов’язань;

— процесуальні — норми, що регулюють процедуру (порядок) діяльності суб’єктів правовідносин з реалізації матеріальних норм у сфері діяльності з приводу надходження податків і зборів у бюджети.

Структура податково_правової норми відображає внутрішній склад норми, її складові частини, елементи.

1. Гіпотеза — частина норми права, що визначає умови дії податкової норми. Вона описує фактичні обставини, при настанні яких варто керуватися цією нормою, вказує на учасників відносин і головні умови.

2. Диспозиція — частина норми права, що вказує, якою має бути поведінка суб’єктів відносин, зміст їх прав і обов’язків при настанні обставин, описаних у гіпотезі. Наприклад, механізм сплати податку з власників транспортних засобів припускає пропорційний його розподіл.

3. Санкція — частина норми права, яка передбачає заходи впливу, що можуть бути застосовані до осіб, що не додержуються розпоряджень податкових норм. Санкції розраховані на настання фактичних обставин, що являють собою правопорушення, і реалізують при цьому охоронну функцію права.

Податкові санкції мають такі особливостями:

а) примусовий вплив на правопорушника реалізується через вплив на його кошти (у деяких випадках передбачається погашення заборгованості перед бюджетом за податками шляхом примусової реалізації майна платника);

б) кошти платника, що справляються з нього у вигляді податкових санкцій, надходять до бюджетів чи цільових фондів в першочерговому і безперечному порядку;

в) на відміну від адміністративної, податкова санкція передбачає вплив як на фізичних, так і на юридичних осіб;

г) як і фінансові санкції в цілому, податкові передбачають поєднання правовідновлюючих і штрафних елементів. Пеня, штрафи, що стягуються з платників, як реалізація механізму покарання порушника податкової норми, поповнюють власність держави (бюджетні доходи) або відшкодовують втрачену вигоду від їхнього недоодержання;

д) податкові санкції передбачають іноді застосування покарання незалежно від характеру провини платника. Пеню на раховують автоматично при затримці податкових платежів, штрафи накладають за несвоєчасне звітування і т. ін.

Висновок по темі:

 

 

Податкове право – це складний інститут фінансового права що регулює суспільні відносини щодо встановлення та справляння податкових платежів, їх зміни й скасування. Податкове право як складова фінансового права тісно пов'язане із самостійними галузями права. Як і фінансове право в цілому, найбільш тісно податкове право пов'язане з конституційним, цивільним, кримінальним пра­вом. Предметом є відносини, пов’язані з рухом грошей у власність держави знизу вгору (від платника до бюджету) у формі податків і зборів. Джерело податкового права має встановлювати певні пра­вила поведінки суб’єктів податкового права; має бути виданим компетентним органом; мати чітку відповідність матеріальної і процесуальної сторін функціонування податкового механізму. Основу податкового законодавства становлять закони і підзаконні акти

 

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

1. Місце інституту податкового права в системі фінансового права.

2. Зв’язок податкового права з іншими галузями права.

3. Наука податкового права.

4. Особливості предмету податкового права.

5. Метод податкового права.

6. Імперативність в податковому праві.

7. Система і джерела податкового права.

8. Систематизація податкового законодавства.