Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Особливості пенітенціарної системи України в роки Великої Вітчизняної війни.
Перед війною в системі ГУЛАГа було 53 виправно-трудові табори, 425 виправно-трудових колоній, зокрема 170 — промислових, 83 — сільськогосподарських, 172 — контрагентських і 50 колоній для неповнолітніх, 392 загальні в'язниці, не рахуючи в'язниць, що обслуговували потреби ГУДБ НКВС СРСР. За станом на 1 січня 1941 р. в ВТТ і колоніях містилося відповідно 1500524 і 429205 чоловік. Значну частину засуджених складали особи призовного віку. Неминуче виникало питання про те, як з ними поступити. Звільняти підлягаючих призову було недоцільне з двох причин. По-перше, тому що саме напередодні війни вживалися заходи по ізоляції деяких категорій громадян, як небезпечних у військовий час. Недоцільно було звільняти і неодноразово судимих рецидивістів. По-друге, представлялося нереальним замінити відразу засуджених, зайнятих у виробничих процесах, вільнонайманими громадянами, тим більше що по мобілізаційному плану виправно-трудові установи підлягали перекладу на випуск продукції оборонного значення. У 1941 р. з ВТТ і колоній для напряму в діючу армію було звільнено 480 тис. осіб, що склало наближено 25% від загального числа ув'язнених. Крім того, на вимогу військового командування на оборонні роботи з місць утримання Європейської частини СРСР ГУЛАГ звільнив 200 тис. ув'язнених. По спеціальних ухвалах Державного Комітету Оборони протягом 1942-1943 рр. були достроково звільнені і закликані в ряди Червоної Армії ще 157 тис. осіб, що склало понад 10% від загального числа ув'язнених. Звільнення за цільовими рознарядками з напрямом в діючу армію проводилося і в 1944—1945 рр. Всього за перші три роки війни на укомплектовування Червоної Армії було передано 975 тис. осіб. У перші ж дні війни в Червону Армію було мобілізовано понад половину рядового і командного складу воєнізованої охорони, а також начальницького і оперативного складу ВТУ. Для нормального функціонування місць позбавлення волі необхідно було терміново забезпечити заміщення мобілізованих в Червону Армію. Враховуючи виняткову складність і важливість цієї проблеми, підбір осіб для служби в охороні і на адміністративних посадах в ВТУ був покладений не тільки на кадрові апарати органів внутрішніх справ, але і на військові комісаріати, апарати по обліку робочої сили.
За роки війни якісний склад кадрів ВТУ різко погіршав. Це пояснюється залученням на роботу осіб, що не підлягають призову в армію за станом здоров'я і зросту, а також жінок. Переважна більшість співробітників не тільки не мала відповідної професійної підготовки, але навіть не була знайома із специфікою роботи в місцях позбавлення волі. Положення посилювалося ще і тим, що багато хто з них мав слабку загальноосвітню підготовку. З таким особовим складом можна було вирішувати тільки мінімальні задачі ВТУ: охорони і трудового використовування ув'язнених. Для вирішення складніших задач слід було перш за все зайнятися вихованням і навчанням кадрів. З поліпшенням загальної обстановки на фронтах з'явилася можливість надати більше уваги підготовці командного і керівного складу охорони ВТУ. З цією метою в 1943 р. організовується ряд спеціальних шкіл: Магнітогорська, Свердловська, Куйбишевська, Володимирська тощо. Значне число фахівців різних служб з числа практичних працівників готувалося безпосередньо на місцях шляхом закріплення за ними досвідчених співробітників ВТУ. Як одна з форм навчання набувають поширення учбово-інструктивні збори в ВТТ, УВТТК, ОВТК, НКВС, УНКВС начальників табірних підрозділів і їх заступників, начальників наглядацької служби, на яких вивчалися директивні вказівки і накази, проходив обмін досвідом роботи. Збори завершувалися проведенням нарад, де обговорювалися основні питання діяльності місць утримання, визначалися першочергові задачі. Зміна характеру кримінальних репресій в роки війни по відношенню до осіб, засуджених за прогули, побутові і незначні посадові злочини, привело до того, що виправно-трудові установи поповнювалися головним чином засудженими за державні і інші особливо небезпечні злочини. Це істотно змінило контингент ВТУ і ще більш ускладнило роботу особового складу. Починаючи з 1943 р., після корінного перелому у війні на користь СРСР різко скорочується кількість осіб, притягнених до кримінальної відповідальності за контрреволюційні злочини. В той же час намічається тенденція збільшення числа осіб, притягнених до відповідальності за загальнокримінальні злочини, зокрема за службу фашистському окупаційному режиму. Для утримання останніх у ряді таборів були організовані відділення каторжних робіт.
На користь зміцнення правопорядку в таборах і колоніях було вжито заходи по вдосконаленню нагляду. Реорганізація проводилася відповідно до наказу НКВС СРСР від 28 грудня 1943 р. «Про організацію внутрішньої наглядацької служби у виправно-трудових таборах і колоніях НКВС» і Положення про внутрішню наглядацьку службу в ВТТ і колоніях НКВС. Суть змін зводилася до наступного. В ВТТ і колоніях за рахунок скорочення чисельності охорони, що раніше виділялася для чергування по табірному пункту (колонії) і виробничим об'єктам, а також скорочення посад чотирьох чергових комендантів створювалися спеціалізовані підрозділи — внутрішня наглядацька служба (наглядачі, старші наглядачі і начальник наглядацької служби). В порівнянні з функціональними обов'язками чергових по табірному пункту і на виробництві круг обов'язків, покладених на наглядацьку службу, істотно розширявся. Зазнав зміну і порядок організації контролю за поведінкою ув'язнених. Нагляд став здійснюватися цілодобово службовим нарядом, до складу якого входили старший наглядач, черговий наглядач по штрафному ізолятору, чергові наглядачі по бараках. Кількість останніх визначалася з розрахунку один наглядач на 300 ув'язнених. Внесені зміни привели до того, що функції нагляду зосередилися в одній службі. Керівництво наглядацькою службою покладалося на начальника табірного пункту (колонії) і його заступника. В ВТТ, УВТТК, ОІТК були створені відділи (частини) режиму і наглядацької служби, що підкорялися заступнику начальника управління (відділу) по охороні і режиму. Створення наглядацької служби поза сумнівом підвищувало відповідальність і командирів підрозділів охорони за стан боротьби із злочинністю серед ув'язнених. У зв'язку з покладанням на командирів підрозділів охорони бойової і політичної підготовки наглядачів, НКВС СРСР в лютому 1944 р. передбачив організацію в штатах ВТТ, УВТТК, ОІТК частин режиму і наглядацької служби. Одночасно для централізованого керівництва наглядацькою службою у складі управління охорони і режиму ГУЛАГ НКВС СРСР був створений спеціальний відділ — режиму і наглядацької служби (5 осіб). На користь зміцнення керівництва наглядацькою службою у всіх підрозділах (за наявності 20 і більш наглядачів) на посади начальників наглядацької служби призначалися офіцери. За чотири роки війни (1941—1944) через різні обставини було розформовано 62 ВТТ і управлінь виправно-трудових колоній, 15 відділів виправно-трудових колоній і знов організовано 40 ВТТ, 11 управлінь виправно-трудових колоній і 15 відділів виправно-трудових колоній. За станом на 30 жовтня 1943 р. функціонувало 49 таборів, а також 25 управлінь і 37 відділів УНКВС республік, країв і областей. В кінці 1945 р. кількість таборів скоротилася до 46, а загальне число ув'язнених в місцях позбавлення волі складало 1 млн. 461 тис. осіб. Висновок: Під час війни раніше діюча система місць позбавлення волі не тільки продовжувала зберігатися, але поповнювалася за рахунок спеціальних табірних пунктів для засуджених на каторжні роботи. З'явилися і спеціалізовані табори для інтернованих і мобілізованих громадян різних національностей, що воюють проти СРСР, табори перевірочно-фільтраційний, табори для військовополонених. 8.4.2. Відновлення пенітенціарної системи України в повоєнний період. – підпитання пропонується для самостійного опрацювання курсантами. Висновки з теми. Під час війни раніше діюча система місць позбавлення волі не тільки продовжувала зберігатися, але поповнювалася за рахунок спеціальних табірних пунктів для засуджених на каторжні роботи. З'явилися і спеціалізовані табори для інтернованих і мобілізованих громадян різних національностей, що воюють проти СРСР, табори перевірочно-фільтраційний, табори для військовополонених.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 138; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.22.100.180 (0.005 с.) |